Ухвала

від 07.07.2014 по справі 2а-3345/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2014 року м. Київ К/9991/10300/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011

у справі №2а-3345/10/2670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кезно»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22.04.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м.Києва від 25.08.2009 №0012431503/0, від 21.09.2009 №0012431503/1, від 15.12.2009 №0012431503/2.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідачем проведено камеральну перевірку поданого позивачем розрахунку земельного податку за 2009 рік, за результатами якої складено акт №2956/15-306 від 03.08.2009.

За висновками акта перевірки позивачем занижено податкове зобов'язання із земельного податку за квітень - червень 2009 року у зв'язку з тим, що при визначенні розміру земельного податку, що підлягає сплаті, керувався ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», у той час як зобов'язаний був сплачувати податок у розмірі, встановленому п. 2 рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві» № 944/944 від 25.12.2008.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0012431503/0 від 25.08.2009, яким визначено зобов'язання з земельного податку в розмірі 52016,40 грн. основного платежу та 2600,82 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов?язань.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, згідно з даними Державного земельного кадастру, є землекористувачем земельної ділянки розташованої у м.Києві по пров. Куренівському, 17, площею 6978,43 кв.м.

Згідно витягу з технічної документації №Ю-20963/2008 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий №8000000000678612260039), нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки становить 9030621,32 грн.

Позивачем подано до податкового органу розрахунок земельного податку на 2009 рік, згідно якого нараховано податку за поточний рік в сумі 104032,83 грн., що помісячно становить 8669,40 грн.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовував свої висновки тим, що з системного аналізу п.8 ч. 1, 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю» слідує, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю».

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Законом України «Про плату за землю».

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність покладення відповідачем на позивача обов'язку здійснити розрахунок плати за землю на підставі Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві» яким встановлено, що з 01.04.2009 плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою, прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких у встановленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі» (3%).

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у відповідача правових підстав для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, та вважає за необхідне зазначити, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011, визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття п. 2 рішення Київської міської ради II сесії VI скликання від 25.12.2008 № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві». Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2011 № К/9991/23210/11 зазначені судові рішення залишені без змін.

Вищенаведеним спростовуються доводи податкового органу, які наведені ним в касаційній скарзі, як підставу для скасування постановлених су справі рішень судів попередніх інстанцій.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун