Ухвала

від 11.07.2014 по справі 369/6272/14-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/6272/14-ц

Провадження № 2/369/2769/14

У Х В А Л А

іменем україни

11 липня 2014 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, третя особа Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі, про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду знаходиться дана цивільна справа.

Позивач ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що 23 грудня 2005 року протоколом зборів членів КСП ім. Т. Шевченка йому було виділено земельну ділянку під НОМЕР_1. 27 грудня 2007 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією йому було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку під НОМЕР_1. Ним був укладений договір з ДП «Київський інститут землеустрою» на виконання робіт по складанню проекту землеустрою щодо відведення мені у власність земельної ділянки НОМЕР_1. Однак, 13 листопада 2013 року ДП «Київський інститут землеустрою» повернув йому проект землеустрою на земельну ділянки НОМЕР_1, оскільки вона вже була передана ОСОБА_2 та їй присвоєно кадастровий номер 3222482000:06:003:5014. Вказана земельна ділянка була передана ОСОБА_2 на підставі розпорядження № 3822 від 29 грудня 2012 року. ОСОБА_2 може відчужити спірну земельну ділянку, оскільки має на неї правовстановлюючі документи, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 3222482000:06:003:5014, площею 2,0001 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2

Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинні бути зазначені причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вивчивши матеріали справи, суддя дійшов висновку, що позивачем ОСОБА_1 не надано до заяви доказів, які б підтвердили, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222482000:06:003:5014, площею 2,0001 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві власності ОСОБА_2

Крім того, позивачем не наведено обставин, які б свідчили, що ОСОБА_2 має намір відчужити спірну земельну ділянку. Посилання позивача у поданій заяві про забезпечення позову, що ОСОБА_2 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку, а тому може відчужити її в будь-який час, не є підставою для утруднення чи неможливості виконання рішення суду в майбутньому.

У зв'язку з вищевикладеним у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 151, 152, 153 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.

Суддя Л. М. Ковальчук