Ухвала

від 31.03.2015 по справі 826/4842/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2015р. м. Київ К/800/41958/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Федорова М.О.,

секретар Антипенко В.В.

за участю представників Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників - Морозова П.В.; Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» - Собка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Центральний офіс) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - Товариство) до Центрального офісу.

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2011 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Центрального офісу № 0000044120, № 0000054120, № 0000064120, № 0000074120, № 0000084120, № 0000094120 від 29 січня 2011 року.

На обґрунтування позову зазначило, що Товариством правомірно віднесено суми до загально виробничих витрат, пов'язаних із розвідкою нафтових та газових родовищ. Центральним офісом помилково застосовано розділ ІІІ стандарту 33, оскільки даний порядок не регулює склад витрат на розвідку та визначення обсягів і якості запасів корисних копалин.

Суми боргу правомірно не включені до валового доходу відповідно до вимог чинного законодавства України.

Висновки Центрального офісу щодо виникнення податкової різниці не відповідають дійсності, оскільки порядок нарахування амортизації на свердловини не змінювався на час набрання законної сили Розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Висновки контролюючого органу щодо недійсності правочинів, укладених із контрагентами є безпідставними, оскільки вони не підтверджуються чинним законодавством та спростовуються наявними у Товариства первинними документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України.

29 травня 2011 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення Центрального офісу № 0000044120, № 0000054120, № 0000064120, № 0000074120, № 0000084120, № 0000094120 від 29 січня 2011 року визнані протиправними та скасовані.

Мотивуючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що у Товариства наявні всі необхідні документи на підтвердження реальності господарської операції із контрагентами, які надають право на формування відповідних показників при обчисленні податку на додану вартість.

Крім того, Центральний офіс не надав доказів щодо нікчемності (недійсності) правочинів, укладених Товариством із контрагентами.

Центральний офіс звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 27.09.2013 року до 19.12.2013 року Центральним офісом була здійснена документальна планова виїзна перевірка Товариства за період з 1.01.2011 року до 31.12.2012 року, за наслідками якої 9.01.2014 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог пп. 138.1.1 п. 138, п.,п. 138.2, 138.4, пп. 138.8.5 п. 138.5, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України завищений податок на прибуток, у розмірі 426 866 669 грн., у порушення п.,п. 39.1, 39.2 ст. 39, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 194.1 ст. 194, пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195, п.,п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п.,п. 201.1, 201.4, 201.5, 201.6, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 55 807 817 грн., та за липень, у розмірі 193 317 грн., у порушення п. 323.2 ст. 323, п. 324.1 ст. 324, п. 326.2 ст. 326, ст. 328 Податкового кодексу України занижені податкові зобов'язання зі збору за спеціальне використання води, у розмірі 2 358,37 грн., у порушення п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України не подані податкові декларації за спеціальне використання води, у порушення п. 288.3 ст. 288, п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України занижені податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, у розмірі 511 359,78 грн., а також у порушення п. 17 Методики розрахунку порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 4.10.1995 року, ч. 2 ст. 19 Закону України № 2269 від 10.04.1992 року «Про оренду державного та комунального майна» не перерахована до державного бюджету плата за оренду державного майна, у розмірі 63 957,42 грн.

29 січня 2014 року Центральний офіс прийняв податкові повідомлення-рішення: № 0000044120 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 68 403 520,00 грн.; № 0000054120 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 523 424 158,00 грн.; № 0000064120 щодо збільшення грошового зобов'язання із орендної плати, у розмірі 607 240,75 грн.; № 0000074120 щодо збільшення грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води, у розмірі 1 021,00 грн.; № 0000084120 щодо збільшення грошового зобов'язання з орендної плати за користування іншим державним майном, у розмірі 63 957,42 грн.; № 0000094120 щодо збільшення грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води, у розмірі 2 796,63 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 1.08.2011 року між ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» (правонаступником якої є Підприємство) та Компанією «Naropia Development LTD» (Кіпр) був укладений контракт № UGP/ND-01-2011 (далі - Контракт).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Контракту (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 2.08.2011 року) право власності на товар від Продавця до Покупця переходить в момент підписання акту приймання-передачі.

Згідно з умовами зазначеного контракту відправником товару є Харківська дирекція залізничних перевезень Південної залізниці.

30 грудня 2005 року між Підприємством (в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату ) та Харківською дирекцією залізничних перевезень Південної залізниці був укладений договір перевезення № 2234, згідно з яким Виконавець бере на себе зобов'язання виконання робіт з комплексного транспортно-експедиційного обслуговування.

На підтвердження виконання Контракту та договору Підприємство надало акти приймання-передачі товару, накладні щодо перевезення товару.

Відповідно до п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Згідно з абз. 1 п. 30 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 450 від 21.05.2012 року (далі - Положення № 450), для підтвердження експорту товарів за митною декларацією на паперовому носії декларант, який здійснив операцію з експорту товарів, або уповноважена ним особа звертається до митного органу, яким оформлено відповідну митну декларацію, із заявою довільної форми, до якої додається оригінал митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (аркуші з позначенням « 3/8» форми МД-2 та у разі використання інших відповідних аркушів цієї митної декларації (доповнення форми МД-6, додаткові аркуші форми МД-3 або специфікація форми МД-8 та аркуші коригування).

Відповідно до абз. 3 п. 31 Положення № 450 у разі наявності такої інформації на зворотному боці аркуша з позначенням « 3/8» відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа посадовою особою митного органу робиться запис «Задекларовані в цій митній декларації товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі» або «Задекларовані в цій митній декларації товари вивезено за межі митної території України в обсязі (зазначається обсяг)» та проставляється дата фактичного вивезення. Такий запис засвідчується підписом та особистою номерною печаткою посадової особи. Оформлена митна декларація повертається декларанту або уповноваженій ним особі.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що товар за Контрактом був фактично вивезений за межі митної території України, що підтверджується вантажно-митними деклараціями: № 807100001/2012/122122 від 7.06.2012 року; № 807100001/2012/122371 від 19.06.2012 року; № 807100001/2012/122724 від 6.07.2012 року; № 807100001/2012/124286 від 13.09.2012 року, в яких зазначені дати фактичного вивезення товару, засвідчені підписами та особистими номерними печатками посадових осіб митного органу.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України «Прикінцеві положення» цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім статті 39 цього Кодексу, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що у період з 1.01.2011 року до 31.12.2012 року, який перевірявся, норма ст. 39 Податкового кодексу України не підлягала застосуванню, оскільки вона набрала чинності лише з 1.01.2013 року.

Відповідно до пункту 8 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо донарахування податкових зобов'язань платнику податку контролюючим органом внаслідок визначення звичайних цін за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, не застосовується.

Відповідно до п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 1.20.8. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 300 тисяч гривень.

Суди попередніх інстанцій встановили, що вартість товару у договорах з ТОВ «Нафтогазпостач» перевищувала 100 тис. грн., у зв'язку з чим Підприємством була проведена процедура закупівлі відповідно до вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель».

За результатами проведеної процедури закупівлі переможцем визнано ТОВ «Нафтогазпостач».

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України «Про здійснення державних закупівель» Замовник зобов'язаний протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про визначення переможця надіслати переможцю торгів повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів, а всім учасникам - письмове повідомлення про результати торгів із зазначенням найменування та місцезнаходження учасника - переможця, пропозицію конкурсних торгів якого визнано найбільш економічно вигідною за результатами оцінки. Повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції обов'язково безоплатно публікується у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель. Замовник укладає договір про закупівлю з учасником, пропозицію конкурсних торгів якого було акцептовано, не пізніше ніж через 30 днів з дня акцепту пропозиції відповідно до вимог документації конкурсних торгів та акцептованої пропозиції. З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника договір про закупівлю не може бути укладеним раніше ніж через 14 днів з дати публікації у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 31 зазначеного Закону 2.11.2011 року, 7.11.2011 року, 20.12.2011 року, 23.02.2012 року, 15.06.2012 року між Підприємством та ТОВ «Нафтогазтехпостач» були укладені договори № УГВ 4523/25-11, № 4536/08-11, № 4871, № 5209/08-12, № 5815/25-12.

Ціна товару, зазначена в цих договорах, відповідає рівню звичайних цін та вимогам п. 120 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи вище викладене, податкове повідомлення-рішення № 0000044120 від 29.01.2014 року підлягає скасуванню.

Відповідно до пп. «з» пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються суми витрат, пов'язаних з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь-яких свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, понесених з моменту зарахування таких свердловин до експлуатаційного фонду, а також інших витрат, пов'язаних з придбанням/виготовленням основних засобів, які підлягають амортизації відповідно до ст. 148 цього Кодексу).

Згідно з п. 148.6 ст. 148 Податкового кодексу України у разі якщо діяльність, пов'язана з розвідкою/дорозвідкою запасів (родовищ) корисних копалин, не привела до їх відкриття або платником податку було прийнято рішення щодо недоцільності проведення подальшої розвідки чи розробки таких запасів (родовищ) у зв'язку з їх економічною недоцільністю, дозволяється віднести витрати з такої розвідки/дорозвідки чи розробки до складу витрат виробництва звітного податкового періоду такого платника податку за виключенням витрат, що були раніше віднесені до складу витрат відповідно до підпункту 138.8.5 пункту 138.8 та пункту 138.10 статті 138 цього Кодексу. При цьому балансова вартість такої групи витрат, пов'язана з видобутком корисних копалин, прирівнюється до нуля.

Відповідно до п. 3 розділу 1 «Загальні положення» Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 33, затвердженого наказом Мінфіну України № 1090 від 26.08.2008 року (далі - Стандарт № 33), витрати на розвідку запасів корисних копалин - це витрати, що виникають у зв'язку з розвідкою та визначенням обсягів і якості запасів корисних копалин за період, після якого визначена технічна можливість та економічна доцільність їх видобутку. Активи з розвідки запасів корисних копалин - це витрати, пов'язані з розвідкою та визначенням обсягів і якості запасів корисних копалин, визнаних активами.

Згідно з п. 1 розділу II «Склад витрат на розвідку запасів корисних копалин» Стандарту № 33 до складу витрат на розвідку та визначення обсягів і якості запасів корисних копалин включаються: витрати, пов'язані з отриманням (придбанням) права на розвідку запасів корисних копалин; витрати на виконання топографічних, проектних, геологорозвідувальних робіт, геохімічних та геодезичних досліджень; витрати на спорудження розвідувальних, випереджальних експлуатаційних і нагнітальних свердловин та шурфову розвідку; витрати на взяття зразків і проб; витрати, пов'язані з державною експертизою та визначенням обсягів запасів корисних копалин; витрати, пов'язані з визначенням технічної можливості та економічної доцільності видобутку корисних копалин; амортизація основних засобів та нематеріальних активів, що використовуються для розвідки запасів корисних копалин.

Пунктом 2 розділу II «Склад витрат на розвідку запасів корисних копалин» Стандарту № 33 визначено, що до складу витрат на розвідку та визначення обсягів і якості запасів корисних копалин також включаються інші витрати, безпосередньо пов'язані з розвідкою запасів корисних копалин.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що право платника податку на віднесення до складу витрат сум витрат, пов'язаних з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ, визначено пп. «з» пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138, п. 148.6 ст. 148 Податкового кодексу України, а склад таких витрат визначений розділом ІІ Стандарту № 33.

Товариством до складу загально виробничих витрат звітних періодів 1-4 кварталів 2011 року та 1-4 кварталів 2012 року віднесені суми витрат, пов'язані з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових і газових родовищ, що є підставою для визнання необґрунтованим висновок Центрального офісу щодо порушення Товариством вимог пп. 138.8.5 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що рішеннями податкового органу: № 21955/10/24-235 (11) від 17.10.2011 року, № 15440/10/19-243 від 19.12.2012 року, № 2/1624 від 15.11.2011 року податковий борг Товариства за геолого-розвідувальні роботи, у розмірі 451711593,10 грн., був списаний.

Податковий орган зазначив, що списання суми боргу фактично означає відміну (анулювання) нарахування. Це означає, що за таким видом витрат не була друга подія - сплати, а після списання не стало і першого - нарахування.

Таким чином, на дату списання податкового боргу встановлюється факт відсутності понесення витрат операційної діяльності, в результаті яких відбувалося зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань.

У акті перевірки зазначено, що списаний податковий борг у зазначеній сумі не був відкоригований зі складу витрат.

Відповідно до пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3,4 та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

До складу валових витрат включаються суми нарахованого збору за геологорозвідувальні роботи.

Згідно з п. 2-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України підлягають списанню, зокрема, податковий борг станом на 1.01.2011 року НАК «Нафтогаз України» (крім податкового боргу з податку на додану вартість при здійсненні митного оформлення природного газу, ввезеного на митну територію України у минулих періодах) та її дочірніх підприємств ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз», суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, перед бюджетом (у тому числі податковий борг, який виник у зв'язку із порушеннями податкового, валютного та митного законодавства), а також грошові зобов'язання, які виникнуть у зв'язку із застосуванням механізму списання відповідно до статті 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію».

Суми, списані відповідно до положень цього пункту та цього Закону, не включаються до валових доходів та валових витрат учасників процедури списання. Відповідні рішення про списання зазначених сум приймаються контролюючими органами в межах їх компетенції у порядку, передбаченому для списання безнадійного податкового боргу, протягом десяти робочих днів з дня подання заяви платника податків.

У разі відмови контролюючим органом у списанні згідно з цим пунктом платники податків можуть оскаржити такі дії в порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу. Згідно з положеннями цього пункту списанню підлягають суми, що залишаються несплаченими станом на перше число місяця, у якому набрав чинності вказаний Закон. На списані відповідно до положень цього пункту суми не нараховуються штрафні санкції та пеня, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України з дати набрання чинності розділом III Кодексу (1.04.2011 року) для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до п. 145.1 ст. 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної станом на 1.04.2011 року.

Якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років та відображається в графах 3 та 4 рядку Т1 Таблиці 1 «Інформація щодо нарахованої амортизації» додатка АМ до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за формою, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України № 114 від 28.02.2011 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.03.2011 року за №397/19135. Амортизація тимчасової податкової різниці, що виникла за результатами інвентаризації основних засобів на 1.04.2011 року, включається до складу інших витрат звичайної діяльності та відображається по ряд. 06.4.27 додатка ІВ до рядка 06.4 Декларації на прибуток підприємства.

Пункт 145.1 ст. 45 Податкового кодексу України встановлює класифікацію груп основних засобів та інших необоротних активів та методи нарахування амортизації.

Згідно з п. 144.3 ст. 144 цього Кодексу не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування, зокрема, витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

Термін «невиробничі основні засоби» означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

Вартість невиробничих основних засобів не враховується при визначенні переліку груп основних засобів відповідно до п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України з метою амортизації, ані у визначенні тимчасової податкової різниці, яка виникає в результаті порівняння загальної вартості всіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку та загальної вартості всіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III Податкового кодексу України.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що в результаті проведеної інвентаризації станом на 1.04.2011 року ДК «Укргазвидобування» встановила, що загальна вартість основних засобів складає 21073499824,91 грн., у тому числі вартість за свердловини, яка у подальшому була виключена з розрахунку, складала 10000928014,00 грн.

Податковим органом не була врахована вартість невиробничих основних засобів при визначенні переліку груп основних засобів відповідно до п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0000044120, № 0000054120 від 29.01.2014 року в частині нікчемності правочинів, слід зазначити наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 21.03.2011 року між Товариством та ПРАТ «Ай Ді Ем» був укладений договір № С11-003 щодо закупівлі послуг за державні кошти.

Для підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало акти здачі-приймання послуг, платіжні доручення.

13 лютого 2012 року між Товариством та ТОВ «Сан Енд Фан» були укладені договори №ЧР258/1-12, №ЧР259/1-12, №ЧР260/1-12, виконання яких підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, актами приймання-передачі послуг.

Крім того, Товариство в особі УОК «Червона Рута» мало господарські відносини з ТОВ «Вівал сервіс» щодо обслуговування системи поливу, що підтверджується актами прийняття-здачі робіт, податковою накладною та платіжними дорученнями.

