ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"09" липня 2014 р. м. Київ К/9991/72930/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,
за участю секретаря судового засідання Лисюк І.О.,
представника відповідача Чайка М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 року
у справі № 2а-1670/9663/11
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Байкара» (далі - позивач, ТОВ «Байкара»)
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ Полтавської області ДПС)
про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
ТОВ «Байкара» звернулось у листопаді 2011 року до суду з позовом до Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС про: визнання протиправними дії Кременчуцької ОДПІ Полтавської області із проведення невиїзної позапланової перевірки, результати якої оформлено актом перевірки № 7203/23-209/37154069 від 14.10.2011 року; визнання протиправним та скасування наказу Кременчуцької ОДПІ Полтавської області від 03.10.2011 року № 4721 про призначення проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Байкара»; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2011 року № 0009922301/3305 Кременчуцької ОДПІ Полтавської області.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 року постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 року скасована та прийнята нова постанова, якою позовні вимоги задоволено: визнані протиправними дії Кременчуцької ОДПІ Полтавської області із проведення невиїзної позапланової перевірки, результати якої оформлено актом перевірки № 7203/23-209/37154069 від 14.10.2011 року; визнано протиправним та скасовано наказ Кременчуцької ОДПІ Полтавської області від 03.10.2011 року № 4721 про призначення проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Байкара»; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.11.2011 року № 0009922301/3305 Кременчуцької ОДПІ Полтавської області.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі було здійснено заміну відповідача Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на його правонаступника Кременчуцьку ОДПІ Полтавської області ДПС.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 03.10.2011 року по 07.10.2011 року на підставі наказу № 4721 від 03.10.2011 року та повідомлення про проведення перевірки № 37139 від 03.10.2011 року відповідачем проведена невиїзна позапланова перевірка позивача з питань правильності включення сум до податкового кредиту за червень, липень 2011 року, за результатами якої складено акт від 14.10.2011 року № 7203/23-209/37154069, в якому відображено порушення ТОВ «Байкара» статей 201, 198 ПК України в частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 989 641,00 гривня.
На підставі вищезазначеного акту перевірки 01.11.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009922301/3305, яким ТОВ «Байкара» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 550 243,00 гривні (за основним платежем - 3 989 641,00 гривня, за штрафними санкціями - 515 602,25 гривні).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем по справі не надано в повному обсязі відповідь на обов'язковий письмовий запит Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області, що свідчить про наявність підстав для проведення перевірки підприємства у відповідності до приписів пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що запит Кременчуцької ОДПІ Полтавської області від 22.08.2011 року та від 19.09.2011 року не має для позивача обов'язкового характеру у зв'язку з порушенням відповідачем вимог чинного податкового законодавства щодо його форми та змісту, та не може бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки у відповідності до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що доказів того, що за належною юридичною адресою відповідачем направлялися копія наказу від 03.10.2011 року та повідомлення про проведення перевірки або безпосередньо вручено представнику відповідача суду не надано. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідачем порушено вимоги чинного податкового законодавства щодо підстав для проведення документальної позапланової перевірки, а саме пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, що тягне за собою визнання неправомірним наказу Кременчуцької ОДПІ Полтавської області від 03.10.2011 року «Про проведення позапланової невиїзної перевірки», а також прийнятого за результатом проведеної на його підставі перевірки податкового повідомлення-рішення від 01.11.2011 року № 0009922301/3305.
Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі вказаної норми відповідачем направлено запити про надання пояснень та їх документального підтвердження від 22.08.2011 року, від 19.09.2011 року, проте позивачем вимоги запиту не виконано, повну інформацію не надано.
Посилання представника позивача на неотримання запиту від 19.09.2011 року судом першої інстанції вірно вважаються безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявна копія конверту, в якому цей запит направлений за місцезнаходженням позивача: вул. Виборзька, 99, офіс 2, м. Київ, проте не вручений адресатові у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Твердження представника позивача про недотримання відповідачем форми запиту також вірно розцінюються судом першої інстанції критично, адже зазначене не впливає на обов'язок платника податків надавати податковому органу необхідні документи та пояснення.
Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з ненаданням позивачем повної відповіді на письмовий запит Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області ДПС виданий наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки № 4721 від 03.10.2011 року.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що копію наказу та повідомлення про проведення перевірки ревізором направлено поштою та вручено директору ТОВ «Байкара», що підтверджено показаннями допитаних в якості свідків ОСОБА_6 (директор ТОВ «Байкара»), ОСОБА_7 (податковий ревізор-інспектор).
