Ухвала

від 03.06.2014 по справі 826/8282/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8282/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НБТ Директ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НБТ Директ" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НБТ Директ" (далі - ТОВ "НБТ Директ") звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 13.02.2013 р. № 0001752230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі .

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було проведено перевірку ТОВ «НБТ Директ», за результатами якої складено акт від 25.01.2013р. №236/22-30/37996103 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Сейл менеджмент» (код ЄДРПОУ 38150196) за липень 2012 року» (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст. 203 , 215 , 216 , 228 , 236 ЦК України (правочини здійснені між позивачем та ТОВ «Сейл менеджмент» за липень 2012 року є нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення) та п. 44.1 статі 44 , п. 198.3, 198.6 статті 198 , п. 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 517 432 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем 13.02.2013р. було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001752230, яким за порушення п. 44.1 статі 44 , п. 198.3, 198.6 статті 198 , п. 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 646 790 грн., в тому числі основний платіж - 517 432 грн. та штрафні санкції - 129 358 грн.

Позивач заперечує правомірність вищевказаного податкового повідомлення-рішення відповідача, у зв'язку з чим просить визнати його протиправним та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України , який вступив в силу з 01.01.2011 року.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України , податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Положеннями абз. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України , платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Аналізуючи положення чинного законодавства, слід зазначити, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що між позивачем та ТОВ «Сейл менеджмент» були укладені договори №524-0712 від 03.07.2012р., №525-0712 від 03.07.2012р., №526-0712 від 03.07.2012р., №527-0712 від 03.07.2012р., №534-0712 від 04.07.2012р. про обслуговування торгівельного обладнання, за умовами яких ТОВ «Сейл менеджмент» (Виконавець) зобов'язується протягом місяця виконувати роботи з обслуговування торгівельного обладнання в м. Умань, вул. Шевченка, 23-а, м. Прилуки, вул. Київська, 138, м. Житомир, вул. Вітрука, 9-а, м. Умань, вул. П. Комуни, 31-а, м. Стрий, вул. Т. Шевченка, 91 (поточний ремонт, регламентно - профілактичні роботи).

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Сейл менеджмент» були виписані податкові накладні №117 від 31.07.2012р. на суму 58 600 грн., у тому числі ПДВ 9 766,67грн., №118 від 31.07.2012р. на суму 59 800 грн., в тому числі ПДВ 9 966,67 грн., №119 від 31.07.2012р. на суму 56 300 грн., в тому числі ПДВ 9 383,33 грн., №121 від 31.07.2012р. на суму 23 800 грн., у тому числі ПДВ 3 966,67 грн., №120 від 31.07.2012р. на суму 57 800 грн., у тому числі ПДВ 9 633,33 грн., №122 від 31.07.2012р. на суму 38 800 грн., у тому числі ПДВ 6 466,67 грн.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Сейл менеджмент» були укладені договори на виконання робіт №536-0712 від 04.07.2012р., №537-0712 від 04.07.2012р., №538-0712 від 04.07.2012р. №539-0712 від 04.07.2012р., №540-0712 від 04.07.2012р., №541-0712 від 04.07.2012р., №542-0712 від 04.07.2012р., №543-0712 від 04.07.2012р., №544-0712 від 04.07.2012р., №545-0712 від 04.07.2012р., за умовами яких ТОВ «Сейл менеджмент» (Виконавець) зобов'язується протягом місяця виконувати роботи з експлуатаційно - технічного обслуговування приміщень за адресами: м. Прилуки, вул. Київська, 138; м. Лубни, вул. Радянська, 98, м. Дніпропетровськ, вул. Малиновського, 2; м. Дніпропетровськ, вул. Щербини, 4, вул. Боброва 1; м. Трускавець, вул. Суховоля, 54-А, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 176; вул. Сахарова, 45, м. Дрогобич, вул. Самборська, 128; м. Луцьк вул. Єршова, 11, м. Ровно, вул. Короленка, 1; м. Дніпродзержинськ, вул. Сіровця, 9, проспект Леніна, 57-А, м. Полтава, вул. Вавілова, 9/26, вул. Фрунзе, 185, вул. Фрунзе, 60А, м. Кіровоград, проспект Університетський, 21-А, вул. Краснозоряна, 13, вул. 50 років Жовтня 22Б та інші.

На виконання умов зазначених договорів ТОВ «Сейл менеджмент» були виписані податкові накладні №123 від 31.07.2012р. на суму 59 400 грн., у тому числі ПДВ 9 900 грн., №124 від 31.07.2012р. на суму 59 400 грн., у тому числі ПДВ 9 900 грн., №125 від 31.07.2012р. на суму 59 400грн., у тому числі ПДВ 9 900 грн., №131 від 31.07.2012р. на суму 59 400 грн., у тому числі ПДВ 9 900грн., №126 від 31.07.2012р. на суму 59 400 грн., у тому силі ПДВ 9 900 грн., №127 від 31.07.2012р. на суму 59 400 грн., у тому числі ПДВ 9 900 грн., №128 від 31.07.2012р. на суму 59 400 грн., у тому числі ПДВ 9 900грн., №129 від 31.07.2012р. на суму 59 400 грн., у тому числі ПДВ 9 900грн., №130 від 31.07.2012р. на суму 59 400 грн., у тому числі ПДВ 9 900грн.. №132 від 31.07.2012р. на суму 59 400 грн., у тому числі ПДВ 9 900 грн.

Разом з тим, 09.07.2012р. між позивачем та ТОВ «Сейл менеджмент» було укладено договір купівлі - продажу №514-0712, за умовами якого ТОВ «Сейл менеджмент» (Продавець) зобов'язується продати (передати у власність) товар, а саме: сухофрукти, а Покупець - прийняти та оплатити вартість такого товару.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Сейл менеджмент» виписано податкову накладну №106 від 23.07.2012р. на загальну суму 2 215 493,22 грн., в тому числі ПДВ 369 248,87 грн.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України установлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Положенням статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним в судовому порядку. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення так і досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 , з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Заперечуючи проти вимог даного позову відповідач, зокрема, вказує на нікчемність укладених позивачем правочинів, які на його думку є фіктивними та не створюють жодних юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю.

На підтвердження своїх заперечень відповідач посилається на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС №3802/22-9/38150196 від 20.09.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сейл менеджмент» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за липень 2012 року.

За висновками даного акту вбачається наявність факту передачі товарів (послуг) ТОВ «Сейл менеджмент» контрагентам-покупцям за відсутності (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, пунктом 5 якого визначено лише один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Відповідно до п. 201.10 . ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.4 . ст. 201 Податкового кодексу Кодексу, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні також первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" .

Досліджуючи обставини даної справи та оцінюючи наявні в ній докази, колегія суддів зазначає, що наявні в справі копії договорів, податкових накладних та актів виконаних робіт не дають змоги встановити їх зв'язок з укладеними позивачем договорами та не підтверджують товарність спірних угод.

Разом з тим, висновок податкового органу про заниження сум податкових зобов'язань, пов'язується насамперед із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання робіт/послуг у ТОВ «Сейл менеджмент» та безпідставне віднесення ним до витрат витрати на їх придбання, що ґрунтується на даних перевірки ТОВ «Сейл менеджмент» та не підтвердженням факту виконання робіт/послуг.

У зв'язку цим, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про безпідставне віднесення ТОВ "НБТ Директ" суми податку на додану вартість до податкового кредиту та до складу витрат, витрати на придбання робіт/послуг за господарськими операціями з ТОВ «Сейл менеджмент».

Крім того, колегія суддів критично ставиться до первинних бухгалтерських документів, а саме: податкових накладних та актів приймання-передачі, наданих позивачем на підтвердження фактичного здійснення вищезазначених господарських операцій.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НБТ Директ"- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 09.06.14 р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.