1 липня 2011 року, 7 вересня 2011 року між Товариством та ТОВ «АСК БУД» були укладені договори № ЧР110/1/2-11, № ЧР 110/1/3-11, № ЧР 111/1/3-11, № ЧР 141/1/2-11 щодо отримання послуг.

На підтвердження виконання зазначених договорів Товариство надало акти прийняття-здачі робіт та платіжні доручення.

24 лютого 2012 року між Товариством та ТОВ «Альфакем Україна» були укладені договори № ЧР274/1-12, № ЧР-275/1-12, № ЧР 276/1-12, виконання яких підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями.

10 квітня 2011 року, 18 липня 2011 року між Товариством в особі УкрНДІгаз з ПП «УМК»Агроцентр» та ПФ «Агроіндустрія» були укладені договори № 10/04, № 18/07, виконання яких підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, подорожніми листами.

12 січня 2011 року між Товариством в особі геофізичного управління «Укргазпромгеофізика» та ПП «Фірма «Автостиль» був укладений договір № УГПГФ 027/02-11 щодо виконання робіт, виконання якого підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями.

26 квітня 2010 року між Товариством та ТОВ «Запорізька механізована колонна №1» був укладений договір поставки № 171/11-10, виконання якого підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями.

4 листопада 2011 року між Товариством та ТОВ «Західелектрокомплект» був укладений договір № 605/05-11 щодо постачання продукції, виконання якого підтверджується податковими накладними.

11 квітня 2011 року, 15 листопада 2011 року між Товариством та ТзОВ «Галнафтогаз» були укладені договори № ЛВ-1/11-11, № АВ-627/11-11, виконання яких підтверджується податковими накладними.

Крім того, між Товариством та ТОВ «Комтек» були укладені договори: №310/11 від 15.03.2011 року щодо надання послуг з монтажу, технічного обслуговування та ремонту електроустаткування; №515/11 від 31.03.2011 року про поставку устаткування для паяння та зварювання, апаратури електричної низьковольтної, елементів первинних та батареї первинних елементів; №713/11 від 7.06.2011 року щодо поставки контролерів керування технологічними процесами в Яблунівському, Машівському, Солохівському, Гадяцькому цехах; №714/11 від 7.06.2011 року про надання послуг з ремонту обладнання Центральної хіміко-аналітичної лабораторії на УСП Тимофіївка, ГС Солоха; №715/11 від 7.06.2011 року щодо надання послуг з ремонту клапанів та виконавчих механізмів в Яблунівському, Мшівському, Солохівському, Гадяцькому цехах; №716/11 від 7.06.2011 року про надання послуг з ремонту агрегатної автоматики «Мікар» в ДКС Солоха, УСП Котельва, ГС Солоха, УСП Тимофіївка.

Для підтвердження виконання зазначених договорів Товариство надало податкові накладні та платіжні доручення.

2 липня 2012 року, 12 вересня 2012 року між Товариством та ТОВ «Нафтогазтехприлад» були укладені договори №772/12, №1093/12 щодо придбання струмних вставних універсальних насосів, пусконалагоджувальних робіт та інших запасних частин, виконання яких підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями.

16 березня 2011 року, 22 березня 2011 року, 22 квітня 2011 року, 7 вересня 2010 року, 29 березня 2011 року між Товариством в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату та ЗАТ «Ламітек-Укрізоліт» були укладені договори № 176/22, № 185/7, № 267/5, № 359/7, № 362/22, № 380/11 щодо поставки товарів.

На підтвердження виконання зазначених договорів Товариство надало податкові накладні та платіжні доручення.

Також, Філією «Управління з переробки газу та газового конденсату» Товариства придбано у ТОВ «Металлпромсервис» графітову набивку зі склом, набивку вуглецеву, на що отримано накладну РН-0000106 21-09-2012, на загальну суму 12500,00 грн. без ПДВ.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектрозв'язок» були надані Філії «Управління з переробки газу та газового конденсату» Товариства послуги аналізу та доопрацювання документів для отримання дозволів і лімітів на утворення та розміщення відходів в 2013 році для об'єктів УПГГК в Харківській обл., що оформлено актом № 2 від 5.11.2012 року, на суму 8317 грн. без ПДВ.

15 грудня 2010 року між Товариством та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» був укладений договір виконання проектно-вишукувальних робіт № 511/5, згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, своїми силами і засобами виконати проектно-вишукувальні роботи на об'єкті ТЦСК.

20 травня 2011 року між Товариством та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» був укладений договір підряду № 306/5, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами, а також необхідними матеріалами виконати роботи за завданням замовника відповідно до проектно-кошторисної документації та дефектного акту, передати у встановлений строк роботу, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити закінчену роботу. Вид робіт - капітальний ремонт.

Для підтвердження виконання зазначених договорів Товариство надало акти приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, податкові накладні.

18 листопада 2011 року між Товариством та ТОВ ТВО «Східбуд» був укладений договір №576/8 щодо виконання робіт з капітального ремонту складу, виконання якого підтверджується актом приймання-передачі об'єктів.

23 квітня 2010 року між Товариством та ТОВ ПТП «Брандмастер» був укладений договір №185/17, виконання якого підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями.

Крім того, між Товариством та ТОВ ПМТП «Промснаб» без укладання договору була здійснена господарська операція купівлі-продажу товарів, в ході якої складено податкові накладні.

23 грудня 2010 року між Товариством та ТОВ «Мегасінтез» був укладений договір купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей № 521/6.

9 лютого 2011 року між Товариством та ТОВ «Виробничо-промисловим підприємством «Металіст» був укладений договір № 81/11.

10 грудня 2012 року між Товариством та ТОВ «Девен Альянс» були укладені договори № 747/5, № 748/5, №768/5, №746/5.

На підтвердження виконання зазначених договорів Товариство надало податкові накладні, платіжні доручення.

27 грудня 2011 року між Товариством та ТОВ «Декос Альянс» був укладений договір поставки №УБГ 421/011-11, виконання якого підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями.

На підставі листа № 036-036-7050 від 10.11.2012 року ФОП ОСОБА_6 виконав, а Товариство прийняло та оплатило роботи з ремонту та наладці КПП трактора Т-150, на підтвердження чого була виписана податкова накладна.

Крім того, 16.08.2011 року між Товариством та ТОВ «Харківрембудмонтаж» був укладений договір № УБГ 331/013-11, виконання якого підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями.

На підставі договору поставки №УБГ 113/010-12 від 27.04.2012 року ПП «Регіон-Запчастина» передало Товариству товар, зазначений у договорі, а Товариство прийняло та оплатило зазначений товар, що підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями.

26 березня 2012 року між Товариством та ПП «Стройремпуть» був укладений договір № УБГ 65/013-12 щодо виконання робіт з капітального ремонту під'їзної залізнодорожньої колії, виконання якого підтверджується актами прийняття-передачі робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Крім того, Товариством був придбаний у ТОВ «Ерітаж», згідно рахунку-фактури, насос НД 40/250 К14В, факт оплати послуг підтверджується платіжним дорученням.

3 березня 2011 року між Товариством та ТОВ «Мітекс» був укладений договір постачання № 030311.

1 вересня 2011 року між Товариством та ПП «ТД «Укртехбаза-Трейд»» був укладений договір № 31/830.

Також, Товариство мало господарські відносини з наступними контрагентами: ТОВ «НГС»; ТОВ «Аркада і К»; ТОВ ДТ «ББМ-Київ»; ТОВ «Геліконт»; ФОП ОСОБА_7; ТОВ ПТП «Брандмейстер»; ТОВ «Нафтогазтехпостач»; ТОВ «Міа-груп»; ТОВ «Денімекс Юкрейн»; ТОВ «Міра»; ТОВ «Геліконт»; ТОВ «Первомайська хімічна компанія»; ТОВ «НВП «Булат»; ТОВ «Укр-Неп»; ТОВ «Об'єктив-Плюс»; ТОВ «Хімекотрейдінг»; ТОВ «ТК «Вертус»; ТОВ НВП «Редуктор-Комплект»; ТОВ «Полтавська геофізична компанія».

Для підтвердження виконання договорів із зазначеними контрагентами Товариство надало податкові накладні, платіжні доручення.

20 вересня 2012 року між Товариством та ТОВ «Валтекс» був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти (договір поставки) № УГВ6338/11-12, відповідно до п. 1.1 якого ТОВ «Валтекс» зобов'язалося у 2012 році поставити Товариству товари, зазначені у специфікаціях, що додаються до договору і є його невід'ємними частинами, а Товариство прийняти і оплатити такі товари.

Поставка товару, зазначеного у Договорі та оплата його Товариством підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Крім того, Товариство придбало у ПП «Аквадизайн» згідно з рахунком-фактурою № АК-0000047 від 1.02.2012 року хімічні реактиви для потреб фізкультурно-оздоровчого комплексу ГПУ «Шебелинкагазвидобування», факт оплати послуг підтверджується платіжним дорученням.

Також, Товариство придбало у ПП «Гарант», згідно з накладними №РН-000143 від 15.06.2013 року, №РН-000169 від 25.06.2013 року мідну трубу, ізоляцію, тефлонову стрічку та спіральний шланг. Факт оплати послуг підтверджується платіжним дорученням.

Згідно з рахунками-фактурою ТОВ «Остек Сістем Груп», ТОВ «Праксет Харків», ПП «Автоарматура», ТОВ «Костарика-10», ТОВ «Укрпромкомплект компанія» та НВП ТОВ «Аллхім сервіс» поставили Товариству товари.

Обґрунтовуючи висновок про відсутність у Товариства об'єктів оподаткування за операціями з придбання товарів та послуг у підприємств-постачальників, податковий орган посилається на акти перевірок контрагентів Товариства, якими встановлено відсутність об'єктів оподаткування.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що висновки Центрального офісу щодо порушення Товариством вимог чинного законодавства України сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин контрагентів Товариства з іншими контрагентами, не є належними доказами порушення Товариством податкового законодавства, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються Товариства.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.,п. 201.4, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 цього Кодексу реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що на час складання податкових накладних контрагенти Товариства були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах адміністративної справи, за своєю формою та змістом відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Порядку № 165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 27.03.2001 року Товариству була надана в оренду земельна ділянка, площею 0,4777 га, на вул. Кудрявська, 26/28 у Шевченківському районі м. Києва, річну орендну плату за земельну ділянку встановлено у 1,5 відсотка нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Термін дії договору оренди земельної ділянки 15 (п'ятнадцять) років.

Рішенням Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 року про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України були внесені зміни до договору оренди земельної ділянки № 91-6-0026 від 11.01.2002 року, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Розрахунки орендної плати за земельну ділянку, за період, охоплений перевіркою, виконані відповідно до довідки про грошову оцінку земельної ділянки №Ю-05592/2001 від 20.02.2001 року.

Рішенням Київської міської ради № 43/1877 від 26.07.2007 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Києва та Порядку її визначення», визнано такими, що втратили чинність, рішення Київської міської ради які вказані в довідці від 20.02.2001р., а саме: № 104/825 від 27.04.2000 року «Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва»; № 242/1219 від 3.04.2001 року «Про Порядок визначення грошової оцінки земельних ділянок у м. Києві»; № 63/1273 від 12.02.2004 року «Про затвердження Схем впливу локальних факторів, що характеризують місце розташування земельних ділянок у м. Києві»; Додаток 5 Порядку визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві п.1.5 за результатами розрахунку нормативної грошової оцінки земель надається витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за формою, що додається у додатку 5.2; п. 2 локальні коефіцієнти, які характеризують місце розташування конкретних земельних ділянок, проводяться за клопотанням власника земельної ділянки або землекористувача (орендаря) Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно з п.,п. 288.1, 288.2, 288.3, 288.4, 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділомю.

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Згідно з ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = [І - 10]:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 110. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариством здійснено розрахунок суми орендної плати за земельну ділянку за період з січня 2011 року до грудня 2012 року, виходячи з нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки та із застосуванням коефіцієнту індексації, передбаченого ст. 289 Податкового кодексу України.

