Ухвала

від 01.07.2014 по справі 818/1042/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 р.Справа № 818/1042/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2014р. по справі № 818/1042/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиелектроснаб"

до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Сумиелектроснаб", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.04.2014 року № 0000992202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 96998,00 грн. (а.с.40-44).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 14.03.2014 року по 20.03.2014 року ДПІ у м. Сумах було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Сумиелектроснаб" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Басмер Лтд" за період 01.03.2013 року по 31.03.2013 року, якою було встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за березень 2013 року на 64665,00 грн.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у м. Сумах складено акт від 27.03.2014 року № 961/2202/32779740/119 (а.с.8-34).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Сумах винесено податкове повідомлення-рішення від 10.04.2014 року № 0000992202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 96998,00 грн., в тому числі 64665,00 грн. основного платежу та 32333,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.35).

Також судом першої інстанції встановлено, що при перевірці використано дані акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16.04.2013 року № 1379/22.8/38290555 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Басмер Лтд" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року" (а.с.146-155). На підставі вказаного акту відповідач дійшов висновку про відсутність доказів реальності здійснення господарських операцій між ТОВ "Сумиелектроснаб" та ТОВ "Басмер Лтд".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності в діях позивача порушень положень Податкового кодексу України та, відповідно, відсутності факту заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Висновки відповідача викладені в акті перевірки позивача не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "Басмер Лтд" (постачальник) та ТОВ "Сумиелектроснаб" (покупець) укладено договір поставки від 03.01.2013 року № 030113 (а.с.51-52). Згідно вказаного договору, постачальник передає покупцю товар, визначений в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які формуються постачальником на підставі усних заявок покупця. Розрахунки за товар проводяться на умовах 100 % передоплати.

Згідно п. 1 додаткової угоди від 01.03.2013 року, оплату товару, що повинен постачатись в березні 2013 року, відстрочено до 03.01.2015 року (а.с.53).

Товар, визначений в рахунках фактурах від 07.03.2013 року № 03/07 (всього на суму 43017,60 грн., в тому числі 7169,60 грн. податку на додану вартість), від 18.03.2013 року № 03/18 (всього на суму 20088,83 грн., в тому числі 3348,14 грн. податку на додану вартість), від 18.03.2013 року № 03/18-6 (всього на суму 15289,57 грн., в тому числі 2548,26 грн. податку на додану вартість), від 22.03.2013 року № 03/22 (всього на суму 6483,00 грн., в тому числі 1080,50 грн. податку на додану вартість), від 22.03.2013 року № 03/22-4 (всього на суму 44386,72 грн., в тому числі 7397,79 грн. податку на додану вартість), від 29.03.2013 року № 03/29-3 (всього на суму 49581,61 грн., в тому числі 8263,60 грн. податку на додану вартість), від 29.03.2013 року № 03/29-4 (всього на суму 47173,92 грн., в тому числі 7862,32 грн. податку на додану вартість), від 29.03.2013 року № 03/29-5 (всього на суму 46162,80 грн., в тому числі 7693,80 грн. податку на додану вартість), від 29.03.2013 року № 03/29 (всього на суму 46583,23 грн., в тому числі 7763,87 грн. податку на додану вартість), від 29.03.2013 року № 03/29-7 (всього на суму 23697,48 грн., в тому числі 3949,58 грн. податку на додану вартість), від 29.03.2013 року № 03/29-1 (всього на суму 45522,06 грн., в тому числі 7587,01 грн. податку на додану вартість) (а.с.76-86) видано позивачу згідно видаткових накладних від 07.03.2013 року № 343, від 18.03.2013 року № 344, від 18.03.2013 року № 345, від 22.03.2013 року № 346, від 22.03.2013 року № 347, від 29.03.2013 року № 348, від 29.03.2013 року № 349, від 29.03.2013 року № 350, від 29.03.2013 року № 351, від 29.03.2013 року № 352, від 29.03.2013 року № 353 (а.с.54-64).

ТОВ "Басмер Лтд" видало ТОВ "Сумиелектроснаб" податкові накладні від 07.03.2013 року № 343 на суму 43017,60 грн., в тому числі 7169,60 грн. податку на додану вартість, від 18.03.2013 року № 344 на суму 15289,57 грн., в тому числі 2548,26 грн. податку на додану вартість, від 18.03.2013 року № 345 на суму 20088,83 грн., в тому числі 3348,14 грн. податку на додану вартість, від 22.03.2013 року № 346 на суму 44386,72 грн., в тому числі 7397,79 грн. податку на додану вартість, від 22.03.2013 року № 347 на суму 6483,00 грн., в тому числі 1080,50 грн. податку на додану вартість, від 29.03.2013 року № 348 на суму 47173,92 грн., в тому числі 7862,32 грн. податку на додану вартість, від 29.03.2013 року № 349 на суму 46162,80 грн., в тому числі 7693,80 грн. податку на додану вартість, від 29.03.2013 року № 350 на суму 49581,61 грн., в тому числі 8263,60 грн. податку на додану вартість, від 29.03.2013 року № 351 на суму 45522,06 грн., в тому числі 7587,01 грн. податку на додану вартість, від 29.03.2013 року № 352 на суму 23697,48 грн., в тому числі 3949,58 грн. податку на додану вартість, від 29.03.2013 року № 353 на суму 46583,23 грн., в тому числі 7763,87 грн. податку на додану вартість (а.с.65-75).

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним на момент їх виписання законодавству.

Товар транспортовано до м. Суми на підставі договору на транспортне обслуговування від 02.01.2013 року, укладеного ТОВ "Сумиелектроснаб" з ПП АДРЕСА_1 (а.с.82), що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних від 07.03.2013 року 703САА70313 (а.с.88), від 18.03.2013 року 183САА180313 (а.с.89), від 22.03.2013 року 223САА220313 (а.с.90), від 29.03.2013 року 293САА290313 (а.с.91).

Отриманий товар реалізовано ТОВ "Сумиелектроснаб" контрагентам, що підтверджується копіями видаткових та податкових накладних, довіреностями на отримання товару (а.с.93-145).

Таким чином, фактичне виконання договору поставки від 03.01.2013 року № 030113, укладеного між ТОВ "Сумиелектроснаб" та ТОВ "Басмер Лтд" підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу)

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те що, позивач виконав вимоги ПК України, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який, в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України - видав покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлену податкову накладну на визначену та сплачену покупцем суму податку.

Щодо посилання в акті перевірки на неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Зазначена правова позиція цілком узгоджується з висновками Верховного Суду України викладеними у рішенні від 31.01.2011 р. у справі №21-42а10 за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Суд також керується ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач факти вказаних в акті перевірки від 27.03.2014 року № 961/2202/32779740/119 порушень та правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 10.04.2014 року № 0000992202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 96998,00 грн. належним чином не довів.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2014р. по справі № 818/1042/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В. Судді Ральченко І.М. Бершов Г.Є.