Постанова

від 11.07.2014 по справі 826/6595/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 липня 2014 року 15:00 № 826/6595/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Шулежка В.П.,

судді Іщука І.О.,

судді Погрібніченка І.М.,

при секретарі судового засідання Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Національна академія управління» до Міністерства освіти і науки України, відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, за участю третьої особи - Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного про визнання протиправним та скасування наказу, визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Вищий навчальний заклад «Національна академія управління» (далі - позивач, ПАТ «ВНЗ «Національна академія управління») до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач 1, МОН України), відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач 2), за участю третьої особи - Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (далі - третя особа, Академія) про:

визнання протиправним та скасування наказу Міністерства освіти і науки України №1229 від 22.08.2013 року «Про припинення Київського технікуму менеджменту транспортного будування»;

визнання неправомірними дій Міністерства освіти і науки України щодо подальшої реалізації наказу №1229 від 22.08.2013 року «Про припинення Київського технікуму менеджменту транспортного будування»;

визнання неправомірними дій відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві щодо внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення уповноваженого органу щодо припинення Київського технікуму менеджменту транспортного будування від 07.10.2013 року;

визнання неправомірними дій відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Солом'янської районної реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві щодо внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення Київського технікуму менеджменту транспортного будування №10731120008008965 від 02.04.2014 року;

скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про перебування Київського технікуму менеджменту транспортного будування в стані припинення від 07.10.2013 року;

скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення Київського технікуму менеджменту транспортного будування №10731120008008965 від 02.04.2014 року.

В судовому засіданні, призначеному на 17.06.2014 року, позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України №1229 від 22.08.2013 р. «Про припинення Київського технікуму менеджменту транспортного будування»;

визнати неправомірними дії Міністерства освіти і науки України щодо подальшої реалізації наказу №1229 від 22.08.2013 р. «Про припинення Київського технікуму менеджменту транспортного будування»;

визнати неправомірними дії державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису від 07.10.2013 року про рішення засновника щодо припинення юридичної особи - Київського технікуму менеджменту транспортного будування (код ЄДРПОУ 01393065);

визнати неправомірними дії державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Солом'янської районної реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису №10731120008008965 від 02.04.2014 року про припинення юридичної особи - Київського технікуму менеджменту транспортного будування (код ЄДРПОУ 01393065);

зобов'язати відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Солом'янської району реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис про рішення засновника щодо припинення юридичної особи - Київського технікуму менеджменту транспортного будування (код ЄДРПОУ 01393065);

скасувати (відмінити) державну реєстрацію припинення юридичної особи - Київського технікуму менеджменту транспортного будування (код ЄДРПОУ 01393065), яка проведена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 02.04.2014 року записом за № 10731120008008965;

зобов'язати відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Солом'янської району реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві внести до даного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи - Київського технікуму менеджменту транспортного будування (код ЄДРПОУ 01393065);

зобов'язати Міністерство освіти і науки України та відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві надати суду звіт про виконання судового рішення, встановивши відповідачу 1 та відповідачу 2 строк для виконання рішення.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуваний наказ прийнято відповідачем з перевищенням службових повноважень без погодження з відповідними органами, як передбачено нормами законодавства, а результатом вчинення дій на виконання оскаржуваного наказу стало припинення діяльності Київського технікуму менеджменту транспортного будування (далі - Технікум) та передача всього майна, прав та обов'язків Технікуму на користь Академії, яка являється правонаступником Технікуму.

Також, позивач зазначив, що під час виконання оскаржуваного наказу, відповідачем 1 було порушено процедуру та порядок передачі належних Технікуму на праві господарського відання об'єктів нерухомого майна.

Крім того, позивач вказує на порушення процедури державної реєстрації в органах юстиції оскаржуваного наказу, зокрема, всупереч нормам чинного законодавства відповідачем 2 порушено процедуру реорганізації Технікуму, а тому оскаржуваний наказ вважається такими, що не набрав чинності, і не може бути застосований, а отже, всі подальші дії, вчинені на його виконання, є неправомірними.

