Постанова

від 15.07.2014 по справі 916/1244/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2014 р.Справа № 916/1244/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.,

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду сформовано згідно із розпорядженням голови суду №1239 від 18.06.2014р.)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від позивача: Остренко Л.Є. довіреність № 09 від 05.03.14р.

від відповідача: не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином

від ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»: Коваль К.П. довіреність № 1325 від 13.05.14

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс", Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»

на рішення господарського суду Одеської області від 26.05.2014р.

по справі № 916/1244/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (далі по тексту ТОВ «Мрія»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" (далі по тексту ТОВ «СП «Аквавінтекс»)

про стягнення 156209 грн.

В С Т А Н О В И В :

31.03.2014 р. ТОВ «Мрія» звернулося до господарського суду Одеської області із позовом до ТОВ «СП «Аквавінтекс» та уточненнями до нього від 12.05.14 р. про стягнення 156209,0 грн. основного боргу за ліцензійним договором на використання промислового зразка від 01.10.2010р. № 10/10.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.05.14 р. (суддя Панченко О.Л.) позов ТОВ «Мрія» задоволено, з ТОВ "СП "Аквавінтекс" на користь ТОВ "Мрія" стягнуто 156209,0 грн. основного боргу, судовий збір у сумі 3124,18 грн.

До вказаного висновку суд 1 інстанції дійшов з огляду на те, що наявні матеріали справи засвідчують обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 156209 грн. та підтверджуються ліцензійним договором № 10/10 на використання промислового зразка від 01.10.2010р., актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.02.2012р. № ОУ-0000002, від 15.04.2012р. № М-00000002, актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.04.2013р., розрахунками та іншими доказами.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, 12.06.14 р. ТОВ «СП «Аквавінтекс» через господарський суд Одеської області звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду 1 інстанції та відмовити у позові, оскільки воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «СП «Аквавінтекс» навело текст ч.1 ст.173 ГК України, ч.1 ст.175 ГК України та зазначило, що місцевий господарський суд під час розгляду даної справи та вирішення спору по суті не застосував положення глави 75 ЦК України, якою передбачено що ліцензійний договір може бути укладено після державної реєстрації торгівельної марки. Крім того, скаржник зазначив, що Цивільний кодекс України не передбачає державної реєстрації ліцензійного договору.

Вказані обставини на думку скаржника є підставою для скасування оскарженого рішення суду 1 інстанції.

Позивач у відзивах на апеляційні скарги просив залишити їх без задоволення, а рішення суду 1 інстанції без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

ПАТ «Всеукраїнський АБ» відзив на апеляційну скаргу не надало, але його представник в судовому засіданні просив задовольнити цю апеляційну скаргу, оскаржене рішення місцевого господарського суду скасувати та відмовити у позові, у зв'язку із його недоведеністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча останній був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду апеляційних скарг не заявляв, тобто без поважних причин не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, тому апеляційні скарги розглянуті за відсутністю представника відповідача.

27.0614 р. до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», який не був учасником судового процесу у суді 1 інстанції, та який просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 26.05.14 р. та відмовити у позові, оскільки воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказана апеляційна скарга прийнята до розгляду та об'єднана в одне апеляційне провадження із апеляційною скаргою ТОВ «СП «Аквавінтекс».

Звертаючись із даною апеляційною скаргою, Приватне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі по тексту ПАТ «Всеукраїнський АБ») обґрунтувало своє звернення із цією апеляційною скаргою тим, що оскарженим рішення суду 1 інстанції вирішено питання про його права і обов'язки.

На думку скаржника оскаржене рішення суду 1 інстанції порушує його права як кредитора ТОВ «СП «Аквавінтекс» за кредитним договором №196 від 31.01.10 р., оскільки за цим кредитним договором ТОВ «СП «Аквавінтекс» повинно проводити всі свої розрахунки через поточний рахунок в ПАТ «Всеукраїнський АБ» у тому числі і розрахунки по сплаті боргу позивачу, стягнутого оскарженим рішенням суду, про які ТОВ «СП «Аквавінтекс» повинен бути обізнаний. Таким чином, ПАТ «Всеукраїнський АБ» вважає, що суд 1 інстанції, прийнявши рішення без його участі, позбавив його права бути обізнаним про розрахунки, які ТОВ «СП «Аквавінтекс» повинно здійснити на виконання судового рішення при погашенні боргу, виниклим за ліцензійним договором, укладеним між ТОВ «Мрія» та ТОВ «СП «Аквавінтекс».

