Постанова

від 17.07.2014 по справі 825/2221/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2014 року Чернігів Справа № 825/2221/14

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,

представника позивача Зінченко Є.В.,

представника відповідача Веремія І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шишкінн Готель» до відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції про визнання дій та постанови протиправними, скасування постанови , -

В С Т А Н О В И В:

до Чернігівського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Шишкінн Готель» (надалі - позивач, ТОВ «Шишкінн Готель») з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправними дії заступника начальника відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції Веремія І.М. по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.06.2014 року, визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.06.2014 щодо примусового виконання постанови № 0087, виданої Держспоживінспекцією у Чернігівській області від 23.04.2014 року про стягнення з ТОВ «Шишкінн Готель» коштів в сумі 7640,00 грн.

Вимоги мотивує тим, що постанова Держспоживінспекції у Чернігівській області від 23.04.2014 № 0087 на даний час оскаржується в судовому порядку, тому вважає, що не може бути прийнята до примусового виконання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач діяв в межах та в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

23.04.2014 Держспоживінспекцією у Чернігівській області прийнята постанова про застосування штрафу до ТОВ «Шишкінн Готель» в розмірі 7640,00 грн.

16.06.2014 на підставі заяви Держспоживінспекції у Чернігівській області заступником начальника відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції Веремієм І.М. відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання постанови від 23.04.2014 № 0087 про стягнення з ТОВ «Шишкінн Готель» штрафу в розмірі 7640,00 грн. та винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 43706140 (а.с.5).

Вказана постанова слугувала підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Спірні правовідносини даного адміністративного позову регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною другою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Відповідно частини першої до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно пункту 1 частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання, зокрема, протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Частиною першою та другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Отже, аналізуючи вказані норми, державний виконавець для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення зобов'язаний діяти лише у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова відповідає вимогам статті 17, 18, 22 та 25 Закону України «Про виконавче провадження», тобто прийнята у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Посилання позивача на те, що постанова Держспоживінспекції у Чернігівській області від 23.04.2014 № 0087 не набрала законної сили, оскільки оскаржена в судовому порядку, тому не може бути прийнята державним виконавцем до виконання, суд до уваги не бере, оскільки в даній постанові вказано строк набрання чинності (23.04.2014р.), а інформація щодо її оскарження на час відкриття виконавчого провадження-16.06.2014 державному виконавцю відома не була.

Крім того, статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження. Такої підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, даною нормою не передбачено.

Доказів, які б спростували доводи відповідача, позивачем суду не надано.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 43706140 від 16.06.2014, оскільки вказана постанова прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено правомірність своїх дій та рішення.

Враховуючи вищевказані обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шишкінн Готель» до відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції про визнання дій та постанови протиправними, скасування постанови є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674 визначено, що розмір судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру до адміністративного суду становить 2% розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат (4872,00 грн.).

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10% розміру ставки судового збору (182,70 грн.-487,20 грн.). Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись статті 124 Конституції України, статтями 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Чернігівський окружний адміністративний суд , -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Шишкінн Готель», - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шишкінн Готель» (код ЄДРПОУ 37943842) до Державного бюджету України (р/р 31216206784002 в ГУДКС України в Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398) судові витрати у розмірі 1566,22 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя І.І. Соломко