Рішення

від 08.07.2014 по справі 911/2401/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2014 р. Справа № 911/2401/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСИМУС КОНСТРАКШН",

08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 9

02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7 А

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби,

08700, Київська область, м. Обухів, вул. Каштанова, 20

про стягнення 101 634,36 грн.

за участю представників:

позивача - Лятіфова Т.Б. (довіреність від 14.02.2014 № 14/02);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСИМУС КОНСТРАКШН" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про стягнення 101 634,36 грн., з яких: 90 404,40 грн. основного боргу, 1 285,48 грн. 3 % річних та 9 944,48 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором підряду на виконання будівельних робіт від 20.12.2012 № Р-1.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.06.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.07.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 12589/14 від 01.07.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 19.06.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 12980/14 від 04.07.2014) відповідачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 19.06.2014 та відзив на позовну заяву, у прохальній частині якого міститься клопотання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Міндоходів у Київській області та управління Державної казначейської служби України в Обухівському районі Київської області.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13194/14 від 08.07.2014) відповідачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача у зв'язку з неможливістю забезпечити участі представника у судовому засіданні.

У судовому засіданні 09.07.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.07.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСИМУС КОНСТРАКШН" (далі - виконавець) та Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби (далі - замовник) укладено договір підряду на виконання проектних робіт від 20.12.2012 № Р-1 (далі - Договір), відповідно до умов якого, виконавець за завданням замовника зобов'язується виконати проектні роботи з розроблення робочого проекту по об'єкту «Реконструкція з добудовою адміністративних приміщень Державної податкової інспекції в Обухівському району по вул. Каштановій, 20 в м. Обухів» (далі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти результат виконаних робіт і оплатити виконавцю їх вартість в порядку та на умовах, визначених Договором (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.7. Договору, виконавець зобов'язується після виконання робіт в повному обсязі, у термін, встановлений Договором, передати замовнику для підписання акт здачі-приймання виконаних робіт у 2-х примірниках, накладну передачі проектної документації і розроблену проектну документацію у 4-х примірниках.

Згідно з пунктом 3.1. Договору, загальна вартість робіт за Договором визначена сторонами у Протоколі погодження договірної ціни (Додаток № 2 до Договору) та складається 90 404,40 грн., в тому числі ПДВ. Вартість робіт визначається Кошторисом, який є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 1 до Договору). Копії Кошторису та Протоколу погодження договірної ціни наявні в матеріалах справи.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що оплата робіт виконавця за Договором здійснюється замовником у наступному порядку:

3.2.1. Після підписання Договору замовник перераховує виконавцю авансовий платіж в розмірі 50 % від загальної вартості робіт, що складає 45 202,20 грн., в т.ч. ПДВ. Виконавець зобов'язаний використати отриманий авансовий платіж впродовж 1-го місяця після його отримання.

3.2.2. Остаточний розрахунок з виконавцем здійснюється замовником протягом 5-ти банківських днів з дати підписання сторонами акту здачі-приймання робіт в розмірі 50 % від загальної вартості робіт, що складає 45 202,20 грн., в т.ч. ПДВ.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 року (пункт 8.1. Договору).

На підтвердження виконання робіт за Договором, позивачем надано в матеріали справи копію акту здачі-прийняття робіт від 21.12.2012 на суму 90 404,40 грн., що підписаний уповноваженими представниками та скріплений відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичними особами - позивачем та відповідачем, факту вчинення господарської операції з виконання робіт.

Судом враховано, що вказана в акті здачі-прийняття робіт від 21.12.2012 вартість виконаних робіт відповідає ціні Договору та розміру позовних вимог про стягнення основного боргу.

Позивачем стверджується про невиконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором з оплати робіт, що виконані позивачем та прийняті відповідачем.

На підтвердження наявності заборгованості, позивачем надано до матеріалів справи довідку з банківської установи від 27.06.2014 № 152/126-2 про відсутність надходження коштів на рахунок позивача від відповідача у період з 20.12.2012 до 26.06.2014. Вказану довідку підписано уповноваженою особою та скріплено відбитком печатки банку.

Крім того, до матеріалів справи позивачем надано копію акту звірки взаємних розрахунків сторін станом на 01.04.2014, що підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплено відбитками їх печаток, відповідно до якого сторони дійшли згоди про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 976 302,00 грн.

За твердженнями позивача, що викладені у позовній заяві, різниця між ціною позову та сумою заборгованості за актом звірки взаємних розрахунків складає заборгованість за договорами, стягнення якої не є предметом спору у даній справі.

Позивачем неодноразово направлялися на адресу відповідача претензії від 06.06.2013 № 2/06, від 10.12.2013 № 12/10 та вимога від 29.04.2014 № 85 про виконання грошових зобов'язань за Договором.

У відповідях на претензії від 26.12.2013 № 1614/10/10-16-03 та від 12.05.2014 № 1341/10/1016-03 відповідач визнає наявність заборгованості перед позивачем, проте зазначає, що у затвердженому кошторисі відповідача, який є бюджетною установою, відсутнє кошторисне призначення за кодом економічної класифікації видатків 3142 «Реконструкція та реставрація інших об'єктів» за кодом програмної класифікації видатків 3301010 «Керівництво та управління у сфері доходів і зборів України», у зв'язку цим, у відповідача відсутня можливість сплатити наявну заборгованість.

У відзиві на позовну заяву відповідач повністю визнає суму основного боргу, проте вказує на відсутність вини відповідача в порушенні виконання зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим, ним заявлено клопотання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Голового управління Міндоходів у Київській області та управління Державної казначейської служби України в Обухівському районі Київської області.

З урахуванням правової позиції пленуму Вищого господарського суду України, що викладена в пункті 10. постанови «Про судове рішення» від 23.03.2012 № 6, результати розгляду заяви про залучення до участі у справі третіх осіб зазначаються в мотивувальній частині рішення суду, прийнятого по суті справи.

За результатами розгляду заяви про залучення третіх осіб, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

При розгляді заяви про залучення у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, судом з'ясовано питання, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таких осіб наділено новими правами чи покладено на них нові обов'язки, або змінено їх наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

За результатами розгляду вказаної заяви, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, у зв'язку з тим, що прийняття судового рішення у даній справі ніяким чином не вплине на права та обов'язки Головного управління Міндоходів у Київській області та управління Державної казначейської служби України в Обухівському районі Київської області.

В якості доказів обставин, що викладені у відзиві на позовну заяву, відповідачем подано листи від 13.06.2013 № 3059/8/05-051, від 08.03.2014 № 2716-10-16-05-00, від 30.05.2014 № 321-10-16-05-00-003, що надані відповідачем до Головного управління Міндоходів у Київській області, відповідно до яких відповідач просить врахувати у кошторисі на 2014 рік кошти для погашення заборгованості перед позивачем.

Також відповідачем подано копію реєстру бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів з копіями документів, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання. Вказаний реєстр бюджетних зобов'язань 27.12.2013 подано до управління Державної казначейської служби України в Обухівському районі Київської області, про що свідчить відбиток вхідного штемпелю казначейства на ньому.

Судом враховано пояснення відповідача щодо відсутності бюджетного призначення на фінансування робіт за Договором, що викладені у відзиві на позовну заяву. З урахування доводів відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Зі змісту Договору вбачається, що він за правовою природою є договором підряду, а, відтак, правовідносини, які виникли у зв'язку з його виконанням регулюються положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Згідно з частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відтак, позивач на виконання умов Договору, виконав роботи на суму 90 404,40 грн., а відповідач прийняв вказані роботи без зауважень.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 90 404,40 грн. основного боргу є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а відтак, підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 1 285,48 грн. та інфляційні втрати у розмірі 9 944,48 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3% річних та інфляційних втрат і з'ясував, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними, а тому, позовні вимоги про стягнення 1 285,48 грн. 3% річних та 9 944,48 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

За результатами аналізу вищезазначених норм чинного законодавства та всебічного розгляду матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 75 514,80 грн. основної заборгованості, 1 285,48 грн. 3% річних та 9 944,48 грн. інфляційних втрат є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 2 033,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Каштанова, 20, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38767017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСИМУС КОНСТРАКШН" (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 9, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31201909) 90 404 (дев'яносто тисяч чотириста чотири) грн. 40 коп. основної заборгованості, 1 285 (одна тисяча двісті вісімдесят п'ять) грн. 48 коп. 3% річних, 9 944 (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн. 48 коп. інфляційних втрат та 2 033 (дві тисячі тридцять три) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 14.07.2014.

Суддя С.О. Саванчук