Постанова

від 14.07.2014 по справі 826/8110/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14 липня 2014 року 08:10 № 826/8110/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В. при секретарі судового засідання Борисовій Т.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінвест" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінвест» (надалі - позивач/ТОВ «Трейдінвест») до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі -відповідач/ДПІ у Дніпровському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.02.2014 р. №0000552201 про нарахування ТОВ «Трейдінвест» грошового зобов'язання з податку на додану вартість разом із штрафними санкціями у сумі 250 619 (двісті п'ятдесят тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн. 00 коп. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.02.2014 р. №00005722201 про нарахування ТОВ «Трейдінвест» грошового зобов'язання з податку на прибуток разом зі штрафними санкціями у сумі 261 400 (двісті шістдесят одна тисяча чотириста) грн. 00 коп.

2. Зобов'язати управління Державної казначейської служби у Дніпровському районі м. Києва стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Трейдінвест» витрати зі сплати судового збору в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. шляхом їх безспірного списання із рахунка відповідача.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2014 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд задовольнити їх з підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.02.2014 р. №0000552201 та №0000572201 є протиправними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства, та як наслідок підлягають скасуванню.

В судове засідання з'явився представник відповідача, який проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить суд в їх задоволенні відмовити з підстав викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначає про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, так як позивачем під час проведення перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Ріо-Грандес».

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Водночас, в судовому засіданні було допитано в якості свідка директора ТОВ «Трейдінвест» ОСОБА_1, який повідомив суд про особливості господарських відносин між ТОВ «Трейдінвест» та ТОВ «Ріо-Грандес» у період з 01.01.2011 р. по 31.09.2013 р.

Відповідно до положень ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, заслухавши пояснення свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Трейдінвест» зареєстровано 24.11.2003 р. Головним управлінням юстиції у м. Києві, свідоцтво про державну реєстрацію №1067105000 від 24.11.2003 р.

27.11.2003 р. ТОВ «Трейдінвест» взято на податковий облік в ДПІ у Дніпровському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві за №08783, індивідуальний податковий номер 326622026535.

Так, до ДПІ у Дніпровському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві надійшла постанова старшого слідчого другого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.10.2013 р. щодо призначення позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Трейдінвест» (код ЄДРПОУ 32662205) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ріо-Грандес» за 2012-2013 роки.

На підставі наказу №67 від 13.01.2014 р. та повідомлення від 14.01.2014 р. №322/10/26-53-22-01-11 ДПІ у Дніпровському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Трейдінвест» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Ріо-Грандес» (код ЄДРПОУ 38256561) за період з 01.01.2011 р. по 31.09.2013 р.

29.01.2014 р. за результатами проведеної перевірки ДПІ у Дніпровському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві було складено Акт №108/26-53-22-01-26-32662205 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Трейдінвест» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Ріо-Грандес» (код ЄДРПОУ 38256561) за період з 01.01.2011 р. по 31.09.2013 р.» (надалі-Акт №108/26-53-22-01).

За результатами проведеної перевірки, ДПІ у Дніпровському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві дійшла висновку про порушення позивачем, а саме:

ь пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (надалі-ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на суму 209 120,00 грн., в т.ч. по періодам IV кв. 2012 р. на суму 209 120,00 грн.;

ь п.198.3 п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 200 495,00 грн., а саме: у жовтні 2012 р. на суму 61 627,00 грн., у листопаді 2012 р. на суму 22 535,00 грн., у грудні 2012 р. на суму 116 333,00 грн.

13.02.2014 р. на підставі Акту №108/26-53-22-01 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, зокрема:

ь №0000552201 яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 250 619,00 грн. (з яких 200 495,00 грн. - за основним платежем, та 50 124,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

ь №0000572201 яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 261 400,00 грн. (з яких 209 120,00 грн. за основним платежем, та 52 280,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими, податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було подано скаргу, однак рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві №3180/10/26-15-10-06-150 від 08.04.2014 р. податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

Не погоджуючись з результатами розгляду первинної скарги, позивачем було подано скаргу до Міністерства доходів і зборів України, однак рішенням №7762/6/99-99-10-01-15 від 30.04.2014 р. повторну скаргу ТОВ «Трейдінвест» залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві протиправними, та такими, що порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, ТОВ «Трейдінвест» звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, що підтверджено сторонами, між ТОВ «Трейдінвест» (Покупець) та ТОВ «Ріо-Грандес» (Постачальник), було укладено договір поставки №16/09 від 16.09.2012 р. (надалі-Договір №16/09), згідно якого Постачальник зобов'язується поставляти Покупцеві товар у встановлені строки, а Покупець зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах даного договору.

Так, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано до суду податкові накладні, які надані ТОВ «Ріо-Грандес» за укладеним договором поставки №16/09 від 16.09.2012 р., зокрема: №121 від 02.10.2012 р. на суму 55 772,00 грн.; №122 від 05.10.2012 р. на суму 55 832,00 грн.; №123 від 12.10.2012 р. на суму 53 252,00 грн.; №124 від 18.10.2012 р. на суму 53 552,00 грн.; №125 від 22.10.2012 р. на суму 55 352,00 грн.; №206 від 31.10.2012 р. на суму 48 000,00 грн.; №207 від 31.10.2012 р. на суму 48 000,00 грн.; №69 від 01.11.2012 р. на суму 55 772,00 грн.; №70 від 03.11.2012 р. на суму 55 440,00 грн.; №71 від 05.11.2012 р. на суму 24 000,00 грн.; №148 від 01.12.2012 р. на суму 59 000,00 грн.; №149 від 01.12.2012 р. на суму 59 000,00 грн.; №150 від 03.12.2012 р. на суму 59 000,00 грн.; №151 від 03.12.2012 р. на суму 59 000,00 грн.; №152 від 04.12.2012 р. на суму 59 000,00 грн.; №153 від 04.12.2012 р. на суму 59 000,00 грн.; №154 від 05.12.2012 р. на суму 59 000,00 грн.; №208 від 05.12.2012 р. на суму 59 000,00 грн.; №156 від 06.12.2012 р. на суму 59 000,00 грн.; №157 від 06.12.2012 р. на суму 59 000,00 грн.; №158 від 07.12.2012 р. на суму 49 000,00 грн.; №215 від 07.12.2012 р. на суму 59 000,00 грн.

Водночас, в якості додаткових доказів, позивачем було надано до суду видаткові накладні, зокрема: №рг-0000121 від 02.10.2012 р. на суму 55 772,00 грн.; №рг-0000122 від 05.10.2012 р. на суму 55 832,00 грн.; №рг-0000123 від 12.10.2012 р. на суму 53 252,00 грн.; №рг-0000124 від 18.10.2012 р. на суму 53 552,00 грн.; №рг-0000125 від 22.10.2012 р. на суму 55 352,00 грн.; №рг-000026 від 31.10.2012 р. на суму 48 000,00 грн.; №рг-0000207 від 31.10.2012 р. на суму 48 000,00 грн.; №69 від 01.11.2012 р. на суму 55 772,00 грн.; №70 від 03.11.2012 р. на суму 55 440,00 грн.; №71 від 05.11.2012 р. на суму 24 000,00 грн.; №рг-0000148 від 01.12.2012 р. на суму 59 000,00 грн.; №рг-0000149 від 01.12.2012 р. на суму 59 000,00 грн.; №рг-0000150 від 03.12.2012 р.; №рг-0000151 від 03.12.2012 р. на суму 59 000,00 грн.; №рг-0000152 від 04.12.2012 р. на суму 59 000,00 грн.; №рг-0000153 від 04.12.2012 р. на суму 59 000,00 грн.; №рг-0000154 від 05.12.2012 р. на суму 59 000,00 грн.; №рг-0000155 від 05.12.2012 р. на суму 59 000,00 грн.; №рг-0000156 від 06.12.2012 р.; №рг-0000157 від 06.12.2012 р.; №рг-0000158 від 07.12.2012 р.; №рг-0000215 від 07.12.2012 р. на суму 59 000,00 грн.

При цьому, відповідно до п.7.1 договору поставки №16/9 від 16.09.2012 р. оплата здійснюється у розмірі повної вартості реалізованого товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника у договорі.

Додатково, позивачем було надано, виписки із банку, як доказ проведення оплати за укладеним договором із ТОВ «Ріо-Грандес».

Згідно абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі-Закон №996). Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2.1 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (надалі-Положення №88) встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього №742/11/13-11 від 02.06.2011 р.

