Ухвала

від 11.06.2009 по справі 6735/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У

Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 червня

2009 року                                                                                      

№ 6735/09/ 9104

Колегія

суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого

судді                   Яворського І.О.,

суддів                           Носа С.П., Попка

Я.С.,

розглянувши в порядку письмового

провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в

Камінь-Каширському районі Волинської області на постанову Камінь-Каширського

районного суду Волинської області від 18 лютого 2009 року у справі за позовом

ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі

Волинської області про поновлення пропущеного строку для звернення до

адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної

соціальної допомоги «Дітям війни»,-

В

С Т А Н О В И Л А :

02 лютого

2009 року позивач звернулася з вищезазначеним позовом до Камінь-Каширського

районного суду Волинської області. Просила відновити пропущений строк для

звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з

01.01.2006 року по 28.01.2008 року. Зобов'язати УПФ України в

Камінь-Каширському районі Волинської області нарахувати та виплатити, як дитині

війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки та за 12 місяців

2008 року. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що у

зв'язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції

України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України» на

2007-2008 роки, якими була зупинена дія положень чинного законодавства України,

на підставі якого їй було нараховано пенсію, відповідач зобов'язаний був

здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з рішенням

Конституційного суду України розмір виплат її пенсії з врахуванням права на

надбавку як дитині війни.

Постановою

Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18 лютого 2009 року

позов задоволено частково. Зобов'язано УПФ України в Камінь-Каширському районі

провести доплату до пенсії ОСОБА_1 в розмірі до 30% від мінімальної пенсії за

віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року. В задоволенні решти позовних

вимог відмовлено за безпідставністю. Зокрема судом зазначено, що в задоволенні

позову в частині  виплат за 2006-2007 рік

слід відмовити, оскільки позивачка звернулася до суду за захистом порушених

прав 02.02.2009 року, тобто по спливу річного строку позовної давності.

Постанову

суду першої інстанції оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі апелянт

зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства

та є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального

права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у позові ОСОБА_1

відмовити повністю. Також, апелянт вказує на те, що Законом України «Про

соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат згідно

даного Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується

Верховною Радою України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який

затверджується Кабінетом Міністрів України. Крім того, законодавством України

не врегульоване питання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки

відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування» визначення

мінімального розміру пенсії за віком наведене 

у цій статті застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за

цим Законом.

Заслухавши

суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи,

правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги,

дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна

скарга  є безпідставною, а рішення суду

першої інстанції - законне.

При цьому

колегія суддів враховує наступне.

Задовольняючи

позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що вона має право

на підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог

ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням

Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення ЗУ «Про

державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих

актів України» - зупинення дії ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей» були

визнані неконституційними. Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено,

що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані

неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом

України рішення про їх неконституційність, тому відмова позивачу у підвищенні

пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни» з  22

травня 2008 року є безпідставною.

Щодо

позовних вимог позивача в частині стягнення підвищення до пенсії за

січень-грудень 2008 року, то колегія суддів зазначає що, положення ЗУ «Про

державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких

законодавчих актів України» - зупинення дії ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист

дітей» були визнані неконституційними та втратили чинність лише з дня ухвалення

Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 22.05.2008 року.

Щодо

позовних вимог позивача за 2006-2007 роки, то колегія суддів погоджується із

судом першої інстанції, що позивачем пропущено строк звернення до суду,

оскільки порядок офіційного оприлюднення рішень КСУ, передбачений ст. 67 Закону

України «Про Конституційний Суд України», позивач про порушення права на

отримання підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% від мінімальної

пенсії за віком повинна була дізнатись з офіційних видань, де опубліковано

рішення КСУ від 09.07.2007 року № 6-рп/2007.

Одним

із порушень норм матеріального права, на думку апелянта, є те, що поняття

мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України

«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише до

пенсій передбачених цим законом.

Однак

положення ч. 7 ст. 9 КАС України, зазначає, що у разі відсутності закону, що

регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні

правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком

наведене у ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування» можна

застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону

України «Про соціальний захист дітей війни».

Колегія

суддів зазначає, що відповідно до ч. 2. ст. 46 Закону України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, які

не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за

минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати

частини доходів.

Колегія

суддів також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного

фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист

дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання

відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань,

оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів,

яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин

нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у

залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у

справі «ОСОБА_2 проти України»).

Беручи

до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії

особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей

війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її

отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої

допомоги.

Отже, суд

першої інстанції правильно вирішив справу по суті, підстав для зміни чи

скасування рішення суду першої інстанції немає.

На підставі

наведеного, керуючись ст. ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст.  198, 200, 

ч. 1 ст. 205, ст.  206, 254 КАС

України, колегія суддів, -

У

Х В А Л  И Л А :

Апеляційну

скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі

Волинської області залишити без задоволення, а постанову Камінь-Каширського

районного суду Волинської області від 18 лютого 2009 року у справі № 2-а-122/09

- без змін, уточнивши її резолютивну частину, щодо виплати позивачу підвищення

до пенсії з урахуванням виплачених сум.

Ухвала

апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її

проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом одного

місяця з дня набрання нею законної сили.

Головуючий  суддя                                                

І.О.Яворський

Судді                                                                                

С.П. Нос

                     Я.С. Попко