Ухвала

від 17.07.2014 по справі 484/5746/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №484/5746/13-ц 17.07.2014 17.07.2014 17.07.2014

Провадження №22-ц/784/1966/14

Провадження номер 22-ц/784/1966/14 Головуючий у 1-й інстанції - Мельничук О.В.

Категорія 23 Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2014 року м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду

Миколаївської області у складі:

головуючого - Козаченка В.І.,

суддів: Самчишиної Н.В., Локтіонової О.В.,

із секретарем судового засідання - Бакутою Т.В.,

за участю представника відповідача - Плечія В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

в особі її представника ОСОБА_4

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області

від 05 травня 2014 року

за позовом

ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Софія" про розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А:

22 листопада 2013 року ОСОБА_3 пред'явила зазначений позов, який обґрунтувала наступним.

25 червня 2008 року між її батьком ОСОБА_5 та відповідачем було укладено строком на 10 років договір оренди земельної ділянки площею 5,18 га, розташованої на території Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько помер.

Позивачка вказувала, що 31 серпня 2011 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, на підставі якого їй був виданий державний акт на право власності за вищезазначену земельну ділянку.

Посилаючись на нечіткість формулювань умов договору щодо виплати орендної плати, на відсутність в умовах договору суми, яка підлягає сплаті орендодавцю, а також на несплату орендної плати у повному обсязі, що є порушенням положень Закону України "Про оренду землі", позивачка просила розірвати вищезазначений договір оренди землі.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказував, що своєчасно та згідно з умовами договору вносив орендну плату за користування земельною ділянкою, а тому позов є необґрунтованим.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивачка через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що вони є безпідставними, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що відповідач у повній мірі виконував умови спірного договору щодо сплати орендної плати.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він є законним та обґрунтованим.

Згідно з ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону, та умовами договору.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, закон пов'язує можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду у зв'язку з невиконанням сторонами обов'язків, передбачених укладеним між ними договором.

Згідно з п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №841592 від 23 квітня 2012 р. є власником земельної ділянки площею 5,1789 га, розташованої на території Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.7).

Зазначену земельну ділянку вона отримала у спадщину на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31 серпня 2011 року після смерті своїх батьків - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8, 9).

За життя між ОСОБА_5 та ТОВ «Софія» 25 червня 2008 року було укладено строком на 10 років договір оренди вищезазначеної земельної ділянки (а.с.5-6).

Відповідно до пунктів 9, 11 та 14 цього договору відповідач щороку до 31 грудня зобов'язався сплачувати орендодавцю орендну плату у грошовій формі у розмірі 2500 грн. або у натуральній формі сільськогосподарською продукцією за погодженням сторін, а в разі невнесення її у строки, визначені цим договором, - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з відомостями та розписками відповідач орендодавцю орендну плату протягом всього часу дії договору сплатив (а.с.19-26, 91, 92).

З урахуванням наведених обставин та вимог законодавства районний суд, на думку колегії суддів, обґрунтовано відмовив позивачці у задоволенні позову, оскільки в судовому засіданні відповідач належними доказами, а саме відомостями та розписками про виплату орендної плати, довів відсутність підстав для задоволення позову.

Тоді як позивачка доказів, які говорять про зворотнє, суду не представила.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Всі вони зводяться до начебто порушення відповідачем ст.15 Закону України «Про оренду землі», що може слугувати підставою для визнання договору недійсним, а не розірвання його.

Позивачка у позові ставила питання саме про розірвання договору оренди і суд першої інстанції у межах заявлених позовних вимог ухвалив законне рішення.

Керуючись ст.ст.303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі її представника ОСОБА_4 відхилити, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: