Рішення

від 14.07.2014 по справі 910/8310/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/8310/14 14.07.14

№ 910/8310/14 14.07.2014 За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" до про Житлово-будівельного кооперативу "60 років Жовтня" стягнення 156 722,86 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Кучкова Ю.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 14.07.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "60 років Жовтня " про стягнення 156 722,86 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, з яких: 149 342,82 грн. основного боргу, 1 589,41 грн. пеня, інфляційна складова - 1 081,87 грн., 4 708,76 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №240461 від 02.08.2000 відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати за надані позивачем послуги, а тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 525, 526 ЦК України, просить стягнути суму боргу, суму нарахованих 3 % річних, інфляцію, пеню у судовому порядку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.05.2014 порушено провадження у справі №910/8310/14, розгляд справи призначено на 28.05.2014.

У зв'язку із перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному, розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 28.05.2014 справа №910/8310/14 передана на розгляд судді Поляковій К.В.

Ухвалою від 28.05.2014 справу прийнято до провадження судді Полякової К.В.

У зв'язку з виходом судді Літвінової М.Є. з лікарняного, в.о. заступника Голови господарського суду міста Києва від 16.06.2014, справу передано для розгляду судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою від 16.06.2014 справу №910/8310/14 прийнято до провадження судді Літвінової М.Є., розгляд призначений на 25.06.2014.

Ухвалою від 25.06.2014, в порядку ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 14.07.2014.

У відзиві на позов, відповідач зазначив, що регулярно сплачує кошти на рахунок позивача за спожиту теплову енергію, які надходять на його рахунок як платежі від власників квартир розташованих в житлово-будівельному кооперативу. Крім того, відповідач зазначив, що не має фінансової можливості сплачувати за опалення за показаннями лічильників в опалювальний сезон в повному обсязі.

Також, відповідач звернувся до позивача про укладення мирової угоди з розстроченням заборгованості мінімум на 12 місяців.

В судовому засіданні 14.07.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

02.08.2000 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якого є ПАТ "Київенерго", енергопостачальна організація за договором) та Житлово-будівельним кооперативом "60 років Жовтня" (абонент за договором) укладено договір №24-0461 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених Договором.

В додатку №3 до Договору, сторони погодили, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.01.1999 №47, за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал./ грн..) без врахування ПДВ: для опалення - 29,64 грн. (100%), для гарячого водопостачання - 29,64 грн. (100%). Крім того, сторони погодили, що можливе змінення тарифів в період дії Договору.

Згідно додатку №4 до договору №24-0461 від 02.08.2000 плата вноситься на рахунок позивача не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому:

В разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку №1 до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показами.

Абонентам, що не мають приладів обліку, щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Надання позивачем послуг відповідачу за період з 01.04.2011 по 01.04.2014 підтверджується матеріалами справи (облікові картки (табуляграми) відомостями обліку споживання теплової енергії).

Відповідно до статей 11, 526 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів сплати заборгованості заявленої до стягнення сторонами суду не надано. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем станом на день вирішення спору становить 149 342,82 грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню в заявленому розмірі - 149 342,82 грн.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1 081,87 грн. інфляційні, 4 708,76 грн. - 3% річних, 1 589,41 грн. - пеня.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 3.5 додатку 4 до договору встановлено, що за несвоєчасну оплату відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

Вимоги щодо стягнення пені у розмірі 1 589,41 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивач, який перевірений судом та визнаний обгрунтованим.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) та інфляційні втрати не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань встановлений судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4 708,76 грн. та інфляційних в сумі 1 081,87 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд також розглянув клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення та дійшов наступного висновку про відмову у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення, з огляду на наступне.

Господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 за № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Відповідач повідомив суду, що його рахунки арештовані за постановами державних виконавців від 07.09.2011 (ВП №28514232) та від 02.09.2011 (ВП №27818382), загальна сума зобов'язань за якими складає 305 172,67 грн. З них лише частково відповідач погасив заборгованість, але інша частина боргу відповідачем до цього часу не сплачена.

У відповідності до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд, оцінивши всі надані заявником докази в їх сукупності, у задоволенні його клопотання відмовляє, оскільки документами на які відповідач посилається в обґрунтування свого клопотання, не підтверджується існування саме виняткових обставин, які ускладнюють виконання даного рішення або роблять його неможливим.

Жодного доказу на підтвердження існування саме виняткових обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, заявником не надано, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для розстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва.

Також суд враховує, що обставини, на які посилається заявник в обґрунтування розстрочення рішення суду, такі як скрутне фінансове становище, не є виключними та мають негативний вплив на фінансовий стан не лише заявника, а й позивача - ПАТ "Київенерго".

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "60 років Жовтня" (04209, м. Київ, вул.. Героїв Дніпра, 12-Б, код 22864706) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код 00131305) заборгованості в розмірі 149 342,82 грн. (сто сорок дев'ять тисяч триста сорок дві гривні 82 коп.), пеню - 1 589,41 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 41 коп.), 3 % річних - 4 708,76 грн. (чотири тисячі сімсот вісім гривень 76 коп.), інфляційну складову боргу - 1 081,87 грн. (одна тисяча вісімдесят одна гривня 87 коп.), 3 134, 46 грн. (три тисячі сто тридцять чотири гривні 46 коп.) судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання повного

тексту рішення: 17.07.2014.

Суддя М.Є. Літвінова