Рішення

від 10.07.2014 по справі 914/1473/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2014 р. Справа № 914/1473/14

За позовом:Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів; до відповідача:Приватного акціонерного товариства «Проектно-технологічний центр «Агрософт», м. Львів; про:стягнення 24981,56 грн. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Айзенбарт А.І. Представники сторін: від прокуратури:Лука Г.В. - прокурор; від позивача:Коцелко Ю.В. - представник (довіреність б/н від 16.09.2013р.); від відповідача:Юнко М.В. - представник (договір про надання правової допомоги №8 від 12.05.2014р.).

Прокурору та представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

23.04.2014р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява прокурора Галицького р-ну м. Львова (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (надалі - Позивач) до Приватного акціонерного товариства «Проектно-технологічний центр «Агрософт» (надалі - Відповідач) про стягнення 57024,36 грн.

Ухвалою суду від 25.04.2014р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 12.05.2014р.

Розгляд справи неодноразово відкладався, про що судом винесено відповідні ухвали. Востаннє, в судовому засіданні 08.07.2014р. оголошено перерву до 10.07.2014р.

08.07.2014р. представником позивача через канцелярію суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 21735, 19 грн. основного боргу, 1408,78 грн. три відсотки річних та 1837,59 грн. інфляційних втрат.

Суд, ознайомившись з поданою заявою та думкою прокурора, який не заперечує проти зменшення позовних вимог, приходить до висновку, що дана заява не суперечить законодавству, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, подана до прийняття рішення по справі, а відтак суд приймає таку заяву до розгляду.

Прокурор в судове засідання 10.07.2014р. з'явився, заявлений позов з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав, просив його задоволити повністю з підстав, зазначених в позовній заяві.

Заявлені позовні вимоги мотивує тим, що 01.12.2002р. між позивачем та ЛМКП «Львівтеплоенерго» було укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 240/Ш, відповідно до якого ЛМКП «Львівтеплоенерго» як теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання по постачанню позивачу (споживачу) теплової енергії в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами та в строки, передбачені Договором. Однак, взятих на себе зобов'язань відповідач не виконав, зокрема, не оплатив одержану ним теплову енергію, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 21735,19 грн. Крім цього, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов Договору, прокурор просить суд стягнути з відповідача 1408,78 грн. три відсотки річних та 1837,59 грн. інфляційних втрат.

Представник позивача в судове засідання 10.07.2014р. з'явився, заявлений прокурором позов (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) підтримав, просив його задоволити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 10.07.2014р. з'явився, пояснив суду, що в зв'язку з складним фінансовим становищем відповідача, дійсно мало місце прострочення оплати за одержану теплову енергію і за розрахунком відповідача непогашеною станом на 07.07.2014р., залишається заборгованість в розмірі 22134,70 грн. Крім цього, зазначив, що відповідач не погоджується з розміром нарахованих трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які в свою чергу, за перерахунком відповідача складають 723,41 грн. та 390,89 грн. відповідно.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2002р. між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та Відкритим акціонерним товариством «Проектно-технологічний центр «Агрософт» було укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №240/Ш (надалі - Договір), за умовами якого ЛМКП «Львівтеплоенерго» (Енергопостачальна організація) бере на себе зобов'язання постачати споживачу (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2011р. ВАТ «Проектно-технологічний центр «Агрософт» перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Проектно-технологічний центр «Агрософт».

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2003р. (п. 10.1. Договору). Як пояснили в судовому засіданні представники сторін, у зв'язку з відсутністю заперечень сторін Договору, його дія Договору неодноразово продовжувалася на новий строк.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до Договору, у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року згідно графіка, затвердженого органами місцевої влади. Початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади.

Додатком №1 до Договору № 4535/Р визначено, що загальна опалювальна площа складає 4210,00 кв.м.

