Ухвала
від 10.07.2014 по справі 826/4842/14
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4842/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

10 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що, на його думку, висновки акту від 09.01.2014 року № 12/41-20/30019775 «Про результати планової документальної виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Публічного акціонерного товариства „Укргазвидобування" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012року» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами, а тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2014 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.01.2014 року № 0000044120, № 0000054120, № 0000064120, № 0000074120, № 0000084120, № 0000094120 прийняті Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Міністерства доходів і зборів України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Публічного акціонерного товариства „Укргазвидобування" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатом даної перевірки складено акт від 09.01.2014 року № 12/41-20/30019775, за змістом якого перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п.п. 138.8.5 п. 138.5, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 145.1 ст. 145 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено податок на прибуток на загальну суму 426866669,00 грн.; п. 39.1., п. 39.2 ст. 39, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 194.1 ст. 194, пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.5, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість всього в сумі 55807817,00 грн. та завищено за липень 2012 року в сумі 193317,00 грн.; п. 323.1. ст. 323, п. 324.1. ст. 324, п. 326.2. ст. 326, ст. 328 розділу ХVI Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкових зобов'язань зі збору за спеціальне використання води на суму 2358,37 грн.; ст. 46 Податкового кодексу України та не подано податкові декларації за спеціальне використання води, відповідальність передбачена відповідно до п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України за наступні періоди: 1-4 квартали 2011 року, 1-4 квартали 2012 року; ст. 289.1. та п.п. 288.3. статті 288 Податкового кодексу України, в результаті чого знижено податкові зобов'язання по орендній платі за землю комунальної власності на суму 511359,78 грн.; п. 17 "Методики розрахунку порядок використання плати за оренду державного майна", затвердженої Постановою Кабінету 04.10.1995 року № 786, змінами та доповненнями та ч .2 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", підприємством не перераховано до державного бюджету плату за оренду державного майна за 01.01.2011 року по 31.12.2012 року в сумі 63957,42 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.01.2014 року № 0000044120, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 68403020,00 грн. (за основним платежем 55807817,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12595703,00 грн.); № 0000054120, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 523424158,00 грн. (за основним платежем 426866669,00 грн., за штрафним (фінансовими) санкціями 96557489,00 грн.); № 0000064120, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 607240,75 грн. (за основним платежем 511359,78 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 95880,97 грн.); № 0000074120, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем збір за спеціальне використання води на загальну суму 1021,00 грн. (за штрафними санкціями); № 0000084120, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем надходження від орендної плати за користування іншим державним майном в сумі 63957,42 грн.; № 0000094120, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем збір за спеціальне використання води на загальну суму 2796,63 грн. (за основним платежем 2358,37 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 438,26 грн.).

Не погоджуючись з такими податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000044120 від 29.01.2014 року колегія суддів зазначає наступне.

За змістом акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено неправомірне відображення Позивачем ставки ПДВ 0% по операціям продажу мазуту «Naropia Development LTD» (Кіпр), які відображено по ряд.2.1 Декларацій з податку на додану вартість всього на суму 66576230,76 грн., в тому числі за квітень 2012 року в розмірі 29311509,31 грн., яка складається з суми 20639725,46 грн. - по вантажній митній декларації (надалі ВМД) від 07.06.2012 року № 807100001/2012/122122, 8671783,85 грн. - ВМД від 19.06.2012 року № 807100001/2012/122371, за травень 2012 року у складі ряд. 2.1. в розмірі 13700689,47 грн. (всього по ряд.2.1. відображено суму 78101237,00 грн.) по ВМД від 06.07.2012 року № 807100001/2012/122724, за вересень 2012 року у складі ряд. 2.1. в розмірі 23564031,98 грн. (всього по ряд.2.1. відображено суму 95043917,00 грн.) по ВМД від 13.09.2012 року № 807100001/2012/124286.

Судом першої інстанції було встановлено, що 01.08.2011 року між ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» (правонаступником якої є ПАТ «Укргазвидобування») (Продавець) та Компанією «Наропія Дівелопмент ЛТД» (Покупець) укладено контракт № UGP/ND-01-2011 (далі- Договір).

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 02.08.2011 року) право власності на Товар від Продавця до Покупця переходить в момент підписання акту приймання-передачі. Між Продавцем та Покупцем були підписані відповідні акти приймання-передачі. Згідно з умовами зазначеного договору відправником вантажу є Харківська дирекція залізничних перевезень Південної залізниці («ДН-2»).

Також між ПАТ «Укргазвидобування» (Замовник) (в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату ) та Харківською дирекцією залізничних перевезень Південної залізниці (Виконавець) («ДН-2») укладено договір перевезення від 30.12.2005 року № 2234, згідно з яким Виконавець бере на себе зобов'язання виконання робіт з комплексного транспортно-експедиційного обслуговування.

Позивач поставив Компанії «Наропія Дівелопмент ЛТД» Товар за Договором, що підтверджується залізничними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи. Перевізник - Харківська дирекція залізничних перевезень Південної залізниці («ДН-2»).

Згідно з п. 195.1 ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Зі змісту п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України єдиним документом, який підтверджує вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту є митна декларація, оформлена відповідно до вимог Митного кодексу України.

Абз.1 п. 30 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 450 від 21.05.2012 року встановлено, що для підтвердження експорту товарів за митною декларацією на паперовому носії декларант, який здійснив операцію з експорту товарів, або уповноважена ним особа звертається до митного органу, яким оформлено відповідну митну декларацію, із заявою довільної форми, до якої додається оригінал митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (аркуші з позначенням "3/8" форми МД-2 та у разі використання інших відповідних аркушів цієї митної декларації (доповнення форми МД-6, додаткові аркуші форми МД-3 або специфікація форми МД-8 та аркуші коригування).

Згідно з абз. 3 п. 31 Положення № 450 у разі наявності такої інформації на зворотному боці аркуша з позначенням "3/8" відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа посадовою особою митного органу робиться запис "Задекларовані в цій митній декларації товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі" або "Задекларовані в цій митній декларації товари вивезено за межі митної території України в обсязі (зазначається обсяг)" та проставляється дата фактичного вивезення. Такий запис засвідчується підписом та особистою номерною печаткою посадової особи. Оформлена митна декларація повертається декларанту або уповноваженій ним особі.

За відомостями вантажно-митних декларацій № 807100001/2012/122122 від 07.06.2012 року, № 807100001/2012/122371 від 19.06.2012 року, № 807100001/2012/122724 від 06.07.2012 року, № 807100001/2012/124286 від 13.09.2012 року, копії яких долучено до матеріалів справи, наявні записи, зроблені посадовими особами митного органу "Задекларовані в цій митній декларації товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі" з прославленням дат фактичного вивезення товару, які засвідчені підписами та особистими номерними печатками посадових осіб митного органу, що свідчить про фактичне вивезення товару, що вказаний у Контракті №UGP/ND-01-2011 від 11.08.2011 року, за межі митної території України.

Відтак, судом першої інстанції було вірно встановлено, що Товар за Контрактом №UGP/ND-01-2011 від 11.08.2011 року фактично вивезений за межі митної території України.

З огляну на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що до операцій з поставки мазуту за межі митної території України в режимі експорту має застосовуватись нульова ставка податку на додану вартість.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на коносаменти, колегія суддів зазначає, що коносамент видається перевізником, і засвідчує прийняття вантажу до перевезення із зобов'язанням доставити його в порт призначення та видати його законному одержувачу та в силу п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України коносаменти не є документами, які підтверджують факт вивезення товарів за межі митної території України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 194.1 ст. 194, пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПК України щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ по операціям продажу мазуту «Naropia Development LTD» (Кіпр) всього в сумі ПДВ 13301022,00 грн. є необґрунтованим.

Крім того, колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції твердження відповідача про порушення Позивачем ст. 39 Податкового кодексу України та завищення ціни товару за договорами укладеними, між ПАТ «Укргазвидобування» та ТОВ «Нафтогазтехпостач», невідповідність її рівню звичайних цін з огляду на наступне.

Періодом, за який проводилася перевірка, є період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В той же час, пунктом 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України «Прикінцеві положення», зокрема, встановлено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім статті 39 цього Кодексу, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Таким чином, протягом перевіряємого періоду (з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року) норма ст. 39 Податкового кодексу України не діяла, оскільки вона набрала чинності лише з 01.01.2013 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктами 21.1.1.-21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковий орган під час перевірки встановив порушення Позивачем норми Закону, яка не набрала чинності, а отже, не існувала в період, за який проводилась перевірка, та визначив Позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість і застосував штрафні санкції за порушення Позивачем норми Закону, яка не набрала чинності.

Судом першої інстанції також було встановлено, що в період проведення Відповідачем перевірки (з 27.09.2013 року по 19.12.2013 року), на дату складення Акту перевірки - 09.01.2014 року та на дату винесення податкового повідомлення-рішення - 29.01.2014 року, норми ст. 39 Податкового кодексу України, в редакції, на яку посилається в акті Відповідач, не існувало. Так, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» від 04.07.2013 року, який набрав чинності з 01.09.2013 року статтю 39 Податкового кодексу викладено в новій редакції.

Враховуючи викладене, позивач та не міг порушити норми ст. 39 Податкового кодексу України в період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, оскільки в зазначений період ця норма не набула чинності.

Правова позиція Верховного Суду України по даному питанню викладена в постанові від 20 листопада 2012 року у справі № 3-52гс12, за змістом якої до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення, оскільки згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно зі ст. 244-2 рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Не врахувавши при винесенні податкового повідомлення-рішення вищезазначену постанову Верховного Суду України від 20 листопада 2012 р. у справі N 3-52гс12, Відповідач також порушив ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 8 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Положення підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо донарахування податкових зобов'язань платнику податку контролюючим органом внаслідок визначення звичайних цін за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, не застосовується.

Відповідно до п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 1.20.8. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 300 тисяч гривень.

Судом першої інстанції встановлено, що вартість предмету закупівлі товару, який в подальшому став предметом договорів з ТОВ «Нафтогазпостач» перевищувала 100 тис. грн., у зв'язку з чим ПАТ «Укргазвидобування» було вимушене провести процедуру закупівлі відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель». За результатами проведеної процедури закупівлі переможцем визнано ТОВ «Нафтогазпостач», як таке, що запропонувало найнижчу ціну.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України «Про здійснення державних закупівель» Замовник зобов'язаний протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про визначення переможця надіслати переможцю торгів повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів, а всім учасникам - письмове повідомлення про результати торгів із зазначенням найменування та місцезнаходження учасника - переможця, пропозицію конкурсних торгів якого визнано найбільш економічно вигідною за результатами оцінки. Повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції обов'язково безоплатно публікується у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель. Замовник укладає договір про закупівлю з учасником, пропозицію конкурсних торгів якого було акцептовано, не пізніше ніж через 30 днів з дня акцепту пропозиції відповідно до вимог документації конкурсних торгів та акцептованої пропозиції. З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника договір про закупівлю не може бути укладеним раніше ніж через 14 днів з дати публікації у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів.

На виконання ч. 2 ст. 31 Закону України «Про здійснення державних закупівель» Позивач уклав з переможцем торгів - ТОВ «Нафтогазтехпостач» договори № УГВ 4523/25-11 від 02.11.2011 року, № 4536/08-11 від 07.11.2011 року, № 4871 від 20.12.2011 року, № 5209/08-12 від 23.02.2012 року, № 5815/25-12 від 15.06.2012 року, ціна товару в яких відповідає ціні товару, зазначеній в конкурсних пропозиціях.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ціна товару, зазначена в цих договорах відповідає рівню звичайних цін та п. 120 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що висновки Відповідача про порушення ПАТ «Укргазвидобування» ст. 39 Податкового кодексу України є безпідставними.

Отже, зазначене вище свідчить про безпідставність та протиправність податкового повідомлення-рішення № 0000044120 від 29.01.2014 року та наявність підстав для його скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 29.01.2014 року № 0000054120 колегія суддів зазначає наступне.

Податковим органом встановлено, що з урахуванням інформації, наданої філіями за 2012 рік позивачем враховано в складі витрат декларації по податку на прибуток ПАТ «Укргазвидобування» суму витрат пов'язаних з розвідкою/до розвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ в загальні сумі 1042719197,00 грн., в тому числі: 1 квартал 2012 в сумі 181745827,00 грн., 2 квартал 2012 в сумі 195860303,00 грн., 3 квартал 2012 в сумі 477223378,00 грн., 4 квартал 2012 в сумі 187889689,00 грн.

Відповідно до пп. "з" пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу загальновиробничих витрат включаються суми витрат, пов'язаних з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь-яких свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, понесених з моменту зарахування таких свердловин до експлуатаційного фонду, а також інших витрат, пов'язаних з придбанням/виготовленням основних засобів, які підлягають амортизації відповідно до ст. 148 ПК України).

Згідно із п. 148.6 ст. 148 ПК України у разі якщо діяльність, пов'язана з розвідкою/дорозвідкою запасів (родовищ) корисних копалин, не привела до їх відкриття або платником податку було прийнято рішення щодо недоцільності проведення подальшої розвідки чи розробки таких запасів (родовищ) у зв'язку з їх економічною недоцільністю, дозволяється віднести витрати з такої розвідки/дорозвідки чи розробки до складу витрат виробництва звітного податкового періоду такого платника податку за виключенням витрат, що були раніше віднесені до складу витрат відповідно до підпункту 138.8.5 пункту 138.8 та пункту 138.10 статті 138 цього Кодексу. При цьому балансова вартість такої групи витрат, пов'язана з видобутком корисних копалин, прирівнюється до нуля.

Отже, вказаними нормами ПК України платнику податків надано право на відносити до складу витрат суми витрат пов'язаних з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ в податковому періоді, в якому такі витрати понесені.

Відповідно до п. 3 розділу 1 «Загальні положення» Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 33, затвердженого наказом Мінфіну України № 1090 від 26.08.2008 року (далі - Стандарт № 33) витрати на розвідку запасів корисних копалин - це витрати, що виникають у зв'язку з розвідкою та визначенням обсягів і якості запасів корисних копалин за період, після якого визначена технічна можливість та економічна доцільність їх видобутку. Активи з розвідки запасів корисних копалин - це витрати, пов'язані з розвідкою та визначенням обсягів і якості запасів корисних копалин, визнаних активами.

Отже, Стандарт № 33 розмежовує поняття «витрати на розвідку запасів корисних копалин» та «активи з розвідки запасів корисних копалин».

Пунктом 1 розділу II «Склад витрат на розвідку запасів корисних копалин» Стандарту № 33 визначено, що до складу витрат на розвідку та визначення обсягів і якості запасів корисних копалин включаються: витрати, пов'язані з отриманням (придбанням) права на розвідку запасів корисних копалин; витрати на виконання топографічних, проектних, геологорозвідувальних робіт, геохімічних та геодезичних досліджень; витрати на спорудження розвідувальних, випереджальних експлуатаційних і нагнітальних свердловин та шурфову розвідку; витрати на взяття зразків і проб; витрати, пов'язані з державною експертизою та визначенням обсягів запасів корисних копалин; витрати, пов'язані з визначенням технічної можливості та економічної доцільності видобутку корисних копалин; амортизація основних засобів та нематеріальних активів, що використовуються для розвідки запасів корисних копалин.

Пунктом 2 розділу II «Склад витрат на розвідку запасів корисних копалин» Стандарту № 33 визначено, що до складу витрат на розвідку та визначення обсягів і якості запасів корисних копалин також включаються інші витрати, безпосередньо пов'язані з розвідкою запасів корисних копалин.

Таким чином, склад витрат на розвідку та визначення обсягів і якості запасів корисних копалин, які формують собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визначений розділом II «Склад витрат на розвідку запасів корисних копалин» Стандарту № 33.

Враховуючи викладене, право платника податку на віднесення до складу витрат суми витрат пов'язаних з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ визначено пп. "з" пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138, п. 148.6 ст. 148 ПК України, а склад таких витрат визначений розділом ІІ Стандарту № 33

Щодо посилання відповідача на розділ ІІІ Стандарту № 33 колегія суддів зазначає, що вказаний розділ визначає порядок визнання активів з розвідки запасів корисних копалин та жодним чином не визначає та не регулює склад витрат на розвідку та визначення обсягів і якості запасів корисних копалин, які формують собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт та порядок їх віднесення до загальновиробничих витрат звітного періоду, отже не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Оскільки судом першої інстанції було встановлено, що позивачем віднесено до складу загально виробничих витрат звітних періодів 1-4 кварталів 2011 року та 1-4 кварталів 2012 року суми витрат пов'язаних з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ, то колегія суддів погоджується з висновком з огляду на викладене, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.п.138.8.5 п.138.5 ПК України є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.

Також, з акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено порушення позивачем пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138 ПК України, а саме: завищення Філією ГПУ «Полтавагазвидобування» витрат операційної діяльності на загальну суму 451711593,10 грн., що виникло у результаті списання безнадійної податкової заборгованості по збору за геолого-розвідувальні роботи (код бюджетної класифікації 21081400) у загальної сумі 451711593,10 грн.

Судом першої інстанції встановлено рішеннями податкового органу від 17.10.2011 року № 21955/10/24-235 (11), від 19.12.2012 року № 15440/10/19-243, від 15.11.2011 року № 2/1624 списано податковий борг позивача по збору за геолого-розвідувальні роботи на загальну суму 451711593,10 грн.

Зокрема, податковий орган вказує, що списання суми боргу фактично означає відміну (анулювання) нарахування. Це означає, що по такому виду витрат не було другої події - сплати, а після списання не стало і першої - нарахування. Таким чином, на дату списання податкового боргу встановлюється факт відсутності понесення витрат операційної діяльності, в результаті яких відбувалося зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань.

Також, з акту перевірки вбачається, що списаний податковий борг у вказаній вище сумі не був відкоригований зі складу витрат.

Відповідно до пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3,4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Отже, до складу валових витрат включаються суми нарахованого збору за геологорозвідувальні роботи.

Згідно із п 2-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України підлягають списанню, зокрема, податковий борг станом на 01 січня 2011 року НАК «Нафтогаз України» (крім податкового боргу з податку на додану вартість при здійсненні митного оформлення природного газу, ввезеного на митну територію України у минулих періодах) та її дочірніх підприємств ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз», суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, перед бюджетом (у тому числі податковий борг, який виник у зв'язку із порушеннями податкового, валютного та митного законодавства), а також грошові зобов'язання, які виникнуть у зв'язку із застосуванням механізму списання відповідно до статті 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію». Суми, списані відповідно до положень цього пункту та цього Закону, не включаються до валових доходів та валових витрат учасників процедури списання. Відповідні рішення про списання зазначених сум приймаються контролюючими органами в межах їх компетенції у порядку, передбаченому для списання безнадійного податкового боргу, протягом десяти робочих днів з дня подання заяви платника податків. У разі відмови контролюючим органом у списанні згідно з цим пунктом платники податків можуть оскаржити такі дії в порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу. Згідно з положеннями цього пункту списанню підлягають суми, що залишаються несплаченими станом на перше число місяця, у якому набрав чинності вказаний Закон. На списані відповідно до положень цього пункту суми не нараховуються штрафні санкції та пеня, передбачені цим Кодексом.

Суд зазначає, що поняття „зменшення валових витрат" та обов'язок платника податку здійснювати зменшення валових витрат не встановлено жодною нормою чинного законодавства України, а отже Позивач не зобов'язаний зменшувати валові витрати.

Отже суми списані відповідно до положень пункту 2-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та цього Закону, не включаються до складу валових доходів чи валових витрат, при цьому згадувані норми не встановлюють обов'язок платника податків зменшувати валові витрати, відображені в раніше поданих деклараціях, у зв'язку із списанням заборгованості, отже висновок податкового органу про завищення ПАТ «Укргазвидобування» витрат операційної діяльності та порушення пп. 138.5.1 п. 138.5 ст.138 ПКУ є необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.04.2013 року у справі № 2а-7974/12/2670.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено, що відповідно дод. ІВ до ряд. 06.4 Декларації на прибуток підприємства ПАТ «Укргазвидобування» за перевіряємий період 01.01.2011 року по 31.12.2012 року віднесено до складу витрат нарахованої амортизації на тимчасову податкову різницю, що виникла за результатами інвентаризації станом на 01.04.2011 року в загальні сумі 226529982,00 грн.

Згідно з п. 6 підр. 4 розд. XX ПКУ, з дати набрання чинності розділом III Кодексу (01.04.2011 року) для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до п. 145.1 ст. 145 Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної станом на 01.04.2011 року.

Якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років та відображається в графах 3 та 4 рядку Т1 Таблиці 1 «Інформація щодо нарахованої амортизації» додатка АМ до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за формою, затвердженою наказом ДПА України від 28.02.2011 року №114, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.03.2011 року за №397/19135. Амортизація тимчасової податкової різниці, що виникла за результатами інвентаризації основних засобів на 01.04.2011 року, включається до складу інших витрат звичайної діяльності та відображається по ряд. 06.4.27 додатка ІВ до рядка 06.4 Декларації на прибуток підприємства.

Відповідно до п. 14.1. 138 ПКУ основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується.

Пункт 145.1 ст.45 Податкового кодексу України встановлює класифікацію груп основних засобів та інших необоротних активів та методи нарахування амортизації.

Згідно із п 144.3 ст.144 ПКУ встановлено, що не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування, зокрема, витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

Останнім абзацом п. 144.3 ПКУ встановлено, що термін «невиробничі основні засоби» означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

Відтак, вартість невиробничих основних засобів не враховується при визначенні переліку груп основних засобів відповідно до п. 145.1 ст. 145 кодексу з метою амортизації, ані у визначенні тимчасової податкової різниці, яка виникає в результаті порівняння загальної вартості всіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку та загальної вартості всіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції було встановлено, що в результаті проведеної інвентаризації станом на 01.04.2011 року ДК «Укргазвидобування» встановила, що загальна вартість основних засобів складає 21073499824,91 грн. в тому числі вартість свердловин 10000928014,00 грн. та з подальшого розрахунку вартість свердловин була виключена.

Отже, податковим органом не враховано вартість невиробничих основних засобів при визначенні переліку груп основних засобів відповідно до п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України з метою амортизації.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 145.1 ст. 145 ПКУ є необґрунтованим.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0000044120 та № 0000054120 від 29.01.2014 року в частині нарахувань за заниження витрат та завищення податкового кредиту по правочинам, які на думку відповідача є нікчемними, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що між позивачем та ПРАТ «Ай Ді Ем» укладено договір № С11-003 «Про закупівлю послуг за державні кошти» від 21 березня 2011 року, предметом якого є послуги з програмного забезпечення і послуги з розроблення програмного забезпечення та послуги по супроводженню використання на підприємстві Замовника комп'ютерної програми «Фінексперт», реліз версії FЕ07.1, СЕ023.007.000.001.001, розповсюдження та використання.

В ході виконання умов договору сторонами складено та підписано акти здачі-приймання послуг, факт оплати позивачем отриманих послуг підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

З акту перевірки вбачається, що до відповідача надійшов акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 20.07.2012 року № 2654/22-4/32110535 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПРАТ «Ай Ді Ем» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Грифон Консалт» (код за ЄДРПОУ 36048906) за період: липень - листопад 2011 року» з якого вбачається, що ПРАТ «Ай Ді Ем» за податковою адресою не знаходиться.

Заступником прокурора Печерського району м. Києва порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «Компанія «Грифон Консалт» за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

На підставі вказаного вище відповідач дійшов до висновку про безтоварність господарських операцій позивача з ПРАТ «Ай Ді Ем».

Також, судом першої інстанції було встановлено, що між Позивачем та ТОВ «Сан Енд Фан» укладено договори №ЧР258/1-12 від 13.02.2012 року та №ЧР259/1-12 від 13.02.2012 року, копії яких долучено до матеріалів справи.

