Постанова

від 08.07.2014 по справі 826/1652/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1652/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РА «Версаль» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2014 року у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РА «Версаль» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13 вересня 2013 року №0003912207,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13 вересня 2013 року №0003912207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2014 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «РА «Версаль» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Рафіас - М» за січень, березень, червень та вересень 2012 року; за наслідками перевірки складено акт від 29.08.2013 року №158/1-22-07-34663457.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 35694,00 грн., у тому числі за січень 2012 року на 11770,00 грн., березень 2012 року - 3810,00 грн., червень 2012 року - 9552,00 грн., вересень 2012 року - 9282,00 грн. та жовтень 2012 року - 1280,00 грн.

В обґрунтування заниження податкових зобов'язань орган державної податкової служби посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Рафіас - М», оскільки згідно акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Рафіас - М» щодо підтвердження господарських відносин із підприємствами - продавцями та підприємствами - покупцями за період січень - квітень, червень - листопад 2012 року» від 15.03.2013 року №211/3-22-30-34867282, у останнього відсутні: об'єкти оподаткування; майно, трудові ресурси, виробничо - складські приміщення та інше майно, які економічно необхідне для здійснення вказаних операцій.

13 вересня 2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0003912207, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 44680,00 грн., у тому числі за основним платежем 35694,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8924,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому висновки акту перевірки знайшли свого підтвердження, відповідно останнім неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з вищенаведеним контрагентом, на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегією суддів встановлено наступне.

Як встановлено колегією суддів, між позивачем (замовник) та ТОВ «Рафіас - М» (виконавець) було укладено договір від 03.01.2012 року №03/01/12 про виконання робіт, відповідно до якого останній зобов'язується виконати, а замовник прийняти та оплатити роботи за переліком та в обсягах, які вказані в рахунках - фактурах та Специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Розділ 2 зазначеного договору містить перелік робіт, які зобов'язується виконати Виконавець за замовленням Замовника, а саме:

- розробляти стиль, дизайн та оригінал - макети Замовнику;

- здійснювати розробки рекламних кампаній, фото та телезйомку;

- надавати інші послуги в галузі розробки та креативу;

- виготовляти поліграфічну, швейну та рекламно-сувенірну продукцію;

- розміщувати рекламні матеріали на рекламо носіях;

- надавати інші послуги по виготовленню рекламних матеріалів та їх розміщенню.

У той же час, замовник зобов'язаний передати Виконавцю необхідні матеріали для виконання останнім своїх зобов'язань по договору, затверджувати оригінал-макети та медіа-план проведення рекламних кампаній. Згідно розділу 3 договору, характеристика наданих послуг, терміни виконання та вартість, визначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Під час апеляційного розгляду справи позивачем було надано додаткову угоду, рахунки - фактури та специфікації, які були складені на виконання умов договори.

В обґрунтування ненадання вказаних документів під час розгляду справи судом першої інстанції позивач посилається на те, що представник не мав юридичної освіти та не є фахівцем у галузі права, тому думав, що вони не є обов'язковими.

Такі причини колегія суддів визнала обґрунтованими, тому приймає до уваги вказані документи як належні докази.

Так, 03 січня 2012 року між сторонами правочину було укладено додаткову угоду №1, якою змінено предмет договору наступним чином: продавець зобов'язується виконати та поставити, а покупець прийняти та оплатити роботи та/або товари за переліком та в обсягах, які вказані в рахунках - фактурах та специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно специфікацій, рахунків - фактур, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), видаткових та податкових накладних, довіреностей, позивач від контрагента отримав наступні послуги, роботи та товари: папір офісний, послуги щодо поставки по Україні, статті «Поддержание», «Мутафлор», «Крючко «СПК», «Системні ГКС», пакети п/е, ручки, інструкції, візитниці, ручки - ліхтарики, годинники настільні, скелети, буклети, наліпки, листівки А5, листівки 70х100, буклети, друк на ручках, ПВХ 700х400, плакати, ручки арт. В2187 для Ессенціале, буклети «Блазтер», ручки арт. 96083990, арт. В3810, роботи по збірці пластикових стрічок, шоколад, флеш накопичувачі 8 Гб, папери А4 Colotech.

Оплата товарів, робіт та послуг підтверджується наданими платіжними дорученнями.

Також, позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції були надані копії видаткових та податкових накладних щодо реалізації ТОВ «Акку-енерго», ТОВ «Фармасофт», ТОВ «Трой Інтернешнл», ТОВ «Бі-Фарма», Представництво «Хомвіора Натурарцнайміттель Гмбх», ТОВ «Інформейшн сістемс сек'юріті партнерс», ТОВ «Євросувенір», ТОВ «Ферзь РВХ», ТОВ «СП «Епіцентр», Представництво «Др. Реддіс Лабораторіс», ТОВ «Реатекс», ТОВ «Бінфілд Агро Технолоджіз», ТОВ «Алжеко Україна», ТОВ «Преміум - Бар», ТОВ «Санофі - Авентіс Україна» товарів, придбаних позивачем у ТОВ «Рафіас - М».

Таким чином, з наведеного вбачається зв'язок зазначених фінансово - господарських операцій з діяльністю позивача.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень пункту 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 за №984 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772) в вступній частині акта (довідки) документальної перевірки повинна містити такі дані: підстави для проведення перевірки відповідно до Кодексу та інших законодавчих актів, вид перевірки (документальна планова або позапланова, виїзна або невиїзна перевірка).

Проте, посадовою особою відповідача в акті документальної позапланової перевірки не зазначено підстав проведення перевірки, які передбачені п. 78.1 ПК України, та вид перевірки - виїзна чи позапланова, що не уможливлює встановити порядок отримання контролюючим органом документів, на підставі яких було проведено перевірку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, на дату підписання договорів та розрахункових документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (робіт, послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13 вересня 2013 року №0003912207 підлягають задоволенню.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РА «Версаль» задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2014 року та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві від 13 вересня 2013 року №0003912207.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 14.07.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.В. Епель

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Епель О.В.

Федотов І.В.