Постанова

від 19.06.2014 по справі п/811/1407/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 року Справа № П/811/1407/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі

головуючого: судді Кармазиної Т.М.,

за участю секретаря - Сириці І.О.,

за участю представників:

позивача - Захарченка І.В.,

відповідача - Гнєзділова Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-газ" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0001422202 від 12 грудня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуваним рішенням відповідача, за порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 Закону України "Про податок на додану вартість», позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 133 145 грн., з яких 112 619 грн. основного платежу, 20 526 грн. штрафної (фінансової) санкції. Підставою винесення даного рішення став акт перевірки №144/11-23-22-02/23906631 від 29.11.2013 року, яким встановлено, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ "Оскар УА", суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними, укладені без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків. Позивач не погоджується з даними висновками відповідача, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.12.2013 р. №0001422202 вважає таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Відповідачем подано заперечення проти позову, згідно до змісту якого зазначено, що згідно автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та додатками №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" встановлено, що позивачем було відображено в податковому обліку операції по взаємовідносинах з ТОВ "Оскар УА" за перевіряємий період на загальну суму ПДВ 118898,30 грн.. Встановлено, що походження товару, умови та обставини його транспортування, відповідність його технічним умовам згідно ГОСТу, отриманого ТОВ "Оскар УА" та в подальшому реалізованого купцям, в тому числі й позивачу, документально не підтверджено. Даний факт підтверджує здійснення по ланцюгу постачання так званих "безтоварних" операцій, коли угода між транзитними підприємствами відбувається на папері. ТОВ "Оскар УА" перераховувало кошти без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, що й призвело до втрати дохідної частини бюджету України. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем на порушення п.7.4.1, п.7.4.5 ст.7 Закону України від 03.04.97 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного до 01.01.2011р.) та п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2755-IV завищено податковий кредит на загальну суму 118898 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ "Оскар УА". За вказаних вище обставин, відповідач вважає, що доводи позивача не відповідають дійсним обставинам справи, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог (т.1 а.с.35-39).

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав подані заперечення та просив суд в задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр-газ" зареєстроване 11.01.2000 року Кіровоградською районною державною адміністрацією як юридична особа (т.1 а.с.26), з 21.01.2000 р. перебуває на обліку в Кіровоградській ОДПІ як платників податку, згідно Свідоцтва №14889286 від 17.01.2005 р. є платником податку на додану вартість (т.2 а.с.10).

Судом встановлено, що посадовою особою відповідача, в період з 20.11.2013 року по 22.11.2013 року, згідно до наказу Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 20.11.2013 року №1198 (т.1 а.с.42) та відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.п.79.1, 79.2 ст.79 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Оскар УА" (код за ЄДРПОУ 33989134) за період з 01.09.2010 року по 31.12.2011 року. За результатами перевірки складено акт №144/11-23-22-02/23906631 від 29.11.2013 року (т.1 а.с.7-14).

За висновками акту, перевіркою встановлені порушення, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 ст.7 Закону України від 03.04.97 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі за текстом Закон №168/97-ВР в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2755-ІУ (далі ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, на загальну суму ПДВ 118 898 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ "Оскар УА", у тому числі: за 3 квартал 2010 року на суму 6 279 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 13 785 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 14 427 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 16 092 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 40 560 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 27 755 грн..

На підставі даного акту перевірки відповідачем 12 грудня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0001422202 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальному розмірі 133 145 грн., з яких за основним платежем - 112 619 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 526 грн. (т.1 а.с.6).

В процесі адміністративного оскарження, рішеннями Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 12.02.2014р. та Міністерства доходів і зборів України від 09.04.2014р. податкове повідомлення-рішення від 12.12.13 р. №0001422202 залишено без змін, а скарги позивача без задоволення (т.1 а.с.16-20).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних фактичних обставин.

Перевіркою встановлено, що згідно автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та додатків №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" позивач відобразив в податковому обліку операції по взаємовідносинах з підприємством-постачальником ТОВ "Оскар УА" за перевіряємий період на загальну ПДВ 118 898,30 грн. у т.ч. за: вересень 2010 р. на суму ПДВ 6 279,0 грн., за жовтень 2010 р. - 6 138 грн., за грудень 2010 р. - 7 647,20 грн., за січень 2011 р. - 3 926 грн., за лютий 2011 р. - 6 860 грн., за березень 2011 р. - 3641,10 грн., за квітень 2011 р. - 8 086,40 грн., за червень 2011 р. - 8005,33 грн., за липень 2011 р. - 8154 грн., за серпень 2011 р. - 21 312,90 грн., за вересень 2011 р. - 11 093,30 грн., за жовтень 2011 р. - 22265 грн., за грудень 2011 р. - 5 490 грн..