Незважаючи на дані обставини, починаючи з моменту винесення оскаржуваного наказу, на думку позивача, Київською державною академією водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного здійснювалося активне втручання в роботу навчального комплексу та перешкоджання нормальній господарській та освітній діяльності позивача.

Зокрема, за зверненням Академії Регіональним відділенням Фонду державного майна по м. Києву проводилась безпідставна позапланова перевірка дотримання орендних умов позивачем по договорам оренди нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Вінницька, 10, вимог дотримання пожежної безпеки тощо.

Таким чином, відповідач своїми діями прямо перешкоджав трудовій та науковій діяльності позивача, який є чинним засновником навчального комплексу та орендарем майна Технікуму, що призводить до майнових втрат та морального пригнічення викладацького складу та студентів позивача.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, з урахування їх уточнення, в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача 1 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства, оскаржуваний наказ є законним, а дії відповідача 1 - вчиненими в межах та в спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Зокрема, відповідач 1 у своїх поясненнях зазначив, що саме міністерство уповноважене приймати рішення про припинення Технікуму шляхом його реорганізації (приєднання) до Академії.

Крім іншого, відповідач 1 вважає, що оскаржуваним наказом ніяким чином не порушені права та інтереси позивача, а обґрунтування його за зверненням до адміністративного суду є безпідставними, у зв'язку з чим представник відповідача 1 просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач 2 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідач подав до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що здійсненні реєстраційних записів та при перевірці документів діяв у межах та у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Державним реєстратором внесено записи на підставі належного комплекту документів, підстави для відмови у проведенні відповідних реєстраційних дій у державного реєстратора були відсутні, а тому, на думку відповідача 2, позовні вимоги в цій частині є безпідставними та у задоволенні позову позивачу слід відмовити.

Представники третьої особи у судовому засіданні підтримали позицію відповідача та проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.1998 року №1659 «Про деякі питання сприяння підготовці фахівців у галузях економіки та будівництва», наказом Міністерства освіти України №387 від 09.11.1998 року «Про оголошення постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.1998 року № 1659» на базі Київського будівельного технікуму транспортного будівництва створено Київський технікум менеджменту транспортного будування (код ЄДРПОУ 01393065).

Згідно п.1.3, 2.1 Статуту, прийнятого Загальними зборами трудового колективу Технікуму від 19.03.2003 року та затвердженого Міністерством освіти і науки України від 08.04.2003 року, Технікум заснований на державній формі власності і підпорядкований Міністерству освіти і науки України, права та обов'язки якого визначаються в межах діючих законів Статутом технікуму.

У Технікуму на балансі знаходиться нерухоме майно на праві господарського відання або оперативного управління, що розташоване за адресою: 03151, м. Київ, вул. Вінницька, 10.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.1998 року №1659 «Про деякі питання сприяння підготовці фахівців у галузях економіки та будівництва», а також наказом Міністерства освіти України №375 від 28.10.1999 року у відповідності до Закону України «Про освіту» створено навчальний комплекс «Національна академія управління» у складі Київського технікуму менеджменту транспортного будування та Вищого навчального закладу «Національна академія управління» Головою Ради Комплексу є ректор ПАТ «ВНЗ «Національна академія управління» д.е.н., професор ОСОБА_4

Відповідно до вказаної постанови, Міністерство освіти і науки України надало ВНЗ «Національна академія управління» у безстрокову оренду приміщення Київського технікуму менеджменту транспортного будування у навчальному корпусі, за адресою 03151, м. Київ, вул. Вінницька, 10.

На даний момент, оренда вказаного державного нерухомого майна здійснюється на підставі відповідних договорів, укладених між ЗАТ «Вищий навчальний заклад «Національна академія управління» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, за згодою балансоутримувача Київського технікуму менеджменту транспортного будування.

В подальшому, відповідачем 1 прийнято наказ МОН України №1229 від 22.08.2013 року «Про припинення Київського технікуму менеджменту транспортного будування» шляхом його реорганізації (приєднання) до Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного як відокремлений структурний підрозділ - Київський транспортно-технологічний коледж Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного.

На підставі вказаного наказу, відповідачем 1 здійснено також передачу належних Технікуму на праві господарського відання об'єктів нерухомого майна, що підтверджується передавальним актом від 23.12.2013 року.

Крім того, на підставі заяви директора Технікуму, вищевказаного наказу МОН України №1229 від 22.08.2013 року, державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис від 07.10.2013 року про рішення засновника щодо припинення юридичної особи - Київського технікуму менеджменту транспортного будування.

Між тим, 02.04.2014 року державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві на підставі заяви МОН України та інших документів внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Київського технікуму менеджменту транспортного будування, в результаті реорганізації в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Позивач, вважаючи, що відповідач 1 своїми діями та прийняттям спірного наказу прямо перешкоджає трудовій та науковій діяльності позивача, який є чинним засновником навчального комплексу та орендарем майна Технікуму, а відповідачем 2 порушено процедуру реорганізації, звернувся до суду з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається з законів України «Про освіту» «Про вищу освіту» та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Закон України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 року № 2984-III, спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян України. Він встановлює правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях.

Систему вищої освіти складають: вищі навчальні заклади всіх форм власності; інші юридичні особи, що надають освітні послуги у галузі вищої освіти; органи, які здійснюють управління у галузі вищої освіти (стаття 16 Закону України «Про вищу освіту»).

Згідно статті 27 Закону України «Про вищу освіту» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), створення, реорганізація та ліквідація вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації державної форми власності здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Створення, реорганізація та ліквідація вищих навчальних закладів першого і другого рівнів акредитації державної форми власності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, та іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади.

Пунктом 6 ст. 25 Закону України «Про вищу освіту» визначено типи навчальних закладів, відповідно до якого, технікум (училище) - вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Указом Президента України від 25.04.2013 року № 240/2013, МОН України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

МОН України в межах повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Накази МОН України, видані в межах його повноважень, є обов'язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.

З наведених правових норм вбачається, що право створювати, реорганізовувати та ліквідовувати вищі навчальні заклади першого і другого рівнів акредитації державної форми власності відноситься до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти і науки без погодження таких рішень з іншими органами влади.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів усіх типів незалежно від їх статусу та належності регулюється Положенням про порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 року № 228, пункт 3 якого передбачає, що рішення про створення навчально-виховних закладів, заснованих на загальнодержавній власності, приймається: щодо вищих навчальних закладів першого та другого рівнів акредитації - Міністерством освіти за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки; іншими міністерствами, відомствами за погодженням з Міністерством освіти, Міністерством фінансів та Міністерством економіки.

Однак, всупереч вимогам чинного законодавства відповідачем 1 одноособово без відповідного погодження прийнято рішення щодо реорганізації Київського технікуму менеджменту транспортного будування, що свідчить, на думку позивача, про перевищення службових повноважень.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 Прикінцевих положень Закону України «Про вищу освіту», закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

В той час, як слідує зі статті 27 Закону України «Про вищу освіту», право створювати, реорганізовувати та ліквідовувати вищі навчальні заклади першого і другого рівнів акредитації державної форми власності, в даному випадку, здійснюється відповідачем 1 та жодних вказівок на необхідність погодження таких рішень з іншими органами влади, в тому числі, погоджувати з Міністерством фінансів, чи Міністерством економічного розвитку і торгівлі, чи отримувати дозволи відповідної ради не містить.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що саме відповідач 1 уповноважений приймати рішення про припинення Київського технікуму менеджменту транспортного будування шляхом його реорганізації (приєднання) до КДАВТ ім. гетьмана Петра-Конашевича Сагайдачного.

