Постанова

від 16.07.2014 по справі 916/3344/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Справа № 916/3344/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач) з участю представників: позивача: відповідача: не з'явився Тараненко Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного малого підприємства "Ірина" на рішення та постановуГосподарського суду Одеської області від 12 березня 2014 року Одеського апеляційного господарського суду від 22 травня 2014 року у справі№ 916/3344/13 за позовомдержавного підприємства "Південно-Українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва" доприватного малого підприємства "Ірина" про стягнення 63 258,10 грн та витребування майна з чужого незаконного володіння ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 63 258,10 грн, з яких 50 211, 66 грн - основний борг, 12 350,07 грн - компенсація витрат за утримання і обслуговування нерухомого майна, 529,39 грн - пеня, 166,98 грн - 3 % річних та просив витребувати у відповідача майно.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.03.2014 (суддя - Оборотова О.Ю.) позов задоволено.

Стягнуто з приватного малого підприємства "Ірина" на користь державного підприємства "Південно-Українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва" заборгованість у розмірі 63 258,10 грн, з яких 50 211, 66 грн - основний борг, 12 350,07 грн - компенсація витрат за утримання і обслуговування нерухомого майна, 529,39 грн - пеня, 166,98 грн - 3 % річних та судові витрати.

Стягнуто з відповідача в доход державного бюджету судовий збір у сумі 1 040,50 грн.

Витребувано у ПМП "Ірина" на користь державного підприємства "Південно-Українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва" об'єкт оренди за договором № 9 від 14.09.2006, а саме два приміщення загальною площею 96,90 кв.м. - приміщення № 19 (плану розташування приміщень Д) та приміщення № 16 (плану розташування приміщень А).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 (головуючий - Бойко Л.І., судді - Величко Т.А., Таран С.В.) рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2014 скасовано частково.

Позовні вимоги ДП "Південно-Українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва" задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 50 211, 66 грн основного боргу з орендної плати та судові витрати.

В решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 14.09.2006 між приватним малим підприємством "Ірина" (орендар) та Південно-Українським державним підприємством "Укрпівденбудрозвідування" (орендодавець) було укладено договір оренди № 9, а саме: 2 приміщень, загальною площею 96,90 кв.м., що розташовані в м. Одесі по вул. 25 Чапаєвської дивізії, 1а.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата становить без ПДВ - 775,20 грн. на місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та не може перевищувати 10 % від вартості майна, що складає 9 302,40 грн у рік.

Згідно з п. 3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, яку розраховує орендодавець.

Орендна плата сплачується щоквартально орендарем на поточний рахунок орендодавця на підставі наданого ним орендарю письмового дозволу з печаткою та на фірмовому бланку рахунку не раніше 05 числа місяця, наступного за звітним кварталом, протягом двох днів після отримання від орендодавця відповідного рахунку (п. 3.3. договору).

У п. 3.6. договору сторони погодили, що фактичні витрати за комунальні послуги, пов'язані з використанням об'єкту (використання електроенергії, води, тепла, газу, та інших комунікацій, вивіз сміття, тощо), а також усі можливі витрати, що пов'язані з експлуатацією об'єкту сплачує орендодавець, які йому щоквартально компенсує орендар на підставі наданого рахунку та документів, що підтверджують розмір та належність таких вимог.

За актом приймання-передачі приміщень позивач передав, а відповідач прийняв два приміщення, загальною площею 96.90 кв.м. (приміщення № 19 (плану розташування приміщень Д) та приміщення № 16 (плану розташування приміщень А)).

За умовами п. 8.7. договору у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженими на той самий строк і на тих самих умовах, який був передбачений цим договором.

Відповідно до вимог ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди) то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим (поновленим) на той самий термін і на тих умовах, які були передбачені договором.

Як встановлено судом, належних доказів, які б підтверджували розірвання договору оренди № 9 чи про відмову від нього позивачем надано не було.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.04.2010 у справі № 33/146-09-6179, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2010, відновлено становище, яке існувало до порушення прав ПМП "Ірина" щодо користування приміщеннями та здійснення господарської діяльності станом до 06.10.2009, а саме: виселено ПМП "Ірина" у розташовані на території Південно-українського державного виробничого підприємства по інженерним розвідуванням для будівництва "Укрпівденбудрозвідування" за адресою: м. Одеса, вул. 25-тої Чапаєвської дивізії, 1-а в орендовані за договором приміщення та стягнуто з Південно-українського державного виробничого підприємства по інженерним розвідуванням для будівництва "Укрпівденбудрозвідування" на користь ПМП "Ірина" понесених збитків у вигляді не отриманої вигоди за період з 06.10.2009 до 15.02.2010 в розмірі 68 305,55 грн. та судові витрати.

Отже, висновок апеляційного суду про те, що між сторонами продовжували існувати орендні правовідносини за договором № 9, відповідач продовжував користуватись спірними приміщеннями і зобов'язаний був сплачувати орендні платежі згідно з договором № 9 є правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У зв'язку із тим, що відповідач в порушення умов договору оренди № 9 від 14.09.2006 не сплатив орендну плату за користування приміщеннями за період з 01.01.2011 до 19.11.2013, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 50 211,66 грн, то господарські суди прийшли до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 50 211,66 грн заборгованості.

Щодо доводів відповідача про те, що останній розрахувався з позивачем шляхом проведення взаємозаліку, то вказані доводи були також предметом розгляду суду апеляційної інстанції, який прийшов до правильного висновку, що ці доводи спростовуються випискою з банку про зняття коштів із рахунку позивача на примусове виконання рішення Державною виконавчою службою, постановою про закінчення виконавчого провадження із примусового виконання наказу № 33/146-09-6179 від 05.05.2010 господарського суду Одеської області, а також не було надано доказів, які підтверджували б звернення відповідача із заявою до позивача про зарахування коштів і отримання цієї заяви позивачем.

За умовами п. 7.5. договору № 9 виконання зобов'язань, передбачених договором орендодавця та зобов'язань, щодо сплати орендної плати орендаря забезпечуються неустойкою у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми орендної плати за кожен день тривання таких порушень, а згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки позивач не надав належних доказів, які б підтверджували отримання рахунків на оплату орендних платежів відповідачем за місцем його реєстрації у періоди з січня 2013 року до 19.11.2013, які зазначив позивач при нарахуванні пені та трьох відсотків річних, то апеляційний суд правомірно скасував у цій частині рішення місцевого суду та відмовив в позові у частині стягнення з відповідача пені та трьох відсотків річних.

Також правильним є висновок апеляційного суд про відмову в частині стягнення з відповідача компенсації витрат за утримання і обслуговування нерухомого майна, оскільки позивач не надав належних доказів, які б підтверджували наявність у відповідача згідно з п. 3.6 договору боргу.

Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Однак, як правомірно вказав апеляційний суд, позивач не надав належних доказів, які б підтверджували повідомлення відповідача про відмову від договору оренди № 9 чи його розірвання. Також позивачем не доведено, що листом № 01-17/07-2013 від 17.07.2013 (а.с. 32) повідомляв відповідача про відмову від договору, оскільки зазначений лист був направлений за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд 170, к. 1, кв. 64, а відповідач зареєстрований за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 1-а. При цьому, відповідач заперечує отримання зазначеного повідомлення про відмову від договору і доказів, які б підтверджували повноваження представника відповідача на отримання кореспонденції за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд.170, кв. 64 не надано.

Враховуючи викладене, апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення місцевого суду у частині витребування майна у відповідача та прийшов до висновку, що договір є продовжений на той самий строк і на тих же умовах.

Водночас, оскільки апеляційна скарга подавалася відповідачем і, відповідно, судовий збір за її подачу сплачувався саме ним, то підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 502,12 грн судового збору за подання апеляційної скарги не було, а тому постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 502,12 грн судового збору необхідно скасувати.

Решта доводів касаційної скарги не може бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки не спростовують встановленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 111 7 ГПК України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу приватного малого підприємства "Ірина" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22 травня 2014 року у справі за № 916/3344/13 в частині стягнення з приватного малого підприємства "Ірина" на користь державного підприємства "Південно-Українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва" 502,12 грн судового збору за апеляційне провадження скасувати.

В решті рішення Господарського суду Одеської області від 12 березня 2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22 травня 2014 року у справі за № 916/3344/13 залишити без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 12 березня 2014 року.

Головуючий, суддя М.Остапенко Суддя П.Гончарук Суддя Л.Стратієнко