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, який правомірно вважає невмотивованими посилання представника позивача на несвоєчасність вручення копії наказу та повідомлення про проведення перевірки, про що на його думку свідчить факт недоцільності ознайомлення з цими документами під підпис директора ОСОБА_6 після їх направлення поштою, та відсутність дати їх вручення, оскільки достовірність цих зауважень спростовується відсутністю на цих документах застережливих відміток ОСОБА_6
Пунктом 79.1 ст. 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при проведення перевірки Кременчуцька ОДПІ Полтавської області ДПС діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги в частині визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу № 4721 задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009922301/3305 від 01.11.2011 року, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, який зазначив наступне.
Відповідно до частин 2, 3 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.
Судом першої інстанції зазначено, що в ході судового розгляду представником позивача зазначалось про неможливість надання первинних документів у зв'язку з їх вилученням в ході проведення обшуку по кримінальній справі.
З метою всебічного розгляду справи, зібрання доказів у повному обсязі суд першої інстанції своєю ухвалою від 26.12.2012 року витребував від Слідчого управління Управління Міністерства Внутрішніх справ в Полтавській області належним чином завірені документи стосовно господарських взаємовідносин ТОВ «Байкара» протягом червня-липня 2011 року з ТОВ «Доміно-2011», ТОВ «Унісістем», ТОВ «Еспекар», вилучені відповідно до протоколів обшуку від 24.10.2011 року. Додатково витребувано від ТОВ «Доміно-2011», ТОВ «Унісістем», ТОВ «Еспекар» належним чином завірені копії документів, які підтверджують господарські взаємовідносини з ТОВ «Байкара» в період з червня-липня 2011 року.
Судом першої інстанції зазначено, що: кореспонденція, спрямована на адресу ТОВ «Еспекар», ТОВ «Доміно-2010», повернулася у зв'язку із закінченням терміну зберігання та вибуттям фірми; ТОВ «Унісістем» надіслало лише копії податкових та видаткових накладних, довіреностей, виписок по рахункам; СУ УМВС України в Полтавській області надано копії документів, вилучених під час обшуку (податкові, видаткові накладні, рахунки, акти звірок).
У зв'язку із зауваженнями представника позивача про неповноту представлених на виконання ухвали суду документів, судом першої інстанції було додатково зобов'язано відповідача надати реєстри виданих та отриманих податкових накладних, від СУ УМВС України в Полтавській області витребувано належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних.
Судом першої інстанції зазначено, що: відповідач не представив документи, які він судом зобов'язувався надати; СУ УМВС України в Полтавській області листом від 18.02.2012 року повідомило про неможливість надання товарно-транспортних накладних, оскільки вони не вилучались в ході проведення обшуків.
З огляду на те, що судом вжито належних заходів для повного зібрання всіх доказів по справі, неможливістю надання позивачем чіткого переліку первинних документів для їх витребування та непредставленням ним документів в ході проведення перевірки, судом першої інстанції було ухвалено вирішувати спір на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.
На підтвердження правомірності віднесення суми в розмірі 2 395 521,10 гривня до складу податкового кредиту по операціях з придбання товару (нафтопродуктів) у ТОВ «Доміно-2010» до справи долучено копії договору поставки № 01/06 від 01.06.2011 року, видаткових накладних, податкових накладних, рахунків, які були досліджені судом першої інстанції.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що у видаткових накладних не зазначені посади осіб обох сторін, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, в наявності лише підписи та печатка ТОВ «Доміно-2010».
При цьому, судом першої інстанції встановлено, що документи якості товару, акти приймання-передачі товару, товарно-транспортні накладні за формою № 1-ТНН (нафтопродукт), яка встановлена Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 (далі - Інструкція), довіреності на отримання товару та інші документи, які б свідчили про фактичне виконання господарських операцій між ТОВ «Доміно-2010» та ТОВ «Байкара» та слугували б підставою для бухгалтерського обліку таких операцій, позивачем не надано. Належних доказів їх складення під час господарських операцій у позивача не має.
Для доведення правомірності віднесення суми в розмірі 666 673,30 гривні до складу податкового кредиту по операціях з придбання товару (нафтопродуктів) у ТОВ «Еспекар» до матеріалів справи долучено досліджені судом першої інстанції лише копії договору поставки бітуму БНД 60/90 від 06.06.2011 року № 06/06, податкових та видаткових накладних.
Водночас, судом першої інстанції встановлено, що видаткові накладні не відповідають загальним вимогам первинних бухгалтерських документів, адже в них не зазначені посади осіб обох сторін, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, в наявності лише підпис та печатка ТОВ «Еспекар».
При цьому, судом першої інстанції зазначено, що документи якості товару, рахунки-фактури, акти приймання-передачі товару, на які йде посилання у договорі від 06.06.2011 року, а також товарно-транспортні накладні за формою № 1-ТНН (нафтопродукт), довіреності на отримання товару та інші документи, які б свідчили про фактичне виконання господарських операцій між ТОВ «Еспекар» та ТОВ «Байкара» та слугували б підставою для бухгалтерського обліку таких операцій, позивачем не надано.
По операціях з придбання товару (нафтопродуктів) у ТОВ «Унісістем» у справі наявні копії договору від 07.06.2011 року, видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, актів звірки, банківських виписок, довіреностей на отримання товару, товарно-транспортних накладних, які були досліджені судом першої інстанції.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що у видаткових накладних не зазначені посади осіб обох сторін, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, печатки підприємств також відсутні, в наявності лише підписи. В акті звірки проставлений лише підпис та печатка ТОВ «Байкара». Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що долучені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні не можуть слугувати належними доказами виконання умов договору, оскільки вони не відповідають формі №1-ТНН (нафтопродукт), яка встановлена Інструкцією, відповідно до частини 5 Загальних положень якої вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).
Згідно з пунктом 14.4 зазначеної Інструкції для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП. Судом першої інстанції встановлено, що докази ведення ТОВ «Байкара» вказаного журналу в матеріалах справи відсутні.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в матеріалах справи відсутні належні первинні документи, які б достовірно свідчили про фактичне здійснення операцій між позивачем та ТОВ «Доміно-2011», ТОВ «Унісістем», ТОВ «Еспекар».
Крім того, суд першої інстанції вірно вважає, що показання допитаного в якості свідка директора ТОВ «Байкара» ОСОБА_6 також не спростовують обґрунтованість позиції відповідача. Навпаки, з їх змісту судом першої інстанції встановлено наступний механізм взаємодії з ТОВ «Доміно-2011», ТОВ «Еспекар». Ці товариства доставляли товар на реалізацію ТОВ «Байкара» власним транспортом, без оформлення товарно-транспортних накладних, за письмовими договорами, посвідчення яких здійснювалось кожною стороною окремо шляхом пересилки документів поштою після усної домовленості. Оплата здійснювалась після реалізації товару, виключно готівкою, яку кожного місяця спеціально з цією метою знімав ОСОБА_6 з банківського рахунку ТОВ «Байкара», при цьому ці кошти, з його слів, він отримував як позику за договором між ним як фізичною особою та ТОВ «Байкара». В подальшому, він розраховувався готівковими коштами з ТОВ «Доміно-2011», ТОВ «Еспекар», діючи при цьому не як представник ТОВ «Байкара», а як фізична особа за договорами поруки, які існували між ним та окремо з кожним контрагентом - ТОВ «Доміно-2011», ТОВ «Еспекар». Погашення своїх боргових зобов'язань перед ТОВ «Байкара» за договорами позики та відповідно ТОВ «Байкара» перед ним у зв'язку з розрахунками з ТОВ «Доміно-2011», ТОВ «Еспекар» за договорами поставки, ОСОБА_6 здійснював взаємозаліком, виключно вносячи відповідні коригування до документів.
Також судом першої інстанції було допитано в якості свідка сина ОСОБА_6 - ОСОБА_8, який у спірний по акту перевірки період працював менеджером ТОВ «Байкара», та встановлено, що ним лише в загальних рисах підтверджено, що ТОВ «Байкара» отримувало товар від ТОВ «Доміно-2011», ТОВ «Унісістем», ТОВ «Еспекар». При цьому, складанням, підписанням документів він не займався, а лише вносив до комп'ютерних баз інформацію з них; перевезення, поставку, прийняття, розвантаження товару не контролював.
Отже, досліджені судом першої інстанції докази у своїй сукупності спростовують правильність та вмотивованість позиції позивача.
Відповідно до п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Наявність податкової накладної є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відсутність належних первинних бухгалтерських документів, які б вказували на правомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за операціями з придбання товару у ТОВ «Еспекар», ТОВ «Унісістем», ТОВ «Доміно-2010», вказує на правильність висновків відповідача щодо заниження ТОВ «Байкара» суми податку на додану вартість у розмірі 3 989 641,00 гривня.
Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем правомірно визначено позивачеві податкове зобов'язання з податку на додану вартість, а тому позовні вимоги ТОВ «Байкара» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що прийняте апеляційним судом нове рішення у справі підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.
Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби - задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 року у справі № 2а-1670/9663/11 - скасувати.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 року у справі № 2а-1670/9663/11 - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова
Судді: М.І. Костенко
І.В. Приходько
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 09.07.2014 |
Оприлюднено | 18.07.2014 |
Номер документу | 39794946 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Бухтіярова І.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні