Постанова

від 15.07.2014 по справі 802/2345/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 липня 2014 р. Справа № 802/2345/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко А.В.

позивача: Желіховський В.М.

відповідача: Цимбал В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія будівельного консалтингу"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 536-11 від 27.03.2014р.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лабораторія будівельного консалтингу» (далі - ТОВ «Лабораторія будівельного консалтингу») звернулось в суд з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Мін доходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №536-11 від 27.03.2014 року.

Зазначали, що 27.02.2014 року товариством подано до податкового органу декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, в якій зазначили суму податку на прибуток за звітний (податковий) період - 510397,00 грн. В день граничної сплати податку, а саме 11.03.2014 року товариство перерахувало суму податку на прибуток за 2013 рік в сумі 510397,00 грн. в Державний бюджет за платіжними реквізитами. Однак, з технічної помилки даний податок був перерахований на рахунок №31116165700071 по коду бюджетної класифікації 11024000 (авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств). 12.03.2014 року на вимогу податкового органу товариство подало заяву про зарахування перерахованих коштів на інший належний рахунок. Проте, з перерахуванням коштів між своїми рахунками податковий орган зволік до 21.03.2014 року. У зв'язку з чим, позивач вважає, що податковий орган безпідставно не врахував вчасну сплату податкового зобов'язання, крім того здійснило затримку зарахування перерахованих коштів, чим сприяло збільшенню розміру нарахованої пені. За таких обставин, позивач вважає, що не має несплаченого грошового зобов'язання, відповідно у відповідача не було підстав для формування та надіслання податкової вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд скасувати податкову вимогу.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову. Письмові заперечення містяться в матеріалах справи (а.с.44-45).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Лабораторія будівельного консалтингу» зареєстровано як юридична особа 27.08.2004 року Вінницькою РДА Вінницької області про що видано свідоцтво Серії А00 №148034 та внесений відповідний запис до державного реєстру №11491020000000030 (а.с.20-23) та перебуває на податковому обліку відповідача.

Судом з'ясовано та що підтверджується матеріалами справи, 27.03.2014 року відповідачем була сформована та направлена на адресу позивача податкова вимога №536-11 (а.с.25), згідно якої станом на 26.03.2014 року сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями складала 970,62 грн. по податку на прибуток приватних підприємств.

Відповідно до ст. 1 ПК України цей кодекс визначає вичерпний перелік податків та зборів.

Згідно ст. 6 ПК Укрїни податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до ст. 57 ПК України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

У відповідності до вимог ст. 33 ПК України базовим податковим (звітним) періодом є період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Так, 27.02.2014 року позивачем відповідачеві була надана декларація з податку на прибуток за 2013 рік, відповідно до якої сума податку на прибуток за звітний 2013 рік, що підлягає сплаті, фактично склала 510397,00 грн. (рядок 16 Декларації).

Матеріалами справи підтверджено, що згідно платіжного доручення №4047 від 11.03.2014 року позивачем на рахунок ГУ ДКСУ у Вінницькій області №31116165700071 по коду бюджетної класифікації 11024000 перераховано 510397,00 грн. та зазначено призначення платежу «податок на прибуток за 2013 рік» (а.с.32).

Згідно пояснень представника позивача у період оплати підприємством була допущена технічна помилка з визначенням коду бюджетної класифікації, а саме помилково перераховано кошти на рахунок №31116165700071 по коду бюджетної класифікації 11024000 (авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств), в той час як перерахування необхідно було здійснити по коду бюджетної класифікації 11021000 (податок на приватних підприємств). В результаті чого по картці особового рахунку товариства по коду бюджетної класифікації 11021000 станом на дату граничної сплати податку - 11.03.2014 року виникла сума податкового боргу в розмірі 510397,00 грн.

У зв'язку з чим, ТОВ «Лабораторія будівельного консалтингу» 12.03.2014 року надало відповідачу заяву №9 з проханням перенести з р/р №31116159700005 - код бюджетної класифікації 11024000 «Авансові внески з податку на прибуток підприємств» суму податку на прибуток приватних підприємств на р/р 31119009700071 - код бюджетної класифікації 11021000 «Податок на приватних підприємств», згідно платіжного доручення №4047 від 11.03.2014 року (а.с.49). Зазначена заява була зареєстрована у Вінницькій ОДПІ 12.03.2014 року.

В подальшому, 10.04.2014 року товариство звернулось до Вінницької ОДПІ із скаргою №12 на податкову вимогу №536-11 від 27.03.2014 року за наслідками розгляду якої податковий орган залишив без змін вище зазначену вимогу (а.с.34-35).

21.05.2014 року позивач звернувся до ГУ Міндоходів у Вінницькій області із повторною скаргою на вимогу від 27.03.2014 року, рішенням якого скарга залишена без задоволення (а.с.36-38).

В судовому засіданні представник відповідача не погоджуючись з доводами позивача пояснила суду, що після опрацювання заяви товариства від 12.03.2014 року податковий орган керуючись нормами Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого спільним наказом Мін доходів та Міністерства фінансів України від 30.12.2013 року №882/1188, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.01.2014 року за №146/24923, та реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету від 194-20, провів 21.03.2014 року перерахування помилково сплачених авансових внесків з податку на прибуток в рахунок податку на прибуток приватних підприємства у сумі 510397,00 грн. Оскільки вище вказаними нормами передбачено відповідний порядок повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та відповідні строки проведення таких виплат, позивачем в порушення вище вказаних норм пропущено законодавчі строки сплати податку з приватних підприємств, у зв'язку з чим і була нарахована пеня в сумі 970,62 грн. та сформована вимога. Крім того, представник відповідача наголошувала на тому, що рахунки на які сплачуються авансові внески відмінні від тих, на які сплачується податок на прибуток та є різні за своєю суттю, та строк сплати платежу.

Однак суд не погоджується з таким твердженням податкового органу і зазначає наступне.

У відповідності до ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. При цьому, у відповідності до ч.2 ст. 29 Бюджетного кодексу України, до складу доходів Державного бюджету України відноситься податок на прибуток підприємств.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжного доручення №4047 від 11.03.2014 року позивачем на рахунок ГУ ДКСУ у Вінницькій області були перераховані відповідні кошти по узгодженим грошовим зобов'язанням.

В свою чергу, дійсно було допущено помилку при визначені коду бюджетної класифікації, що визначється позивачем, проте фактично суми по сплаті податків, були перераховані товариством до відповідного бюджету у визначений законом строк, а те, що кошти знаходилися на бюджетних рахунках деякий час під іншими кодами є формальною обставиною і не може бути підставою для висновків про порушення граничних строків сплати податків. Зазначене також підтверджується і роздруківками по платежах, які дослідженні в судовому засіданні та встановлено, що кошти, які зараховані товариством 11.03.2014 року на платіж 11024000 були належним чином, згідно «Висновку на повернення переплати з Державного бюджету №189-20…» від 14.03.2014 року, перераховані на платіж 11021000 21.03.2014 року. Тобто, зазначене свідчить про те, що кошти в сумі 510397,00 грн. були зараховані та знаходились на рахунках Державного бюджету, що означає виконання позивачем вимог ст.57 Податкового кодексу України.

В силу ж п. 87.1 ст. 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, в тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надмірно сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів (абз.2 п.87.1).

Згідно п.п. 17.1.3., 17.1.10. п. 17.1.1 ст. 17 ПК України платник податків має право, зокрема, обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат та на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи вище наведенні норми вбачається, що помилково зараховані кошти до іншого коду бюджетної класифікації не тягне обов'язку платника подавати відповідну заяву на належне перерахування таких коштів, оскільки такі перерахунки можуть здійснюватись і без відповідної заяви, в межах відповідного податку - в даному випадку податку на прибуток підприємств.

З урахуванням вище наведеного, суд зазначає, що органи державної податкової служби є органами державної влади, уповноваженими здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою суб'єктами господарювання податків та зборів.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, відповідачем суду не доведена правомірність прийняття спірної податкової вимоги. Вказана вимога прийнята відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття; недобросовісно; без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямована ця вимога.

Таким чином, позовні вимоги щодо скасування податкової вимоги від 27.03.2014 року №536-11 про сплату суми податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 970,62 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюються у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Згідно матеріалів справи, позивач сплатив 182,70 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням №4139 від 19.06.2014 року (а.с.2). Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, судові витрати в сумі 182,70 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів №536-11 від 27 березня 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Лабораторія будівельного консалтингу" (код ЄДРПОУ 33074928) судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: Томчук Андрій Валерійович