В ході виконання умов договору сторонами складено та підписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Факт оплати товару підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Сан Енд Фан» укладено договір №ЧР260/1-12 від 13.02.2012 року з надання послуг, копія якого міститься в матеріалах справи.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано суду копії актів приймання-передачі послуг та платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач в особі УОК „Червона Рута" мав господарські відносини з ТОВ «Вівал сервіс» щодо обслуговування системи поливу, що підтверджується актами прийняття-здачі робіт та податковою накладною, які долучено до матеріалів справи. Факт оплати позивачем отриманих послуг підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

З акту перевірки вбачається, що до відповідача від ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС надійшла довідка № 701/2220/34896114 від 24.09.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Вівал Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-контрагентами за період з 01.07.2012 року по 30.07.2012 року», якою встановлено, що первинні та бухгалтерській документи ТОВ «Вівал Сервіс» відсутні.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «АСК БУД» укладено договори з надання послуг від 01.07.2011 року № ЧР110/1/2-11, № ЧР 110/1/3-11, № ЧР 111/1/3-11, від 07.09.2011 року № ЧР 141/1/2-11 щодо отримання послуг.

В ході виконання умов вказаних вище договорів сторонами складено та підписано акти прийняття-здачі робіт, оплата послуг підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

З акту перевірки вбачається, що до податкового органу надійшов акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 31.01.2012 року № 912/23-02/34879759 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "АСК Буд" з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період діяльності з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року», яким встановлено, що вказане підприємство здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Альфакем Україна» укладено договори від 24.02.2012 року № ЧР274/1-12, № ЧР-275/1-12, № ЧР 276/1-12, копії яких долучено до матеріалів справи.

Судом першої інстанції було встановлено, що в ході виконання умов вказаних договорів сторонами складено та підписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

В акті перевірки зазначено, що до відповідача надійшов акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 13.06.2012 року № 1835/22-4/37317518 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" (код ЄДРПОУ 36678727) щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Тонкар» (код ЄДРПОУ 35851404) за період з 01.11.2011 року по 30.04.2012 року», яким встановлено, що зазначене товариство за місцем реєстрації не знаходиться, ТОВ "Альфакем Україна" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

На підставі викладеного податковий органі дійшов висновку про відсутність об'єктів оподаткування у позивача в особі УОК «Червона рута» по операціях з придбання товарів та послуг у підприємств-постачальників: ТОВ "Альфакем Україна", ТОВ "АСК БУД", ТОВ «Вівал Сервіс».

Також, з акту перевірки вбачається, що між позивачем в особі УкрНДІгаз з ПП "УМК"Агроцентр" та ПФ «Агроіндустрія» укладено договори від 18.07.2011 року № 18/07, від 10.04.2011 року № 10/04.

В ході виконання умов вказаних вище договорів сторонами складено та підписано видаткові та податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт оплати позивачем отриманого товару підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

В акті перевірки податковий орган вказує, що згідно наявних документів, на підставі яких проводилась перевірка, не виявлено транспортних та супроводжувальних документів, які передбачено вимогами діючого законодавства, відсутня транспортна документація для перевезення вантажів.

Проте позивач зазначає, що доставка товару здійснювалась само вивозом на підставі службових записок та подорожніх листів, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також, відповідач обгрунтовував висновки акту перевірки тим, що ним отримано акт Основянської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 09.08.2012 року № 566/22/33121930 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "УМК"Агроцентр" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з питання реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року» та акт від 09.08.2012 року № 559/22-207/31149933 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПФ "АГРОІНДУСТРІЯ" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з питання реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року» з яких вбачається, що вказані підприємства не знаходиться за податковою адресою, не має основних фондів та виробничих потужностей, діяльність підприємства здійснюють від 1 до 10 осіб.

Свідоцтво платника податку на додану вартість ПП "УМК"Агроцентр" № 100326566 від 09.03.2011 року станом на 07.08.2012 року є анульованим 28.02.2012 року.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що свідоцтво платника податку на додану вартість ПП "УМК"Агро центр» анульовано після завершення господарських відносин з позивачем.

З огляду на викладене, податковий орган дійшов висновку про відсутність об'єктів оподаткування у позивача в особі УкрНДІгаз по операціях з придбання товарів та послуг у підприємств-постачальників: ПП "УМК"Агроцентр" та ПФ «Агроіндустрія».

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що між позивачем в особі геофізичного управління «Укргазпромгеофізика» та ПП «Фірма «Автостиль» укладено договір від 12.01.2011 року № УГПГФ 027/02-11 на виконання робіт.

В ході виконання умов вказаного договору сторонами складено та підписано акти виконаних робіт та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Факт оплати отриманих робіт підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

З акту перевірки вбачається, що до податкового органу надійшов акт Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області від 15.02.2013 року № 229/22.5-21/32336295 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Фірма „Автостиль", код ЄДРПОУ 32336295, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ „Арсенал Опторг", код ЄДРПОУ 35699388, по операціям з придбання товарів (робіт, послуг), їх реальності та повноти відображення в обліку за період: січень-вересень 2011», згідно якого ТОВ "Арсенал-Оптторг" у січні-грудні 2011 року не здійснювало реальної діяльності, у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що позивач особі геофізичного управління «Укргазпромгеофізика» на підставі рахунку № СФ-0000172 від 08.02.2011 року було отримано товар (рукавиці брезентові). Факт оплати підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Податковий орган в акті перевірки вказує, що актом Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області (Червонозаводський район) від 24.02.2012 року № 556/182/21215615 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Фірма «Сотруднічество» у Формі ТОВ (код ЄДРПОУ 21215615) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з ТОВ фірма «Ліон» код 30590155 за період лютий-червень 2011 року, ТОВ "БУДІВНИЦТВО ПАН-УКРАЇНА" код 34859292 за період вересень 2011року, ТОВ «ЮСАЕМ» код 33010817 за період 01.07.2011 року по 30.09.2011 року, ПП „ОВД-Трейд" код 37091177 за період 01.04.2011року по 31.07.2011 року, ТОВ «Трубопласт Україна» код 37189531 за період 01.01.2011 року по 31.05.2011року» встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій з підприємствами - постачальниками.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Запорізька механізована колонна №1» укладено договір поставки № 171/11-10 від 26.04.2010 року.

В ході виконання умов вказаного договору сторонами складено та підписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Факт оплати товару підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

З акту перевірки вбачається, що на адресу відповідача надійшов акт ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Запорізька механізована колона №1» з питання дотримання вимог діючого податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Екоінбуд Сервіс» (код за ЄДРПОУ 37024011) за період з 01.01.2011 року 31.03.2011 року, з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (код ЄДРПОУ 35554567) за період 01.01.2011 року 30.09.2011 року, з ПП «Інвест Пром» ( код ЄДРПОУ 37156752) за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року, з ПП «Фріланс» ( код ЄДРПОУ 36917518) за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, з ПП «Арикон» ( код ЄДРПОУ 37156815) за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року, з ПП «Ардея Тех» ( код ЄДРПОУ 37156768) за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року, з ТОВ «Компанія Квік Дан» ( код ЄДРПОУ 37288477) за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року, з ТОВ «Латифа» ( код ЄДРПОУ 36810950) за період з 01.05.2011 року по 30.09.2011 року» від 25.05.2012 року №1259 /22-15/35842232, яким встановлено відсутність документального підтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Також, Позивач платіжним доручення провів попередню оплату ТОВ «Промтехнолайн» за поставку клапанів обратних Ду20Ру 700. Згідно з прибутковою накладною, копія якої наявна в матеріалах справи, ТОВ «Промтехнолайн» передало Позивачу клапан обратний Ду20Ру 700. ТОВ «Промтехнолайн» виписано податкову накладну, яку включено Позивачем до реєстрів отриманих податкових накладних.

З акту перевірки вбачається, що до податкового органу надійшов акт Нововодолазької МДПІ «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „Промтехнолайн" код ЄДРПОУ 36830060 щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Промспец консалтинг" код ЄДРПОУ 37091549 за серпень 2011 року» від 19.12.2011 року № 98/23-0-33/36830060, яким встановлено, що вказане товариство за місцем реєстрації не знаходиться, до перевірки жодного первинного бухгалтерського документу не надано.

Судом першої інстанції було встановлено, що між позивачем та ТОВ «Західелектрокомплект» укладено договір про постачання продукції № 605/05-11 від 04.11.2011 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

В ході виконання умов договору сторонами підписано податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт оплати товару за вказаним договором сторонами не заперечується.

Крім того, між позивачем та ТзОВ „Галнафтогаз" укладено договори № ЛВ-1/11-11 від 11.04.2011 року, № АВ-627/11-11 від 15.11.2011 року, копії яких долучено до матеріалів справи.

В ході виконання вказаних договорів сторонами складено податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

В акті перевірки податковий орган посилається на довідку Дрогобицької ОДПІ Львівської області від 06.11.2012 року № 96/22-1012/34857033 «Про результати проведення зустрічної звірки ТзОВ «Галнафтогаз» (код ЄДРПОУ 34857033) щодо документального підтвердження господарських відносин з ТзОВ «Сучасні торгівельні рішення» (код ЄДРПОУ 37450138) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року» та акт від 13 березня 2013 року №1 /22-20/34857033 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Галнафтогаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.10 року по 31.12.12 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 року по 31.12.12 року», якими встановлено, що товариство відобразило господарські операції, щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшого їх продажу покупцям, які фактично не відбувались.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що між Позивачем та ТОВ «Комтек» укладено наступні договори, копії яких долучено до матеріалів справи: №310/11 від 15.03.2011 року про надання послуг: монтаж, технічне обслуговування та ремонт електроустаткування; №515/11 від 31.03.2011 року на поставку устаткування для паяння та зварювання, апаратури електричної низьковольтної, елементів первинних та батареї первинних елементів; №713/11 від 07.06.2011 року поставки контролерів керування технологічними процесами на Яблунівському, Машівському, Солохівському, Гадяцькому цехах; №714/11 від 07.06.2011 року про надання послуг з ремонту обладнення Центральної хіміко-аналітичної лабораторії на УСП Тимофіївка, ГС Солоха; №715/11 від 07.06.2011 року про надання послуг з ремонту клапанів та виконавчих механізмів на Яблунівському, Мшівському, Солохівському, Гадяцькому цехах; №716/11 від 07.06.2011 року про надання послуг з ремонту агрегатної автоматики "Мікар" на ДКС Солоха, УСП Котельва, ГС Солоха, УСП Тимофіївка.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що в ході виконання вказаних договорів сторонами складено податкові накладні, які внесено до реєстру податкових накладних, факт оплати послуг підтверджується платіжними дорученнями.

Проте, до податкового органу надійшов акт ДПІ м. Полтаві «Про проведення позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтек» код з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011 року» від 28.09.2012 року №2972/22-5/31758383, яким встановлено, що правочини, укладені з вказаним товариством порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Нафтогазтехприлад» укладено договори №1093/12 від 12.09.2012 року, №772/12 від 02.07.2012 року на придбання насосів струминих вставних універсальних , пусконалагоджувальних робіт та інших запасних частин, копії яких долучено до матеріалів справи.

В акті перевірки відповідач зазначає, що в ході виконання вказаних договорів сторонами складено податкові накладні, які внесено до реєстру податкових накладних, факт оплати послуг підтверджується платіжними дорученнями.

В акті перевірки також відповідачем зазначено, що актом ДПІ у Подільському районі м. Києва «Про проведення перевірки ТОВ «Нафтогазтехприлад» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ТРЕЙД-КОМ. ІН." (код за ЄДРПОУ 37701861), за період з 01.07.2012 року по 31.01.2013 року» від 26.04.2013 року №1587 /22-205/37826521, яким встановлено неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що між ЗАТ «Ламітек-Укрізоліт» та Позивачем в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату укладені наступні договори на поставку товарів: № 176/22 від 16.03.2011 року (поставка насосів для рідин та підйомників для рідин); № 185/7 від 22.03.2011 року (поставка деталів до вентелів, кранів, клапанів та подібних виробів); № 267/5 від 22.04.2011 року (поставка реакторів електричних та перетворювачів статистичних електричних); № 359/7 від 07.09.2010 року (поставка програмно-технічний комплекс виміру параметрів конденсатопроводу); № 362/22 від 29.03.2011 року (поставка вузлів до насосів, компресорів та систем гідравлічних); № 380/11 від 22.06.2011 року (поставка продуктів хімічних, різних технічного призначення (Каталізатор R-98 або еквівалент), копії яких долучено до матеріалів справи.

Судом першої інстанції було встановлено, що в ході виконання вказаних договорів сторонами складено податкові накладні, які внесено до реєстру податкових накладних, факт оплати послуг підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також, встанволено, що Філією «Управління з переробки газу та газового конденсату» ПАТ «Укргазвидобування» придбано у ТОВ «МЕТАЛЛПРОМСЕРВИС» графітову набивку зі склом, набивку вуглицеву, на що отримано накладну РН-0000106 21-09-2012, на загальну суму 12500,00 грн. без ПДВ. (копії зазначених документів долучено до матеріалів справи).

У зв'язку з незнаходженням посадових осіб ТОВ «МЕТАЛЛПРОМСЕРВИС» за податковою адресою, відсутністю необхідних умов для досягнення економічної вигоди у вигляді прибутку, а також ненаданням документальних підтверджень з питання здійснення фінансово-господарської діяльності за квітень, жовтень 2011 року, січень-березень, серпень-вересень 2012 року, неможливо встановити факт реального здійснення господарських операцій ТОВ «МЕТАЛЛПРОМСЕРВИС» з контрагентами-постачальниками ПП «ГАММА-ПЛЮС», ТОВ «ЦЕМЕНТРЕЙД», ПП «УКР-НИВА», ТОВ «МЕДИАКАРТЕЛЬ» та контрагентами-покупцями за квітень, жовтень 2011 року, січень-березень, серпень-вересень 2012 року та прослідкувати рух товарів (робіт, послуг) від продавця до покупця, податковий орган дійшов висновку про безтоварність вказаної операції.

Крім цього, Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектрозв'язок» (код за ЄДРПОУ 31153735, ІПН 311537320382), юридична адреса: 61010, м. Харків, вул. Аравійська, 22 надано Філії «Управління з переробки газу та газового конденсату» Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» послуги аналізу та доопрацювання документів для отримання дозволів та лімітів на утворення та розміщення відходів в 2013 році для об'єктів УПГГК в Харківській обл., що оформлено актом № 2 від 05-11-2012 на суму 8317 грн. без ПДВ, копія якого долучена до матеріалів справи.

З акту перевірки вбачається, що до податкового органу від Основ'янської МДПІ у м.Харкові Харківської області ДПC надійшова акт від 11.02.2013 року № 145/221/31153735 «Про неможливість проведення зустрічної звірки» суб'єкта господарювання ТОВ «Промелектрозв'язок» (код за ЄДРПОУ 31153735) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2012 року по 01.01.2013 року», яким встановлено наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Промелектрозв'язок».

Також, судом першої інстанції було встановлено, що між ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» укладено з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»:

- договір виконання проектно-вишукувальних робіт № 511/5 від 15.12.2010 року, згідно якого ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» (замовник) доручає, а ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (виконавець) бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, своїми силами і засобами виконати проектно-вишукувальні роботи по об'єкту ТЦСК. Переоснащення котлоагрегату ДЕ 10-14ГМ з заміною пальникових пристроїв» РП та надати замовнику готову проектно-кошторисну документацію. Роботи проводяться для котлоагрегату ДЕ 10-14ГМ № 2 ТЦСК.

- договір підряду (на виконання робіт по капітальному ремонту) № 306/5 від 20.05.2011 року, згідно якого ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» (замовник) доручає, а ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (підрядник) зобов'язується на свій ризик, своїми силами, а також необхідними матеріалами виконати роботи за завданням замовника відповідно до проектно-кошторисної документації та/або дефектному Акті, умов договору та передати у встановлений строк роботу, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити закінчену роботу. Вид робіт - капітальний ремонт.

В ходів виконання мов вказаних договорів сторонами складено акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

З акту перевірки вбачається, що від Ленінської МДПІ у м. Луганську відповідачем отримано акт від 11.11.2011 року № 803/23-35554567 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» (код за ЄДРПОУ 35554567) з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року», яким встановлено, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не здійснювало і не могло здійснити операції з придбання товарів, (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що між позивачем та ТОВ ТВО «Східбуд» укладено договір №576/8 від 18.11.2011 року на виконання робіт по капітальному ремонту складу прямогонного бензину.

Згідно акту приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, складеного 26.12.2011 року, копія якого долучена до матеріалів справи, по підрозділу ШВПГКН проведено роботи по капітальному ремонту складу прямогонного бензину (резервуари Р-115, Р-116). Факт оплати робіт не заперечується сторонами.

З акту перевірки вбачається, що від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова відповідачем отримано акт від 02.04.2012 року № 777/2201/34859198 «Про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ ТОРГОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «СХІДБУД» щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ „АКПД ПЛЮС" за грудень 2011 року» яким встановлено, що вказаним товариством документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами.

Між позивачем та ТОВ ПТП «Брандмастер» укладено договір №185/17 від 23.04.2010 року.

Також, між Позивачем та ТОВ ПМТП «Промснаб» без укладання договору проведено господарську операцію купівлі-продажу товарів, в ході якої складено податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Мегасінтез» укладено договір № 521/6 від 23.12.2010 року купівлі-продажу ТМЦ.

Отриманий товар в березні 2011 року використано Позивачем для покращення технологічного процесу на установці ГФУ-1 ШВПГКН УПГГК, що підтверджується відповідним актом на списання.

Крім того, між Позивачем та ТОВ «ВИРОБНИЧО ПРОМИСЛОВИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «Металіст» укладено договір № 81/11 від 09.02.2011 року, копія кого міститься в матеріалах справи.

Також, між позивачем та ТОВ «ДЕВЕН АЛЬЯНС» укладено договір № 747/5 від 10.12.2012 року, № 748/5 від 10.12.2012 року, №768/5 від 10.12.2012 року та №746/5 від 10.12.2012 року, копії яких долучено до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем та ТОВ «ДЕКОС АЛЬЯНС» проведено господарські операції купівлі-продажу товарів на підставі договору поставки від 27.12.2011 року №УБГ 421/011-11, копія якого долучена до матеріалів справи.

Судом першої інстанції було встановлено, що встановлено, що в ході виконання вказаних договорів сторонами складено податкові накладні, які внесено до реєстру податкових накладних, факт оплати послуг підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

На підставі листа № 036-036-7050 від 10.11.2012 року ФОП ОСОБА_4 виконав, а Позивач прийняв та оплатив роботи по ремонту та наладці КПП трактора Т-150.

Судом першої інстанції також встановлено, що ФОП ОСОБА_4 виписано належним чином оформлену податкову накладну, факт оплати послуг сторонами не заперечується.

Крім того, між позивачем та ТОВ «ХАРКІВРЕМБУДМОНТАЖ» укладено договір від 16.08.2011 року № УБГ 331/013-11, копія якого долучена до матеріалів справи.

В ході виконання вказаного договору сторонами складено податкові накладні, які внесено до реєстру податкових накладних, факт оплати послуг підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

На підставі договору поставки №УБГ 113/010-12 від 27.04.2012 року ПП «Регіон-Запчастина» передав Позивачу товар, зазначений у договорі, а Позивач прийняв та оплатив зазначений товар.

Також, між позивачем та ПП «Стройремпуть» укладено договір від 26.03.2012 року № УБГ 65/013-12 з виконання робіт з капітального ремонту під'їзної з/д колії, копія якого долучена до матеріалів справи.

Судом першої інстанції було встановлено, що в ході виконання вказаного договору сторонами складено акти прийняття-здачі робіт, податкові накладні, які внесено до реєстру податкових накладних, факт оплати послуг підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

Позивач придбав у ТОВ «ЕРІТАЖ» згідно рахунку-фактури насос НД 40/250 К14В, 1одиниця, факт оплати послуг підтверджується платіжним дорученням.

З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем та ТОВ «МІТЕКС» укладено договір постачання № 030311 від 03.03.2011 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Крім того, між позивачем та ПП «ТД «УКРТЕХБАЗА-ТРЕЙД»» укладено договір № 31/830 від 01.09.2011 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Також, між позивачем мав господарські відносини з наступними контрагентами: ТОВ «НГС» на підставі укладено договір № 165/10 від 01.12.2010 року; ТОВ «Аркада і К» на підставі договору № 257/11 від 08.12.2011 року; ТОВ ДТ «ББМ-Київ» на підставі договору №50/11 від 08.04.2011 року; ТОВ «Геліконт» на підставі договорів №73/12 від 04.04.2012 року, № 182/11 від 09.09.2011, № 106/12 від 24.05.2012 року; ФОП ОСОБА_5 на підставі договору № 138/11 від 14.07.2012 року; ТОВ ПТП «Брандмейстер» на підставі договору № 45/11 від 31.03.2011 року;

- ТОВ «Нафтогазтехпостач» на підставі договорів поставки від 11.02.2011 року № УГВ4523/25-11, від 11.07.2011 року № УГВ4536/08-11, № УГВ4537/08-11, № УГВ4543/08-11, від 11.08.2011 р. № УГВ4543/08-11, від 11.09.2011 року № УГВ4583/25-11, від 12.12.2011 року № УГВ4775/22/1-11, № УГВ4770/11-11, від 20.12.2011 року № УГВ4871/08-11, № УГВ4909/22/1-11, від 23.03.2012 року № УГВ5372/11-12, від 29.03.2012 року № УГВ5377/08-12, від 16.08.2012 року, № УГВ6142/08-12, від 07.11.2012 року № УГВ5965/08-12; ТОВ «Міа-груп» на підставі договорів поставки від 31.05.2012 року № УГВ5748/11-12, від 13.07.2012 року № УГВ5972/11-12; ТОВ «Денімекс Юкрейн» на підставі договору від 11.02.2011 року № УГВ4522/08-11; ТОВ «Міра» на підставі договорів поставки від 22.07.2010 року № УГВ1389/08-10, від 05.04.2011 року № УГВ3031/08-11, від 21.06.2011 року № УГВ3700/08-11, № УГВ5867/08-12, від 20.12.2011 року № УГВ4870/08-11, від 25.05.2012 року № УГВ5657/08-1; ТОВ «Геліконт» на підставі договору від 15.02.2012 року № УГВ5157/11-12; ТОВ «Первомайська хімічна компанія» на підставі договорів від 16.03.2012 року №УГВ5330/11-12, від 26.01.2011 року №УГВ2448/11-11; ТОВ «НВП «Булат» на підставі договору від 09.08.2011 року № УГВ4213/11-11; ТОВ «Укр-Неп» на підставі договору від 02.02.2011 року №249811; ТОВ «Об'єктив-Плюс» на підставі договору від 20.12.2010 року № УГВ2082/11-10; ТОВ «Хімекотрейдінг» на підставі договору від 22.12.2010 року № УГВ2108/25-10; ТОВ «ТК «Вертус» на підставі договору від 25.01.2011 року № УГВ2446/11-1; ТОВ НВП «Редуктор-КОМПЛЕКТ» на підставі договору від 29.11.2011 року № УГВ4679/11-11; ТОВ «Полтавська геофізична компанія» на підставі договору від 13.05.2011 року №УБГ 167/04-11.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валтекс» був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти (договір поставки) № УГВ6338/11-12 від 20.09.2012 року.

Відповідно до п. 1.1. договору ТОВ «Валтекс» зобов'язалося у 2012 році поставити Позивачу товари, зазначені у специфікаціях, що додаються до договору і є його невід'ємними частинами, а Позивач прийняти і оплатити такі товари.

Поставка товару, зазначеного у Договорі та оплата його Позивачем підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з неповним виконанням договірних зобов'язань ТОВ «Валтекс», Позивач звернувся в господарський суд Київської області з позовом до ТОВ "Валтекс" про стягнення 32234,15 грн. пені, 72786,79 грн. штрафу та 2649,38 грн. 3% річних. Крім того, позивач просив суд зобов'язати відповідача поставити першому товару на суму 1039811,34 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.06.2013 року по справі № 911/719/13-г позов ПАТ «Укргазвидобування» задоволено частково: провадження у справі № 911/719/13-г в частині зобов'язання ТОВ "Валтекс" поставити позивачу товару на загальну суму 1039811,34 грн. та в частині стягнення 2649,38 грн. 3% річних припинено (у зв'язку з відмовою Позивача від позову в цій частині, так як на дату прийняття рішення у Позивача була відсутня потреба у вищезазначеному товарі); стягнуто з ТОВ "Валтекс" на користь Позивача 13154 (тринадцять тисяч сто п'ятдесят чотири) грн. 60 коп. пені, 70821 (сімдесят тисяч вісімсот двадцять одну) грн. 33 коп. штрафу та 1679 (одну тисячу шістсот сімдесят дев'ять) грн. 52 коп. судового збору.

В рішенні від 03.06.2013 року по справі № 911/719/13-г господарський суд Київської області встановив, що ТОВ «Валтекс» своєчасно поставило Позивачу товар на загальну суму 1880456,70 грн., що підтверджується відповідними актами прийому-передачі товару, а в подальшому, за період з 24.01.2013 року по 19.02.2013 року ТОВ «Валтекс» було поставлено Позивачу товар на суму 185981,34 грн., що підтверджується відповідними актами прийому-передачі товару, проте вказані поставки були здійснені з порушенням строку такої поставки в розумінні вимог специфікації № 1 до договору, тобто після 31.12.2012 року Рішення господарського суду Київської області від 03.06.2013 року по справі № 911/719/13-г набрало законної сили.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що позивач придбав у ПП «АКВАДИЗАЙН» згідно з рахунклм-фактурою № АК-0000047 від 01.02.2012 року хімічні реактиви для потреб фізкультурно-оздоровчого комплексу ГПУ «Шебелинкагазвидобування», факт оплати послуг підтверджується платіжним дорученням (копії вказаних документів долучено до матеріалів справи).

Також, Позивач придбав у ПП «ГАРАНТ», згідно з накладною №РН-000143 від 15.06.2013 року та накладною №РН-000169 від 25.06.2013 року трубу мідну, ізоляцію, стрічку тефлонову та шланг спіральний, факт оплати послуг підтверджується платіжним дорученням (копії вказаних документів долучено до матеріалів справи).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ОСТЕК СІСТЕМ ГРУП» поставило Позивачу електричні ізолятори та розрядники згідно з рахунком-фактурою № 0218 від 03.07.2012 року, ТОВ «ПРАКСЕТ ХАРКІВ» поставило Позивачу меблі згідно з рахунком №ХА-0000911 від 12.07.2012 року, ПП «АВТОАРМАТУРА» поставило Позивачу запчастини для авто згідно з рахунком - фактурою №СФ-202063 від 06.02.2012 року, ТОВ «КОСТАРИКА-10» поставило Позивачу грунт ГФ-021 червоно-коричневий згідно з рахунком Р/Ф № СФ-0407-1 від 04.07.2011 року, ТОВ «Укрпромкомплект компанія» та НВП ТОВ «Аллхім сервіс» постаили позивачу ТМЦ на підставі накладних. факт оплати послуг підтверджується платіжним дорученням (копії вказаних документів долучено до матеріалів справи).

Обґрунтовуючи висновок про відсутність у позивача об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів та послуг у підприємств-постачальників податковий орган посилається на акти перевірок контрагентів позивача, якими встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціям другого ланцюга постачання.

Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин контрагентів позивача з іншими контрагентами не є належними доказами порушення позивачем податкового законодавства, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються Позивача.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом першої інстанції про те, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи за своєю формою та змістом відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Порядку № 165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

При цьому, колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції посилання податкового органу на докази, зібрані в межах розслідування кримінальних проваджень, оскільки факти вчинення злочину, може встановлюватись виключно відповідним вироком суду.

Доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обов'язковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання вказаного договору та податкової накладної, юридичні особи контрагентів позивача не були припинені.

Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем не надано суду жодного доказу, на підтвердження неможливості виконання контрагентами позивача умов спірних договорів, також в акті перевірки відповідач не вказує на неможливість контрагентами позивача здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг.

З огляду на викладене колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334; п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, Позивачем завищені витрати та податковий кредит, що призвело до заниження податку на прибуток та ПДВ по взаєморозрахункам з вищенаведеними контрагентами при відсутності реального вчинення господарських операцій є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, що свідчить про протиправність податкових повідомлень-рішень № 0000044120 та № 0000054120 від 29.01.2014 року в частині нарахувань за заниження витрат та завищення податкового кредиту по право чинам з вказаними вище контрагентами.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0000064120 від 29.01.2014 року колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що відповідач дійшов висновку про порушення Позивачем вимог ст. 289.1. та п.п. 288.3. статті 288 ПКУ, в результаті чого знижено податкові зобов'язання по орендній платі за землю комунальної власності за період з січня 2011 року по грудень 2012 року на суму 511359,78 грн.

ПАТ «Укргазвидобування» є платником плати за землю за земельну ділянку за адресою: вул. Кудрявська, 26/28 у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки 27.03.2001 року Товариству надана в оренду земельна ділянка площею 0,4777 га за адресою: вул. Кудрявська, 26/28 у Шевченківському районі м. Києва, річну орендну плату за земельну ділянку встановлено у 1,5 відсотка нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Термін дії договору оренди земельної ділянки 15 (п'ятнадцять) років.

Рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 року за № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України» внесено зміни в т.ч. до договору оренди земельної ділянки № 91-6-0026 від 11.01.2002 року, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Земельна ділянка, яка розташована по вул. Кудрявська, 26/28 закріплена в державному земельному кадастрі за землекористувачем ПАТ „Укргазвидобування", має кадастровий номер 9000000000:91:152:003 загальною площею 4776,88 кв.м. і використовується, як під адміністративний будинок.

Розрахунки орендної плати за земельну ділянку за перевіряємий період виконані відповідно до довідки про грошову оцінку земельної ділянки від 20.02.2001 року №Ю-05592/2001 на площу земельної ділянки 4777 кв.м.

Рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 року № 43/1877 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Києва та Порядку її визначення", визнано такими, що втратили чинність, рішення Київської міської ради які вказані в довідці від 20.02.2001р., а саме: від 27.04.2000 року № 104/825 "Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва"; від 03.04.2001 року № 242/1219 "Про Порядок визначення грошової оцінки земельних ділянок у м. Києві"; від 12.02.2004 року № 63/1273 "Про затвердження Схем впливу локальних факторів, що характеризують місце розташування земельних ділянок у м. Києві"; відповідно Рішення КМДА від 26.07.2007 року №43/1877; Додаток 5 Порядка визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві п.1.5 за результатами розрахунку нормативної грошової оцінки земель надається витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за формою, що додається у додатку 5.2; п. 2 локальні коефіцієнти, які характеризують місце розташування конкретних земельних ділянок, проводяться за клопотанням власника земельної ділянки або землекористувача (орендаря) Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно із п. 288.1 ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до п 288.2 ст. 288 ПК України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Пунктом 288.3. ст. 288 ПК України, об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з п. 288.4. ст.288 Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 288.5. ст. 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

Підпунктом 288.5.1. п. 288.5. ст. 288 ПК України не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділомю.

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Згідно зі ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = [І - 10]:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 110. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Судом першої інстанції було встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Позивачем здійснено розрахунок суми орендної плати орендної плати за земельну ділянку за період з січня 2011 року по грудень 2012 року, виходячи з нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки та із застосуванням коефіцієнту індексації, передбаченого ст.289 Податкового кодексу України.

Щодо тверджень Відповідача про обов'язок Позивача ініціювати перегляд розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та внесення змін до договору оренди, колегія суддів зазначає, що ці твердження є такими, що суперечать нормам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.125 п. 14.1 ст.14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Зі змісту зазначеної норми слідує, що встановлення та перегляд розміру нормативної грошової оцінки відноситься до виключної компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а відтак перегляд розміру нормативної грошової оцінки не є обов'язком Позивача.

Іншими нормами закону також не встановлено обов'язку Позивача ініціювати внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог ст.289.1. та п.п. 288.3. статті 288 ПКУ є необґрунтованим, що свідчить про протиправність прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення № 0000064120 від 29.01.2014 року та є підставою для його скасування.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 29.01.2014 року № 0000074120 та № 0000094120, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, в Акті перевірки Відповідачем зроблено висновок про порушення Позивачем вимог п. 323.1. ст. 323, п. 324.1. ст. 324, п. 326.2. ст. 326, ст. 328 ПКУ, в результаті чого в період з І кварталу 2011 року по IV квартал 2012 року занижено податкових зобов'язань зі збору за спеціальне використання води на суму 2 358,37 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

В силу вищезазначеної норми особа вважається такою, що здійснює спеціальне водокористування, у разі якщо вона здійснює усі нижчеперелічені дії: забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв; використання води; скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Згідно з ч. 3 ст. 48 Водного кодексу України не належать до спеціального водокористування: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних); подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач не здійснює забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, тобто не є спеціальним водокористувачем.

