Ухвала

від 18.09.2014 по справі 802/2345/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2345/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А. В.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Граб Л.С.

суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Мартинюк В.В.

представника позивача: Желіховського В. М.

представника відповідача: Цимбал В. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія будівельного консалтингу" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабораторія будівельного консалтингу" звернулось до суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, в якому просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів (Вінницького районного відділення) за №536-11 від 27.03.2014 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року позов задоволено повністю: визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів №536-11 від 27 березня 2014 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 15 липня 2014 року та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, ТОВ "Лабораторія будівельного консалтингу" зареєстровано як юридична особа 27.08.2004 року Вінницькою РДА Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом Серії А00 №148034 про державну реєстрацію юридичної особи, відповідним записом до державного реєстру №11491020000000030 (а.с.20-23) та перебуває на податковому обліку відповідача.

Так, 27.02.2014 року ТОВ «Лабораторія будівельного консалтингу» надало відповідачу декларацію з податку на прибуток за 2013 рік, відповідно до якої сума податку на прибуток за звітний 2013 рік, що підлягає сплаті, фактично склала 510397,00 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, згідно платіжного доручення №4047 від 11.03.2014 року позивачем на рахунок ГУ ДКСУ у Вінницькій області №31116165700071 по коду бюджетної класифікації 11024000 перераховано 510397,00 грн. та зазначено призначення платежу "податок на прибуток за 2013 рік".

Однак, у період оплати підприємством допущено технічну помилку з визначенням коду бюджетної класифікації, а саме помилково перераховано кошти на рахунок №31116165700071 по коду бюджетної класифікації 11024000 (авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств), в той час як перерахування необхідно було здійснити по коду бюджетної класифікації 11021000 (податок на приватних підприємств).

В результаті вищевказаної помилки по картці особового рахунку товариства по коду бюджетної класифікації 11021000 станом на дату граничної сплати податку - 11.03.2014 року виникла сума податкового боргу в розмірі 510397,00 грн.

У зв'язку з чим, ТОВ "Лабораторія будівельного консалтингу" 12.03.2014 року надало відповідачу заяву №9, в якому просило перенести з р/р №31116159700005 - код бюджетної класифікації 11024000 "Авансові внески з податку на прибуток підприємств" суму податку на прибуток приватних підприємств на р/р 31119009700071 - код бюджетної класифікації 11021000 "Податок на приватних підприємств", згідно платіжного доручення №4047 від 11.03.2014 року.

27.03.2014 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області сформована та направлена на адресу позивача податкова вимога №536-11, згідно якої станом на 26.03.2014 року сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями складала 970,62 грн. по податку на прибуток приватних підприємств.

10.04.2014 року позивач звернувся до Вінницької ОДПІ із скаргою №12 на податкову вимогу №536-11 від 27.03.2014 року, за наслідками розгляду якої податковий орган залишив без змін вище зазначену вимогу.

21.05.2014 року позивач звернувся до ГУ Міндоходів у Вінницькій області із повторною скаргою на вимогу від 27.03.2014 року, рішенням якого скарга залишена без задоволення.

13.06.2014 року ТОВ «ЛБК» отримало рішення про результати розгляду повторної скарги, яким податкову вимогу Вінницької ОДПІ від 27.03.2014 року №536-11 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з вищевказаною податковою вимогою, ТОВ «ЛБК» звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому задовольнив позов ТОВ «ЛБК», з чим погоджується і суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. При цьому, у відповідності до ч.2 ст. 29 Бюджетного кодексу України, до складу доходів Державного бюджету України відноситься податок на прибуток підприємств.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжного доручення №4047 від 11.03.2014 року позивачем на рахунок ГУ ДКСУ у Вінницькій області перераховано відповідні кошти по узгодженим грошовим зобов'язанням.

В свою чергу, дійсно допущено помилку при визначенні коду бюджетної класифікації, що визначється позивачем, проте фактично суми по сплаті податків, були перераховані товариством до відповідного бюджету у визначений законом строк, а те, що кошти знаходилися на бюджетних рахунках деякий час під іншими кодами є формальною обставиною і не може бути підставою для висновків про порушення граничних строків сплати податків. Дані обставини також підтверджуються і роздруківками по платежах, які досліджені судом та встановлено, що кошти, які зараховані товариством 11.03.2014 року на платіж 11024000 були належним чином, згідно "Висновку на повернення переплати з Державного бюджету №189-20…" від 14.03.2014 року, перераховані на платіж 11021000 21.03.2014 року. Тобто, зазначене свідчить про те, що кошти в сумі 510397,00 грн. були зараховані та знаходились на рахунках Державного бюджету, що означає виконання позивачем вимог ст.57 Податкового кодексу України.

Пунктами 87.1 ст. 87 ПК України унормовано, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, в тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надмірно сплачених платежів до відповідних бюджетів.

В абз.2 п.87.1 ПК України зазначено, що сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до п.п. 17.1.3., 17.1.10. п. 17.1.1 ст. 17 ПК України платник податків має право, зокрема, обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат та на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи вище наведенні норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що помилково зараховані кошти до іншого коду бюджетної класифікації не тягне обов'язку платника податку подавати відповідну заяву на належне перерахування таких коштів, оскільки такі перерахунки можуть здійснюватись і без відповідної заяви, в межах відповідного податку - в даному випадку податку на прибуток підприємств.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийняття спірної податкової вимоги. Вказана вимога прийнята відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття; без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямована ця вимога.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги щодо скасування податкової вимоги від 27.03.2014 року №536-11 про сплату суми податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 970,62 грн. є обґрунтованими.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що позивачем надано суду достатньо належних доказів, які свідчать про правомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 вересня 2014 року .

Головуючий Граб Л.С.

Судді Боровицький О. А.

Сапальова Т.В.