Постанова

від 26.11.2014 по справі 910/8609/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року Справа № 910/8609/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Дунаєвської Н.Г.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Комунального підприємства "Дирекція з

управління та обслуговування житлового

фонду" Деснянського району міста Києва

на рішення господарського суду міста Києва

від 09.07.2014 року

та постанову Київського апеляційного господарського

суду від 03.09.2014 року

у справі № 910/8609/14

господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Арктика Адвертайзинг"

до Комунального підприємства "Дирекція з

управління та обслуговування житлового

фонду" Деснянського району міста Києва

про стягнення грошових коштів

за участю представників:

позивача - не з"явились

відповідача - Максимової Я.С.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Арктика Адвертайзинг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району міста Києва про стягнення 67 660 грн. основного боргу, 2 047,39 грн. пені, 2 029,80 грн. інфляційних витрат, 3 % річних в сумі 472,69 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2014 року (суддя Чебикіна С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 року (судді: Гончаров С.А., Самсін Р.І., Скрипка І.М.), позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 67 660 грн. основного боргу, 2 029,80 грн. інфляційних витрат, 3 % річних в сумі 472,80 грн. та 1 772,19 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району міста Києва просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення у даній справі про відмову в позові повністю, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання Розпорядження № 143 від 19.03.2013 року "Про організацію демонтажу самовільно встановлених малих архітектурних форм та тимчасових споруд на території Деснянського району міста Києва" та Розпорядження № 134 від 18.03.2013 року "Про створення комісії з проведення демонтажу малих архітектурних форм та тимчасових споруд на території Деснянського району міста Києва" 04.06.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арктика Адвертайзинг" (виконавець) та Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м. Києва (замовник) укладено договір № 2, згідно якого виконавець зобов'язався за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги по демонтажу, перевезенню та зберіганню 25 самовільно розміщених тимчасових споруд (малих архітектурних форм), що порушують Правила благоустрою міста Києва (послуги), а замовник зобов'язався своєчасно здійснювати розрахунки за надані послуги та не допускати заборгованості.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг з демонтажу, перевезення, зберігання одного МАФу визначається у калькуляції, що наводиться у додатку 1 до договору, і складає 3 980 грн., в т.ч. ПДВ. Загальна вартість робіт за договором складає 99 500 грн., в т.ч. ПДВ.

В пп. 3.2., 3.4. договору сторони домовились, що замовник сплачує виконавцю 100 % вартості послуг за фактом їх надання не пізніше 10-ти банківських днів з моменту підписання акта надання послуг за рахунок бюджетних коштів. Послуги оплачуються на підставі наданих виконавцем рахунків на оплату. Оплата наданих виконавцем послуг за договором здійснюється замовником тільки після надходження на його рахунок коштів з міського бюджету, плату за зберігання виконавець стягує з власників МАФів самостійно.

Позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов"язання та надано відповідачу послуги на загальну суму 99 500 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами актами здачі-прийняття робіт від 25.12.2013 року.

Відповідач, в свою чергу, частково розрахувався лише у сумі 31 840 грн., внаслідок чого розмір заборгованості Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м. Києва склав 67 660 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 09.04.2014 року.

Також за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 2 047,39 грн. пені, 2 029,80 грн. інфляційних витрат та 3 % річних в сумі 472,69 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, повно і всебічно дослідив всі суттєві обставини справи та дійшов правильного висновку про обов"язок відповідача оплатити ТОВ "Арктика Адвертайзинг" вартість наданих послуг у заявленому розмірі у зв"язку з несвоєчасним і неналежним виконанням Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району міста Києва умов договору.

Вказаний висновок судів попередніх інстанцій є правильним та відповідає нормам чинного законодавства, виходячи з нижчевикладеного.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 ЦК).

Згідно частини 5 статті 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами.

Як зазначалось вище, пунктами 3.2., 3.4. договору передбачено, що замовник сплачує виконавцю 100 % вартості послуги за фактом її надання не пізніше 10-ти банківських днів з моменту підписання акта надання послуг за рахунок бюджетних коштів. Оплата наданих послуг здійснюється замовником тільки після надходження на його рахунок коштів з міського бюджету.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що замовник не несе відповідальність за ненадходження коштів з міського бюджету на виконання послуг, вказаних в п. 1.1. договору.

Крім того, відповідно до п. 2.2. договору замовник зобов'язаний не допускати заборгованості.

Частиною 1 статті 530 ЦК передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно частини 1 статті 96 цього ж Кодексу юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК і статтею 193 ГК встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має викопуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з приписів вказаних норм та з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій факту порушення відповідачем обов"язку щодо своєчасної оплати наданих послуг, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про задоволення позову в частині оплати вартості цих послуг.

При цьому, місцевим й апеляційним господарськими судами обгрунтовано відхилено заперечення відповідача щодо не оплати послуг за відсутності бюджетних коштів, оскільки на підставі частини 2 статті 617 ЦК та частини 2 статті 218 ГК відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району міста Києва і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Крім того, суди першої й апеляційної інстанцій стягнули з відповідача на користь позивача за порушення строків виконання грошового зобов"язання інфляційні витрати та 3 % річних, відмовивши, при цьому, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з нього пені за відсутності письмової домовленості сторін з цього приводу у договорі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевим господарським судом, з яким погодилась апеляційна інстанція, встановлено, що відповідач не виконав свої зобов"язання по сплаті боргу, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому притягнення його до відповідальності у вигляді стягнення інфляційних витрат в сумі 2 029,80 грн. та 3 % річних у розмірі 472,69 грн., передбачених ст. 625 ЦК України, також є підставним.

Водночас, відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, всупереч положенням вказаних статей позивач, звернувшись до суду з вимогами про стягнення пені, не надав доказів, які їх обгрунтовують, оскільки сторонами не додержано обов"язкової письмової форми (умов договору) щодо відповідальності у вигляді стягнення конкретного розміру пені за порушення термінів (строків) оплати наданих послуг.

Зважаючи на відсутність письмової домовленості між сторонами про застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення з нього пені за порушення умов вказаного договору, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого й апеляційного господарських судів про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності обов"язку відповідача оплатити позивачу вартість наданих послуг у заявленому розмірі у зв"язку з відсутністю бюджетного фінансування спростовуються вищезазначеним.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 року у справі №910/8609/14 залишити без змін.

Повернути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району міста Києва (02217, м. Київ, вул. М. Закревського, 15, код 36657100) 577,37 грн. зайво сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № 1982 від 16.09.2014 року.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіН.Г. Дунаєвська С.С. Самусенко