Постанова

від 09.07.2014 по справі 910/5142/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2014 р. Справа№ 910/5142/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 09.07.2014 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року,

у справі № 910/5142/14 (суддя - Бондаренко Г.П.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Полібудінвест»

2) приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000»

про стягнення 111325,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року по справі № 910/5142/14 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» до товариства з обмеженою відповідальністю «Полібудінвест» та приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000» про стягнення 111 325,74 грн. - задоволено частково. Стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Полібудінвест» та приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» 74 352,38 грн. основної заборгованості, 3 733,92 грн. пені, 17 306, 79 грн. 40% і 96% річних, 5 310,88 грн. штрафу та 2 014,08 грн. судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 20.05.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року у справі № 910/5142/14 скасувати та прийняти нове рішення суду яким, позовні вимоги ТОВ «Хімагромаркетинг» задовольнити у повному обсязі. Свої доводи скаржник обґрунтував тим, що при винесенні рішення місцевим господарським судом було порушено норми матеріального та процесуального права та помилково було застосовано Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, яке затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888, яке встановлює штраф у розмірі 5%, оскільки останнє не є Законом, тоді як сторонами, умовами договору погодили штраф у розмірі 15% від ціни договору. Також, скаржник просив поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2013 року відновлено скаржнику строк на подання апеляційної скарги, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні 09.07.2014 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг», надав суду свої пояснення по справі в яких, подану апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі з доводами викладеними в ній та просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 15% штрафу. В цій частині просив прийняти нове рішення суду яким, позовні вимоги щодо стягнення штрафу 15% задовольнити у повному обсязі. Крім того, представник скаржника просив виключити з резолютивної частини рішення формулювання щодо стягнення з відповідача боргу, а саме: «з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення». Представник зазначив, що вказане судом першої інстанції формулювання в разі примусовому виконанні рішення може бути трактоване державним виконавцем як спосіб виконання рішення шляхом накладення арешту виключно на рахунки боржника, без можливості арешту майна боржника. Тому таке формулювання у резолютивній частині рішення, а потім у наказі на його примусове виконання, утруднить виконання судового рішення та стягнення коштів з боржника.

Представники товариства з обмеженою відповідальністю «Полібудінвест» та приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000» у судове засідання 09.07.2014 року не з'явились, про час та місце розгляду справи відповідачі були повідомлені належним чином про що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника скаржника, що з'явився у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники ТОВ «Полібудінвест» та ПП «Хімагромаркетинг 2000» про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, участь представників відповідачів у судовому засіданні 09.07.2014 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника скаржника, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

11 квітня 2013 року між ТОВ «Хімагромаркетинг» (позивач), як продавцем за умовами договору, та ТОВ «Полібудінвест» (відповідач-1), як покупцем за умовами договору, було укладено договір поставки № АП-07-0035 від (далі за текстом - договір).

Відповідно до пункту 3.3 договору, позивач зобов'язався в строк до 16 квітня 2013 року поставити наступні засоби захисту рослин: Бізон М у кількості 60,00 л.; Герсотил у кількості 1,00 кг.; Мікодин у кількості 10,00 л.; Оперкот Акро у кількості 80,00 л.; Універсал Тіо у кількості 100,00 кг.

Позивач зобов'язувався поставити засоби захисту рослин на загальну суму 36474,18 грн., а відповідач відповідно до пункту 2.1 договору зобов'язався прийняти зазначені засоби захисту рослин та оплатити їх до 15 квітня 2013 року в сумі 10 942,25 грн. та до 15 жовтня 2013 року в сумі 25 531,93 грн.

Згідно п. 5.2 договору сторони погодили, що покупець відповідає на несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 даного договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Пунктом 5.4 договору сторони визначили, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більш ніж 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни договору.

Також, відповідно до п. 5.5 договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яносто календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1 договору, вважається, що продавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних.

Крім того, додатковим договором від 23 квітня 2013 року № АП-07-0035ДС1 до договору сторони доповнили договір поставки додатковими засобами захисту рослин: Тотал К у кількості 200,00 літрів на суму 13030,00 грн., які позивач зобов'язався поставити в строк до 25 квітня 2013 року, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити до 30 квітня 2013 року в сумі 3909,00 грн. та до 15 жовтня 2013 року в сумі 9121,00 гривень (п. п. 1, 3, 4 додаткового договору від 23 квітня 2013 року № АП-07-0035ДС1 до договору).

Додатковим договором від 13 травня 2013 року № АП-07-0035ДС2 до договору, сторони доповнили договір поставки додатковими засобами захисту рослин: Резонанс у кількості 150,00 літрів на суму 11917,50 грн. та Унверсал Тіо у кількості 300,00 кг. на суму 36483,00 грн., які позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити до 20 травня 2013 року в сумі 14520,15 грн. та до 15 жовтня 2013 року в сумі 33880,35 гривень (п. п. 1, 3, 4 додаткового договору від 15 травня 2013 року № АП-07-0035ДС2 до договору).

