Рішення

від 10.07.2014 по справі 910/9018/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9018/14 10.07.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Чинчин О.В. , при помічнику судді Угленко Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Р.» до Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» простягнення 2 240 053 гривень 53 копійок

Представники:

від Позивача: Титаренко О.В. (представник за довіреністю);

від Відповідача: Сербіна А.О. (представник за довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «К.С.Р.» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» (надалі також - «Відповідач») про стягнення 2 240 053 гривень 53 копійок.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 30 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «К.С.Р.» («Постачальник») та Державною установою «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» («Покупець») укладено Договір постачання № 103, відповідно до умов якого сторони погодили, що Постачальник зобов'язується у 2012-2013 році поставити Покупцю Устаткування медичне., хірургічне та ортопедичне (медичне обладнання) код ДК 016-97-33.10.1, (Лот № 2 - Рентгенівська цифрова діагностична система DX-D 100), зазначене в специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити таке медичне обладнання. Позивач зазначає, що 27 грудня 2012 року відповідно до Акту прийому-передачі та видаткової накладної № 286 Відповідач прийняв від Позивача поставлений товар. Однак, станом на 06 травня 2104 року Відповідач так і не виконав свої зобов'язання перед Позивачем та не оплатив поставлене медичне обладнання. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» 2 240 053 гривень 53 копійок, з яких: 1 949 000 гривень 00 копійок - сума основної заборгованості, 142 959 гривень 35 копійок - пеня, 79 294 гривні 93 копійки - 3% річних та 68 799 гривень 25 копійок - інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.05.2014 р. порушено провадження у справі № 910/9018/14, судове засідання призначено на 12.06.2014 р.

11.06.2014 року через загальний відділ діловодства суду отримано від Відповідача Клопотання про відкладення розгляду справи.

12.06.2014 року через загальний відділ діловодства суду отримано від Позивача документи на виконання вимог Ухвали суду про порушення провадження у справі.

У зв'язку з перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці, Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва від 12.06.2014 року справу № 910/9018/14 передано для розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.06.2014 року справу № 910/9018/14 прийнято до провадження суддею Любченко М.О., розгляд справи призначено на 03.07.2014 рік.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.06.2014 року виправлено описку у пункті 2 резолютивної частини Ухвали Господарського суду міста Києва від 12.06.2014 року у справі № 910/9018/14 та викладено її у наступній редакції: "2. Розгляд справи призначити на 10.07.14 об 11:00. Судове засідання відбудеться в приміщенні господарського суду міста Києва за адресою 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44, зал судових засідань № 9 (корпус Б)".

У зв'язку з виходом судді Чинчин О.В. з відпустки, Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 року справу № 910/9018/14 передано для розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.07.2014 року справу № 910/9018/14 прийнято до провадження суддею Чинчин О.В., розгляд справи призначено на 10.07.2014 рік.

В судовому засіданні 10.07.2014 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, однак відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Р.» не подав.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 10 липня 2014 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

30 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «К.С.Р.» («Постачальник») та Державною установою «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» («Покупець») укладено Договір постачання № 103 (надалі - Договір), відповідно до умов якого сторони погодили, що Постачальник зобов'язується у 2012-2013 році поставити Покупцю Устаткування медичне., хірургічне та ортопедичне (медичне обладнання) код ДК 016-97-33.10.1, (Лот № 2 - Рентгенівська цифрова діагностична система DX-D 100), зазначене в специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити таке медичне обладнання.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що найменування медичного обладнання код ДК 016-97-33.10.1 зазначене в специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною. Кількість медичного обладнання зазначене в специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною.

Як вбачається з Акту приймання-передачі товару від 27 грудня 2012 року та Видаткової накладної № 286 від 27 грудня 2012 року, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «К.С.Р.» передало Державній установі «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» Рентгенівську цифрову діагностичну систему DX-D 100 загальною вартістю 1 949 000 гривень 00 копійок.

Відповідно до Акту введення товару в експлуатацію від 28 грудня 2012 року та Акту проведення навчання медичного персоналу від 28 грудня 2012 року, Постачальником здійснено введення в експлуатацію Рентгенівської цифрової діагностичної системи DX-D 100 та проведено навчання медичного персоналу методам роботи з Рентгенівською цифровою діагностичною системою DX-D 100.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що станом на 06 травня 2104 року Відповідач так і не виконав свої зобов'язання перед Позивачем та не оплатив поставлене медичне обладнання. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» 2 240 053 гривень 53 копійок, з яких: 1 949 000 гривень 00 копійок - сума основної заборгованості, 142 959 гривень 35 копійок - пеня, 79 294 гривні 93 копійки - 3% річних та 68 799 гривень 25 копійок - інфляційних нарахувань.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Р.» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору постачання № 103 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд зазначає, що факт виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором постачання № 103 на суму 1 949 000 гривень 00 копійок підтверджується матеріалами справи, а саме: Видатковою накладною №286 від 27 грудня 2012 року, Актом приймання-передачі товару від 27 грудня 2012 року, Актом введення товару в експлуатацію від 28 грудня 2012 року, Актом проведення навчання медичного персоналу від 28 грудня 2012 року.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів на підтвердження повної сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «К.С.Р.» за поставлений товар відповідно до умов Договору постачання № 103.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору постачання № 103, не здійснив повну оплату вартості поставленого товару, тобто не виконав свої зобов'язання, а тому позовні вимоги щодо стягнення 1 949 000 гривень 00 копійок - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, Суд зазначає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Р.» в частині стягнення 79 294 гривні 93 копійки - 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також, здійснивши перерахунок розрахунку суми заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань, Суд зазначає, що до стягнення з Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Р.» підлягає 68 215 гривень 00 копійок інфляційних нарахувань.

Також, статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Установлене статтею 3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами (пункт 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Таким чином, Суд зазначає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Р.» в частині стягнення 142 959 гривень 35 копійок пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони відповідно до заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Р.» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» (03110, м.Київ, ВУЛИЦЯ АМОСОВА, будинок 6, Ідентифікаційний код юридичної особи 05493562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Р.» (01015, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕЙПЦИЗЬКА, будинок 2/37, квартира 4, Ідентифікаційний код юридичної особи 30574505) 2 239 469 (два мільйони двісті тридцять дев'ять тисяч чотириста шістдесят дев'ять) гривень 28 копійок, з яких: 1 949 000 гривень 00 копійок - сума основної заборгованості, 142 959 гривень 35 копійок - пеня, 79 294 гривні 93 копійки - 3% річних та 68 215 гривень 00 копійок - інфляційних нарахувань

3. Стягнути з Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» (03110, м.Київ, ВУЛИЦЯ АМОСОВА, будинок 6, Ідентифікаційний код юридичної особи 05493562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Р.» (01015, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕЙПЦИЗЬКА, будинок 2/37, квартира 4, Ідентифікаційний код юридичної особи 30574505) 44 789 (сорок чотири тисячі сімсот вісімдесят дев'ять) гривень 37 копійок судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 11 липня 2014 року.

Суддя О.В. Чинчин