При цьому відповідач, посилаючись на акт Кременчуцької ОДПІ від 01.06.2012 року № 1577/15-322/33989134 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Оскар УА"'' з питань достовірності даних, що містяться у деклараціях з ПДВ за період квітень 2010 року - січень 2012 року", яким було встановлено порушення ч.1, 2 ст.215, ч.1 ст.216, ч.1, 5 ст.203, ст.228 Цивільного кодексу України, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2 п.198.6 ст.198, п.206.1 ст.206 Податкового кодексу України, вважає, що ТОВ "Оскар УА" здійснювало діяльність, спрямовану на отримання податкової вимоги третім особам (т.1 а.с.49-63).

Отже, на думку відповідача, перевіркою повноти визначення податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період встановлено його завищення та, відповідно, заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 118 898 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Оскар УА".

Суд не погоджується з даною позицією податкового органу з огляду на таке.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", чинного до 01 січня 2011 року (далі - Закон №168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно до п.7.1 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При здійсненні господарської операції у момент виникнення податкових зобов'язань продавця складається податкова накладна у двох примірниках.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із аналізу статей Закону №168/97-ВР слідує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, а також підставою бюджетного відшкодування суми ПДВ в наступному періоді, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-ІУ (далі - ПК України).

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, для віднесення платником податку до податкового кредиту суми ПДВ необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із його подальшим використанням в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак підприємство не має права на податковий кредит у разі відсутності податкової накладної чи митної декларації, що позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно вимог п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктами 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 ПК України встановлено вимоги до податкових накладних.

Пунктом 201.8 ст.201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач в перевіряємому періоді мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Оскар УА", а саме відобразив в податковому обліку та відніс до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 118 898,30 грн..

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 21.05.2014 року ТОВ "Оскар УА" (код 33989134) зареєстроване як юридична особа, видом діяльності якого є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Дані щодо перебування ТОВ "Оскар УА" в процесі припинення відсутні (т.1 а.с.27).

Відповідно до Свідоцтва №100275480 від 19.03.2010 р. ТОВ "Оскар УА" зареєстровано Кременчуцькою ОДПІ платником ПДВ (т.2 а.с.11), доказів анулювання якого суду не надано.

01.09.2010 р. між позивачем (Покупець) та ТОВ "Оскар УА" (Постачальник) укладено договір за №01/09-05, згідно якого Постачальник зобов'язувався поставити Покупцю нафтопродукти узгодженими партіями, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити їх (т.1 а.с.71-73).

Виконання умов Договору підтверджується: накладними (т.1 а.с.75, 82, 89, 99), рахунками-фактури (т.1 а.с.74, 77, 81, 88, 91, 98, 101), видатковими накладними (т.1 а.с.77, 84, 91, 101), актами звірки (т.1 а.с.79, 84, 96, 103), товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.80, 87, 97, 104), платіжними дорученнями (т.1 а.с.78-79, 85-86, 92-96, 102),

В свою чергу ТОВ "Оскар УА'' виписано позивачу податкові накладні: від 01.09.2010 р. №17 на загальну суму 37 674 грн., в т.ч. ПДВ - 6 279 грн. (т.1 а.с.76), від 04.10.2010 р. №37 на загальну суму 36 828 грн., в т.ч. ПДВ - 6 138 грн. (т.1 а.с.83), від 10.11.2010 р. №71 на загальну суму 44 370 грн., в т.ч. ПДВ - 7 395 грн. (т.1 а.с.90), від 06.12.2010 р. №84 на загальну суму 45 883,20 грн., в т.ч. ПДВ - 7647,20 грн. (т.1 а.с.100).

04.01.2011 року між позивачем (Покупець) і ТОВ "Оскар УА" (Постачальник) укладено договір №04/01-01 на постачання нафтопродуктів (т.1 а.с.105-107), виконання умов якого підтверджено: рахунками-фактури (т.1 а.с.108, 118, 123, 126, 130, 133, 138, 142, 148, 151, 156, 159, 168, 185, 192, 194, 207), накладними (т.1 а.с.109, 124, 131, 149, 157), видатковими накладними (т.1 а.с.111, 115, 118, 126, 133, 139, 142, 151, 159, 163, 165, 168, 170, 182, 185, 192, 194, 207), актами звірки (т.1 а.с.113, 121, 128, 136, 146, 154, 161, 170, 179, 200), товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.114, 116, 122, 129, 137, 140, 147, 155, 162, 164, 166, 180-181, 183, 186, 201-202, 210), платіжними дорученнями (т.1 а.с.112-113, 119-120, 127-128, 134-136, 143-145, 152-153, 160-161, 171-173, 175-179, 195-199, 208-209), випискою по рахунку (т.1 а.с.174).

Походження товару (газ скраплений) підтверджено (а.с.138-140, 163-166, 182-183, 187-190, 203-204 т.1).

