Постанова

від 15.07.2014 по справі 910/6856/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2014 р. Справа№ 910/6856/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 15.07.2014 року по справі № 910/6856/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 23.05.2014 року) по справі № 910/6856/14 (суддя - Грєхова О.А.)

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Високовольтний

союз-Україна»

до публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

про стягнення 591 701,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз-Україна» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором підряду на виконання проектно-вишукувальних робіт № ВСУ/УзП-14/06-13 від 17.06.2013 року у розмірі 591 701,07 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року у справі № 910/6856/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз-Україна» 580 381, 42 грн. основного боргу, 566,54 грн. пені, 4 565,67 грн. збитків від інфляції та 11 834,02 судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування», звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року по справі № 910/6856/14 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 15.07.2014 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз-Україна» на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року у справі № 910/6856/14 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Представник відповідача був присутнім в судових засіданнях та надав свої пояснення, в яких підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року скасувати в повному обсязі.

Представник позивача в судових засіданнях надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступи представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року по справі № 910/6856/14 - необхідно залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Високовольтний союз-Україна» (позивач, виконавець) та публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (відповідач, замовник) був укладений договір підряду на виконання проектно-вишукувальних робіт № ВСУ/УзП-14/06-13 (а.с. 11-16).

Відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, своїми силами і засобами виконати проектно-вишукувальні роботи з розробки робочого проекту по об'єкту "Реконструкція підстанції 11-/6кВ "Єфремівка", а замовник - прийняти і оплатити такі роботи. Результатом робіт є проектно-вишукувальна документація по об'єкту.

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, є договором підряду. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 843 ЦК України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна цього договору визначена на підставі зведеного кошторису, який є додатком № 3 до договору і є його невід'ємною частиною та становить: 490 000,00 грн., крім того ПДВ 20%: 98 000,00 грн. Всього: 558 000,00 грн.

Строк виконання робіт: 5 місяців з дати підписання договору та видачі всіх вихідних даних (п. 5.1 договору).

Згідно з п. 4.1 договору оплата за виконані роботи проводиться згідно з календарним планом, який є додатком № 2 до договору та є його невід'ємною частиною, на підставі підписаного уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі виконаних робіт і здійснюється протягом 10 банківських днів з дати підписання такого акту шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця, крім випадків передбачених п. 4.2 цього договору.

Сторони домовились, що статочний розрахунок у розмірі 10% від вартості виконаних робіт по 5 етапу Календарного плану, замовник здійснює виконавцю після проведення Державних експертиз проектно-вишукувальної документації (п. 4.2 договору).

Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2013 року, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 10.1 договору).

Позивачем згідно договору були виконані, а відповідачем прийняті роботи на суму в розмірі 588 000 грн., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних проектно-вишукувальних робіт: № 21/13 від 17.10.2013 (1-ий етап на суму 61 489,14 грн.), № 22/13 від 22.11.2013 (2-ий етап на суму 44 053,68 грн., 3-ій етап на суму 160 584,10 грн.); № 23/13 від 26.12.2013 (4-ий етап на суму 245 687,33 грн., 5-ий етап на суму 76 185,75 грн.), які підписані представниками сторін без зауважень та скріплені їх печатками (а.с. 18-20). 5-ий етап виконаний на суму 76 185,75 грн., у відповідності до вимоги п. 4.2 договору сума заборгованості відповідача по п'ятому етапу станом на дату вирішення спору становить 68 567,17 грн. (76 185,75 грн. - 10% = 68 567,17 грн.) (а.с. 20).

Однак, відповідач свого обов'язку щодо оплати за виконані роботи не здійснив.

У зв'язку з чим, позивачем було направлено до відповідача претензію № 11-0/18юр від 03.02.2014 року про сплату заборгованості (а.с. 21-22).

Відповіді на претензію відповідач не надав, за виконані позивачем роботи не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 580 381,42 грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

За загальним правилом, встановленим ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із п. 1 частини 1 ст. 889 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав передбачені договором підряду на виконання проектно-вишукувальних робіт № АСУ/УзП-14/06-13 від 17.06.2013 роботи на суму 588 000,00 грн., про що сторонами було погоджено та підписано акти здачі-приймання виконаних проектно-вишукувальних робіт: № 21/13 від 17.10.2013, № 22/13 від 22.11.2013; № 23/13 від 26.12.2013.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи строки оплати встановлені в договорі, з огляду на те, що об'єми робіт по договору фактично виконані позивачем та прийняті відповідачем на підставі підписаних обома сторонами актів здачі-приймання виконаних проектно-вишукувальних робіт, строк оплатити виконаних позивачем робіт настав за винятком 10% по п'ятому етапу виконання проектно-вишукувальних робіт.

Однак, зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт у строк встановлений договором, відповідачем не виконано.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду підтримує висновок місцевого суду щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 580 381,42 грн., а тому місцевим судом правомірно задоволені позовні вимоги в цій частині.

Крім основаного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 566,54 грн. пені, яка нарахована за період з 01.11.2013 року по 01.04.2014 року по кожному простроченому платежу окремо.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.5 договору за порушення оплати замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період за який сплачується пеня.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що апеляційним судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, колегія апеляційного суду, перевіривши нарахування розміру пені позивачем, прийшла до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення пені з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України у розмірі 566,54 грн.

Позивач також заявив до стягнення з відповідача 4 656,44 грн. 3% річних та 6 096,67 грн. збитків від інфляції нарахованих у період з 01.11.2013 року по 01.04.2014 року по кожному простроченому платежу окремо.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно задовольнив вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 4 656,44 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6 096,67 грн.

Щодо заперечень відповідача про те, що ним не підписувались додатки до договору колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що календарний план підписаний неуповноваженою особою. Разом з тим, календарний план скріплений печаткою фірми публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування".

Щодо кошторису до договору, то у відповідності до п. 3.3 договору зведений кошторис і кошториси складаються виконавцем згідно з вимогами ДБН Д.1.1-7-2000 "Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюються на території України". Відповідно до додатку А "Форма 1-П" ДБН Д.1.1-7-2000 "Правил визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюються на території України" у зведеному кошторисі вимагається наявність підписів керівника проектної організації, головного інженера проекту та печатки суб'єкта господарювання.

Крім того, у п. 3.1 договору зазначено, що ціна цього договору визначена на підставі зведеного кошторису, який є додатком № 3 до договору і є його невід'ємною частиною, та становить: 490 000,00 грн., крім того ҐПДВ 20%: 98 000,00 грн., всього 588 000,00 грн.

Оскільки, договір № ВСУ/УзП-14/06-13 підписаний сторонами та завірений печатками підприємств та апелянтом не ставиться питання щодо недостовірності підпису відповідача, то колегія суддів приходить до висновку, що під час підписання зазначеного договору сторони дійшли згоди щодо всі його істотних умов.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року у справі № 910/6856/14 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року по справі № 910/6856/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року у справі № 910/6856/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/6856/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов