Постанова

від 15.07.2014 по справі 2а-9792/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-9792/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Зерноторгівельна компанія «Прометей», товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2009» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2012 року № 0000050700,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників ( далі - відповідач ), треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Зерноторгівельна компанія «Прометей», товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2009» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2012 року № 0000050700.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 18 вересня 2012 року адміністративний позов задовольнив частково, визнавши протиправним та скасувавши податкове повідомлення-рішення від 18.01.2012 року № 0000050700 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року у розмірі 341 462,86 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року було скасовано вказане судове рішення в частині задоволення позовних вимог.

Вищий адміністративний суд України своєю ухвалою від 10 лютого 2014 року скасував вказані судові рішення та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

При повторному судовому розгляді справи постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2014 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» ( далі - ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських правовідносин за 2010 рік, за результатами якої складено акт від 27.12.2011 року № 1183/40-40/20027449.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення товариством вимог податкового законодавства, що призвело до завищення суми податкового кредиту на 1 693 686,96 грн. та суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 1 693 985,96 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 27.12.2011 року № 1183/40-40/20027449 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.01.2012 року № 0000050700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ за серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року у розмірі 1693 686,00 грн.

Вказаний акт перевірки та податкове повідомлення-рішення були оскаржені ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» до податкових органів в адміністративному досудовому порядку. Однак, за результатами розгляду цих скарг податковими органами були прийняті рішення про залишення їх без задоволення, а акту від 27.12.2011 року № 1183/40-40/20027449 та податкового повідомлення-рішення від 18.01.2012 року № 0000050700 - без змін.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено реальність здійснення ним господарських операцій у 2010 році, за результатами яких ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» було сформовано спірний податковий кредит та обчислено суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про податок на додану вартість» ( далі - Закон № 168/97-ВР ), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР , податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР закріплено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону , протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР , не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ", а також, що "…у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового еріоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів ( послуг ) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів ( послуг ); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є наявність одночасно двох умов: 1) первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних; 2) наявність в осіб, які здійснюють нарахування податку та складання податкових накладних, статусу платника ПДВ.

У свою чергу, правильність визначення платником ПДВ суми бюджетного відшкодування залежить від наявності достатніх та необхідних правових підстав для визнання права такого платника на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Таким чином, вирішуючи даний адміністративний спір, судова колегія виходить з того, що, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з ПДВ належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції та установити наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників спірних господарських операцій.

Колегія суддів звертає увагу на те, що фінансово-господарсткі правовідносини між позивачем і ПП «ТПП «Арциз», ТОВ «Инвест ЛТД», ТОВ «Агрохолдінг 2009», ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Прометей», ТОВ «Велес- Авто» у 2010 році, за результатами яких ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» було сформовано спірну суму податкового кредиту, підтверджуються відповідною первинною документацією, складеною у відповідності з вимогами ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88.

Так, зокрема, здійснення господарської діяльності позивачем з ПП «ТПП «Арциз», ТОВ «Агрохолдінг 2009», включаючи рух товарів і коштів, на підставі договорів поставки зерна та ячменю підтверджується видатковими та податковими накладними, складськими квитанціями, банківськими виписками.

Фінансово-господарські операції між позивачем і ТОВ «Инвест ЛТД», ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Прометей» за договорами поставки ячменю і ріпака підтверджується актами прийому-передчі, картками аналізу зерна, видатковими та податковими накладними, складськими квитанціями, банківськими виписками.

Господарські правовідносини позивача з ТОВ «Велес- Авто» на підставі договорів про надання послуг підтверджуються податковими накладними, актами, товарно-транспортними накладними та банківськими виписками.

Крім того, товарність фінансово-господарських операцій позивача із вказаними контрагентами у 2010 році також підтверджується оригіналами витягів з Реєстру складських документів на зерно, що видані державним підприємством «Держреєстри України», що доводить факт наявності товару та його зберігання.

Таким чином, оскільки витрати позивача за договорами, укладеним з ПП «ТПП «Арциз», ТОВ «Инвест ЛТД», ТОВ «Агрохолдінг 2009», ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Прометей», ТОВ «Велес- Авто» відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеними контрагентами, які на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, а доказами, наявними в матеріалах справи повністю підтверджується реальність господарських операцій за спірними договорами та рух коштів між їх сторонами, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із зазначеними суб'єктами господарювання є безпідставним.

Посилання податкових органів на акти перевірок контрагентів ПП «ТПП «Арциз», ТОВ «Инвест ЛТД», ТОВ «Агрохолдінг 2009», ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Прометей», ТОВ «Велес- Авто», які помилково були прийняті до уваги судом першої інстанції, не ґрунтуються на нормах права, з огляду на наступне.

Зі статті 61 Конституції України випливає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Отже, у чинному законодавстві України виникнення у платника ПДВ права на формування податкового кредиту не ставиться в залежність від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом, а тому при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, а відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, яке відповідно до ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Доводи податкових органів щодо відсутності у позивача на момент проведення перевірки карантинних сертифікатів на продукцію та стосовно порушення порядку складання товарно-транспортних накладних, на що також посилається й суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, судова колегія вважає необґрунтованими і безпідставними, оскільки такі документи взагалі не є первинною документацією ані у розумінні податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, ані у відповідності до приписів Закону № 996-XIV та Положення № 88, якими повинні керуватися суб'єкти господарювання при складанні податкової звітності.

Таким чином, судова колегія вважає, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності винесеного ним податкового повідомлення-рішення від 18.01.2012 року № 0000050700 та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для задоволення адміністративного позову та приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання .

З огляду на це, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 159, 160 , 195 , 196 , 198 , 20 2, 205 , 20 7, 212 , 254 КАС України , суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2014 року - скасувати.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Зерноторгівельна компанія «Прометей», товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2009» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2012 року № 0000050700 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.01.2012 року № 0000050700.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 18.07.2014 року.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.