Щодо суті спору ПАТ «Всеукраїнський АБ» вважає, що позивач не довів належними доказами факт порушення зобов'язань з боку відповідача. Суд 1 інстанції при прийнятті оскарженого рішення вказав, що відповідач оплатив отриманий товар частково, але якими доказами це підтверджується не зазначив.

Позивач та відповідач відзив на апеляційну скаргу ПАТ «Всеукраїнський АБ» не надали, однак в судовому засіданні представник позивача просив залишити її без задоволення, а рішення суду 1 інстанції без змін, а представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду апеляційних скарг не заявляв, тобто без поважних причин не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, тому апеляційні скарги розглянуті за відсутністю представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача та ПАТ «Всеукраїнський АБ», перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

01.10.2010р. між ТОВ "Мрія" (надалі - "Ліцензіар") та ТОВ "СП "Аквавінтекс" (надалі - "Ліцензіат") укладений ліцензійний договір № 10/10 на використання промислового зразка, згідно з яким Ліцензіар надає Ліцензіатові на термін дії цього договору і за винагороду, що сплачується Ліцензіатом, невиключну ліцензію на право використання промислового зразка, захищеного патентом, на території України. При цьому Ліцензіат має право використовувати продукцію за ліцензією у своїй підприємницькій діяльності, включаючи розлив та реалізацію коньяків різних найменувань (додаток 2) у пляшки фірмові для коньяку "КАРДІНАЛ" з метою пропонування для продажу підприємствам та фірмам, які узгоджені з Ліцензіаром (додаток 3), продажу, ввезення та вивезення, а також збереження на складах, та інше введення в господарський обіг (п. 2.1 договору).

За надані права, передбачені даним договором, та за технічну документацію, зазначену в додатках до договору, Ліцензіат сплачує Ліцензіару винагороду, а саме - роялті - поточні відрахування у розмірі 2,00 грн. за одиницю виробленої продукції за ліцензією, в тому числі з кожної фірмової пляшки, використаної для розливу коньяку будь-якого найменування згідно з додатком 2 (п. 6.1 договору).

Виплата роялті здійснюється у триденний термін після підписання кожного акту суми роялті, яка належить до сплати, шляхом перерахування за зазначеними у договорі банківськими реквізитами Ліцензіара. Витрати, пов'язані з перерахуванням платежів, несе Ліцензіат (п.6.3, п. 6.4 договору).

Після припинення терміну дії договору його положення застосовуються доти, доки не будуть остаточно врегульовані платежі, зобов'язання за якими виникли в період дії договору (п. 6.9 договору).

Цей договір укладений 01.10.2010р., діє до 31.12.2011р. та набирає сили з дати його підписання сторонами (п. 11.1 договору).

Згідно з додатковою угодою № 1 від 30.12.2011р. до ліцензійного договору сторони виклали п. 6.1 та п. 11.1 договору в наступній редакції:

«п. 6.1. За надані права, передбачені даним договором, та за технічну документацію, зазначену в додатках до договору, Ліцензіат сплачує Ліцензіару винагороду, а саме - роялті - поточні відрахування у розмірі 4,00 грн. за одиницю виробленої продукції за ліцензією, в тому числі з кожної фірмової пляшки, використаної для розливу коньяку будь-якого найменування згідно з додатком 2;»

« п. 11.1. Цей договір укладений 01.10.2010р., діє до 31.12.2012р. та набирає сили з дати його підписання сторонами. За згодою сторін строк дії договору може бути продовжений на наступний термін за умовою підписання додаткової угоди».

В подальшому вищезазначений Договір сторонами не змінювався та в установленому законом порядку не визнавався недійсним.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.02.2012р. № ОУ-0000002 на 341300 грн., від 15.04.2012р. № М-00000002 на 152116 грн.

Згідно із банківськими виписками з рахунку позивача - ТОВ «Мрія», відповідач частково сплатив заборгованість у сумі 337207 грн., а відповідно із цим залишок боргу складає 156209 грн.

