Ухвала

від 03.07.2014 по справі 826/882/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/882/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

03 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізо" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізо" (далі - ТОВ "Лізо") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.10.2013 р. №0006252208, №0006362208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 01.10.2013 р. №0006252208, №0006362208.

На вказану постанову ДПІ у Солом'янському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "ТК "Промбудпортал" за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки від 17.09.2013 р. №1338/26-58-22-08-32523892.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підтприємств", в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2010 рік на суму 81243,00 грн.;

- пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2010 року на суму 64994,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 01.10.2013 р.:

- №0006252208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 81 243,00 грн. (за основним платежем - 64994,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16249,00 грн.);

- №0006362208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 101 554,00 грн. (за основним платежем - 81243,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20311,00 грн.).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункти 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону передбачають обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрований як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до матеріалів справи, між ТОВ "ТК "Промбудпортал" (продавець) та ТОВ "Лізо" (покупець) укладено договір від 10.08.2010 р. №1008, згідно умов якого продавець передає, а покупець приймає і оплачує товар: манометри, електромагніти, вимикачі, трансформатори, реле, прибори, датчики, пускачі та інше електрообладнання та запчастини.

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано видаткові та податкові накладні, банківські виписки. Такі документи відповідають вимогам чинного законодавства, містять опис придбаних товарів, характеристики їх кількісних та якісних показників, ціновий вираз.

При цьому, податковим органом не надано належної оцінки первинним документам, наданих позивачем при перевірці та не зазначено жодних зауважень щодо їх повноти та змісту.

Як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу про допущені позивачем порушення, ґрунтується на висновках акту перевірки ДПІ у Шевченківському м. Києва від 13.06.2013 р. №427/2214/34352193 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТК "Промбудпортал", згідно якого ТОВ "ТК "Промбудпортал" має ознаки фіктивності, а саме: відсутність підприємства за місцезнаходженням, на підприємстві відсутні наймані працівники та виробничі потужності.

Зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента та подання ним податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Отже, відповідач позбавив ТОВ "Лізо" права на формування валових витрат та податкового кредиту через недотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

При цьому, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем жодним іншим чином не спростовується факт здійснення господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій на момент виконання договору та зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 01.10.2013 р. №0006252208, №0006362208, а тому такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Повний текс ухвали складено 08.07.2014 р.

.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.