Рішення

від 14.07.2014 по справі 904/2863/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2014 р. Справа № 904/2863/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Петровській Н.Я.

розглянув матеріали справи за позовною заявою : Товариства з обмеженою відповідальністю "СПРІНГВЕЙ Україна", м. Одеса

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", м. Трускавець

про стягнення заборгованості на суму 29 411,91 грн.

за участю представників:

від позивача: Нестеров В.В. - директор

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст.20 ГПК України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

ВСТАНОВИВ:

Суть заяви: Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2014 р. у справі № 904/2863/14 ухвалено передати справу № 904/2863/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПРІНГВЕЙ Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення заборгованості за договором поставки за підсудністю до Господарського суду Львівської області.

20.06.2014 р. матеріали справи надійшли на адресу Господарського суду Львівської області. За результатами автоматизованого розподілу справ, справу № 904/2863/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПРІНГВЕЙ Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення заборгованості за договором поставки передано на розгляд судді Гутьєвій В.В.

Ухвалою суду від 23.06.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 14.07.2014 р.

14.07.2014 р. представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги суду, викладені в ухвалі від 23.06.2014 р. виконав повністю, позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 29 411,91 грн., з яких: 27 000,00 грн. - основний борг, 1 229,88 грн. - пеня, 340 грн. - 3 % річних, 842,00 грн. - втрати від інфляції.

14.07.2014 р. представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмового відзиву по суті позовних вимог не подав, жодних доказів сплати суми боргу повністю чи частково не надав, клопотання про відкладення розгляду справи на адресу суду не направив, хоч належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив:

09.12.2013 р. між ТзОВ "СПРІНГВЕЙ Україна" (надалі позивач) та ТзОВ "МІК" (надалі відповідач) укладено договір № 09-12/13 поставки товару. Відповідно до п. 1.1 договору постачальник постачає і передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленням у відповідній кількості та належній якості, а також у відповідності до усіх інших вимог згідно з замовленням на поставку товару, які є обов'язковими до виконання зі сторони постачальника та можуть надаватись у будь-який спосіб прийнятий для сторін.

Відповідно до п. 3.1 договору покупець здійснює оплату вартості товару вказаної у відповідному рахунку-фактурі (видатковій накладній) упродовж 14 календарних днів.

Позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним договором № 09-12/13 від 09.12.2013 р., що підтверджується видатковими накладними, які долучені до позовної заяви, а саме: накладна № 35 від 13.12.2012 р. на суму 17 000,00 грн., накладна № 38 від 20.12.2013 р. на суму 17 000,00 грн., накладна № 39 від 24.12.2013 р. на суму 17 000,00 грн., накладна № 40 від 27.12.2013 р. на суму 17 000,00 грн., накладна № 8 від 07.02.2014 р. на суму 9 000,00 грн.

Для врегулювання спору в досудовому порядку позивач направив на адресу відповідача претезію за вих. № 7 від 26.02.2014 р. та претензію вих. № 9 від 25.03.2014 р. про погашення заборгованості, яка становила - 27 340,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання за укладеним договором № 09-12/13 від 09.12.2013 р. не виконав. У зв'язку з несвоєчасною та не в повному обсязі здійсненою оплатою відповідача сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 27 000,00 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача 1 229,88 грн. - пені, 340 грн. - 3 % річних, 842,00 грн. - втрат від інфляції.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Як передбачено ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач повністю виконав зобов'язання відповідно до укладеного договору № 09-12/13 від 09.12.2013 р., що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та підписи засвідчені відтисками печаток юридичних осіб. Відтак суд враховуючи норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення 27 000,00 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі наведеної норми позивач просить стягнути з відповідача 842,00 грн. - втрат від інфляції та 340,03 грн. - 3 % річних.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 4.4.1 договору за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 3.1 даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано пеню в розмірі 1 229,88 грн. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені, який передбачений договором № 09-12/13 від 09 грудня 2013 р. відповідає вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача пені за невиконання грошового зобов'язання на суму 1 229,88 грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши зібрані у справі докази, вислухавши думку представника позивача, cуд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 27 000,00 грн. - основного боргу, 1 229,88 грн. - пені, 340 грн. - 3 % річних, 842,00 грн. - втрат від інфляції є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, суд, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладає судові витрати на відповідача в розмірі 1 827,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1, 12, 33, 34, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Стебницька, 73; код ЄДРПОУ № 19096149) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СПРІНГВЕЙ Україна" (65023, м. Одеса, вул. Новосельського, 57/23; код ЄДРПОУ № 36043976) 27 000,00 грн. - основного боргу, 1 229,88 грн. - пені, 340,03 грн. - 3 % річних, 842,00 грн. - втрат від інфляції, 1 827,00 грн. - судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Гутьєва В.В.