Ухвала

від 17.07.2014 по справі 2а-904/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2014 року м. Львів Справа № 9104/117870/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Гінди О.М., Курильця А.Р.,

з участю секретаря - Андрушківа І.Я.,

представника позивача - Рісної Ю.Б.,

представника відповідача - Дутки-Гефко Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року по справі 2а-904/12/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичинабуд» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичинабуд» (далі - ТзОВ «Галичинабуд») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Івано-Франківську), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську від 19 березня 2012 року № 0000962302 та від 19 березня 2012 року № 0000972302 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 19500.00 грн. за ІІІ квартал 2011 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року вказаний позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську від 19 березня 2012 року № 0000962302 та від 19 березня 2012 року № 0000972302 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 19500.00 грн. за ІІІ квартал 2011 року.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, ДПІ у м. Івано-Франківську подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які послужили підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, мали місце та чітко зафіксовані в акті перевірки від 29 лютого 2012 року № 2208/23-2/32873514, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування цих податкових повідомлень-рішень є помилковим.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала вимоги поданої відповідачем апеляційної скарги та просила її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи, а також на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 26 грудня 2012 року по справі № 1319/5265/2012 про визнання ОСОБА_3 (керівника Приватного підприємства «Воллі») винним у вчиненні злочинів передбачених частиною 2 статті 27, частиною 2 статті 205, частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 29 лютого 2012 року № 2208/23-2/32873514, складеного за результатами планової виїзної перевірки ТзОВ «Галичинабуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року, ДПІ у м. Івано-Франківську прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 березня 2012 року № 0000962302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 225970.00 грн., з яких на 213260.00 грн. за основним платежем та на 12710.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000972302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток на суму 21780.00 грн., з яких на 19745.00 грн. за основним платежем та на 2037.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 185.1 статті 185, статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 213260.00 грн., а також пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.4, 138.6 статті 138, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 19745.00 грн., в тому числі за 2010 рік в сумі 245.00 грн. та за ІІІ квартал 2011 року в сумі 19500.00 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на безтоварність господарських операцій та нікчемність договорів укладених позивачем з його контрагентами Приватним підприємством «МКМ-Сервіс» (далі - ПП «МКМ-Сервіс»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Цайпер-Україна» (далі - ТзОВ «Цайпер-Україна»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Крафт-ЛВ» (далі - ТзОВ «Крафт-ЛВ»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Сталевий дім» (далі - ТзОВ «Сталевий дім») та ПП «Воллі». На обґрунтування такого твердження відповідач посилається на відомості, які містяться в актах перевірок податковими органами вказаних юридичних осіб, відповідно до яких у них відсутні трудові та матеріальні ресурси, виробничі бази, складські приміщення, транспортні засоби, підприємства не знаходяться за юридичною адресою, що свідчить про відсутність реального здійснення господарської діяльності та про здійснення ними діяльності лише з метою надання податкової вигоди третім особам.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення ТзОВ «Галичинабуд» вимог податкового законодавства, а саме завищення розміру податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а досліджені під час розгляду справи докази доводять реальність господарських операцій позивача з ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «Цайпер-Україна», ТзОВ «Крафт-ЛВ», ТзОВ «Сталевий дім» та ПП «Воллі», що в свою чергу свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Аналіз норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11), Закону України «Про податок на додану вартість» (п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4), Податкового кодексу України (п.п. 138.1, 138.4, 138.6 ст. 138, п. 150.1 ст. 150, п. 185.1 ст. 185, ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, п.п. 198.2, 198.3, п.п. 198.6 ст. 198) дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тобто, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат; виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В підтвердження факту існування вказаних обставин у даній справі ДПІ у м. Івано-Франківську не надано суду жодних належних та допустимих доказів.

Натомість у матеріалах справи наявні копії договорів, укладених позивачем з вказаними вище контрагентами, а саме:

договору від 24 грудня 2010 року № 180, укладеного з ПП «МКМ-Сервіс» про поставку останнім позивачу будівельних матеріалів;

договору від 26 квітня 2011 року, укладеного з ТзОВ «Крафт ЛВ» про поставку останнім позивачу будівельних матеріалів;

договору від 20 червня 2011 року № 192, укладеного з ТзОВ «Сталевий Дім» про поставку позивачу будівельних матеріалів;

договору від 10 січня 2011 року № 01, укладеного з ТзОВ «Цайпер-Україна» про виконання останнім будівельно-вантажних робіт на будівництві житлового будинку, який знаходиться в м. Калуші, вул. О.Пчілки, 61;

договору від 04 березня 2011 року № 55/04, укладеного з ПП «Воллі» про виконання останнім будівельно-вантажних робіт на будівництві житлового будинку, який знаходиться в м. Калуші, вул. О.Пчілки, 61;

договору субпідряду від 04 квітня 2011 року № 182, укладеного з ПП «Воллі» про виконання останнім комплексу ремонтно-будівельних робіт на будівництві АЗС, яка знаходиться у Львівській області, Кам'янка-Бузький район, с. Великосілки, вул. Львівська, 2.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами позивачем надано суду копії податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, актів приймання виконаних будівельних робіт, підсумкових відомостей ресурсів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт.

Зазначені документи містять усі необхідні реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Крім цього, як встановлено судом першої інстанції придбані позивачем у ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «Крафт ЛВ» та ТзОВ «Сталевий Дім» будівельні матеріали були використані на будівництво АЗС у м. Івано-Франківську по вул. Довженка, у Жовківському районі Львівської області, та на ремонтно-оздоблювальні роботи на АЗС в Кам'янка-Бузькому районі Львівської області.

Також в матеріалах справи наявні копії ліцензій Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на зайняття ТзОВ «Цайпер-Україна» та ПП «Воллі» господарською діяльністю, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури, що вказує на реальну можливість вказаними підприємствами вчиняти дії на виконання укладених з позивачем договорів.

Висновок відповідача про недоведеність позивачем факту транспортування придбаних будівельних матеріалів з посиланням на відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для визнання здійснених господарських операцій безтоварними, оскільки товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Разом з тим, у відповідача відсутні докази участі позивача у схемах мінімізації податкових платежів та транзитних фінансових потоків шляхом створення за допомогою спірних операцій лише видимості товарообігу та руху грошових коштів без реальних економічних змін майнового стану.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, платники податку на прибуток та податку на додану вартість.

З врахуванням вищенаведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарські операції між ТзОВ «Галичинабуд» та ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «Цайпер-Україна», ТзОВ «Крафт-ЛВ», ТзОВ «Сталевий дім», ПП «Воллі» реально проведені, а відповідно вказані у виписаних даними контрагентами податкових накладних відомості відповідають дійсності.

Крім того, згідно з чинним законодавством дійсність правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника не залежать від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів та трудових ресурсів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Посилання відповідача на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 26 грудня 2012 року по справі № 1319/5265/2012 про визнання ОСОБА_3 (керівника ПП «Воллі») винним у вчиненні злочинів передбачених частиною 2 статті 27, частиною 2 статті 205, частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України не є належним доказом безтоварності господарських операцій з позивачем, оскільки згідно з положеннями частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Проте, обставини щодо діяння фізичної особи (засновника чи директора підприємства), встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про правомірність формування позивачем податкових зобов'язань за податком на прибуток та податком на додану вартість з врахуванням господарських відносин з ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «Цайпер-Україна», ТзОВ «Крафт-ЛВ», ТзОВ «Сталевий дім» та ПП «Воллі», а відтак, про наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Івано-Франківську від 19 березня 2012 року № 0000962302 та від 19 березня 2012 року № 0000972302 в частині донарахування ТзОВ «Галичинабуд» грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 19500.00 грн. за ІІІ квартал 2011 року.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року по справі 2а-904/12/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді О.М. Гінда

А.Р. Курилець

Повний текст ухвали виготовлено 18 липня 2014 року.