ТОВ "Оскар УА" також виписано позивачу податкові накладні: від 18.01.2011 р. №8 на загальну суму 23 556 грн., в т.ч. ПДВ - 3 926 грн. (т.1 а.с.110), від 10.02.2011 р. №5 на загальну суму 41 160 грн., в т.ч. ПДВ - 6 860 грн. (т.1 а.с.117), від 04.03.2011 р. №2 на загальну суму 21 846,60 грн., в т.ч. ПДВ - 3 641,10 грн. (т.1 а.с.125), від 07.04.2011 р. №6 на загальну суму 48 518,40 грн., в т.ч. ПДВ - 8 086,40 грн. (т.1 а.с.132), від 06.05.2011 р. №7 на загальну суму 50 796 грн., в т.ч. ПДВ - 8 466 грн. (т.1 а.с.141), від 07.06.2011 р. №19 на загальну суму 48 032 грн., в т.ч. ПДВ - 8 005,33 грн. (т.1 а.с.150), від 01.07.2011 р. №3 на загальну суму 48 924 грн., в т.ч. ПДВ - 8 154 грн. (т.1 а.с.158), від 11.08.2011 р. №29 на загальну суму 67 872 грн., в т.ч. ПДВ - 11 312 грн. (т.1 а.с.167), від 01.08.2011 р. №2 на загальну суму 60 005,40 грн., в т.ч. ПДВ - 10 000,90 грн. (т.1 а.с.169), від 05.09.2011 р. №8 на загальну суму 66 560 грн., в т.ч. ПДВ - 11 093,33 грн. (т.1 а.с.184), від 04.10.2011 р. №11 на загальну суму 66 490 грн., в т.ч. ПДВ - 11 081,67 грн. (т.1 а.с.191), від 21.10.2011 р. №61 на загальну суму 67 100 грн., в т.ч. ПДВ - 11 183,33 грн. (т.1 а.с.193), від 09.12.2011 р. №21 на загальну суму 10 000 грн., в т.ч. ПДВ - 1 666,67 грн. (т.1 а.с.205), від 10.12.2011 р. №25 на загальну суму 22 940 грн., в т.ч. ПДВ - 3 823,33 грн. (т.1 а.с.206).

Податкові накладні мають всі необхідні реквізити, які включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за відповідні періоди (т.1 а.с.234-243). Отриманий позивачем товар використано у власній господарській діяльності (т.1 а.с.244-250, т.2 а.с.1-9), для ведення якої у позивача наявні транспортні засоби, свідоцтва про державну реєстрацію об'єкта підвищеної небезпеки, дозволи на продовження роботи підвищеної небезпеки та договори оренди земельних ділянок (т.1 а.с.211-215, т.2 21-40).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

До того ж, за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України №21-47а10 від 31.01.2011р., чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Також, суд критично оцінює твердження відповідача й щодо нікчемності правочинів, сторонами яких є ТОВ "Центр-Газ" та ТОВ "Оскар УА", з огляду на таке.

Станом на час проведення господарських операцій ТОВ "Центр-газ" та ТОВ "Оскар УА" були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були платниками податку на додану вартість.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Вищезазначені договори, сторонами якого є позивач та ТОВ "Оскар УА" є дійсними та не були оскаржені в судовому порядку, тобто є такими, на підставі яких виникли права і обов'язки сторін даних угод.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки Кіровоградської ОДПІ, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України. До того ж, суд зазначає, що даний акт перевірки ґрунтується лише на відомостях, викладених в акті перевірки контрагента позивача.

Посилання відповідача на акт перевірки контрагента позивача, як на доказ нікчемності угод, судом не приймається до уваги, оскільки вказаним актом жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та даним товариством, а зібрані у справі докази повністю спростовують висновки акту перевірки позивача.

Крім того, суд зазначає, що самостійно визначений платником податку податковий кредит вважається сформованим правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

До того ж, суд зазначає що відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних функцій контролюючих органів є здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів. Жодним законом не передбачено право контролюючого органу (податкової інспекції) самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Вказані висновки підтверджуються і статтями 19-1, 20 Податкового кодексу України, відповідно до яких контролюючим органам не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Недійсність правочину між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем відносно того, що укладені ним правочини з зазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Так, відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Також, відповідачем не наведено доказів, які свідчили б, що договір, сторонами якого є позивач та ТОВ "Оскар УА" укладено з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу витрат та податкового кредиту при обчисленні податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи все вищевказане, суд дійшов висновку про спростування доводів Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області щодо заниження ТОВ "Центр-газ" податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, на загальну суму ПДВ 118 898 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ "Оскар УА", у тому числі: за 3 квартал 2010 року на суму 6 279 грн., за 4 квартал 2010 року - 13 785 грн., за 1 квартал 2011 року - 14 427 грн., за 2 квартал 2011 року - 16 092 грн., за 3 квартал 2011 року - 40 560 грн., за 4 квартал 2011 року - 27 755 грн..

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Відтак, податкове повідомлення-рішення №0001422202 від 12.12.2013 року винесено неправомірно, а тому підлягає скасуванню.

Згідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №0001422202 від 12 грудня 2013 року.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр-Газ" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 266,30 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено - 24 червня 2014 року

Cуддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина