Постанова

від 06.06.2014 по справі 804/6873/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2014 р. Справа № 804/6873/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Ніколайчук С.В.

при секретарі судового засідання Федуркіній А.В.;

за участю:

представник позивача Алейникова С.Г., Омельниченко В.П.;

представник відповідача Копань А.В,;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діоніс" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

15.05.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Діоніс" звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати повістю податкові повідомлення-рішення:

- №0000421501 від 07.02.2014р. про сплату податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 475713,39грн.;

- №0000431501 від 07.02.2014р. про сплату податку на додану вартість у розмірі 170278,08грн. та штрафних санкцій у розмірі (50%) 85139,04 грн. внаслідок порушення п.198.2 п. 198.3 п.198.6 ст.198 ПК України;

- № 0001911501 від 23.04.2014р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 року на 17751грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір, що сплачений за розгляд справи в розмірі 4872,00грн.

Ухвалою суду від 19.05.2014р. відкрито провадження у адміністративній справі №804/6873/14 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 06.06.2014р.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки від 23.12.2013р. №1530/22-05.21889147 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоніс» (рноспп 21889147) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01.07.2011 по 30.09.2011 та податку на додану вартість за липень-вересень 2011 року при здійсненні взаємовідносин ПП «КремНафтоГазПостач» (рноспп 35779014)», є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а податкові повідомлення - рішення форми «Р» від 07.02.2014року №0000421501 та №0000431501 та від 23.04.2014р. №0001911501 є незаконними та підлягають скасуванню. Підставою для висновків податкового органу про нікчемність правочинів по господарським операціям з ПП «КремНафтоГазПостач» та, як наслідок, завищення податкових кредитів та заниження податкових зобов'язань стало не рішення суду, а акт перевірки Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 21.11.2012р. №4889/22-209/35779014 складений за результатами перевірки ПП «КремНафтоГазПостач». Однак, податковий орган не наділений правом в ході перевірки визнавати правочини недійсними, також не повинен був враховувати акт перевірки контрагента, оскільки досліджуватися повинні правовідносини безпосередньо між учасниками господарських операцій, що підлягають перевірці. На думку позивача, такий висновок не відповідає дійсності, адже, господарські операції з ПП «КремНафтоГазПостач» мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, обставини викладені у позовній заяві підтвердив та просив позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, позовні вимоги вважає необґрунтованими, посилаючись на те, що висновки, зазначені в акті від 23.12.2013р. №1530/22-05.21889147, є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами. Позивачем занижено доходи на загальну суму 1128174,50 грн. за 3 квартал 2011 року за рахунок не включення до їх складу вартості безоплатно отриманих товарно-матеріальних цінностей від невстановлених осіб, а також завищено витрати на загальну суму 940145,42грн. за 3 квартал 2011 року, за рахунок здійснення господарських операцій з ПП «КремГафтоГазПостач», які не направлені на реальне настання правових наслідків. Зазначене призвело до заниження податку на прибуток на суму 475713,39грн. за 3 квартал 2011 року. Позивачем не надано до перевірки акти приймання нафтопродуктів за формою №5-НП, документи, які підтверджують транспортування продукції; крім того, в товарно-транспортних накладних не наведено інформацію про місце навантаження та місце розвантаження нафтопродуктів, а тому Нікопольська ОДПІ при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 07.02.2014 року №0000421501 та №0000431501, від 23.04.2014р. № 0001911501 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. ТОВ «Діоніс» не має в м.Нікополь власних та орендованих складських приміщень для зберігання ППМ, а розміщується на двох АЗС. На підставі вище наведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі виходячи з наступного:

ТОВ "Діоніс" зареєстровано як юридична особа 16.11.1994р. року розпорядженням Нікопольського міськвиконкому, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 21889147, місцезнаходження: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Головка 4/а та взято на податковий облік до Нікопольської ОДПІ 27.03.1995р., реєстраційний №88.

Повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.

Порядок призначення перевірок та порядок їх проведення органами державної податкової служби визначені главою 8 Податкового кодексу України.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. п. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, чинне законодавство дозволяє податковому органу за результатами перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації, якою виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, проводити документальні позапланові перевірки.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі отриманого акту перевірки від Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 21.11.2012р. №4889/22-209/35779014 «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки приватного підприємства «КремНафтоГазПостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012р. валютного та іншого законодавства за період 01.07.2009р. по 14.11.2012р., в зв'язку з прийняттям рішення про припинення юридичної особи», за результатами якого встановлено нереальність здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями, начальником Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області видано наказ від 10.12.2013 року №648 "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Діоніс»".

Представниками відповідача на підставі направлень від 10.11.2013р. за №236/22-5, №236/15-01 та на підставі наказу Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.12.2013 року №648, згідно з п.п. 20.1.4, п.20.1, ст. 20, п.75.1, ст.75, п.п. 78.1.1, п.78.1, ст. 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Діоніс», з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за липень-вересень 2011 року при здійсненні взаємовідносин ПП «КремНафтоГазПостач» по результатам якої складений акт від 23.12.2013р. за №1530/22-05.21889147, яким встановлено наступні порушення:

- пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.135.1,пп.135.5.4 п.135, п.138.1,138.2,138.4,ст.138,пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2-3 квартал 2011 року всього у сумі 475713,39грн. у тому числі за 3 квартал 2011 року у сумі 475713,39 грн.;

- п.198.2,п.198.3,п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 170278,08грн. в тому числі за липень 2011 року у сумі 138485,50 грн., за серпень 2011 року у сумі 31792,58грн.

Не погоджуючись з такими висновками відповідача, відповідно до положень п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України позивач подав на розгляд податкового органу заперечення щодо висновків вищевказаного акту перевірки.

За результатами розгляду заперечення акт від 23.12.2013р. №1530/22-05.21889147 Нікопольської ОДПІ залишено без змін.

На підставі вищезазначеного акту перевірки 07.02.2014р. Нікопольською ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення:

1) №0000421501, яким ТОВ "Діоніс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 475713,39грн.

2) № 0000431501, яким ТОВ "Діоніс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 255417грн.12коп., з яких 170278грн. 08 коп. за основним платежем, 85139,04 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи зазначені вище податкові повідомлення - рішення протиправними ТОВ «Діоніс» оскаржило їх шляхом подання скарги до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 25.02.2014р. за №7. Рішенням від 06.03.2014р. №1360/10/601-36-10-08-09продовжено термін розгляду первинної скарги до 26.04.14р. та надано доручення Нікопольській ОДПІ до 31.03.2014р. провести та надати ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області матеріали «позапланової документальної перевірки ТОВ «Діоніс».

Так, фахівцями Нікопольської ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Діоніс», за результатами якої складено акт №1061/1501/21889147 від 02.04.2014р. Висновки даного акту співпадають з висновками вищевказаного акту. На підставі акта від 02.04.2014р. №1061/1501/21889147 Нікопольською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0001911501 від 23.04.2014р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011року на 17751грн.

Не погоджуючись з такими діями Нікопольської ОДПІ позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2011 позивач (покупець) уклав з ПП «КремНафтоГазПостач» (продавець) договір купівлі-продажу №06/11-12, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю паливо мастильні матеріали (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору кількість товару повинно відповідати кількості, зазначеної у супровідних документах .

Згідно п.3 Ціна нафтопродуктів по кожній партії визначається постачальником та повідомляється покупцю.

Відвантаження товару по даному договору здійснюється залізничним або автомобільним транспортом на території України. (п. 6.1 договору). Також, відвантаження товару автомобільним транспортом здійснюється після надання покупцем довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Як свідчать обставини справи, ТОВ «Діоніс» у липні-вересні 2011 року отримало від ПП «КремНафтоГазПостач» паливо мастильну продукцію на суму 1128174,50грн. (у тому числі ПДВ 188029,08 грн.), а саме: факт передачі у власність позивача паливо-мастильних матеріалів у липні 2011 року на суму 830913,00грн. (у тому числі ПДВ 138485,50грн.) підтверджується видатковими накладними №РН-0000191 від 06.07.2011р. №РН-0000204 від 15.07.2011р. №РН-0000210 від 21.07.2011р. та у серпні 2011 року на суму 297261,50 (у тому числі ПДВ 49543,58 грн.), підтверджується видатковою накладною №РН-0000217 від 01.08.2011р.

Факт отримання товару підтверджується товарно-транспортними накладними (наявні у справі).

Оплата за отриманий товар здійснена ТОВ «Діоніс» у відповідності до умов договорів на розрахунковий рахунок ПП «КремНафтоГазПостач», що підтверджено відповідними платіжними дорученнями.

В свою чергу ПП «КремНафтоГазПостач» виписало позивачу податкові накладні, визначену суму податку на додану вартість, по яких останній включив суми ПДВ до податкового кредиту за спірний період.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне:

відповідно до пп. 14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп.135.1. ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 ст.135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України встановлено, що інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Відповідно до приписів пп.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.п.198.2 ст.198 вказаного Кодексу).

Згідно ч.2 п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 цього ж Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом з'ясовано, що ТОВ «Діоніс», та ПП «КремНафтоГазПостач» на момент здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані платниками ПДВ.

З аналізу вищенаведених норм права та зі змісту наявних у справі первинних документів можна зробити висновок, що всі первинні документи, надані позивачем (як суду, так і перевіряючим в ході перевірки, що податковим органом не заперечується) відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.

Судом критично оцінюються посилання відповідача на акт Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС від 21.12.2012р. №4889/22-209/35779014, оскільки факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не може визнаватись контролюючим органом, оскільки не належить до компетенції податкових органів докази про визнання спірних договорів в установленому законом порядку недійсними відсутні.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Під час судового розгляду справи позивачем доведено реальність господарських операцій, а саме: факт купівлі і передачі товару, отриманий товар ТОВ «Діоніс» було реалізовано через АЗС, що належать ТОВ «Діоніс». Факт господарської діяльністі ТОВ «Діоніс» за період липень та серпень 2011р., а саме торгівлю нафтопродуктами через належні йому АЗС з метою отримання прибутку, підтверджуться проведенням через касові апарати операції з придбання палива як за готівку, так і за безготівковий розрахунок, зафіксовано у Z-звітах, виручка за реалізований товар інкасувалась в банк кожен день.

Висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Таким чином, висновки відповідача про безтоварність спірних угод були зроблені на підставі необґрунтованих та недоведених припущень. Відповідачем не надано суду достовірних доказів, якими б спростовувався рух активів у процесі здійснення вказаних господарських операцій, відсутність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та відсутність зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача.

Надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального отримання ТОВ «Діоніс» товарів, зазначених у видаткових та податкових накладних, і повністю спростовують висновок відповідача щодо нікчемності спірних правочинів.

Натомість, відповідач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковості, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що товарно-транспортні накладні не мають юридичної сили, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, як, інформація про місце навантаження та місце розвантаження нафтопродуктів, а також не надання до перевірки актів приймання нафтопродуктів за формою №5-НП, яка є складовою частиною комплекту перевізних документів. Адже зміст господарської операції підлягає з'ясуванню на підставі аналізу усіх первинних документів, якими опосередковувалося виконання цієї операції, а від-так відсутність окремого реквізиту в актах виконаних робіт (зокрема, прізвища та ініціали осіб та інше) за умови наявних доказів на підтвердження факту придбанння, постачання не змінює порядок оподаткування ПДВ спірних операцій з поставки товарів, робіт, послуг. З огляду на достатню кількість доказів, які підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій, окремий недолік певних первинних документів сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення їх сили звітного бухгалтерського документа, а від-так позбавлення покупця права на формування валових витрат та податкового кредиту. Отже, відсутність певних реквізитів само по собі не є підставою для висновку про нездійснення добросовісним суб'єктом господарювання господарських операцій.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав витребовуваних на вимогу суду додатків до акту перевірки, в яких зазначено перелік документів на підставі яких проведено перевірку, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість позивач, про що свідчать матеріали справи, належним чином виконав свої договірні зобов'язання та оплатив вартість поставленого йому товару, в тому числі і податок на додану вартість.

З огляду на вищенаведене, податкові повідомлення-рішення №0000421501 від 07.02.2014р. про сплату податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 475713,39грн.; №0000431501 від 07.02.2014р. про сплату податку на додану вартість у розмірі 170278,08грн. та штрафних санкцій у розмірі (50%) 85139,04 грн. внаслідок порушення п.198.2 п. 198.3 п.198.6 ст.198 ПК України; № 0001911501 від 23.04.2014р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 року на 17751грн., є протиправними та підлягають скасуванню, а адміністративний позов ТОВ «Діоніс» підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Діоніс" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати повістю податкові повідомлення-рішення:

- №0000421501 від 07.02.2014р. про сплату податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 475713,39грн.;

- №0000431501 від 07.02.2014р. про сплату податку на додану вартість у розмірі 170278,08грн. та штрафних санкцій у розмірі (50%) 85139,04 грн. внаслідок порушення п.198.2 п. 198.3 п.198.6 ст.198 ПК України;

- № 0001911501 від 23.04.2014р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 року на 17751грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір, що сплачений за розгляд справи в розмірі 4872,00грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 11 червня 2014 року

Суддя С.В. Ніколайчук