Додатковим договором від 15 травня 2013 року № АП-07-0035ДС3 до договору сторони доповнили договір поставки додатковими засобами захисту рослин: Стробітек Мульті у кількості 10,00 літрів на суму 2445,00 грн. та Норвел у кількості 200,00 л. на суму 12388,00 грн., які позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити до 20 травня 2013 в сумі 4449,90 грн. та до 15 жовтня 2013 року в сумі 10383,10 гривень (п. п. 1, 3, 4 додаткового договору від 15 травня 2013 року № АП-07-0035ДС3 до договору).

Додатковою угодою від 11 червня 2013 року № АП-07-0035ДС4 до договору сторони домовились зменшити кількість та не поставляти наступний Товар: Норвел у кількості 200,00 л. на загальну суму 12388,00 грн.

Додатковим договором від 12 червня 2013 року № АП-07-0035ДС5 до договору сторони доповнили договір поставки додатковими засобами захисту рослин: Тотал К у кількості 30,00 літрів на суму 1953,60 грн., які позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити до 20 червня 2013 року в сумі 586,08 грн. та до 15 жовтня 2013 року в сумі 1367,52 гривень (п. п. 1, 3, 4 додаткового договору від 12 червня 2013 року № АП-07-0035ДС5 до договору).

Додатковим договором від 17 червня 2013 року № АП-07-0035ДС6 до договору сторони доповнили договір поставки додатковими засобами захисту рослин: Тотал К у кількості 60,00 літрів на суму 3914,40 грн., які позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити до 20 червня 2013 року в сумі 1174,32 грн. та до 15 жовтня 2013 року в сумі 2740,08 гривень (п. п. 1, 3, 4 додаткового договору від 17 червня 2013 року № АП-07-0035ДС6 до договору).

На виконання умов договору та додаткових договорів до нього позивачем було здійснено поставку товару, що підтверджується такими документами: видатковою накладною від 16 квітня 2013 року № АП-07-0040 на суму 24 267,18 грн. та довіреністю від 16 квітня 2013 року; видатковою накладною від 19 квітня 2013 року № АП-07-0054 на суму 12207,00 грн. та довіреністю від 19 квітня 2013 року; видатковою накладною від 26 квітня 2013 року № АП-07-0091 на суму 13030,00 грн. та довіреністю від 23 квітня 2013 року; видатковою накладною від 15 травня 2013 року № АП-07-0128 на суму 48400,50 грн. та довіреністю № 49 від 13 травня 2013 року; видатковою накладною від 01 червня 2013 року № АП-07-0178 на суму 2445,00 грн. та довіреністю № 51 від 01 червня 2013 року; видатковою накладною від 13 червня 2013 року № АП-07-0205 на суму 1953,60 грн. та довіреністю від 13 червня 2013 року; видатковою накладною від 18 червня 2013 року № АП-07-0210 на суму 3914,40 грн. та довіреністю № 54 від 17 червня 2013 року. Загальна вартість поставлених засобів захисту рослин, становить 106217,68 грн.

Як зазначає позивач, відповідно до договору та додаткових договорів до нього ТОВ «Полібудінвест» повинне було розрахуватися за поставлений товар до 15 жовтня 2013 року. Проте, ТОВ «Полібудінвест» порушило погоджений сторонами строк оплати за товар, сплативши лише частину вартості поставленого товару в розмірі: 10942,25 грн. - 12 квітня 2013 року, що підтверджується банківською випискою за 12 квітня 2013 року; 3909,00 грн. - 23 квітня 2013 року, що підтверджується банківською випискою за 23 квітня 2013 року; 14520,15 грн. - 13 травня 2013 року, що підтверджується банківською випискою за 13 травня 2013 року; 733,50 грн. - 6 травня 2013 року, що підтверджується банківською випискою за 16 травня 2013 року; 586,08 гнр. - 12 червня 2013 року, що підтверджується банківською випискою за 12 червня 2013 року; 1174,32 грн. - 17 червня 2013 року, що підтверджується банківською випискою за 17 червня 2013 року.

Сума основного боргу ТОВ «Полібудінвест» перед ТОВ «Хімагромаркетинг», за розрахунком позивача станом на 05 березня 2014 року становить 74352,38 грн., що також додатково підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 18.04.2013 року, доказів оплати якої матеріали справи не містять.

З матеріалів справи також вбачається, що для забезпечення виконання зобов'язання по договору ТОВ «Полібудінвест», між ТОВ «Хімагромаркетинг» та ПП «Хімагромаркетинг 2000» укладено договір поруки № ПР - 07-0035 від 17.06.2013 року, відповідно до п. 1.1 якого ПП «Хімагромаркетинг 2000» є поручителем перед позивачем за належне виконання зобов'язань ТОВ «Полібудінвест» щодо оплати товару та зобов'язується відповідати за своєчасне та повне виконання ТОВ «Полібудінвест» своїх зобов'язань.

10 лютого 2014 року позивач направив ПП «Хімагромаркетинг 2000» вимогу від 05.02.2014 року, якою вимагав оплатити суму основного боргу в розмірі 74352, 38 грн. у відповідності до п. 1.3 договору поруки укладеного ними.

Оскільки, заборгованість у розмірі 74352,38 грн. ні ТОВ «Полібудінвест», ні ПП «Хімагромаркетинг 2000» не було сплачено, ТОВ «Хімагромаркетинг» у березні 2014 року звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Полібудінвест» та ПП «Хімагромаркетинг 2000» про стягнення 111325,74 грн. по договору поставки № АП-07-0035 від 11.04.2013 року, з яких 74352,38 грн. основного боргу, 17306,79 грн. річних (40% та 96%), 3733,92 грн. пені, 15932,65 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем - 1 умов договору поставки № АП - 07 - 0035 від 11 квітня 2013 року та додаткових договорів до нього, та відповідачем - 2 умов договору поруки № ПР - 07-0035 від 17 червня 2013 року в частині оплати поставленого за договором поставки товару.

Як зазначалося вище рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року по справі № 910/5142/14 позов ТОВ «Хімагромаркетинг» до ТОВ «Полібудінвест» та ПП «Хімагромаркетинг 2000» про стягнення 111 325,74 грн. - задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 74 352,38 грн. основної заборгованості, 3 733,92 грн. пені, 17 306, 79 грн. 40% і 96% річних, 5 310,88 грн. штрафу та 2 014,08 грн. судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Хімагромаркетинг» підлягає задоволенню. Рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року по справі № 910/5142/14 скасуванню частково в частині стягнення 5310,88 грн. штрафу з прийняттям в цій частині нового рішення.

Як вірно вказав суд першої інстанції, договір поставки № АП - 11 - 0035 від 11.04.2013 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору було поставлено відповідачу товар на суму 106217,68 грн., що підтверджується матеріалами справи. В матеріалах відсутні будь-які претензії з боку відповідача, щодо невідповідності поставки умовам договору. Проте, відповідачем за поставлений по договору товар був частково оплачений лише на суму 31865,30грн. Заборгованість відповідача перед позивачем за договором, становить 74352,38 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції факт наявності боргу у ТОВ «Полібудінвест» перед ТОВ «Хімагромаркетинг» за договором в сумі 74352, 38 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і ТОВ «Полібудінвест» не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 2.1. договору та у відповідності до п. 3 додаткових договорів до договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу з ТОВ «Полібудінвест» у розмірі 74352, 38 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суду апеляційної інстанції відповідачами не було надано суду доказів сплати заборгованості у розмірі 74352,38 грн.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до договору поруки № ПР-11-0035 від 17.06.2013 року передбачено, що забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Полібудінвест» по договору № АП - 11 - 0035 від 11.04.2013 року та додаткових договорів до нього щодо оплати товару забезпечується порукою ПП «Хімагромаркетинг 2000» (відповідача - 2), а отже відповідач-2 є солідарно зобов'язаним за виконання зобов'язань ТОВ «Полібудінвест» (відповідача-1) щодо оплати товару по вказаним правочинам перед позивачем. Отже, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд правомірно стягнув солідарно заборгованість за договором поставки № АП - 11 - 0035 від 11.04.2013 року з ТОВ «Полібудінвест» та ПП «Хімагромаркетинг 2000» у розмірі 74352,38 грн.

Крім стягнення суми основної заборгованості з ТОВ «Полібудінвест» та ПП «Хімагромаркетинг 2000» за договором поставки № АП - 11 - 0035 від 11.04.2013 року та додаткових договорів до нього, позивач просить стягнути 3733,92 грн. пені у відповідності до п. 5.2 договору за період з 16.10.2013 року по 05.03.2014 року, 17306,79 грн. річних (40 %, 96%) за період з 16.10.2013 року по 05.03.2014 року у відповідності до п. 5.5 договору та 15932,65 грн. штрафу у відповідності до п. 5.4 договору.

Так, що стосується стягнення 3733,92 грн. пені у відповідності до п. 5.2 договору за період з 16.10.2013 року по 05.03.2014 року, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно п. 5.2 договору сторони погодили, що покупець відповідає на несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 даного договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування пені зробленого позивачем та перевіреного судом першої інстанції, судова колегія апеляційного господарського суду вважає його обґрунтованим та арифметично вірним. Отже, місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідачів на користь позивача пеню у сумі 3733,92 грн.

Що стосується стягнення 17306,79 грн. річних (40 % та 96%) за період з 16.10.2013 року по 05.03.2014 року у відповідності до п. 5.5 договору судова колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, пунктом 5.5 договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яносто календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1 договору, вважається, що продавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з 40 % і 96 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) та п. 5.5 договору, а відповідач-1 є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 40 % і 96 % річних нарахованих на суму боргу є обґрунтованими.

Так, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку річних, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду також вважає розрахунок позивача обґрунтованим та арифметично вірним, а отже з відповідача підлягає стягненню 17306,79 грн. річних (40 %, 96%) за період з 16.10.2013 року по 05.03.2014 року.

Однак, що стосується висновків суду першої інстанції в частині розрахунку штрафу та стягнення з відповідача штрафу лише у розмірі 5% від суми заборгованості за прострочення оплати товару, що становить 5310,88 грн., судова колегія погодитися не може виходячи з наступного.

Пунктом 5.4. договору сторони визначили, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більш ніж 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни договору.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Як вбачається з умов договору поставки № АП - 11 - 0035 від 11.04.2013 року сторонами договору врегульовано питання щодо застосування штрафних санкцій, а саме, пунктом 5.4 договору сторони визначили, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більш ніж 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни договору.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що розділом 5 договору «Відповідальність сторін» не передбачено встановлення штрафних санкцій у відповідності до Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР №888 від 25.07.1988 року, за умовами якого штраф встановлюється у розмірі 5%. Отже нарахування штрафу на підставі умов даного положення є неправомірним.

Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом помилково було застосовано Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, яке затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888, що встановлює штраф у розмірі 5% суми, від уплати якої покупець відмовився чи ухилився, оскільки вказане положення є нормативним актом, а не Законом, тоді як сторонами, умовами договору погодили штраф у розмірі 15% від ціни договору, що не суперечить чинному законодавству.

Тобто, укладаючи договір поставки № АП-07-0035 від 11.04.2013 року, сторони на власний розсуд визначили умови останнього, зокрема, застосування відповідальності за порушення умов договору передбачено п. 5.4 договору, відповідно до якого у випадку прострочення зобов'язань, передбачених розділом 2 договору, більше ніж 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі 15% від ціни договору.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування 15% штрафу у відповідності до п. 5.4 договору зробленого позивачем, судова колегія апеляційного господарського суду вважає його обґрунтованим та арифметично вірним. Отже, з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача 15% штрафу у сумі 15932,65 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по справі щодо стягнення основної суми боргу, пені, та 40 % і 96 % річних. При цьому, місцевим господарським судом помилково було застосовано Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, яке затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888, що встановлює штраф у розмірі 5% суми, від уплати якої покупець відмовився чи ухилився. У даному випадку необхідно виходити з умов договору тобто п. 5.4 відповідно до якого сторони погодили, що у випадку прострочення зобов'язань, передбачених розділом 2 договору, більше ніж 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі 15% від ціни договору.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ТОВ «Хімагромаркетинг» на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року у справі № 910/5142/14 слід задовольнити. Рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року у справі № 910/5142/14 скасувати частково в частині стягнення з відповідачів 5% штрафу у розмірі 5310,88 грн. В цій частині прийняти нове рішення суду яким, стягнути з відповідачів на користь позивача 15% штрафу у розмірі 15932,65 грн. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року у справі № 910/5142/14 залишити без змін.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що формулювання у резолютивній частині рішення: «з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення» в разі примусовому виконанні рішення може бути трактоване державним виконавцем як спосіб виконання рішення шляхом накладення арешту виключно на рахунки боржника, без можливості арешту майна боржника. У зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне виключити з резолютивної частини рішення вищезазначене словосполучення з метою уникнення утруднення виконання судового рішення в подальшому.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року у справі № 910/5142/14 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року у справі № 910/5142/14 скасувати частково в частині стягнення з відповідачів 5% штрафу у розмірі 5310,88 грн.

В цій частині прийняти нове рішення суду яким, стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Полібудінвест» (71709, Запорізька обл., м. Токмак, вул. Леніна, 356; код ЄДРПОУ 33308845) та з приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000» (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15, код ЄДРПОУ 30369454) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, буд. 15; код ЄДРПОУ 30262667) 15932,65 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять дві) грн. 65 коп. штрафу. Виключити з резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року речення наступного змісту: «з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення».

3. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року у справі № 910/5142/14 залишити без змін.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Полібудінвест» (71709, Запорізька обл., м. Токмак, вул. Леніна, 356; код ЄДРПОУ 33308845) та з приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000» (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15, код ЄДРПОУ 30369454) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, буд. 15; код ЄДРПОУ 30262667) по 1113 (одну тисячу сто тринадцять) грн. 26 коп. витрат по оплаті судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та по 556 (п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 63 коп. з кожного судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/5142/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 14.07.2014 року