Постанова

від 17.01.2011 по справі 2-а-4052/10/1970

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-4052/10/1970

"17" січня 2011 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Мірінович У.А. при секретарі Хоменко Л.В.

за участю:

представника позивача - Малий І.М.,

представника відповідача - Щепна І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Тернополі адміністративну справу за

позовною заявою Тернопільська обласна організація профспілок працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства

до Управління Пенсійного фонду України у місті Тернополі

про визнання нечинним та скасування рішення і вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Тернопільська обласна організація профспілок працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства звернулася у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у місті Тернополі про визнання нечинними та скасування рішення № 1737 про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені від 01.12.2010 року і вимоги про стягнення боргу № 3036 від 03.12.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, суду пояснив, що управлінням Пенсійного фонду України у місті Тернополі 01 грудня 2010 року винесено рішення № 1737 про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду на загальну суму 40,83 грн. за період з 20.09.2010 року по 22.11.2010 року та 03.12.2010 року винесено вимогу № 3036 про сплату боргу в розмірі 465, 82 грн. в тому числі: недоїмки 383,82 грн., штрафних санкцій 62,70 грн., пені 19,30 грн. Прийнятті відповідачем рішення та вимога вважає незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства Тернопільською обласною організацією профспілок працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства на протязі вказаного періоду було проведено оплату страхових внесків у жовтні 2010 року за вересень 2010 року, про що свідчать відповідні платіжні доручення, а отже заборгованості у позивача не могло бути.

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти позову, суду пояснив, що позивач неодноразово допускав несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за що до нього і було застосовано фінансові санкції у вигляді накладення штрафу та нарахування пені відповідно до вимог чинного законодавства. Відмітив, що так як позивач мав несплачену недоїмку, то при здійснені ним сплати поточних сум страхових внесків, ці суми зараховувались в рахунок сплати недоїмки у порядку календарної черговості їх виникнення та з врахуванням положень закону про зарахування сплати поточних сум страхових внесків в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Відповідно, станом на 01.12.2010 року у позивача виникла недоїмка по поточних платежах в сумі 465,82, яка і відображена відповідачем у оскаржуваній вимозі. Крім того, на прострочену і погашену за рахунок поточних платежів заборгованість було нарахована штрафна санкція та пеня, про що 01 грудня 2010 року було прийнято відповідне рішення про застосування санкцій та нарахування пені № 1737. Таким чином вважає, що оскаржуване рішення та вимога прийнятті управлінням Пенсійного фонду України у місті Тернополі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) одним із обов'язків страхувальника є обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ч.6 та ч.12 ст.20 Закону №1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків; установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Відповідно до ч.2 ст. 106 Закону № 1058- ІV суми страхових внесків своєчасно не нараховані ст. 20 цього Закону вважаються простроченою заборгованістю і стягуються з нарахуванням пені та застосування фінансових санкцій.

У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Згідно п.2 ч.9 Закону №1058 -ІV за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахованих за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується позивачем, за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, позивачу були нараховані фінансові санкції та пеня про що, свідчать Рішення № 1776, № 1777 від 24.10.2008р., № 0091 від 19.01.2010р., № 0484 від 13.04.2010р., № 0798 від 28.05.2010р., № 1086 від 02.07.2010р., № 1346 від 05.08.2010р., № 1445 від 05.10.2010р. та № 1593 від 01.11.2010р. та рішення №1356 від 01 вересня 2010 року.

Судом встановлено, що Рішення за №1776 та №1777 від 24.10.2008 року були оскаржені позивачем в судовому порядку та відповідно до постанови Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №2-а-12075/08 від 26 січня 2009 року відмовлено в позові Тернопільської обласної організації профспілок працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства до управління Пенсійного фонду України у місті Тернополі про визнання нечинними рішень № 1776 від 24.10.2008 року та рішення №1777 від 24.10.2008 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені. Зазначене рішення суду набрало законної сили.

Також встановлено, що рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені № 0091 від 19.01.2010р. ( включає 32,37 грн. штрафу та 0,97 грн. пені ), № 0484 від 13.04.2010р. ( включає 3,33 грн. штрафу та 4,13 грн. пені ), № 0798 від 28.05.2010р. ( включає 27,11 грн. штрафу та 8,20 грн. пені ), № 1086 від 02.07.2010р. ( включає 27,52 грн. штрафу та 6,05 грн. пені ), № 1346 від 05.08.2010р. ( включає 31,05 грн. штрафу та 8,69 грн. пені ), № 1445 від 05.10.2010р. ( включає 30,33 грн. штрафу та 8,74 грн. пені ) та № 1593 від 01.11.2010р. ( включає 32,37 грн. штрафу та 10,56 грн. пені ) вручені позивачу та не скасовані у встановленому порядку. Визначені у зазначених рішеннях суми штрафу та пені, в тому числі рішеннях за №№ 1776 та №1777 від 24.10.2008 позивачем самостійно не сплачені та відображені в картці особового рахунку страхувальника (а.с. 16-19).

Рішення №1356 від 01 вересня 2010 року яке включає 31,05 грн. штрафу та 8,93 грн. пені оскаржене позивачем в судовому порядку та виключене з особового рахунку страхувальника - розрахунок по фінансових санкціях 15.10.2010 року (а.с.16).

