Постанова

від 10.07.2014 по справі 826/6355/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6355/14 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДПРО» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АДПРО» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем під час проведення перевірки, за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не враховано тієї обставини, що позивачем внесено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року помилкові дані щодо податкової накладної від 31.10.2013 року № 11, виписаної на користь позивача ТОВ "Ейч Ті Ті Пул", в частині помилкового зазначення індивідуального податкового номеру вказаного платника податків, внаслідок чого контролюючий орган дійшов висновку, що податкова накладна від 31.10.2013 року № 11 не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Водночас, виявивши допущену описку, позивачем було надано уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, яким податкову накладну від 31.10.2013 року № 11 із невірним індивідуальним податковим номером платника податків - ТОВ "Ейч Ті Ті Пул", виключено з реєстру отриманих податкових накладних та внесено вказану податкову накладну до реєстру отриманих податкових накладних із правильними даними, що в підсумку не вплинуло на загальну суму задекларованого позивачем податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2014 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001612204 від 30.12.2013 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на суму 45192,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено камеральну (електронну) перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "АДПРО" (код ЄДРПОУ 34291340) за жовтень 2013 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 10.12.2013 року №70/26-53-22-04-21, за змістом якої перевіркою було встановлено обставини щодо безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2013 року суми податку на додану вартість, згідно з податковою накладною від 31.10.2013 року № 11, виписаною на користь позивача ТОВ "Ейч Ті Ті Пул", яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушено п. 201.10 ст. 201, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013 року № 0001612204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 45192,00 грн., в тому числі 30128,00 грн. за основним платежем та 15064.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з такими податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг (підпункт "а" пункту 198.1). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій) (пункт 198.2). Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзаци перший, другий пункту 198.3, в редакції, чинній на час за який проводилась перевірка позивача, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення). Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6, в редакції, чинній на час подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року).

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну (пункт 201.1), яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (пункт 201.4). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (абзац другий). Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абзац дев'ятий).

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення у зв'язку з порушенням позивачем пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 30128,00 грн. та занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2013 року на 30128,00 грн. Даний висновок ґрунтується на твердженнях контролюючого органу про те, що сума податку на додану вартість у розмірі 30128,00 грн. згідно з податковою накладною від 31.10.2013 року № 11, виписаною ТОВ "Ейч Ті Ті Пул" на користь позивача, безпідставно включена до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, оскільки вказана податкова накладна не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 50.1. ст. 50 Податкового кедексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що податковий орган під час проведення перевірки першим виявив, що податкова накладна від 31.10.2013 року № 11 виписана TOB «ЕЙЧ ТІ ТІ Пі»(код ЄДРПОУ 37264409) не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податковим органом було направлено позивачу акт перевірки, з якого останній дізнався про те, що вказана податкова накладна не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, після того як контролюючий орган виявив порушення позивач подав уточнюючий розрахунок до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року.

Отже, позивач не самостійно виявив факт незареєстрування податкової накладної, йому на це вказав податковий орган актом, що був складений за результатами проведеної перевірки.

Враховуючи положення п. 50.2. ст. 50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь- який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги наступне.

Відповідно до вимог п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до вимог п. 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним звнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум до податкового кредиту.

Порядок реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних визначається "Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246.

Пунктом 8 Порядку № 1246 встановлено, що для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування.

Згідно п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскільки податковим органом було виявлено порушення позивачем п. 201.10 ст. 201. п. 198.2. п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, то останнім неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 30128,00 грн.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - ОСОБА_2 - задовольнити , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2014 року - скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позовуТовариства з обмеженою відповідальністю «Адпро» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

І.О. Лічевецький

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.