Ухвала

від 07.10.2014 по справі 826/8110/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8110/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінвест" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2014 року адміністративний позов ТОВ "Трейдінвест" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Трейдінвест» зареєстровано 24 листопада 2003 року Головним управлінням юстиції у м. Києві, свідоцтво про державну реєстрацію №1067105000 від 24 листопада 2003 року. 27. листопада 2003 року. ТОВ «Трейдінвест» взято на податковий облік в ДПІ у Дніпровському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві за № 08783, індивідуальний податковий номер 326622026535.

До ДПІ у Дніпровському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві надійшла постанова старшого слідчого другого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві від 15 жовтня 2013 року щодо призначення позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Трейдінвест» (код ЄДРПОУ 32662205) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ріо-Грандес» за 2012-2013 роки.

На підставі наказу №67 від 13 січня 2014 року та повідомлення від 14 січня 2014 року №322/10/26-53-22-01-11 ДПІ у Дніпровському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Трейдінвест» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Ріо-Грандес» (код ЄДРПОУ 38256561) за період з 01 січня 2011 року по 31 вересня 2013 року.

29 січня 2014 року за результатами проведеної перевірки ДПІ у Дніпровському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві було складено Акт №108/26-53-22-01-26-32662205 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Трейдінвест» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Ріо-Грандес» (код ЄДРПОУ 38256561) за період з 01 січня 2011 року по 31 вересня 2013 року».

Відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139, п.198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000552201, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 250 619,00 грн. (з яких 200 495,00 грн. - за основним платежем, та 50 124,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000572201, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 261 400,00 грн. (з яких 209 120,00 грн. за основним платежем, та 52 280,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ «Трейдінвест» (Покупець) та ТОВ «Ріо-Грандес» (Постачальник), було укладено договір поставки №16/09 від 16 вересня 2012 року, згідно якого Постачальник зобов'язується поставляти Покупцеві товар (сосни штучні) у встановлені строки, а Покупець зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах даного договору.

Згідно даного Договору поставка товару здійснюється Постачальником на умовах DDP - склад Покупця згідно заявок останнього. Поставка товару по кількості, якості, асортименту та ціні повинна відповідати Заявкам покупця та супровідним документам Постачальника.

Позивач отримані послуги оплатив повністю, що підтверджується банківською випискою з відміткою про її виконання, копія якої наявна в матеріалах справи.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що зазначений договір виконувався сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними, іншими первинними документами.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України - об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 статті 135 ПК України - доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України - витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Крім цього, згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 - з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріали справи містять податкові накладні, виписані позивачу його контрагентом - ТОВ «Ріо-Грандес», в той же час акт перевірки не містить жодної інформації про відсутність статусу платника податку у позивача чи контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Позивачем належними доказами доведено фактичне отримання послуг за Договором № 16/09. Так, дані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи первинною документацією, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, виписками з банку. Крім того, в якості додаткових доказів позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку №631, акт звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2012 року між ТОВ «Трейдінвест» та ТОВ «Ріо-Грандес», податковий розрахунок форми 1 ДФ сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за IV квартал 2012 року.

В апеляційній скарзі податковий орган зазначає, що товариством ні до перевірки, ні до суду не надано товарно-транспортних накладних. Проте, судом першої інстанції з пояснень сторін встановлено, товарно-транспортні накладні з ТОВ «Ріо-Грандес» не підписувались, заявки, на підставі, яких відбувалась поставка товару, надавались в усній формі, тому й не могли бути надані до перевірки.

Також позивачем в якості додаткових доказів надано до суду, зокрема: договір оренди №8 від 01 серпня 2009 року, укладеного з ВАТ «Київський завод «Радар»; додаткові угоди про внесення змін і доповнень до договору оренди нежитлового приміщення №8 від 01 серпня 2009 року; рахунок екплуатаційних послуг від 31 грудня 2012 року; договір оренди приміщення №1/03 від 01 січня 2011 року та №А1/03 від 01 березня 2013 року, акт про проведення митного огляду товарів та інших предметів №205020109/5/980083 від 22 липня 2005 року; вантажно-митну декларацію №20502019/5/980083 від 22 липня 2005 року, а також фотознімки обладнання, встановленого в орендованому у ВАТ «Київський завод «Радар» приміщенні, на підтвердження можливості здійснення ТОВ «Трейдінвест» доопрацювання отриманих від ТОВ «Ріо-Грандес» товарів з метою їх подальшої реалізації.

Крім того, на підтвердження подальшої реалізації отриманого від ТОВ «Ріо-Грандес» товару було надано договір поставки №318110 від 28 листопада 2011 року, укладеного з ТОВ «Епіцентр К» додаткову угоду до договору поставки №318110 від 2828 листопада 2011 року; специфікацію №1 до договору поставки №318110 від 2828 листопада 2011 року; банківські виписки, що підтверджують проведення розрахунків між ТОВ «Трейдінвест» та ТОВ «Епіцентр К».

Податкові накладні, які зазначені в акті перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 статті 201 ПК України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

ТОВ «Ріо-Грандес» на час вчинення правочинів було зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Колегія суддів критично ставиться до посилань відповідача в акті перевірки на показання громадянина ОСОБА_3 в якості свідка, що були надані в ході розгляду кримінального провадження №32013110100000231 від 02 серпня 2013 року, оскільки вироку по даному кримінальній провадженню немає.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11).

Враховуючи зазначене, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в зазначеному акті перевірки про порушення позивачем положень податкового законодавства, а тому, відповідно, протиправними є оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на основі такого акту перевірки.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже, при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.