Щодо правомірності прийняття оскаржуваного наказу, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного наказу стало звернення директора та голови первинної профспілкової організації Технікуму листом від 19.07.2013 року № НК-5/133 до Міністерства освіти і науки України щодо порушення ними клопотання про входження Технікуму до структури Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного із збереженням педагогічних фахівців, працівників Технікуму та збереження державного замовлення.

Зокрема, у вказаному листі директор Технікуму зазначив, що причиною такого звернення є те, що за останні роки діяльності спостерігається тенденція зменшення кількості студентів, що може призвести в подальшому до зменшення фінансування технікуму та скороченню педагогічних працівників, а об'єднання з Академією надасть можливість, крім зростання престижності підготовки студентів, відкрити нові спеціальності, можливість співробітництва з відповідними установами тощо.

Вказаний лист відповідачем 1 отримано 19.07.2013 року.

Відповідно до положень Статуту Технікуму, Міністерство освіти і науки України здійснює свої повноваження через Департамент вищої освіти та інші його підрозділи, які разом з технікумом, зокрема, приймають рішення про реорганізацію або ліквідацію Технікуму (п. 2.2).

Згідно п. 4.3, 6.3 Статуту, обов'язки технікуму реалізуються через обов'язки директора, педагогічних працівників, співробітників, студентів, слухачів.

В ході розгляду справи по суті, судом допитано як свідка - голову первинної профспілкової організації Технікуму ОСОБА_5, який зазначив, що він не підписував листа-клопотання від 19.07.2013 року № НК-5/133 до Міністерства освіти і науки України про входження Технікуму до структури Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного.

Разом з тим, допитаний як свідок ОСОБА_6, директор Технікуму, в судовому засіданні підтвердив звернення його до Міністерства освіти і науки України з клопотанням від 19.07.2013 року № НК-5/133 про входження Технікуму до структури Академії та зазначив, що при ньому вказаний лист підписав також голова первинної профспілкової організації Технікуму ОСОБА_5

Суд зазначає, що положеннями Статуту Технікуму визначено порядок управління Технікумом, що здійснюється, зокрема, на основі принципів автономії та самоврядування, розмежування прав, повноважень та відповідальності власника, органів управління вищою освітою, керівництва технікуму та його структурних підрозділів.

Безпосереднє управління діяльністю технікумом здійснює директор, який в межах наданих йому повноважень, вирішує питання діяльності технікуму та представляє технікум у державних та інших органах, відповідає за результати його діяльності перед МОН України, у підпорядкуванні якого перебуває Технікум.

Крім того, питання припинення, ліквідації, реорганізації Технікуму відноситься до компетенції саме МОН України, у зв'язку з чим наявність чи відсутність підпису голови первинної профспілкової організації у листі-клопотанні не свідчить про порушення вказаної процедури та прийняття безпосередньо наказу.

Позивач також посилається на те, що відповідно до пункту 4 оскаржуваного наказу, повноваження ОСОБА_6 - припинені, а всі повноваження щодо управління справами переходять до Комісії з реорганізації. Однак, незважаючи на це, передавальний акт від 23.12.2013 року з боку Київського технікуму менеджменту транспортного будування підписаний директором ОСОБА_6, який на це не був уповноважений.

Пунктами 18.1 - 18.2, 18.4 Статуту визначено, що ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, перетворення) технікуму здійснюється згідно з законодавством.

Ліквідація технікуму здійснюється ліквідаційною комісією, яка створюється Міністерством освіти і науки України.

Під час реорганізації чи ліквідації технікуму вивільнюваним працівникам технікуму гарантується дотримання їх прав та інтересів відповідно до трудового законодавства України.

Крім того, згідно п. 14.1 Статуту, з метою забезпечення діяльності технікуму, передбаченої цим Статутом Міністерством освіти і науки України на правах оперативного управління передає і закріпляє за технікумом будівлі, споруди, машини, обладнання, транспортні засоби, засоби зв'язку, грошові кошти, а також інше необхідне майно.

