Рішення

від 09.07.2014 по справі 910/8609/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8609/14 09.07.14 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арктика Адвертайзинг» до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва про стягнення 72 209,88 грн., за участю представників позивача - Мельник А.В., довіреність №б/н від 22.04.2014 року, відповідача - Хатченко Т.В., довіреність №б/н від 10.01.2014 року,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 67 660,00 грн. - основного боргу, 2029,80 грн. інфляційних втрат, 472,69 грн. 3% річних та 2 047,39 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань за договором №2 від 04.06.2013 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.05.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 23.06.2014 року.

19.06.2014 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в позові.

09.07.2014 року представником позивача через канцелярію суду надано додаткові пояснення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арктика Адвертайзинг» (виконавець) та Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва (замовник) було укладено договір №2, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, на виконання Розпорядження №143 від 19.03.2013 року «Про організацію демонтажу самовільно встановлених малих архітектурних форм та тимчасових споруд на території Деснянського району міста Києва» та Розпорядження №134 від 18.03.2013 року « Про створення комісії з проведення демонтажу малих архітектурних форм та тимчасових споруд на території Деснянського району міста Києва» виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги по демонтажу, перевезенню та зберіганню самовільно розміщених тимчасових споруд (малих архітектурних форм), що порушують Правила благоустрою міста Києва (послуги), а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги (п. 1.1. договору).

Загальна вартість робіт за договором складає 99 500,00 грн. (п.3.1. договору).

Відповідно до п.3.2. договору встановлено, що замовник сплачує виконавцю 100% вартості послуги за фактом надання послуги не пізніше 10-ти банківських днів з моменту підписання акту надання послуг за рахунок бюджетних коштів. Послуги оплачуються на підставі наданих виконавцем рахунків на оплату.

Факт надання послуг позивачем на суму 67 660,00 грн., передбачених даним договором підтверджується актами здачі прийняття робіт від 25.12.2013 року, які містяться в матеріалах справи та підписані уповноваженими представниками кожної із сторін.

Відповідач за надані послуги у сумі 67 660,00 грн. не розрахувався у строк вказаний в договорі і на даний час має перед позивачем заборгованість у розмірі 67 660,00 грн., що підтверджується поясненнями позивача та актом звіряння розрахунків за період з 01.01.2013 року по 09.04.2014 року, який міститься в матеріалах справи та підписаний уповноваженими представниками кожної із сторін.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з надання послуг відповідачу, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманих послуг та має перед позивачем заборгованість у розмірі 67 660,00 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Пунктом 4.3. договору вказано, що замовник не несе відповідальність за ненадходження коштів з міського бюджету на виконання послуг, вказаних в п.1.1. договору.

Проте, п.2.2. договору визначено, що замовник зобов'язаний не допускати заборгованості.

Відповідачем не надано суду доказів забезпечення недопущення виникнення заборгованості. Оскільки в матеріалах справи містяться докази звернення відповідача до Державного казначейства з приводу погашення заборгованості у сумі 67 660,00 грн. лише 25.06.2014 року, тобто після подання даного позову до суду.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 2 року від 04.06.2013 року у розмірі 67 660,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.1. роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р., якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).

Оскільки факту погодження нарахування пені за прострочення відповідачем оплати за надані послуги позивачем не доведено, відповідальність відповідача за порушення строків оплати договором не передбачена, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 2 047,39 грн. задоволенню не підлягають.

Тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 2 047,39 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з цим, позов в частині стягнення 3 % річних у розмірі 472,69 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 047,39 грн. обґрунтований та підлягає задоволенню в межах розміру позовних вимог.

Судом надано належну оцінку відзиву відповідача, проте доводи відповідача викладені у відзиві не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи по суті та повністю спростовуються матеріалами справи.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд.15; код 36657100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арктика Адвертайзинг» (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2 літера «Б», код 37147287) 67 660 (шістдесят сім тисяч шістсот шістдесят) грн. 00 коп. - основного боргу; 472 (чотириста сімдесят дві) грн. 69 коп. 3% річних, 2 029 (дві тисячі двадцять дев'ять) грн. 80 коп. інфляційних втрат та 1 772 (одна тисяча сімсот сімдесят дві) грн. 19 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.07.2014р.

Суддя С.О. Чебикіна