Ухвала

від 08.07.2014 по справі 810/2121/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2121/14 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

08 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Безпека" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Безпека" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.09.2013 №0006552202 та № 0006542202,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року у позові відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказану постанову, оскільки вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2013 року податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача, за результатами якої складено Акт перевірки від 21.08.2013 № 90/10-06-22-02/36433059 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Безпека» (код за ЄДРПОУ 36433059) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Флагман-1» (код за ЄДРПОУ 35822284) їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий-грудень 2012 року».

У ході перевірки встановлено наступні порушення вчинені позивачем, а саме:

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 362479,00 грн.;

- пп. 1.1 п. 1, пп. 2.1, пп. 2.4 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88;

- пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 380604,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013 № 0006552202, яким донараховано позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток та штрафні (фінансові) санкції на суму 475755,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013 № 0006542202, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні санкції на загальну суму 453099,00 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не спростував обставини, викладені відповідачем у Акті перевірки та в запереченнях, та не надав суду достатніх доказів підтвердження реальності господарських операцій з надання охоронних послуг, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Згідно з матеріалами справи, позивачем укладено з СП TOB «Нива Переяславщини» договір про надання послуг по охороні об'єктів майна замовника, шляхом організації цілодобового функціонування постів охорони у погоджених місцях дислокації (договори від 19.04.2011 №19-ФО та від 03.06.2011 №22-ФО).

Окрім того, надалі позивачем укладено договір з ПП «Флагман-1», в якості підрядника (договір від 01.02.2012 № 1/1-02) для виконання всіх обсягів роботи за договором з СП TOB «Нива Переяславщини». Предметом вказаного договору було забезпечення недоторканності майна, що знаходиться на території об'єктів замовника, шляхом здійснення позмінного чергування при фізичній охороні об'єктів.

Саме господарська діяльность на підставі укладеного договору між позивачем та ПП «Флагман-1» стала об'єктом перевірки з боку податкового органу.

Суду позивач для- підтвердження реальності укладених договорів надав наступні документи, а саме: копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. І а.с. 36-74); копії податкових накладних (т. І а.с. 75-113), копії виписок із рахунку (т. І а.с. 114-138).

Також, позивачем долучено до матеріалів справи копії договорів та первинних бухгалтерських документів, на підтвердження того, що позивач перебував у договірних відносинах з СП TOB «Нива Переяславщини».

Суд першої інстанції дійшов висновку, що із поданих позивачем до суду первинних, бухгалтерських документів не слідує зміст та обсяг господарських операцій, яку здійснювались, акти прийому-передачі робіт (надання послуг) не містять визначення об'єктів, які охоронялись, у зв'язку з чим суду неможливо встановити зміст надання охоронних послуг.

Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеним твердженням та вважає також за необхідне звернути увагу і на такі обставини.

Як вбачається з Акту перевірки (с.5), працівниками податкового органу: «За результатами відпрацювання встановлено, що на підприємстві ПП «Флагман-1» рахується тільки 1 співробітник, відсутні виробничі потужності, використовуючи які можна здійснювати господарську діяльність, відсутні складські приміщення, на яких можливо розміщення придбаних товарів з метою їх подальшої реалізації, відсутні транспортні засоби, за допомогою яких можливо здійснювати перевезення товарів. Крім того, встановлено, директор та засновник зареєстрований: АДРЕСА_1. Здійснено виїзд за адресою реєстрації. Встановлено, що за адресою реєстрації ОСОБА_2 не проживає. Його фактичне місцезнаходження родичам не відоме».

Крім того, згідно з матеріалами у січні, лютому, березні, квітні, червні 2012 року підприємство формувало податковий кредит з ПДВ за рахунок придбання товарів (робіт, послуг) у наступних СПД: TOB «ОПТІУМ- КОМПАНІ» код 37670404 та TOB "БУДТОРГ-ІМПЕКСС' код 37902937 (ДПІ у Київському р-ні м. Донецька Донецької обл.). Податковим органом встановлено, що TOB "ОПТІУМ-КОМПАНІ" має стан - ПОРУШЕНО ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО, а TOB "БУДТОРГ- ІМПЕКСС" - ВИЗНАНО БАНКРУТОМ».

Окрім того, з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html)(станом на час розгляду справи), вбачається, що у колонці Статус відомостей про юридичну особу - вказано «відомості не підтверджено».

Відповідно до п.11 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" юридичні особи щороку протягом місяця, що наступає після місяця реєстрації такої юридичної особи зобов'язані подати реєстраційну карту про підтвердження відомостей про юридичну особу (Форма 6). Форма № 6 засвідчується обов'язково печаткою та підписом директора.

Дана обставина дає підстави для обґрунтованих сумнівів щодо реального ведення господарської діяльності ПП «Флагман-1».

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу також і на те, що обґрунтованих доказів, що підтверджують реальне вчинення господарських операцій на виконання договору з позивачем, до апеляційної скарги також долучено не було.

Водночас що стосується посилання апелянта на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2014 року у справі № 826/15001/13а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2014 року, в якій визнано протиправними дії щодо використання інформації з акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Флагман-1" та внесення відповідних даних до системних баз, то суд апеляційної інстанції вказує, що висновки суду апеляційної інстанції в даній справі ґрунтуються не на висновках податкового органу, що зроблені на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок, а на об'єктивних та належних доказах.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірне формування витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Флагман-1», а тому прийняті податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті на підставі, у спосіб та в межах закону.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Безпека" залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.