Судом першої інстанції було встановлено, що Позивач закуповує воду відповідно до укладеного договору, який надавася Відповідачу при перевірці, у КП «Київводоканал» та саме КП «Київводоканал» в даному випадку і є спеціальним водокористувачем.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що Позивач не є платником збору за спеціальне використання води, у зв'язку з чим у нього відсутній обов'язок подавати розрахунок зі збору за спеціальне використання води та сплачувати зазначений збір.

З огляду на викладене, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 323.1. ст. 323, п. 324.1. ст. 324, п. 326.2. ст. 326, ст. 328 ПКУ є безпідставним, що свідчить про протиправність прийнятих на підставі такого висновку податкових повідомлень-рішень від 29.01.2014 року № 0000074120, № 0000094120 та є підставою для їх скасування.

Щодо податкового повідомлення рішення №0000084120 від 29.01.2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що Відповідач встановив порушення Позивачем п.17 "Методики розрахунку порядок використання плати за оренду державного майна", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. №786, зі змінами та доповненнями та ч.2 ст.19 Закону України 10.04.1992р. №2269 "Про оренду державного та комунального майна" зі змінами доповненнями, а саме: підприємством не перераховано до державного бюджету плату за оренду державного майна коштів з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року в сумі 63957,42 грн., оскільки адміністративний будинок по вул. Кудрявській, 26/28 є державним майном, та оскільки ПАТ «Укргазвидобування» відповідно до договору оренди № 88ПЗ УГВ 11764/12-09 від 01.10.2009 року ПАТ «Укргазвидобування» передало в оренду ДК «Укртрангаз» НАК «Нафтогаз України» приміщення першого поверху пл. 31,5 кв.м та надбудови пл. 8 кв.м, розташованих в адміністративному за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська 26/28, на думку Відповідача, Позивач повинен був перерахувати 30% орендної плати до державного бюджету.

Судом першої інстанції було встановлено, що ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» була дочірньою компанією Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яка створена на виконання указу Президента України № 151 від 25.02.1998 року "Про реформування нафтогазового комплексу України" та Постанови Кабінету Міністрів України № 747 від 25.05.1998 року "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Статтею 24 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що акціонерним товариством визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Частиною 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якій консолідує ст. 152 Цивільного кодексу України визначено, що акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦК України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування.

Згідно зі ст. 115 ЦК України, ст. 85 Господарського кодексу України господарське товариство є власником: майна, переданого йому засновником; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Згідно зі ст. 155 ЦК України статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.

Відповідно до п. 1.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" корпоративні права - це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на утримання, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Згідно з пп. 14.1.90. п.14.1 ст.14 ПКУ корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

З аналізу вищенаведених норм законодавства слідує, що господарське товариство, як суб'єкт господарювання, утворюється на майновій основі, що складається з вкладів засновників у його статутний фонд, а отже усе це майно належить самому господарському товариству на праві власності.

Засновники господарського товариства з моменту передачі йому майнових внесків перестають бути його власниками, здобуваючи замість речових прав зобов'язальні права вимоги до товариства, що полягають у наданих законодавством можливостях брати участь в управлінні товариством, отримувати дивіденди від його діяльності, а також активи товариства у разі його ліквідації.

Відповідно до розділу II Положення про розпорядження та використання майна Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та підприємств, що входять до її складу, затвердженого рішенням правління Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 31.03.2003 р. державне та інше майно, що передано засновником до статутного фонду Компанії, а також майно, що набуте Компанією на законних підставах, у тому числі за рахунок доходів, отриманих від власної господарської діяльності, належить Компанії на праві власності (п. 1). Майно, що є власністю Компанії і закріплене за її дочірнім підприємством, належить дочірньому підприємству на праві повного господарського відання. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України (п. 2).

Відтак, враховуючи той факт, що акції Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" знаходяться у державній власності, держава має право брати участь в управлінні компанії та отримувати частину прибутку акціонерного товариства (дивіденди) від господарської діяльності, при цьому власником майна, яке передано до статутного фонду Компанії, є сама акціонерна компанія, а не Держава.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.01.2007 року у справі № 3/151 за позовом ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" до ДПІ у місті Полтава про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000132302/0 від 25.05.2004 року про визначення податкового зобов'язання за платежем: плата за оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств у зв'язку із порушенням п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Таким чином, законодавство розрізняє поняття "право власності" і "корпоративні права".

З огляду на викладене колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що твердження Відповідача, що договір оренди майна №88ПЗ УГВ 11764/12-09 від 01.10.2009 року, укладений між ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" є договором оренди державного майна, є таким, що суперечить нормам чинного законодавства України, виходячи з наступних підстав.

З пояснень Фонду державного майна України від 18.01.2010 року № 10-25-381 судом першої інстанції було встановлено, що за даними, що подані до ФДМУ для внесення до Єдиного реєстру об'єктів державної власності, за результатами проведеної Міністерством палива та енергетики України інвентаризації об'єктів державної власності, відомості про адміністративний будинок по вул. Кудрявська, 26/28 в м. Києві, що перебуває на балансі Позивача, до Фонду не надавались. Інформація щодо оренди адміністративного будинку по вул. Кудрявська, 26/28 в м. Києві Позивача відсутня в Інформаційно-пошуковій підсистемі "Етап-Оренда", яка ведеться ФДМУ щодо обліку договорів оренди державного майна.

Адміністративний будинок по вул. Кудрявська, 26/28 в м. Києві, який орендувала ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" згідно з вищевказаним Договором, до 27.12.2012 року знаходився у господарському віданні ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», а з 27.12.2012 року є власністю ПАТ «Укргазвидобування» та вказане приміщення з 1998 року не є державним майном, оскільки спірна будівля після внесення до статутного фонду Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» стала її власністю, а після внесення до статутного капіталу ПАТ «Укргазвидобування» стала власністю ПАТ «Укргазвидобування».

Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

З системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства слідує, що податковим повідомленням-рішенням контролюючий орган вправі визначити платнику податків виключно суму податку чи штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Виключний перелік загальнодержавних податків та зборів встановлений ст.9 Податкового кодексу України, а місцевих податків і зборів - ст. 10 Податкового кодексу України. В обох вищезазначених переліках відсутній такий податок чи збір як «орендна плата за користування іншим державним майном».

Пунктом 9.4. ст. 9 Податкового кодексу України встановлено, що установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється, а п. 10.5 ст. 10 Податкового кодексу України визначено, що установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у Відповідача відсутнє право виносити податкове повідомлення-рішення з платежу «орендна плата за користування іншим державним майном», оскільки такий платіж відсутній у перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0000084120 від 29.01.2014 року та є підставою для його скасування.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Міністерства доходів і зборів України - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

І.О. Лічевецький

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.


Суд	Київський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	10.07.2014
Оприлюднено	17.07.2014
Номер документу	39789378
Судочинство	Адміністративне

Судовий реєстр по справі —826/4842/14

Постанова від 28.07.2017

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Келеберда В.І.

Ухвала від 28.01.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Сірош М.В.

Ухвала від 14.07.2015

Адміністративне

Верховний Суд України

Терлецький О.О.

Ухвала від 31.03.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Сірош М.В.

Ухвала від 04.08.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Сірош М.В.

Ухвала від 10.07.2014

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Мельничук В.П.

Ухвала від 20.06.2014

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Мельничук В.П.

Постанова від 29.05.2014

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Келеберда В.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Ухвалавід 10.07.2014 по справі 826/4842/14КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —826/4842/14

Постанова від 28.07.2017

Ухвала від 28.01.2015

Ухвала від 14.07.2015

Ухвала від 31.03.2015

Ухвала від 04.08.2014

Ухвала від 10.07.2014

Ухвала від 20.06.2014

Постанова від 29.05.2014

Ухвала
від 10.07.2014 по справі 826/4842/14
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД