Ухвала

від 08.07.2014 по справі 825/892/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року Справа: № 825/892/14

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мена-дерево-обробний завод» до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мена-дерево-обробний завод» ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області ( далі - відповідач ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2013 року № 0001042200 та № 0001052200.

Чернігівський окружний адміністративний суд своєю постановою від 03 квітня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Мена-дерево-обробний завод» ( далі - ТОВ «Мена-ДОЗ» ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області як платник податку на додану вартість.

Менською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мена-ДОЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємодії з ТОВ «Торгсервіс» за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 22.11.2013 року № 103/22/31948363.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення ТОВ «Мена- ДОЗ» вимог податкового законодавства, що призвело до завищення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 25 460,00 грн. та заниження суми податку на прибуток у розмірі 29 279,00 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 22.11.2013 року № 103/22/31948363 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.12.2013 року № 0001042200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 38 190,00 грн., з яких 25 460,00 грн. - за основним платежем та 12 730,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0001052200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 29 279,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та надання послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції та установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

Крім того, у відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є наявність одночасно двох умов: 1) первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних; 2) наявність в осіб, які здійснюють нарахування податку та складання податкових накладних, статусу платника податку.

Разом з тим, реальність здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Торгсервіс» за договором поставки від 01.11.2010 року № 011110 підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: видатковою та податковою накладними, рахунком-фактурою, платіжними дорученнями, які складені у відповідності з вимогами ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що товарність фінансово-господарських операцій за договором поставки від 01.11.2010 року № 011110 також підтверджується актами списання матеріальних цінностей та актами переробки матеріалів на виходу продукції на об'єктах, з яких вбачається факт використання у господарській діяльності ТОВ «Мена- ДОЗ» товару ( обрізів пиломатеріалів ), придбаного позивачем у контрагента за вказаним договором.

Таким чином, оскільки витрати позивача за договором, укладеним між ТОВ «Мена- ДОЗ» і ТОВ «Торгсервіс» були відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеним контрагентом, який на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як платник ПДВ, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, а доказами, наявними в матеріалах справи повністю підтверджується реальність господарських операцій за спірним договором поставки та рух коштів між його сторонами, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із ТОВ «Торгсервіс» є безпідставним.

Посилання апелянта на акт від 22.02.2012 року № 104/23-3/32903590 про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Торгсервіс» не ґрунтуються на нормах права, з огляду на наступне.

Зі статті 61 Конституції України випливає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Отже, у чинному законодавстві України виникнення у платника ПДВ права на формування податкового кредиту не ставиться в залежність від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом, а тому при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, а відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, яке відповідно до ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що дії податкових органів пов'язані з проведенням зустрічної звірки ТОВ «Торгсервіс» з питань взаємовідносин із платниками податків за грудень 2011 року, що оформлена актом, на який посилається апелянт, та пов'язані з визнанням в цьому акті нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Торгсервіс», визнанні незаконними у судовому порядку постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012 року.

Доводи апелянта щодо відсутності у позивача товаросупровідних документів також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки за договором поставки від 01.11.2010 року № 011110 перевезення товару здійснюється за рахунок постачальника, тобто ТОВ «Торгсервіс», що обумовлює складання товарно-транспортних документів не позивачем, а його контрагентом.

До того ж, товаросупровідні документи не є обов'язковою первинною документацією у розумінні ПК України при складанні податкової звітності та підтвердження реальності господарських операцій за договором поставки товарів.

Таким чином, судова колегія вважає, що апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, діючи в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності достатніх та необхідних правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2013 року № 0001042200 та № 0001052200 та приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160 , 195 , 196 , 198 , 200 , 205 , 206 , 212 , 254 КАС України , суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.