Майно, що знаходиться у державній власності і передано в оперативне управління технікуму, не підлягає вилученню або передачі будь-яким підприємствам, установам, організаціям, крім випадків, передбачених законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 1 утворено комісію з реорганізації Київського технікуму менеджменту транспортного будування у складі осіб, що вказані у додатку до наказу.

Установлено також, що відповідно до частини 3 статті 105 Цивільного кодексу України з моменту призначення Комісії з реорганізації до неї переходять повноваження щодо управління справами, повноваженнями директора.

Так, відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Згідно зі ст. 105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Статтею 106 Цивільного кодексу України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Згідно ст. 108 Цивільного кодексу України, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.

У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Як вбачається з вказаного передавального акту від 23.12.2013 року, директор Технікуму ОСОБА_6 входить до Комісії з реорганізації як заступник голови вказаної Комісії, а тому суд не приймає вказані твердження позивача про відсутність у ОСОБА_6 повноважень, які є необґрунтованими та не підтверджуються допустимими доказами.

Крім того, дослідивши зміст оскаржуваного наказу, судом встановлено, що положення наказу в повному обсязі відповідають вимогам Цивільного кодексу України, зокрема, утворення відповідної комісії з реорганізації, зазначено правонаступника майна, прав та обов'язків Технікуму, зазначено необхідність здійснення відповідних заходів щодо внесення змін до установчих документів, забезпечення продовження навчання студентів тощо.

Між тим, суд зазначає, що майно, зазначене в інвентаризаційних описах, доданих до акту від 23.12.2013 року знаходиться у господарському віданні Технікуму та лише змінило, в даному випадку, оперативне управління.

Щодо тверджень позивача про те, що наказ від 22.08.2013 року № 1229 «Про припинення Київського технікуму менеджменту транспортного будування» підлягає державній реєстрації, суд зазначає наступне.

Питання щодо державної реєстрації нормативно-правових актів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року №731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади».

Пункт 4 Постанови передбачає, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Відповідно до п. 5 Постанови, на державну реєстрацію не подаються акти:

а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо);

б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми;

в) оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення);

г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів;

д) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм;

е) рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

Таким чином, відповідно до зазначених пунктів, Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади встановлено вичерпний перелік нормативно-правових актів, що підлягають державній реєстрації.

Як вбачається зі змісту спірного наказу, він не належить до жодної з перелічених категорій документів, оскільки не зачіпає соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації; не має міжвідомчого характеру (тобто не є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт); не містить норм права та не розрахований на неодноразове застосування.

Разом з тим, дія оскаржуваного наказу, з урахуванням пункту 5 вказаного Положення, вичерпується одноразовим застосуванням, тобто стосується конкретно позивача та порядку його припинення; має оперативно-розпорядчий характер (разові доручення).

Окрім того, в матеріалах справи міститься лист Міністерства юстиції України від 13.06.2014 року № 11465-0-33-14/10.1 щодо надання роз'яснення, відповідно до якого Міністерство юстиції України зазначило, що за результатами правової експертизи завіреної в установленому законодавством порядку копії наказу Міністерства освіти і науки України від 22.08.2013 року № 1229 «Про припинення Київського технікуму менеджменту транспортного будування» здійсненої у межах виїзної перевірки стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів у Міністерстві освіти і науки України за серпень 2013 року та відповідно до підпунктів «а», «б», «в» та «д» пункту 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731, зазначений наказ державній реєстрації не підлягає.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене в сукупності, з урахуванням того, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем 1 на підставі, в межах повноважень та у відповідності до норм законодавства України, останнім дотримано порядок та процедуру його прийняття, передачі об'єктів державної власності, а також враховуючи волевиявлення самого навчального закладу щодо його реорганізації та приєднання до Академії, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення в частині визнання протиправним та скасування наказу Міністерства освіти і науки України №1229 від 22.08.2013 року «Про припинення Київського технікуму менеджменту транспортного будування» та визнання неправомірними дій Міністерства освіти і науки України щодо подальшої реалізації наказу №1229 від 22.08.2013 року «Про припинення Київського технікуму менеджменту транспортного будування».

Позивач також зауважив, що у процесі реорганізації Технікуму було допущено ряд порушень законодавства України державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних підприємців Солом'янської району реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві ОСОБА_7

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в цій частині, суд зазначає наступне.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.

Згідно з п. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» регламентовано, що державною реєстрацією юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно із частиною 1 статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи заявник повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові оригінал або нотаріально засвідчену копію рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи.

За приписами частини 4 статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, якщо вони не передбачені частинами першою та другою цієї статті.

Відповідно до частин 6, 7 статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», документи, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається поштовим відправленням) заявнику з відміткою про дату надходження документів.

Дата надходження документів для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи вноситься до журналу обліку реєстраційних дій. Державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру запис про призначення комісії з припинення не пізніше наступного робочого дня з дати отримання (надходження) зазначених відомостей.

Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, якщо: документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації припинення юридичної особи за рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; документи не відповідають вимогам, які встановлені частиною першою статті 8 цього Закону; рішення щодо припинення юридичної особи оформлено з порушенням вимог, які встановлені частиною третьою цієї статті; документи подані не у повному обсязі; рішення щодо припинення юридичної особи не містить відомостей про персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), її голову або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків (або відомості про серію та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця - для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган доходів і зборів і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), про порядок або строк заявлення кредиторами своїх вимог або якщо такий строк не відповідає закону.

Як свідчать матеріали справи, на підставі наказу Міністерства освіти і науки України №1229 від 22.08.2013 р. «Про припинення Київського технікуму менеджменту транспортного будування», який був поданий за заявою директора Технікуму, відповідачем 2 внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису від 07.10.2013 року про рішення засновника щодо припинення юридичної особи - Київського технікуму менеджменту транспортного будування

Крім того, головою ліквідаційної комісії Київського технікуму менеджменту транспортного будування подавались документи з метою внесення запису до Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення юридичної особи, зокрема, як вбачається з матеріалів реєстраційної справи: реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення річної особи в результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення; передавальний акт; довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; довідку відповідного органу доходів і зборів про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; довідку відповідного органу доходів і зборів про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів; довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування.

Статтею 35 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, без розгляду повинен у день надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи та в той же день повідомити органи статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України відомості про внесення такого запису.

Прийом документів, які подані для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення, здійснюється відповідно до вимог частин п'ятої - шостої статті 36 цього Закону. (п.8 ст. 37 вказаного Закону).

Згідно ч. 9 вказаної статті, державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення, якщо: документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації; документи подані не у повному обсязі; документи не відповідають вимогам, які встановлені частинами першою та другою статті 8 цього Закону; передавальний акт або розподільчий баланс не відповідає вимогам, які встановлені частиною четвертою цієї статті; документи подані раніше строку, встановленого абзацом першим частини першої цієї статті; в Єдиному державному реєстрі щодо юридичної особи, що припиняється, містяться відомості про те, що вона є учасником (власником) інших юридичних осіб та/або має не закриті відокремлені підрозділи; не скасовано реєстрацію всіх випусків акцій, якщо юридична особа, що припиняється, є акціонерним товариством; від органів доходів і зборів та/або Пенсійного фонду України надійшло повідомлення про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення, і воно не відкликане; не зазначені та не підтверджені особистим підписом голови комісії з припинення або уповноваженою ним особою відомості, передбачені частиною другою цієї статті.

Якщо документи про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, залишені без розгляду, державний реєстратор видає (надсилає поштовим відправленням з описом вкладення) не пізніше наступного робочого дня з дати їх надходження заявнику відповідне повідомлення із зазначенням підстав залишення без розгляду та подані документи.

Отже, державний реєстратор залишає без розгляду документи, подані для внесення запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи з підстав, визначених ч. 9 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», про що не пізніше наступного робочого дня з дати їх надходження видає заявнику відповідне повідомлення із зазначенням підстав залишення без розгляду.

Як встановлено судом та зазначив відповідач 2, державний реєстратор не мав передбачених законом підстав для залишення без розгляду документів, поданих для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи.

Відповідно до п.7 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення, якщо вони не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 4 ст. 53 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» особи, винні у внесенні до установчих документів або інших документів, які подаються державному реєстратору, завідомо неправдивих відомостей, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, несуть відповідальність, встановлену законом.

Отже, відповідно до зазначеної норми права законодавець чітко визначає, що особи, винні у внесенні до установчих документів або інших документів, які подаються державному реєстратору несуть відповідальність, встановлену законом.

З системного аналізу вказаних норм законодавства є очевидним, що дії державного реєстратора по внесенню записів від 07.10.2013 року про рішення засновника щодо припинення юридичної особи - Київського технікуму менеджменту транспортного будування та №10731120008008965 від 02.04.2014 року про припинення юридичної особи - Київського технікуму менеджменту транспортного будування до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців базуються виключно на вимогах чинного законодавства України та жодним чином не порушують прав та інтересів позивача.

Враховуючи те, що спірні реєстраційні записи внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідачем 2 у відповідності до вимог законодавства та в межах наданих повноважень, у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача 2 скасувати дані записи чи внести до Єдиного державного реєстру записи про відміну вказаних записів, а також відсутні підстави для скасування державної реєстрації припинення юридичної особи, у зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Виключення з такої передумови для оскарження рішень (дій, бездіяльності), як наявність порушеного права, нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачена для справ щодо оскарження нормативно - правових актів, які можуть оскаржувати ті особи, щодо яких можливе застосування акту.

Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновків, що у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних Законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджує, що відповідач своїми діями прямо перешкоджав трудовій та науковій діяльності позивача, який є засновником Навчального комплексу та орендарем майна Технікуму, що призводить до його майнових втрат та морального пригнічення викладацького складу та студентів.

Зі встановлених обставин у справі вбачається, що оскаржуваний наказ жодним чином не впливає на навчальний комплекс, який існує формально та єдиною метою якого є отримання позивачем державного нерухомого майна в оренду.

Разом з тим, суд зазначає, що вказаним майном, що належить Технікуму на праві господарського відання та оперативного управління, розпоряджається власник, тобто держава. Крім того, в даному випадку, правовідносини щодо реорганізації виникли між Технікумом та МОН України, які жодним чином не зачіпають прав та інтересів позивача.

А щодо тверджень позивача про безпідставні проведення Регіональним відділенням Фонду державного майна по м. Києву перевірок позивача, то суд зазначає, що у разі незгоди з результатами таких перевірок, позивач має передбачену законом можливість оскаржити ці дії чи/або рішення у встановленому законом порядку, якщо він вважає що ними порушено його законні права.

Більш того, оскільки договори оренди майна № 645 від 28.04.2004 року, № 3968 від 21.12.2007 року укладені позивачем саме з Фондом державного майна, тоді у зв'язку з недотримання умов договірних відносин чи порушенням порядку орендованого майна, спір виникає саме між позивачем та Фондом державного майна.

Відтак, з огляду на викладене, суд вважає безпідставними позовні вимоги до Міністерства освіти і науки України та відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві та відсутність підстав для їх задоволення.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідачів надати суду звіт про виконання судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до змісту ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, у зв'язку з тим, що суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому відсутні й підстави для витребування звіту про виконання даного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, відповідачі по справі, як суб'єкти владних повноважень, повністю виконали покладений на них обов'язок щодо доказування, спростували у повному обсязі твердження позивача та довели правомірність своїх дій та прийняття рішень.

Натомість, позивач не довів суду та не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Національна академія управління» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя В.П. Шулежко

Суддя І.О. Іщук

Суддя І.М. Погрібніченко