Рішення

від 01.07.2014 по справі 923/693/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2014 р. Справа № 923/693/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства "Махаон-9", м. Таврійськ Херсонської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромеханічний завод", м. Нова Каховка Херсонської області

про стягнення 60342,27 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Тесля І.В. - представник, договір від 05.05.2014р.;

від відповідача: Нікогосян Д.В. - представник, довіреність № 4028/581 від 02.06.2014р.

Суть спору: Приватне підприємство "Махаон-9" (позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромеханічний завод" (відповідач) заборгованість у розмірі 60342,27 грн., з якої: 52900,00 грн. - сума основного боргу, 3528,44 грн. - сума інфляційних втрат, 683,74 грн. - сума 3% річних та 3230,09 грн. - сума пені. Судові витрати по справі, які складаються із судового збору у розмірі 1827,00 грн. та витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 3000,00 грн., позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору перевезення вантажів № 104/12 від 21.08.2012р., положення ст.ст. 549, 551, 625 ЦК України та положення ст.ст. 180, 193 ГК України.

05.06.2014р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на ті обставини, що статутом відповідача та преамбулою договору перевезення вантажів передбачено виключне право генерального директора підписувати від імені відповідача без довіреності угоди та первинні бухгалтерські документи, що підтверджують виконання вказаних угод. Надані позивачем копії актів та заявок, підписані неналежними особами, не є доказами надання послуг з перевезення. В порушення положень ЗУ "Про бухгалтерський облік", надані позивачем копії не містять підпис генерального директора, як особи уповноваженої від імені відповідача підписувати господарчі документи. Положень про те, що інші посадові особи відповідача мають право підписувати від його імені заявки на перевезення, договір №104/12 від 21.08.2012 року не містить. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 43-50).

У судовому засіданні 01.07.2014р. представник позивача надав суду для залучення до матеріалів справи письмові пояснення до позовної заяви та до відзиву відповідача. Дані пояснення з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 01.07.2014р. представник відповідача надав суду клопотання, в якому просить залучити до матеріалів справи копію посадової інструкції начальника відділу транспортної логістики та складського господарства №4013/1 ПУ від 2009р. Дане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши аналогічні пояснення, які містяться у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 21 серпня 2012 року між приватним підприємством "Махаон-9" (перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромеханічний завод" (замовник) було укладено договір перевезення вантажів № 104/12 (надалі - договір). Відповідно до умов п.1.1., п.1.2. договору замовник пред'являє, а перевізник приймає до перевезення вантажі та здійснює їх експедиційне супроводження. Перевезення вантажів здійснюється автомобілями перевізника.

Умовами п.7.1 договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2012 р.

Додатковою угодою № 1 від 02.01.2013 року сторони подовжили термін дії договору до 31.12.2013 року.

Умовами п.3.1. договору встановлено, що вартість послуг обумовлюється в кожному конкретному випадку перевезення після надання замовником заявки перевізнику до виконання.

Відповідно до приписів частини 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, договір вантажів № 104/12 від 21.08.2012р. за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

На виконання умов договору позивач у період з 16.10.2013р. по 13.12.2013р. надав відповідачу транспортні послуги на загальну суму 52900,00 грн., що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (а.с. 15, 17, 19, 21, 23, 25).

Відповідно до умов п.3.3. договору оплата наданих послуг здійснюється відповідачем на протязі 20 банківських днів після надання послуг, обумовлених п. 1.1 договору, з моменту отримання рахунку на сплату, акту виконаних робіт та товаротранспортної накладної, завіреною печаткою вантажоотримувача/вантажовідправника.

Відповідач, всупереч умов п.3.3. договору не розрахувався з позивачем за надані транспортні послуги, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем у розмірі 52900,00 грн.

Станом на день звернення позивача з позовом до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем за основною сумою боргу становить 52900,00 грн.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів погашання заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 52900,00 грн. відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 30666,74 грн. грн. є доведеними і обґрунтованими.

Вимога позивача в частині стягнення суми пені у розмірі 3230,09 грн. задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду № 02-5/293 від 29.04.1994р. "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої ст.ст. 1, 2 Закону, пеня стягненню не підлягає .

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовна вимога в частині стягнення суми пені у розмірі 3230,09 грн. задоволенню не підлягає, оскільки умовами договору № 104/12 від 21.08.2012р. сторони не встановили відповідальність замовника за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді сплати пені.

Щодо позовних вимог в частині стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, то вони підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") перевірив розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 13.11.2013р. по 13.05.2014р.

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідачем зроблений вірно.

Доказів сплати нарахованих сум інфляційних втрат у розмірі 3528,44 грн. та 3 % річних у розмірі 683,74 грн., відповідачем суду не надано.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних підлягають задоволенню, як такі що нараховані правомірно.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд відхиляє доводи відповідача, що в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) міститься підпис не генерального директора ТОВ "Новокаховський електромеханічний завод" - ОСОБА_3, а іншої особи, а тому вказані акти не є належними доказами у справі, з огляду на наступне.

Так, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 15, 17, 19, 21, 23, 25) підписані керівниками обох підприємств та скріплені їх печатками.

Суд зазначає, що відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Отже, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на будь-якому документі вважається поставленою з відома її керівника..

Суд також звертає увагу, що наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків за період серпень 2013р. - листопад 2013р., який підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплений їхніми печатками свідчить, що станом на 30.11.2013р. відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 60301,00 грн. З даного акту вбачається, що складовою загальної суми боргу у розмірі 60301,00 грн., є також заборгованість по актам здачі-прийняття робіт з 16.10.2013р. по 19.11.2013р.

Дані обставини свідчать про отримання відповідачем повного пакету документів відповідно до умов п.3.3. договору, та обізнаність і визнання відповідачем актів здачі-прийняття робіт.

Крім того, надані позивачем 01.07.20104р. додаткові докази, а саме: заявки, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та платіжні доручення за період з 10.01.2013р. по 24.12.2013р. свідчать, що з моменту укладення договору та по час закінчення його строку дії - 31.12.2013 року, на заявках виконаних на бланках підприємства відповідача стоїть підпис начальника ОТЛиСХ ОСОБА_4 та печатка бюро декларування ТОВ "Новокаховський електромеханічний завод", а акти виконаних робіт затверджено генеральним директором відповідача - ОСОБА_5 та скріплені печаткою підприємства. Відповідач за надані позивачем послуги розрахувався.

Дані обставини свідчать про обізнаність та погодження генеральним директором відповідача - ОСОБА_5 на уповноваження начальника ОТЛиСХ ОСОБА_4 підписувати заявки на транспортні послуги.

Таким чином, доводи відповідача, які викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству і не ґрунтуються на належних доказах.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму судових витрат за оплату послуг адвоката у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Таким чином, в контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Частиною 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (надалі - Закон).

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 2 Закону та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст. 4 цього Закону.

Згідно ст. 12 Закону оплата праці адвоката провадиться на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

Судом встановлено, що 05.05.2014р. між ПП "Махаон-9" (замовник) та адвокатом Тесля Іваном Валерійовичем (виконавець), який має свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 482 від 27.12.2010р., укладено договір про надання правової допомоги.

Пунктом 4.1. договору про надання правової допомоги сторони погодили, що вартість послуг наданих адвокатом становить 3000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 05.05.2014р. сплачено адвокату суму за надання адвокатських послуг у розмірі 3000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №34 від 05.05.2014р.

Таким чином, відповідно до ст. 49 ГПК України, понесені позивачем витрати на послуг адвоката в сумі 3000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1827,00 грн. відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання у судовому порядку.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромеханічний завод" (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 35, код ЄДРПОУ - 36463062) на користь приватного підприємства "Махаон-9" (74988, Херсонська область, м. Таврійськ, вул. Польова, 9, код ЄДРПОУ - 34675499) суму основного боргу у розмірі 52900,00 грн., суму 3 % річних у розмірі 683,74 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 3528,44 грн., 3000,00 грн. судових витрат за оплату послуг адвоката та 1827,00 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.07.2014р.

Суддя С.В. Нікітенко