Щодо тверджень Центрального офісу про обов'язок Товариства ініціювати перегляд розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та внесення змін до договору оренди, слід зазначити, що ці твердження є такими, що суперечать нормам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що встановлення та перегляд розміру нормативної грошової оцінки відноситься до виключної компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а тому перегляд розміру нормативної грошової оцінки не є обов'язком Товариства, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000064120 від 29.01.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Згідно з ч. 3 ст. 48 Водного кодексу України не належать до спеціального водокористування: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних); подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що Товариство не здійснювало забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, тобто не є спеціальним водокористувачем.

Товариство закуповує воду відповідно до укладеного договору з КП «Київводоканал».

Товариство не є платником збору за спеціальне використання води, у зв'язку з чим у нього відсутній обов'язок подавати розрахунок зі збору за спеціальне використання води та сплачувати зазначений збір, що свідчить про протиправність податкових повідомлень-рішень № 0000074120, № 0000094120 від 29.01.2014 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» була дочірньою компанією Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», яка створена на виконання указу Президента України № 151 від 25.02.1998 року «Про реформування нафтогазового комплексу України» та Постанови Кабінету Міністрів України № 747 від 25.05.1998 року «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про господарські товариства» акціонерним товариством визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Згідно з ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦК України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування.

Згідно з ст. 155 Цивільного кодексу України статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.

Відповідно до п. 1.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» корпоративні права - це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на утримання, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Згідно з пп. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Враховуючи вище викладене господарське товариство, як суб'єкт господарювання, утворюється на майновій основі, що складається з вкладів засновників у його статутний фонд, а отже усе це майно належить самому господарському товариству на праві власності.

Засновники господарського товариства з моменту передачі йому майнових внесків перестають бути його власниками, здобуваючи замість речових прав зобов'язальні права вимоги до товариства, що полягають у наданих законодавством можливостях брати участь в управлінні товариством, отримувати дивіденди від його діяльності, а також активи товариства у разі його ліквідації.

Відповідно до розділу II Положення про розпорядження та використання майна Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та підприємств, що входять до її складу, затвердженого рішенням правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 31.03.2003 року державне та інше майно, що передано засновником до статутного фонду Компанії, а також майно, що набуте Компанією на законних підставах, у тому числі за рахунок доходів, отриманих від власної господарської діяльності, належить Компанії на праві власності (п. 1). Майно, що є власністю Компанії і закріплене за її дочірнім підприємством, належить дочірньому підприємству на праві повного господарського відання. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України (п. 2).

Враховуючи той факт, що акції Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» знаходяться у державній власності, держава має право брати участь в управлінні компанії та отримувати частину прибутку акціонерного товариства (дивіденди) від господарської діяльності, при цьому власником майна, яке передано до статутного фонду Компанії, є сама акціонерна компанія, а не Держава.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що висновки Центрального офісу щодо того, що договір оренди майна №88ПЗ УГВ 11764/12-09 від 1.10.2009 року, укладений між ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» та ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» є договором оренди державного майна, є такими, що суперечать нормам чинного законодавства України, виходячи з наступних підстав.

Адміністративний будинок на вул. Кудрявська, 26/28 в м. Києві, який орендувала ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» згідно з вищевказаним Договором, до 27.12.2012 року, знаходився у господарському віданні ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», а з 27.12.2012 року є власністю ПАТ «Укргазвидобування» та вказане приміщення з 1998 року не є державним майном, оскільки спірна будівля після внесення до статутного фонду Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» стала її власністю, а після внесення до статутного капіталу ПАТ «Укргазвидобування» стала власністю ПАТ «Укргазвидобування».

Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до ст. 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Виключний перелік загальнодержавних податків та зборів встановлений ст. 9 Податкового кодексу України, а місцевих податків і зборів - ст. 10 Податкового кодексу України. В обох вищезазначених переліках відсутній такий податок чи збір як «орендна плата за користування іншим державним майном».

Пунктом 9.4. ст. 9 Податкового кодексу України встановлено, що установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється, а п. 10.5 ст. 10 Податкового кодексу України визначено, що установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що у Центрального офісу відсутнє право виносити податкове повідомлення-рішення з платежу «орендна плата за користування іншим державним майном», оскільки такий платіж відсутній у переліку загальнодержавних та місцевих податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0000084120 від 29.01.2014 року та є підставою для його скасування.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Федоров М.О.