Ухвала

від 14.07.2014 по справі 813/2869/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2014 р. м. Київ К/800/21342/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Вербицької О.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2014

та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2013

у справі № 813/2869/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеко»

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеко» звернулось до суду з позовом, з урахуванням зміни позовних вимог, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 22.10.2012 № 0002792320, від 15.01.2013 № 0000242320 та № 0000262320.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Одеко» з питань правильності визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, складено акт № 1475/22-10/35000182 від 02.10.2012, в якому зафіксовано порушення: пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4, пп. пп. 7.3.5, 7.3.6 п. 7.3 ст. 7, п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. пп. 14.1.40, 14.1.81, 14.1.90, 14.1.257, п. 14.1 ст. 14, п. 137.10 ст. 137, п. 153.8 ст. 153, п. 3 підр. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2011 року на суму 243 839 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за ІІ квартал 2012 року в сумі 506 409 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки та процедури адміністративного оскарження відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 22.10.2012 № 0002792320 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 506 409 грн.

- від 15.01.2013 № 0000242320 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток 181 755,75 грн., в т.ч.: 166 574 грн. основного платежу та 15 181,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- від 15.01.2013 № 0000262320 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 607 129 грн.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем 28.04.2010 подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок по податку на прибуток за 2009 рік (№ реєстрації 9001401105), в якому безпідставно включено до складу валових доходів (рядок 02.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих періодів») суму 51 370 675 грн., в т.ч. надходження від продажу валюти в сумі 50 423 021 грн. та курсової різниці в сумі 947 654 грн., а також (рядок 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих періодів») включено до складу валових витрат суму 54 045 984 грн., в т.ч. балансову вартість проданої валюти в сумі 52 995 028 грн. та курсові різниці в сумі 1 050 956 грн., у зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок, що в порушення пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4, пп. 7.3.5, пп. 7.3.6 п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем завищено скоригований валовий дохід за 2009 рік в сумі 52 107 651 грн., оскільки поповнення статутного фонду підприємства (позивача) відбувалося в іноземній валюті, то коливання валютного курсу жодним чином не впливають на валовий дохід або валові витрати, а курсова різниця, нарахована на суму внеску до статутного фонду, який отримано від іноземного інвестора, не повинна відображатися у податковому обліку платника податків.

Відповідно до пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення). Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку. У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення). У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду.

Згідно з пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 цього Закону у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Згідно уточнюючого розрахунку за 2009 рік позивач відобразив операції з продажу іноземної валюти, шляхом включення до складу валових доходів суму в розмірі 50 423 021 грн., що відповідає сумі гривень отриманих від такого продажу, а до складу валових витрат суму 52 995 028 грн., що відповідає балансовій вартості валюти.

Правильність (точність) проведеного перерахунку у гривні відповідачем в акті перевірки та в ході судового розгляду під сумнів не ставиться.

Позивачем не було проведено перерахунку заборгованості в іноземній валюті по внесках до статного фонду і не відображено таких операцій при поданні уточнюючого розрахунку за результатами 2009 року.

В уточнюючому розрахунку позивачем відображено перерахунок балансової вартості іноземної валюти на кінець звітного періоду, що рахувалася на його банківському рахунку, що узгоджується з вищевказаними положеннями ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

А нормами пп. 4.2.5. п. 4.2. ст. 4, пп. 7.3.5., пп. 7.3.6. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не врегульовано правовідносини сторін, що виникли протягом періоду, за який здійснювалася перевірка.

Щодо встановленого під час перевірки позивача заниження задекларованих показників у рядку 03 ІД Декларації «Інші доходи», крім визначених у 01.1-01.5 на загальну суму 599 963 грн., в тому числі ІІ квартал 2011 року - 599 963 грн., судами зазначено, що в ході здійснення процедур адміністративного оскарження, ДПС у Львівській області було зроблено висновок про необґрунтованість зазначення відповідачем в акті перевірки про заниження інших доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування при не включенні до доходу суми коштів від реалізації корпоративних прав у ІІ кварталі 2011 року в сумі 599 963 грн., при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Парферон ЛТД» та ТОВ «ММДС-Україна». Також в ході розгляду скарг позивача в порядку адміністративного оскарження встановлено, що в акті перевірки, всупереч положенням п. 5.2. Розділу ІІ Порядку оформлення документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.10.2010 № 984, відсутня інформація про порушення підприємством (позивачем) пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 137.10 ст. 10 ПК України.

Як встановлено актом перевірки, за період з початку діяльності по 30.06.2009 позивачем здійснено придбання корпоративних прав таких суб'єктів господарювання як ТОВ «Контракт Сід», ТОВ «Лептон», ТОВ «Телесупутник», ТОВ «КТБ-Бородинський», ТОВ «Телком-Сервіс», ТОВ «БІС-КОМ», ТОВ «ЗФ ТРК Скіфія», ПП «Сигнал-Сервіс», ТОВ «ТК Галтехносервіс».

Оскільки, в подальшому дані суб'єкти господарювання були ліквідовані, а під час придбання покупцем (позивачем) не було проведено визначення вартості корпоративних прав, не визначено вартості чистих активів таких суб'єктів господарювання та не визначено реальну ціну майна, яке в подальшому при ліквідації цих підприємств може бути реалізоване, з урахуванням того, що укладені договори купівлі-продажу корпоративних прав нотаріально не посвідчені, на думку відповідача, такі операції не забезпечені ніякими реальними активами, то вартість придбання є гудвілом, який в силу положень пп. 14.1.40 п. 14.1 ст. 14 ПК України не підлягає амортизації і не враховується під час визначення витрат платника податку.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» корпоративні права - право власності на статутний капітал юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Згідно з абз. 1 пп. 7.6.1 п. 7.6 статті 7 цього Закону платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Відповідно до пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 зазначеного Закону під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості..

Витрати на придбання вказаних корпоративних прав були відображені позивачем у додатку КЗ до рядка 01.4 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2009 року, що не заперечується відповідачем та ним зазначається в акті перевірки.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що витрати на придбання зазначених корпоративних права відображені позивачем у податковому обліку вірно.

В ході здійсненої відповідачем перевірки не встановлено факту, що на момент вчинення угод щодо купівлі-продажу корпоративних прав, вказані вище суб'єкти господарювання, такі як: ТОВ «Контракт Сід», ТОВ «Лептон», ТОВ «Телекомпанія «Кабельне телебачення міста», ТОВ «Телекомінформ», ТОВ «Телерадіокомпанія «Дністер», ТОВ «Піон+», МПП «Одеко-Захід», ТОВ «Телесупутник», ТОВ «КТБ-Бородинський», ТОВ «Телком-Сервіс», ТОВ «БІС-КОМ», ТОВ «ЗФ ТРК Скіфія», ПП «Сигнал-Сервіс», ПП «Завжди добрий продакшн», ТОВ «Густав», ТОВ «ТК Галтехносервіс» та інші, були ліквідовані, та запис про їх ліквідацію внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В судовому порядку встановлено, що не відбулося ліквідації суб'єктів господарювання, корпоративні права яких були придбані позивачем. Такі припинили свою діяльність шляхом їх реорганізації через приєднання до позивача, що за своїми правовими наслідками є відмінними від ліквідації платника податків.

Отже, висновок відповідача про відсутність законодавчих підстав для відображення позивачем витрат, пов'язаних з придбання корпоративних прав, є необґрунтованим та невірним.

Відповідно до роз'яснення, наведеного в п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» гудвіл - нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю, як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації і не враховується у визначенні валових витрат платника податку.

На думку відповідача, під час здійснення операцій купівлі-продажу корпоративних прав, позивача слід було оцінити вартість чистих активів підприємств, корпоративні права, яких є предметом таких операцій.

Вказаний закон не містить положень про порядок оподаткування операцій по придбанню цілісного майнового комплексу.