Відповідно до ч.5 ст.106 Закону №1058 за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Як слідує з карток особового рахунку страхувальника -позивача (а.с. 16-19), відповідачем проведено зарахування сплачених позивачем поточних сум страхових внесків протягом лютого -грудня 2010 року з врахуванням вимог ч.5 ст. 106 Закону №1058, а саме в порядку черговості виникнення недоїмки та із здійсненням розподілу сплачених поточних сум страхових внесків в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій застосованих до позивача згідно рішень, які не скасовані у встановленому порядку та не сплачені позивачем самостійно, а саме:

- в лютому 2010 зараховано 32,37 грн. сплачених позивачем внесків з заробітної плати за лютий 2010 року в рахунок сплати штрафу згідно рішення №0091 від 19.01.2010 року на суму штрафу 32,37 грн.;

- в квітні 2010 зараховано 179,43 грн. сплачених позивачем внесків з заробітної плати за квітень 2010 року в рахунок сплати штрафу згідно рішень за №№1776, 1777 від 24.10.2008 року на загальну суму штрафів 179,43грн.;

- в травні 2010 року зараховано 3,33 грн. сплачених позивачем внесків з заробітної плати за травень 2010 року в рахунок сплати штрафу згідно рішення за № 0484 від 13.04.2010р. на суму штрафу 3,33грн.;

- в червні 2010 року зараховано 27,11грн. сплачених позивачем внесків з заробітної плати за червень 2010 року в рахунок сплати штрафу згідно рішення за № 0798 від 28.05.2010р. на суму штрафу 27,11 грн.;

- в серпні 2010 року зараховано 10,81 грн. сплачених позивачем внесків з заробітної плати за серпень 2010 року в рахунок сплати штрафів згідно рішень за № 1086 від 02.07.2010р. на суму штрафу 27,52 грн. та рішення №1356 від 01 вересня 2010 року на суму штрафу 31,05 грн.;

- в вересні 2010 року зараховано 16,71 грн. сплачених позивачем внесків з заробітної плати за вересень 2010 року в рахунок сплати штрафів згідно рішень за № 1086 від 02.07.2010р. на суму штрафу 27,52 грн. та рішення №1356 від 01 вересня 2010 року на суму штрафу 31,05 грн.;

- в жовтні 2010 року відповідачем проведено корегування належних до сплати фінансових санкцій, а саме виключено суми штрафу згідно рішення №1356 від 01 вересня 2010 року на суму штрафу 31,05 грн. та відображено штрафні санкції згідно рішення № 1445 від 05.10.2010р. на суму штрафу 30,33грн.

- в листопаді 2010 року зараховано 31,05 грн. сплачених позивачем внесків з заробітної плати за листопад 2010 року в рахунок сплати штрафів згідно рішень за № 1593 від 01.11.2010р. на суму штрафу 32,37 грн. ;

В період з лютого по жовтень 2010 року, відповідачем також проведено зарахування поточних платежів здійснених позивачем в рахунок погашення пені нарахованої згідно рішень №№1776, 1777 від 24.10.2008 року, № 0484 від 13.04.2010р., № 0798 від 28.05.2010р., № 1086 від 02.07.2010р., №1356 від 01.09. 2010 року, № 1086 від 02.07.2010р., №1356 від 01.09.2010 року, № 1593 від 01.11.2010р. з врахуванням періодів виникнення заборгованості та суми пені належної до сплати. Також в жовтні 2010 року відповідачем проведено корегування належних до сплати фінансових санкцій, а саме: виключено суми пені нарахованої згідно рішення №1356 від 01 вересня 2010 року на суму 8,93 грн. та відображено пеню згідно рішення № 1445 від 05.10.2010р.

Таким чином, після проведення відповідачем з дотриманням вимог ч.5 ст. 106 Закону №1058 зарахування сплачених позивачем поточних сум страхових внесків, станом на 01 грудня 2010 року борг позивача становив 465,82 грн. в тому числі: недоїмка 383,82 грн., штрафні санкції 62,70 грн., пеня 19,30 грн., що підтверджується матеріалами справи, в тому числі і карткою особового рахунку страхувальника та відображено відповідачем у надісланій позивачу вимозі про сплату боргу №ю 3036 від 03 грудня 2010 року.

Крім того, як слідує з матеріалів справи, після перерозподілу сплачених позивачем 22.11.2010 року поточних сум страхових внесків в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені яка виникла станом на 20.09.2010 року, 04.10.2010 року та 20.10.2010 року в сумі 51,43грн., 31,05грн., 323,70 грн. відповідно, управління Пенсійного фонду України у місті Тернополі на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нарахована пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахованих за кожен день прострочення платежу та накладено штраф у розмірі 10 відсотків від своєчасно не сплачених сум.

Всього, згідно розрахунку фінансових санкцій та пені по особовому рахунку 4%,32%,42% (розділ 1) позивачу нараховано 28,40 грн. штрафу та 12,43 пені (а.с. 20), які і відображені у оскаржуваному Рішенні № 1737 від 01 грудня 2010 року.

Згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який є спеціальним законом щодо загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, до всіх боржників без винятку застосовуються фінансові санкції та нараховується пеня.

Відповідно до п. 8.2. Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;

в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Відповідно до п.8.3 Інструкції вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Як слідує з матеріалів справи, вимога від 03 грудня 2010 року № 3036 оформлена та надіслана відповідачем 03.12.201 року з дотриманням вимог Інструкції та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За таких обставин суд вважає, що дії відповідача щодо прийняття рішення № 1737 від 01.12.2010 року та вимоги від 03 грудня 2010 року № 3036 є правомірними, а позовні вимоги Тернопільської обласної організації профспілок працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача стягненню не підлягають

Керуючись Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 94, 160-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову Тернопільської обласної організації профспілок працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства (код ЄДРПОУ 02660261) до Управління Пенсійного фонду України у місті Тернополі про визнання нечинним та скасування Рішення №1737 про нарахування фінансових санкцій та нарахування пені від 01 грудня 2010 року і Вимоги про стягнення боргу №3036 від 03 грудня 2010 року -відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст.ст.185-187 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 січня 2011 року.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.