З матеріалів справи, зокрема, Актів про включення системи тепло споживання вбачається, що 11.12.2012р. в опалювальному сезоні 2012/2013 рр. система теплоспоживання в приміщеннях ВАТ ПТЦ «Агрософт» за адресою пр. Чорновола, 63а включена на опалення, а 03.10.2013р. - на опалення в опалювальному сезоні 2013/2014 рр. Вказані Акти підписані повноважними представниками сторін Договору та скріплені їх печатками.

На виконання умов Договору, позивачем в період з листопада 2012р. по березень 2014р. включно, було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 123014,70 грн. та виставлено відповідні рахунки на оплату.

В пункті 6.3. Договору сторони погодили, що споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Однак, судом встановлено, що поставлена теплова енергія відповідачем оплачена лише частково, до сплати залишилося 21735,19 грн. Вказана сума визнана відповідачем.

Станом на день розгляду справи судом, докази сплати решти частини боргу відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає зменшені позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Факт одержання теплової енергії за спірний період представником відповідача не заперечувався, однак останній пояснив суду, що у зв'язку з скрутним фінансовим становищем, відповідач не мав змоги вчасно оплатити теплопостачання.

Приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускаються, згідно ч. 7 ст. 193 ГК України.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями пункту 6.3. Договору визначено, що споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Оскільки, відповідачем у встановлений в п. 6.3. Договору термін кошти за спожиту ним теплову енергію сплачені не були, відтак ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку в розмірі 21735,19 грн.

При цьому, суд відхиляє твердження представника відповідача про те, що позивачем до суми заборгованості неправомірно враховано пеню, оскільки проаналізувавши наявні в матеріалах справи рахунки на оплату та розрахунок боргу, судом встановлено, що пеня, яка вказана в рахунках не включалася позивачем до розрахунку заборгованості.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з заяви про зменшення розміру позовних вимог, крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 1408,78 грн. три проценти річних та 1837,59 грн. інфляційних втрат. Здійснивши перерахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що такі підлягають частковому стягненню з відповідача в розмірі 1295,83 грн. та 1595,08 грн. відповідно. В решті цих вимог слід відмовити. При цьому, суд зазначає, що посилання представника відповідача з приводу того, що позивачем нараховувалася інфляція на інфляцію не знайшли свого підтвердження при перерахунку інфляційних втрат судом.

Щодо звернення прокурора Галицького району м. Львова з даним позовом, суд відзначає наступне.

Статтею 121 Конституції України встановлено, що на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до господарського суду в інтересах держави передбачено п. 6 ст. 20 ЗУ «Про прокуратуру».

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК країни господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

В обґрунтування підстав звернення до суду з позовною заявою прокурор вказав, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» створене Львівською міською радою та підпорядковане управлінню інженерного господарства Львівської міської ради. Натомість, в результаті несплати відповідачем коштів по за спожиту ним теплову енергію, зменшується фінансові надходження до бюджетів різних рівнів, що в свою чергу веде до заподіяння шкоди інтересам держави, захист яких покладено на прокуратуру.

Оскільки, позов був заявлений прокурором в інтересах держави в особі ЛМКП «Львівтеплоенерго», зменшені позовні вимоги задоволені частково, судовий збір відповідно до положень ст. 49 ГПК України підлягає стягненню зі сторін в дохід державного бюджету України, пропорційно задоволеним вимогам, а саме: з позивача 26,95 грн., з відповідача 1801,05 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4-3, 12, 29, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Зменшені позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Проектно-технологічний центр «Агрософт» (79058, м. Львів, пр. В. Чорновола, 63А; код ЄДРПОУ 00915225) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, 1; код ЄДРПОУ 05506460) 21735,19 грн. боргу, 1295,83 грн. три відсотки річних та 1595,08 грн. інфляційних втрат.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Проектно-технологічний центр «Агрософт» (79058, м. Львів, пр. В. Чорновола, 63А; код ЄДРПОУ 00915225) 1801,05 грн. судового збору в дохід державного бюджету України.

5. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, 1; код ЄДРПОУ 05506460) 26,95 грн. судового збору в дохід державного бюджету України.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 15.07.2014 р.

Суддя Крупник Р.В.