Ухвала

від 19.11.2014 по справі 910/9018/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/9018/14 19.11.14

за заявою про за позовом Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» відстрочку виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 року у справі № 910/9018/14 Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Р.» до про Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» стягнення 2 240 053 гривень 53 копійок

Суддя Чинчин О.В.

Представники:

від Позивача: Титаренко О.В. (представник за довіреністю);

від Відповідача (Заявника): Сербіна А.О. (представник за довіреністю);

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «К.С.Р.» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» про стягнення 2 240 053 гривень 53 копійок.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 року у справі №910/9018/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Р.» задоволено повістю, а частково: стягнуто з Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Р.» 2 239 469 (два мільйони двісті тридцять дев'ять тисяч чотириста шістдесят дев'ять) гривень 28 копійок, з яких: 1 949 000 гривень 00 копійок - сума основної заборгованості, 142 959 гривень 35 копійок - пеня, 79 294 гривні 93 копійки - 3% річних та 68 215 гривень 00 копійок - інфляційних нарахувань, 44 789 гривень 37 копійок судового збору.

10.11.2014 р. до Господарського суду міста Києва від Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» надійшла заява про відстрочку виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 року у справі № 910/9018/14. Вказана заява вмотивована тим, що заявник є неприбутковою установою, яка фінансується з державної казни, у зв'язку з чим будь-які бюджетні зобов'язання та платежі здійснюються з бюджету та можуть здійснюватись лише за наявності відповідного бюджетного фінансування. Однак, для заявника не передбачені кошти, які можна було б спрямувати на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 року у справі № 910/9018/14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 року призначено розгляд Заяви Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» про відстрочку виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 року у справі № 910/9018/14 призначено на 19.11.2014 року.

В судовому засіданні 19.11.2014 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «К.С.Р.» проти задоволення Заяви Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» про відстрочку виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 року у справі №910/9018/14 заперечив та подав додаткові письмові пояснення. Представник Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» просив Заяву задовольнити та зазначив, що в прохальній частині Заяви замість 01 травня 2015 року, зазначено 01 травня 2014 року.

Частиною 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 р.).

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. Тобто, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що посилання заявника на тяжке фінансове положення підприємства та відсутність бюджетного фінансування не є винятковою підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим, оскільки пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України закріплено принцип обов'язковості рішень суду.

При цьому, Суд зазначає, що відповідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року, відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

За таких обставин, заява Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» про відстрочку виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 року у справі № 910/9018/14 не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 86 та 121 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

В задоволенні Заяви Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» про відстрочку виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 року у справі № 910/9018/14 - відмовити повністю.

Суддя О.В. Чинчин