Постанова

від 10.07.2014 по справі 910/4113/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2014 р. Справа№ 910/4113/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від Прокуратури міста Києва: Коваленко О.А.-прокурор відділу;

Від позивача-1: не з"явився;

Від позивача-2: Роговська М.Р.- представник;

Від відповідача:Тіхов О.О.-представник.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії ПАТ "Уктрелеком"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2014

у справі № 910/4113/14 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом виконувача обов'язків прокурора Деснянського району

міста Києва в інтересах держави в особі:

1. Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації,

2. Середньої загальноосвітньої школи № 306 І-ІІІ ступеня Деснянського району м. Києва

до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення

ВСТАНОВИВ:

Виконувач обов'язків прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (позивач-1), Середньої загальноосвітньої школи №306 І-ІІІ ступеня Деснянського району м. Києва (позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 позовні вимоги виконувача обов'язків прокурора Деснянського району міста Києва задоволено повністю.

Визнано недійсним Типовий Договір №306-1 "Про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району міста Києва в оренду" від 01.01.2010, укладений між Середньою загальноосвітньою школою №306 І-ІІІ ступеня та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком".

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії повернути Середній загальноосвітній школі №306 І-ІІІ ступеня орендоване приміщення за адресою: м. Київ, вул. Лисківська, 4А, загальною площею 118,2 кв. м, шляхом звільнення та підписання акту приймання-передачі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір підлягає визнанню недійсним, так як укладений з порушенням чинного законодавства та суперечит ЗУ "Про освіту".

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії ПАТ "Уктрелеком" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 03.07.2014.

27.06.2014 через відділ документального забезпечення суду від Прокуратури Деснянського району міста Києва надійшли заперечення на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 розгляд справи відкладено до 10.07.2014.

07.07.2014 від Прокуратури міста Києва надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 10.07.2014 представники прокуратури, позивача-2 та відповідача надали свої пояснення по справі.Представник позивача-1 в судове засідання не з"явився, причини неявки суду невідомі.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення представника позивача-1 про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача-1.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, що з"явились, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, проведеною прокуратурою Деснянського району міста Києва перевіркою законності використання комунального майна територіальної власності міста Києва встановлено, що на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 31.12.2009 за №1229, додаток 13 пункт 38, укладено Договір №306-1 від 01.01.2010 "Про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва в оренду" (далі по тексту-Договір).

Відповідно до змісту Договору, Середньою загальноосвітньою школою №306 І-ІІІ ступеня надано Відкритому акціонерному товариству "Укртелеком" в особі директора ЦТП №3 Київської міської філії ВАТ "Укртелеком" в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Лисківська, 4-А, загальною площею 118,2 кв.м., з них: площею 113,2 кв.м. для розміщення виносних концентраторів та площею 5 кв.м. для розміщення обладнання охоронної сигналізації (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.3. Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Деснянського району і знаходиться на балансі Середньої загальноосвітньої школи №306 І-ІІІ ступеня, який є орендодавцем.

На виконання умов Договору між сторонами було складено Акт прийому-передачі приміщення орендаря за адресою м. Київ, вул. Лисківська, 4А, площею 118,2 кв.м, скріплений підписами та печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор наголошує на тому, що об'єктом оспорюваного договору є нежитлове приміщення навчального закладу, що передане Відкритому акціонерному товариству "Укртелеком" в оренду. Оскільки відповідно до норм чинного законодавства приміщення навчальних закладів дозволено передавати в оренду лише для провадження освітньої діяльності, а діяльність відповідача не пов'язана з навчально-виховним процесом та наданням освітніх послуг, Договір №306-1 від 01.01.2010, на думку процесуального позивача, підлягає визнанню недійсним, так як укладений з порушенням чинного законодавства.

Враховуючи, що передача в оренду приміщення Середньої загальноосвітньої школи №306 І-ІІІ ступеня негативно впливає на реалізацію державної політики щодо збереження достатньої для задоволення потреб населення мережі навчальних закладів, використання орендованого майна територіальної громади міста Києва, яким є майно навчального закладу порушує інтереси держави в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, яка уповноважена здійснювати управління даним майном та Середньої загальноосвітньої школи №306 І-ІІІ ступеня, яка є стороною договору оренди та балансоутримувачем приміщеня, на підставі чого, керуючись Законом України "Про прокуратуру", виконувач обов'язків прокурора Деснянського району м. Києва звернувся з позовною заявою до місцевого суду за захистом порушених прав та просив суд визнати недійсним Договір №306-1 від 01.01.2010 та звільнити займані приміщення за адресою: м. Київ, вул. Лисківська, 4-А.

В свою чергу відповідач в своїй апеляційній скарзі зазначає, що при забудові Ватутінського району державними установами розроблялися та погоджувалися схеми і проекти інженерного обладнання та благоустрою, до яких належить обладнання радіофікації та телефонізації та по закінченню будівництва за адресою вул. Лисківська, 4А було складено та затверджено Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 14.08.1997 №6802 (розширення АТС-530, яка використовується для надання телекомунікаційних послуг, оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях). Оскільки збудовані об'єкти зайняли 118,2 кв. м приміщення за адресою вул. Лиськівська, 4А та на них також проводяться навчання Центром післядипломної освіти ПАТ "Укртелеком", між відповідачем та позивачем для того щоб урегулювати відносини укладалися договори оренди, останній з яких було укладено 01.01.2010 №306 "Про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва в оренду", який було укладено за Розпорядженням Деснянської районної у м. Києві адміністрації від 31.12.2009 №1229.Крім того, відповідач зазначає, що приміщення за адресою: м. Київ, вул. Лисківська, 4А використовується у відповідності до Закону України "Про освіту" та за своїм призначенням.Інженерне обладнання, що належить ПАТ "Укртелеком" та встановлені на орендованій площі за адресою: м. Київ, вул. Лисківська, 4А, не може бути переміщеним без його знецінення та становить собою ланку цілісної інженерної інфраструктури, а тому являється нерухомим майном.З огляду на наведене, апеляційна скарга останнього,на його думку, підлягає задоволенню, оскаржуване рішення по справі скасуванню.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З тексту договору вбачається, що останній за своєю правовою природою є договором оренди.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 760 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживча річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України), а відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з тексту Договору, згідно з п.9.1 Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 01.01.2010 до 31.12.2010.

Пунктом 9.9 Договору передбачено, що останній припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

15.07.2011 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої внесено зміни до Договору в частині строку дії та продовжено строк дії Договору до 31.03.2012.

Таким чином, строк дії Договору закінчився 31.03.2012.

Відповідно до ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Строк договору є однією із складових його змісту. Строком є термін дії певного договору.

Протягом строку дії договору сторони мають права і повинні виконувати свої обов'язки, які обумовлені предметом того чи іншого договору.

Представником прокуратури через відділ документального забезпечення суду 07.07.2014 подавались листи, які направлялись Середньою загальноосвітньою школою № 306 І-ІІІ ступеня Деснянського району м. Києва на адресу відповідача (лист № 306 від 13.03.2012 за вих.№ 88, лист № 306 від 21.05.2012 за вих.№ 145, лист № 306 від 02.07.2012 за вих.№ 188, лист № 306 від 07.09.2012 за вих.№ 231).

Згідно частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

В судовому засіданні 10.07.2014 представник прокуратури просила долучити зазначені листи до матеріалів справи, обгрунтовуючи це тим, що оскільки питання надіслання листів щодо закінчення договору оренди не ставилося під сумнів при розгляді справи судом першої інстанції, вказані документи не були подані з причин, що не залежали від волі учасників процесу, оскільки на тому етапі не були необхідними.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що обов'язок по доказуванню покладений на сторони судового процесу, колегія суддів приходить до висновку про долучення зазначених листів до матеріалів справи.

З аналізу вказаних листів вбачається завчасна відмова орендодавця від подальшої пролонгації договору оренди, що в свою чергу вказує на припинення договору оренди після 31.03.2012.

Таким чином, враховуючи закінчення терміну дії оспорюваного правочину, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги прокурора про визнання недійсним Договору №306-1 від 01.01.2010 "Про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва в оренду", оскільки неможливо визнати недійсним те, що станом на момент подання позову не існує, не має своєї юридичної сили.

Як вже зазначалось раніше, в свої позовній заяві прокуратура просила визнати оспорюваний договір оренди недійсним з тиз підстав, що останній суперечить ЗУ «Про освіту».

Між тим, прокуратурою не враховані норми ч.2 ст.236 Цивільного кодексу України, де зазначено, що якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до п.2.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», з урахуванням змісту ст.236 Цивільного кодексу України і ч.3 ст.207 Господарського кодексу України зобов'язання за визнаним недійсним договору оренди припиняється на майбутнє.

Таким чином, фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, позаяк використання майна - "річ" безповоротна і відновити сторони в первісне положення практично неможливо. Тому такий договір повинен визнаватися недійсним і припинятися на майбутнє, разом з тим, не може визнаватись на майбутнє те, чого вже не існує.

Крім того, відповідно до Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 05.11.1991 № 311 дошкільні виховні та позашкільні навчально-виховні заклади, середні загальноосвітні навчально-виховні заклади, педагогічні училища, школи-інтернати, міжшкільні навчально-виробничі комбінати перейшли до комунальної власності.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на підставі розпорядження Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації від 31.12.2009 за № 1229, додаток 13, пункт 38, укладено Договір №306-1 від 01.01.2010 "Про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського раойну м.Києва в оренду".

Враховуючи взаємопов"язаність наведеного розпорядження з оспорюваним договором, останній не може визнавитись недійсним без визнання недійсним цього розпорядження.

Доказів щодо визнання недійсним розпорядження Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації від 31.12.2009 за № 1229 матеріали справи не містять.

Враховуючи те, що вимога виконуючого обов'язків прокурора Деснянського району про зобов'язання відповідача повернути Середній загальноосвітній школі № 306 І-ІІІ ступеня орендоване приміщення є похідною від вимоги про визнання договору недійсним, вона також підлягає залишенню без задоволення.

З пояснень представника прокуратури, наданих в судовому засіданні 10.07.2014, стає зрозумілим, що подання цього позову викликано тим, що виникають потреби в забезпеченні учнів школи місцями, тобто створенням належних умов для реалізації прав учнів на здобуття повної загальної середньої освіти. З огляду на те, що вимога прокуратури про зобов"язання звільнити приміщення носить похідний характер від першої вимоги про визнання договору оренди недійсним, а тому не підлягає задоволенню, колегія суддів наголошує на тому, що прокуратура не позбавлена права звернутись до суду з окремим позовом до відповідача про зобов"язання звільнити приміщення, зазначивши при цьому про закінчення терміну дії договору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх

Враховуючи вищенаведене, а також проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи та заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача-2 та відповідача, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про скасування рішення по цій справі та задоволенню апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії ПАТ "Уктрелеком".

Частиною 4 ст.49 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що сторні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Згідно з п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача, за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати відповідача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Середньої загальноосвітньої школи № 306 І-ІІІ ступеня Деснянського району м. Києва в рівних долях.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії ПАТ "Уктрелеком" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від від 12.05.2014 по справі № 910/4113/14 скасувати.

В задоволенні позову виконувача обов'язків прокурора Деснянського району міста Києва відмовити.

Стягнути з Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02660, м. Київ, пр.-т Маяковського,29, код ЄДРПОУ 37415088) в доход Державного бюджету України 1218,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02660, м. Київ, пр.-т Маяковського,29, код ЄДРПОУ 37415088) на користь Публічного акціонерого товариства "Укртелеком" (01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) 609 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Середньої загальноосвітньої школи №306 І-ІІІ ступеня (02097, м. Київ, вул. Лисківська, 4А, код ЄДРПОУ 22906505) в доход Державного бюджету України 1218,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Середньої загальноосвітньої школи №306 І-ІІІ ступеня (02097, м. Київ, вул. Лисківська, 4А, код ЄДРПОУ 22906505) на користь Публічного акціонерого товариства "Укртелеком" (01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) 609 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко