Постанова

від 16.07.2014 по справі 826/5608/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5608/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бейкфіл» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Бейкфіл» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.01.2014 року № 0000402207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція не підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 27.12.2013 року № 2562/26-59-22-07/37406487.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень вимог:

пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 120 229 грн.

Зазначені вище обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 16.01.2014 року № 0000402207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 150 286 грн. 25 коп., з яких 120 229 грн. - за основним платежем та 30 057 грн. 25 коп. - за штрафними санкціями;

Підставою для збільшення позивачу зобов'язань з податку на додану вартість у перевіряємий період слугували висновки, що правочини, укладені позивачем з даними контрагентами, укладено без мети настання реальних наслідків, а тому складені документи на підтвердження фактів виконання господарських операцій між вказаними суб'єктами господарювання не можуть вважатись первинними документами бухгалтерського обліку та взяті за основу для підтвердження реальності вчинених господарських операцій.

Так, позивачем (замовник) було укладено договори про надання послуг з прибирання з такими контрагентами:

- ТОВ «Будрост» - договір від 30.09.2012 року № 78/К;

- ТОВ «ВЕСТФАЛЬ» - договір від 28.04.2013 року № 69/05;

- ТОВ «АГВА ЛАЙН» - договір від 25.02.2013 року № 86.

За умовами вищевказаних договорів, які за своїм змістом та структурою ідентичні один одному, замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт по прибиранню об'єкта замовника, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 3/7 ( п. 1.1. договорів).

За результатами прийому робіт уповноваженими особами замовника і виконавця складається акт здачі - прийому робіт в якому фіксується кількість відпрацьованих годин виконавцем. (п. 4.3. договорів).

Вартість робіт визначається згідно відпрацьованих годин із розрахунку 210 грн. з ПДВ за одну годину (п. 5.1. договорів).

Замовник зобов'язується оплатити рахунок виконавця на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку та підписання акту приймання - передачі виконаних робіт (п. 5.3. договорів).

Всі розрахунки між сторонами по даному договору проводяться у безготівковій формі шляхом банківського переказу на рахунок виконавця ( п. 5.4. договорів).

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано до матеріалів справи договори, протоколи погодження договірної ціни, податкові накладні, акти надання послуг, банківські виписки.

Крім того, позивачем (замовник) було укладено договори про надання поліграфічних послуг з

- ТОВ «КІЛТ ФОЛЛС» - договір від 01.04.2013 року № 245;

- ТОВ «ЛАМДІ» - договір від 13.05.2013 року № 16;

- ТОВ «Будівельна компанія «Будінвестпроект» - договір від 31.05.2013 року № 15;

- ТОВ «Вергус» - договір від 01.11.2012 року № 145.

За умовами вищевказаних договорів, які за своїм змістом та структурою також є ідентичні один одному, виконавець за завданням замовника бере на себе зобов'язання надати послуги з розробки та виготовленню флаєрів (п. 1.1. договорів).

Послуги з виготовлення поліграфічної продукції виконавець здійснює на основі протоколу погодження, який є невід'ємною частиною цього договору. В протоколі вказується вид виробляємої продукції, її кількісні та якісні характеристики, вартість та інші параметри та умови на розсуд і з відома сторін (п. 1.2. договорів).

Вартість послуг, визначається згідно кількості виробленої поліграфічної продукції за замовленням замовника та погоджуються протоколом, підписується за кожну надруковану партію продукції (п. 2.1. договорів).

Розрахунки за надані послуги здійснюються замовником у національній валюті України шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця впродовж 20 банківських діб від дня підписання Акту приймання - передачі наданих послуг (п. 2.2 договорів).

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано до матеріалів справи договори, протоколи погодження кількості та вартості поліграфії, податкові накладні, акти надання послуг, банківські виписки.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи не надано жодних документів, що підтверджують оплату за надані послуги ТОВ «ВЕСТФАЛЬ» по договору від 28.04.2013 року № 69/05 та ТОВ «ЛАМДІ» по договору від 13.05.2013 року № 16 . Більш того, позивач в своїх додаткових письмових поясненнях підтверджує, що за отримані від контрагентів ТОВ «ВЕСТФАЛЬ» та ТОВ «ЛАМДІ» послуги ТОВ «Бейкфіл» ще не розрахувалися (а.с. 123-124).

Згідно з підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За пунктом 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Крім того, Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. ( абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що для формування податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача з контрагентами, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту, з огляду на те, що надана позивачем документація не підтверджує здійснення оплат за надані послуги, адже, договорами чітко передбачено строк здійснення такої оплати, проте сам позивач в своїх письмових поясненнях вказує на відсутність проведення розрахунків з контрагентами ТОВ «ВЕСТФАЛЬ» та ТОВ «ЛАМДІ», що, в свою чергу, свідчить про невиконання договірних зобов'язань позивачем та ставить під сумнів здійснення всіх господарських операцій за вищевказаними договорами. При цьому позивач навіть не обґрунтовує причини порушення ним своїх договірних зобов'язань (які обставини могли вплинути на платоспроможність позивача і завадити йому розрахуватися за отримані послуги).

Таким чином, у позивача відсутнє право формування податкового кредиту по договорах з ТОВ «ВЕСТФАЛЬ» та ТОВ «ЛАМДІ», а, отже, податковою інспекцією правомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за позивачем, залишається обов'язок належним чином виконати умови договору та оплатити послуги, якщо вони дійсно були надані.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог апелянт, як суб'єкт владних повноважень, надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2014 року - скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Безименна Н.В.

Ісаєнко Ю.А.