Закон під продажем сукупних валових активів розуміє продаж підприємства як окремого об'єкта підприємництва, тобто продаж самостійного суб'єкта господарювання, яке здійснює самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів (ст. ст. 42, 62 Господарського кодексу України); або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства.

При цьому, законом передбачено обов'язковий наслідок здійснення продажу сукупних валових активів: набуття підприємством-покупцем прав і обов'язків (набуття статусу правонаступника) підприємства, що продає такі активи.

Оскільки в ході перевірки не встановлено, що також знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду, що під час укладення позивачем договорів купівлі-продажу корпоративних прав, мало місце укладення угод купівлі-продажу сукупних валових активів таких підприємств, висновки відповідача про неможливість віднесення до витрат позивача коштів, сплачених за придбання корпоративних прав, з огляду на п. 153.8 ст. 153 ПК України та з урахуванням визначення таких операцій через таке поняття, як «гудвіл» є необґрунтованими та безпідставними.

Не ґрунтуються на нормах Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» висновки податкового органу про необхідність під час укладення договорів купівлі-продажу корпоративних прав визначати вартість майна, оскільки під вартістю корпоративних прав розуміється саме їх вартість, визначена договором, а не вартість майна підприємства, яким вони емітовані.

В ході здійсненої відповідачем перевірки було встановлено завищення задекларованих позивачем за період з 01.04 по 31.12.2011 показників у рядку 06.6 декларації «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» (від'ємне значення рядка 07 податкової декларації за попередній звітний (податковий) або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року) на суму 6 071 060 грн. за рахунок включення у ІІ, ІІІ, ІV кварталах 2011 року до цього рядка від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік в сумі 6 071 060 грн.

Пунктом 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено особливості застосування у 2011 році пункту 150.1 статті 150 цього Кодексу.

Зазначена законодавча норма застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Абзац другий пункту 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат другого кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.

В свою чергу, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 1 квітня 2011 року норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п. 6.1 ст. 6 зазначеного Закону якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням пункту 22.4 статті 22 вказаного Закону.

Особливості, встановлені п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. До складу валових витрат платника податку на прибуток за III квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилося станом на 1 січня 2010 року (після набрання зазначеною нормою законної сили).

Водночас, як передбачено абз. 2 п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, в 2011 році встановлені п. 22.4 ст. 22 цього Закону обмеження щодо можливості врахування усієї суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкту оподаткування, що виникло у 2010 році.

Таким чином, відповідно до зазначених законодавчих норм до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що виникли протягом 2010 року.

Отже, розрахунок об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися протягом 2010 року.

В свою чергу, на підставі пункту 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Таким чином, до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, в свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

В подальшому розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому тлумачення абзацу третього пункту 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в системному взаємозв'язку із абзацом другим цього ж пункту дозволяє дійти висновку про те, що наведене в цій нормі поняття «від'ємне значення, отримане в першому кварталі 2011 року» - це від'ємне значення, отримане як розрахунок значення об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року на підставі норм чинного на час проведення розрахунку законодавства, у тому числі щодо визначення складу валових витрат, які враховувалися при визначенні об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року.

Правові наслідки формування від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за перший квартал 2011 року визначено пунктом 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Згідно із зазначеною нормою Перехідних положень, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Причому ані Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ані Податковий кодекс України не передбачають можливості обмежити формування витрат другого кварталу 2011 року лише тими сумами від'ємного значення, які виникли як результат діяльності саме першого кварталу 2011 року, без урахування непогашених наростаючим підсумком сум від'ємного значення попередніх податкових періодів.

Таким чином, судами обох інстанцій вірно зазначено, що позивач правомірно здійснив розрахунок об'єкта оподаткування II-IV кварталів 2011 року, з урахуванням розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування у І кварталі 2011 року, що сформувався за рахунок витрат попереднього періоду.

Зважаючи на викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2014 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.В. Вербицька О.А. Моторний