Водночас, суд приймає до уваги надані позивачем, в якості додаткових доказів, документи, зокрема: оборотно-сальдову відомість по рахунку №631 за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р.; акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2012 р. між ТОВ «Трейдінвест» та ТОВ «Ріо-Грандес», податковий розрахунок форми 1 ДФ сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за IV квартал 2012 р.

В той же час, суд не приймає до уваги посидання відповідача, щодо ненадання позивачем документів на перевезення товару (товаро-транспортних накладних).

Так, в судовому засіданні було допитано в якості свідка директора ТОВ «Трейдінвест» ОСОБА_1, який повідомив про те, товаро-транспортні накладні з ТОВ «Ріо-Грандес» не підписувались, водночас, щодо заявок на підставі, яких відбувалась поставка товару, останній зазначив, що такі заявки надавлись в усній формі, тому й не могли бути надані до перевірки.

Суд звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Водночас, суд критично ставиться до посилань відповідача щодо ненадання позивачем інформації про наявність у ТОВ «Трейдінвест» складських приміщень, а також документів, що підтверджують подальшу реалізацію отриманого від ТОВ «Ріо-Грандес» товару .

Так, позивачем в якості додаткових доказів, що спростовують вищевикладені доводи відповідача було надано до суду, зокрема: договір оренди №8 від 01.08.2009 р. укладеного з ВАТ «Київський завод «Радар»; додаткові угоди про внесення змін і доповнень до договору оренди нежитлового приміщення №8 від 01.08.2009 р. (від 21.04.2011 р., від 01.06.2011 р., від 01.04.2013 р.); рахунок екплуатаційних послуг від 31.12.2012 р.; договір оренди приміщення №1/03 від 01.01.2011 р. та №А1/03 від 01.03.2013 р., акт про проведення митного огляду товарів та інших предметів №205020109/5/980083 від 22.07.2005 р.; вантажно-митну декларацію №20502019/5/980083 від 22.07.2005 р., а також фотознімки обладнання, встановленого в орендованому у ВАТ «Київський завод «Радар» приміщенні, на підтвердження можливості здійснення ТОВ «Трейдінвест» доопрацювання отриманих від ТОВ «Ріо-Грандес» товарів з метою їх подальшої реалізації.

Крім того, на підтвердження подальшої реалізації отриманого від ТОВ «Ріо-Грандес» товару було надано договір поставки №318110 від 28.11.2011 р. уладеного з ТОВ «Епіцентр К» додаткову угоду до договору поставки №318110 від 28.11.2011 р.; специфікацію №1 до договору поставки №318110 від 28.11.2011 р.; банківські виписки, що підтверджують проведення розрахунків між ТОВ «Трейдінвест» та ТОВ «Епіцентр К».

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, товар за Договором поставки №318110 укладеного з ТОВ «Епіцентр К» реалізовувався за більшою ціною аніж придбувався відповідно до Договору №16/09 укладеного з ТОВ «Ріо-Грандес», що підтверджує наявність у позивача господарської мети, а саме отримання прибутку.

Таким чином, суд приймає до уваги докази надані представником позивача, що підтверджують рух товару та мету укладеного договору з ТОВ «Ріо-Грандес».

Крім того, суд приходить до висновку, що не спростовано відповідачем, що надані позивачем документи (податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки) підтверджують реальність господарських операцій між ТОВ «Трейдінвест» та ТОВ «Ріо-Грандес».

В той же час, суд не приймає до уваги, в якості належних доказів, показання громадянина ОСОБА_3, в якості свідка, що були надані в ході розгляду кримінального провадження №32013110100000231 від 02.08.2013 р., оскільки вироку по даному кримінальній провадженню немає.

Крім того, згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України).

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Отже, наявність зазначених обставин, а також наявність підтверджуючих документів щодо фактичного здійснення позивачем господарських операцій з TOB «Ріо-Грандес» свідчать про правомірність віднесення суми в розмірі 200 495,00 грн. до податкового кредиту.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір відшкодовується в повному обсязі.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінвест» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.02.2014 р. №0000552201 про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Трейдінвест» грошового зобов'язання з податку на додану вартість разом із штрафними санкціями у сумі 250 619 (двісті п'ятдесят тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн. 00 коп. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.02.2014 р. №00005722201 про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Трейдінвест» грошового зобов'язання з податку на прибуток разом зі штрафними санкціями у сумі 261 400 (двісті шістдесят одна тисяча чотириста) грн. 00 коп.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінвест» понесені судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. із Державного бюджету направлених на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б.В. Санін