Рішення

від 10.07.2014 по справі 908/1826/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/52/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2014 Справа № 908/1826/14

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1826/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Главкондитер", м. Харків

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення 5831,62 грн.

за участю представників:

від позивача - не з'явився еркасова О.С., довіреність від 03.01.14 р.

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Главкондитер" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення основного боргу в сумі 5592,00 грн., пені в сумі 201,93 грн. та трьох процентів річних в сумі 37,69 грн. за договором дистриб'юції № 94/01-31 від 27.01.2014 року.

На адресу суду від відповідача надійшли повідомлення пошти з позначкою "за зазначено адресою не проживає". Так, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Позивачем надано суду Витяг із єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 22.05.2014 року, за змістом якого вбачається, що місце проживання відповідача відповідає адресі, на яку направлялись ухвали господарським судом у даній справі, а саме: 69071, АДРЕСА_1. Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Однак, 04.07.2014 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній, посилаючись на неможливість направити свого представника в судове засідання з причин скрутного матеріального становища товариства, просить розглянути справу за його відсутності за наявними у матеріалах справи доказами. Також у вказаному клопотанні позивач зазначає, що на видатковій накладній № Г000000013 від 28.01.2014 року дійсно підпису Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 немає, втім ця помилка сталась лише з неуважності перевізника, який доставив товар відповідачу. Поряд з цим, вказує, що на товарно-транспортній накладній № 00000000081 від 30.01.2014 року, згідно якої був перевезений товар за видатковою накладною № Г000000013 від 28.01.2014 року, міститься підпис та печатка відповідача. Крім того, з приводу настання строку оплати за поставлений товар позивач зазначив, що оплата за товар, отриманий за вищевказаною видатковою накладною, з врахуванням положень п. 2.2. договору дистриб'юції № 94/01-31 від 27.01.2014 року, повинна була надійти від відповідача 14.02.2014 року.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 27.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Главкондитер", далі Постачальник (позивач у справі), та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, далі Дистриб'ютор (відповідач у справі), був укладений договір дистриб'юції № 94/01-31, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується протягом дії даного договору постачати Дистриб'ютору продукти харчування (далі - «товар») окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, які погоджуються сторонами у накладних, які є невід'ємною частиною договору, а Дистриб'ютор зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених чинним договором.

Умовами п. 1.2. - 1.6. Договору визначено, що місцем поставки товару є склад Дистриб'ютора. Доставка товару до місця поставки здійснюється за рахунок Постачальника. Строк поставки, асортимент та ціна на кожну окрему партію товару попередньо узгоджується сторонами через торгового представника Постачальника. Ціни на товари, які поставляються за даним договором, зазначені в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Постачальник та Дистриб'ютор є платниками податку на прибуток на загальних умовах. Передача товару Постачальником та його приймання Дистриб'ютором оформлюється підписанням уповноваженими кільцевою довіреністю особами накладних.

Згідно з п. п. 2.1., 2.2., 2.3. Договору Постачальник зобов'язаний передавати Дистриб'ютору товар партіями у строки, кількості та асортименті (номенклатурі), узгоджені сторонами у заявці. Дистриб'ютор зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману за накладною партію товару з відстрочкою платежу протягом 21 (двадцять одного) календарного дня. Розрахунок здійснюється у гривнях шляхом перерахування суми вартості партії товару на поточний рахунок Постачальника. Приймання товару здійснюється Дистриб'ютором у відповідності з Інструкціями П-6, П-7. У разі виявлення невідповідності товару за кількістю або якістю умовам Договору Дистриб'ютор зобов'язаний призупинити приймання. Подальше приймання та складання актів здійснюється за участі представника Постачальника, якщо Постачальник не дасть письмовий дозвіл на самостійне продовження приймання Дистриб'ютором. У разі виявлення невідповідності товару за кількістю або якістю умов даного договору Дистриб'ютор має право пред'явити претензії, які повинні бути розглянуті в установленому порядку. При проведенні приймання з порушенням правил, встановлених даним пунктом, вимоги Дистриб'ютора (у тому числі про відшкодування збитків) задоволенню не підлягають. Претензії відносно прихованих виробничих дефектів товару можуть бути заявлені Дистриб'ютором протягом строку придатності товару, але не пізніше ніж через півроку після передання партії товару Постачальником, за умови підтвердження зазначених дефектів висновком експертів ТПП України або в іншому порядку, письмово узгодженому Постачальником.

Пунктами 4.1., 4.2. Договору визначено, що накладні, за якими передається товар за даним договором, а також додаткові угоди та інші двосторонні документи до договору, підписані уповноваженими представниками сторін, вважаються невід'ємною частиною даного договору. Сторони домовились вважати належним чином уповноваженими представниками сторін з питань узгодження цін, кількості, асортименту, строків передачі та строків оплати товару осіб, які підписують від імені сторін накладні та інші двосторонні документи, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 4.5. Договору будь-які правовідносини, які виникають у зв'язку з виконанням умов даного договору та не врегульовані ним, регламентуються нормами параграфа 1 глави 54 чинного Цивільного кодексу України та іншими актами діючого цивільного законодавства, що не суперечать Цивільному кодексу України.

Умовами п. 4.7. Договору передбачено, що Дистриб'ютор має право повернути товар, до кінця строку придатності якого залишилось не менше 60 календарних днів за умови, що упаковка, маркування та товарний вид його не порушені. Для цього, за 75 календарних днів до закінчення строку придатності товару, він направляє Постачальнику письмове (або факсом, електронною поштою) повідомлення про повернення. Постачальник зобов'язаний не пізніше дати наступної поставки, але у будь-якому випадку не пізніше п'ятнадцяти календарних днів забрати такий товар та вивезти його своїми силами та за свій рахунок, відшкодувавши Дистриб'ютору у трьохденний строк з моменту здійснення повернення суму, сплачену ним за повернений товар, та надавши Дистриб'ютору скореговані документи.

Згідно з п. п. 7.1., 7.2. Договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2014 року. За відсутності до дати спливу чергового строку дії договору офіціального письмового повідомлення, направленого листом із замовленням, від будь-якої із сторін іншій стороні про небажання продовжувати договірні відносини, строк дії даного договору вважається кожний раз подовженим до 31 грудня наступного року включно, але не більше, ніж до 31 грудня 2016 року.

Відтак, умови договору є дійсними і на момент розгляду даного спору судом.

Позивач в позові вказує, що відповідач у справі в порушення умов договору не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, а саме: не здійснив оплату за поставлений товар у встановлені договором строки, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 5592,00 грн., яку і намагається стягнути позивач.

Так, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, передбачений умовами договору, на загальну суму 5592,00 грн. за наступними видатковими накладними:

- видатковою накладною № Г000000013 від 28.01.2014 року на суму з ПДВ 3000,00 грн.;

- видатковою накладною № Г000000019 від 10.02.2014 року на суму з ПДВ 2592,00 грн.

Товар, зазначений у видатковій накладній № Г000000019 від 10.02.2014 року, був отриманий уповноваженою особою відповідача, а саме особисто ОСОБА_1 на підставі генеральної довіреності до договору № 94/01-31 від 27.01.2014 року, про що свідчить його підпис та печатка на вказаній видатковій накладній.

Разом з тим, видаткова накладна № Г000000013 від 28.01.2014 року відповідачем не підписана.

Однак, матеріали справи свідчать, що фактичне відвантаження товару за вищевказаними видатковими накладними було здійснено на підставі оформлених та підписаних сторонами у справі товарно-транспортних накладних, а саме:

- товарно-транспортної накладної № 00000000081 від 30.01.2014 року;

- товарно-транспортної накладної № 00000000142 від 12.02.2014 року.

Так, з товарно-транспортної накладної № 00000000081 від 30.01.2014 року вбачається, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Главкондитер" (який є вантажовідправником) відвантажив відповідачу - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (який є вантажоодержувачем) вантаж на загальну суму 3000,00 грн. за видатковою накладною № Г000000013 від 28.01.2014 року, а відповідач прийняв вказаний вантаж, про що свідчить його підпис та печатка на вказаній товарно-транспортній накладній. Отже, підпис та печатка відповідача на товарно-транспортній накладній № 00000000081 від 30.01.2014 року підтверджує факт отримання ним товару, зазначеного у видатковій накладній № Г000000013 від 28.01.2014 року.

Таким чином, товар, поставлений позивачем в рамках укладеного між сторонами у справі договору, згідно вказаних видаткових накладних був отриманий відповідачем в повному обсязі.

Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати за поставлений товар не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився борг в розмірі 5592,00 грн., який позивач і намагається стягнути.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за період з 06.03.2014 року по 27.05.2014 року в сумі 201,93 грн. на підставі п. 5.2. Договору. Так, умовами вказаного пункту договору визначено, що у випадку порушення строків оплати або поставки товару, визначених у даному договорі, винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару або простроченої суми грошових коштів за кожний день прострочки.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 06.03.2014 року по 27.05.2014 року в сумі 37,69 грн.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено змішаний договір, оскільки відповідно до вимог статті 628 ЦК України він містить елементи різних договорів (договору купівлі-продажу та поставки), до яких потрібно застосувати положення чинного законодавства, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 655, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Одночасно, згідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам. Відповідач товар прийняв (про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані з боку відповідача видаткова накладна № Г000000019 від 10.02.2014 року та товарно-транспортні накладні: № 00000000081 від 30.01.2014 року, № 00000000142 від 12.02.2014 року), його не повернув, а тому повинен здійснити за нього оплату за умовами договору.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач довів суду факт приймання товару за Договором відповідачем, в т. ч. факт порушення останнім своїх договірних зобов'язань щодо не здійснення оплати поставленого товару, а наявність боргу в сумі 5592,00 грн. підтверджується підписаними видатковою накладною № Г000000019 від 10.02.2014 року та товарно-транспортними накладними: № 00000000081 від 30.01.2014 року, № 00000000142 від 12.02.2014 року, які є первинними документами, згідно яких проводяться розрахунки між сторонами у справі. Відповідач доказів оплати боргу суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Главкондитер" про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 боргу в сумі 5592,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати поставленого за умовами договору товару з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, а викладений позивачем в позовній заяві розрахунок пені за період з 06.03.2014 року по 27.05.2014 року відповідає вимогам частини 6 статті 232 ГК України, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 201,93 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем за поставлений згідно умов договору товар, а викладений позивачем в позовній заяві розрахунок трьох процентів річних за загальний період з 06.03.2014 року по 27.05.2014 року відповідає приписам вказаної статті, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 37,69 грн. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн. покладаються на відповідача у справі - Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 10.07.2014 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 611, 625, 629, 655, 712 ЦК України, ст. ст. 180, 181,193, 230, 231, 232, 265, 266 ГК України, ст. ст. 4 2 , 4 3 , 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Главкондитер" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, 69071, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Главкондитер", 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 56, поверх 6, оф. 23, код ЄДРПОУ 37659967, основний борг в сумі 5592 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дві) грн. 00 коп., пеню в сумі 201 (двісті одна) грн. 93 коп., три проценти річних в сумі 37 (тридцять сім) грн. 69 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп., видавши наказ.

Повне рішення складено - 15.07.2014 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.