Ухвала

від 16.07.2014 по справі 910/3880/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"16" липня 2014 р. Справа №910/3880/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Федорчука Р.В.

Лобаня О.І.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.05.2014 року

у справі №910/3880/14 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»

до приватного підприємства «НІКО»

про стягнення 577 742,06 грн.,-

за участю представників сторін:

від апелянта: ОСОБА_3 - представник;

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 26.05.2014 року у справі №910/3880/14 господарським судом міста Києва затверджено мирову угоду, яка укладена між приватним акціонерним товариством «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» та приватним підприємством «НІКО». Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 11 341,02 грн. Провадження у справі №910/3880/14 припинено.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить залучити його до участі у справі №910/3880/14 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ухвалу господарського суду міста Києва від 26.05.2014 року про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі №910/3880/14 скасувати, справу №910/3880/14 передати на розгляд до господарському суду міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2014року у справі №910/3880/14 апеляційну скаргу ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Представник апелянта у судовому засіданні 16.07.2014 року надав свої пояснення у справі, підтримав доводи, що викладені в апеляційні скарзі та просив залучити ОСОБА_4 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у справі №910/3880/14, апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу господарського суду міста Києва від 26.05.2014 року у справі №910/3880/14 скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що ухвала господарського суду міста Києва від 26.05.2014 року у справі №910/3880/14 про затвердження мирової угоди винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Також апелянт зазначає, що ОСОБА_4 суд першої інстанції незаконно відмовив у задоволенні заяви про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оскільки йому належить 4,5454% загальної кількості акцій приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція».

Заслухавши пояснення та доводи представника апелянта у справі, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Згідно з ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Отже, із наведеної норми вбачається, що підставою для надання певній, не залученій до участі у справі, особі права на звернення з апеляційною скаргою є саме порушення її прав або охоронюваних законом інтересів внаслідок вирішення судом спору у справі, до участі в якій ця особа обов'язково підлягала залученню як така, що мала певні права і обов'язки у спірних правовідносинах.

При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 02.09.2008 року у справі №23/294 та в ухвалі Вищого господарського суду України від 07.09.2010 року у справі №33/289.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Відповідно до п. 5-2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України», у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження, повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Як вбачається з матеріалів справи та беручи до уваги предмет спору у даній справі, у разі задоволення позову так і в разі відмови в його задоволенні, рішення в даній справі жодним чином не впливає на права та обов'язки ОСОБА_4, оскільки обставини наведені в клопотанні стосуються корпоративних прав заявника в тому числі його частки (акцій) в статутному капіталі акціонерного товариства.

Згідно з п. 11 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 року № 13 акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів не вбачає підстав для залучення ОСОБА_4 до участі у справі №910/3880/14 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 78 ГПК України мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету спору.

Зі змісту наведеного вбачається, що умови мирової угоди мають стосуватися лише правовідносин сторін, які є об'єктом спору. Умови мирової угоди не можуть поширюватися на осіб, які не є сторонами спору. Умови мирової угоди не можуть стосуватися вимог, що не заявлялися в позовній заяві.

За своїм змістом мирова угода - це угода, яка укладається між сторонами з метою припинення спору та вирішення всіх спірних питань, задля яких і було подано позов, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Така угода призводить до врегулювання спору шляхом визначення її сторонами певних дій, які та чи інша сторона угоди має вчинити.

У зв'язку з цим, укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, закріплених у вказаних вище процесуальних нормах, є правом сторони, яке, відповідно до процесуального Закону, неможливо реалізувати тільки за наявності умов - якщо такі дії суперечать законодавству, або це призводить до порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що мирова угода від 26.05.2014 року у справі №910/3880/14 укладена в інтересах сторін, не зачіпає інтересів третіх осіб, не суперечить вимогам чинного законодавства і є такою, що підписана повноважними особами.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 не визначений в цій справі ані стороною, ані третьою особою. Водночас, скаржник не підпадає й під ознаки особи, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права та обов'язки, з огляду на те, що ухвала місцевого господарського суду про затвердження мирової угоди від 26.05.2014 року у справі №910/3880/14 не містить висновків про його права та обов'язки.

Відповідно до п. 5-2 вище зазначеної постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 якщо буде встановлено, що права особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з відсутністю вирішення в оскаржуваній ухвалі місцевого господарського суду питання про права та обов'язки апелянта, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення апеляційного провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 02.07.2013 року у справі №47/458.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання про залучення ОСОБА_4 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у справі №910/3880/14 відмовити.

2. Апеляційне провадження у справі №910/3880/14 за апеляційної скаргою ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.05.2014 року у справі №910/3880/14 припинити.

3. Справу №910/3880/14 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Р.В. Федорчук

О.І. Лобань