Наявність вказаної заборгованості також підтверджується і актом звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем по ліцензійному договору №10/10 від 01.10.10 р.

Всупереч вимогам ст.33 ГПК України відповідач не спростував відповідними доказами наявність заборгованості перед позивачем у сумі 156209 грн.

Таким чином, місцевий господарський суд з врахуванням умов ліцензійного договору та доказів, підтверджуючих заборгованість відповідача за вказаним договором правомірно із посиланням на ст.ст.525,526,629 ЦК України задовольнив позов та стягнув з відповідача 156209 грн. боргу.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «СП «Аквавінтекс» щодо незастосування місцевим господарським судом під час розгляду даної справи та вирішення спору по суті положень глави 75 ЦК України судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки це не спростовує висновків суду 1 інстанції при прийнятті оскарженого рішення із посиланням на загальні норми ЦК України, що регулюють договірні взаємовідносини сторін.

За таких обставин апеляційна скарга ТОВ «СП «Аквавінтекс» підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 26.05.14 р. - без змін.

Щодо апеляційної скарги ПАТ «Всеукраїнський АБ» судова колегія дійшла наступного.

Згідно із п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ ГПК України із змінами і доповненнями, якщо апеляційну скаргу подано:

- особою, яка не має права її подавати, або на процесуальний документ, який не ухвалювався та відсутній у справі, або

- повторно після повернення первісної апеляційної скарги на підставі пункту 4 частини першої статті 97 ГПК у разі коли клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги було відхилено, або

- повторно після повернення апеляційної скарги на підставі пункту 5 частини першої статті 97 ГПК, або

- повторно після повернення апеляційної скарги на підставі частини другої статті 93 ГПК у зв'язку з пропуском передбаченого цією нормою річного строку, або

- на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному (касаційному) порядку,

то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом. У таких випадках останній повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу: щодо апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції - з посиланням на статті 97, 98 ГПК, а щодо апеляційних скарг на ухвали суду - на статті 91, 98 і 106 ГПК.

У разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Як зазначалося вище, ПАТ «Всеукраїнський АБ» ввертаючись із даною апеляційною скаргою, обґрунтувало своє звернення із цією апеляційною скаргою тим, що оскарженим рішення суду 1 інстанції вирішено питання про його права і обов'язки. На думку скаржника оскаржене рішення суду 1 інстанції порушує його права як кредитора ТОВ «СП «Аквавінтекс» за кредитним договором №196 від 31.01.10 р., оскільки за цим кредитним договором ТОВ «СП «Аквавінтекс» повинно проводити всі свої розрахунки через поточний рахунок в ПАТ «Всеукраїнський АБ» у тому числі і розрахунки по сплаті боргу позивачу, стягнутого оскарженим рішенням суду, про які ТОВ «СП «Аквавінтекс» повинен бути обізнаний. Таким чином, ПАТ «Всеукраїнський АБ» вважає, що суд 1 інстанції, прийнявши рішення без його участі, позбавив його права бути обізнаним про розрахунки, які ТОВ «СП «Аквавінтекс» повинно здійснити на виконання судового рішення при погашенні боргу, виниклим за ліцензійним договором, укладеним між ТОВ «Мрія» та ТОВ «СП «Аквавінтекс».

Однак, згідно із наявними матеріалами справи предметом спору у даній справі не є порядок проведення банківських розрахунків за ліцензійним договором, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості відповідача, яка виникла на підставі ліцензійного договору, стороною якого ПАТ «Всеукраїнський АБ» не являється, а тому не стосується прав і обов'язків останнього, і відповідно із цим оскарженим рішенням суду 1 інстанції не могли бути вирішені питання про права і обов'язки ПАТ «Всеукраїнський АБ».

Відповідно із ст.91 ГПК України особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подавати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Враховуючи вищенаведені обставини та положення ст.91 ГПК України, судова колегія вважає, що ПАТ «Всеукраїнський АБ» не мав права на подачу апеляційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 26.05.14 р., а тому апеляційне провадження по його скарзі було помилково порушено і відповідно із п.1 ч.1 ст.80 ГПК України підлягає припиненню.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 26.05.14 р. - без змін.

Апеляційне провадження по скарзі Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» припинити.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 16.07.2014 р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.