Рішення

від 15.07.2014 по справі 476/468/14-ц

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/468/14-ц

Провадження № 2/476/173/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.07.2014 року Єланецький районний суд

Миколаївської області

в складі: головуючого-судді ЧЕРНЯКОВОЇ Н.В.

при секретарі КОЗАЧЕНКО Л.М.

за участю представника позивачки ОСОБА_1, представника відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Єланець цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди землі та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4. про визнання недійсним договору оренди землі та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала, що між нею та відповідачкою по справі було укладено на 49 років договір оренди земельної ділянки площею 6,85 га належної відповідачці. Даний договір пройшов державну реєстрацію 26.02.2010 року.

Домовленість з відповідачкою щодо довгострокової оренди земельної ділянки відбулася влітку 2009 року. В рахунок авансування виплати орендної плати, за домовленістю з відповідачкою, вона 27.08.2009 року передала відповідачці 14000 грн., що підтверджується розпискою, яку відповідачка склала 27.08.2009 року власноручно.

Вкінці 2009 року вона знову на прохання ОСОБА_4 передала їй в рахунок авансування орендної плати 12000 грн., про що ОСОБА_4 написала розписку 28.12.2009 року.

В ході домовленості про оренду належної відповідачці земельної ділянки остання повідомила її про існування договору оренди вищевказаної земельної ділянки укладеного між відповідачкою та ПП "Хлібороб-Агро" строк якого закінчувався в 2012 році, а тому вони домовилися, що позивачка почне користуватися земельною ділянкою з 2012 року.

Договір оренди землі вони уклали вкінці 2009 року. А зареєстровано його було 26.02.2010 року.

Спірний договір укладений між сторонами всупереч вимогам ст. 24 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" його було зареєстровано, тому вважає цей договір таким, що суперечить вимогам законодавства, моральним засадам суспільства і таким, що не був спрямований з боку відповідачки на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

А тому посилаючись на положення ст. ст. 203, 215 ЦК України просила визнати договір недійсним.

Кошти, які відповідачка отримала від неї в сумі 26000 грн. вважає безпідставно отриманими, тому посилаючись на положення ст. ст. 216, 1212 ЦК України просила стягнути їх з відповідачки.

Також, посилаючись на положення ст. ст. 1214, 536, 1048 ЦК України просила стягнути з відповідачки проценти за час безпідставного користування грошовими коштами в сумі 4309,75 грн., а також судові витрати.

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримала, просила задовольнити повністю.

Відповідачка в судове засідання не з'явилась, направила до суду свої заперечення на позовну заяву, в яких зазначила, що дійсно домовлялась з позивачкою про передачу останній належної їй на праві власності земельної ділянки площею 6,85 га в оренду з 2012 року. Вона не дотрималась вказаної домовленості через неприязні відносини з позивачкою. Стверджує, що ніяких коштів в рахунок орендної плати вона від позивачки не отримувала, а мало місце отримання коштів за договором позики. Позовні вимоги вона вважає необґрунтованими і просила суд відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні представник відповідачки просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги фізичної-особи підприємця ОСОБА_3 є обґрунтованими, підтверджені доказами та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 6,85 га ріллі, яка знаходиться в межах Малодворянської сільської ради Єланецького району Миколаївської області.

В кінці 2009 року між сторонами укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 49 років, який зареєстровано в Єланецькому реєстраційному окрузі (офісі) МРП ДП "Центр ДЗК" 26.02.2010 року за реєстраційним № 041047500024.

До укладення договору між сторонами влітку 2009 року відбулася домовленість про передачу відповідачкою позивачці в оренду вказаної земельної ділянки. Згідно цієї домовленості позивачка, в рахунок авансування виплати орендної плати 27.08.2009 року передала відповідачці 14000 грн. Вказані обставини підтверджуються розпискою складеною ОСОБА_4 27.08.2009 року (а.с. 12).

Крім цього 28.12.2009 року позивачка знову в рахунок авансування орендної плати передала відповідачці 12000 грн., що підтверджується розпискою, яка складена та підписана останньою 28.12.2009 року (а.с. 13).

В ході підписання договору ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_3 про існування іншого договору оренди її земельної ділянки площею 6,85 га, який вона уклала в 2006 році з ПП "Хлібороб Агро" і що термін дії цього договору триватиме до кінця 2011 року, в зв'язку з чим сторони домовились, що позивачка приступить до використання земельної ділянки з 2012 року. Вказані обставини підтверджуються розпискою складеною ОСОБА_4 28.12.2009 року (а.с.14).

В 2012 році після закінчення строку дії договору з ПП "Хлібороб-Агро" ОСОБА_4, незважаючи на існування спірного договору, 1 лютого 2012 року уклала з цим же підприємством новий договір оренди земельної ділянки площею 6,85 га на 10 років, який 31.07.2014 року був зареєстрований в відділі Держкомзему Єланецького району Миколаївської області. З моменту укладення цього договору і по теперішній час вказана земельна ділянка перебуває в оренді ПП "Хлібороб-Агро".

Судом встановлено, що умови спірного договору відповідачкою не виконано. Позивачка, земельною ділянкою, яка є об'єктом спірного договору не користувалась.

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Статтею 1 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 20 ЗУ "Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст. 24 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" в державній реєстрації права може бути відмовлено в разі якщо заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За таких обставин в період дії договору оренди від 21 серпня 2006 року укладеного між ОСОБА_4 та ПП "Хлібороб-Агро", не підлягав реєстрації договір оренди укладений в 2009 році між ОСОБА_4 та ОСОБА_3

За такого суд приходить до висновку, що спірний договір суперечить вимогам законодавства щодо передання власником в оренду майна, право користування на яке відсутнє у інших осіб та законодавства яке регулює порядок здійснення державної реєстрації речових прав.

Враховуючи також вищевказані дії відповідачки суд вважає, що з її боку спірний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, чим порушено ч.5 ст. 203 ЦК України.

З огляду на викладене позовні вимоги про визнання спірного договору недійсним є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Як зазначено вище в рахунок авансування орендної плати за спірним договором ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 в 2009 році 26000 грн. Вказані кошти являються безпідставно отриманими ОСОБА_4 і до теперішнього часу позивачці не повернуто.

Заперечення відповідачкою факту отримання вказаних коштів від позивачки суд не приймає до уваги. Дані доводи спростовуються: розписками складеними безпосередньо відповідачкою, що підтвердив в ході слухання справи і її представник, а також спірним договором оренди. На підтвердження вказаних доводів відповідачка належних доказів не надала.

Відповідно ч.1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно в рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За ч.2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Зважаючи на те, що в 2012 році сторони не вступили в орендні відносини по причині того, що відповідачка, незважаючи на наявність спірного договору, уклала новий договір оренди з іншим орендарем і передала йому земельну ділянку, із зазначеного вище часу у неї виник обов'язок повернути суму боргу з урахуванням процентів.

Стаття 536 ЦК України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки договором між сторонами не було визначено розмір процентів, а правова норма, яка б встановлювала розмір процентів в даному випадку відсутня, тому слід застосувати відповідно до ч.1 ст. 8 ЦК України аналогію закону і застосувати до спірних правовідносин, в частині нарахування процентів, ч.1 ст. 1048 ЦК України.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до Постанов правління НБУ України розмір облікової ставки було визначено з 10.08.2010 року до 23.03.2012 року на рівні 7,75% річних, з 23.03.2012 року на рівні 7,5% річних, з 10.06.2013 року - 7,0% річних, з 13.08.2013 року на рівні 6,5% річних, з 15.04.2014 року - 9,5% річних.

За такого розмір процентів становить:

1) за період з 01.02.2012 року до 23.03.2012 року (1 місяць 22 дні) - 289,37 грн. (26000 грн. х 7,75%/12 місяців х 1 місяць) + (26000 грн. х 7,75%/365 днів х 22 дні);

2)за період з 23.03.2012 року до 10.06.2013 року (14 місяців 18 днів) - 2371,16 грн. (26000 грн. х 7,5%/12 місяців х 14 місяців) + (26000 грн. х 7,5%/365 днів х 18 днів);

3)за період з 10.06.2013 року до 13.08.2013 року (2 місяці 3 дні) - 318,29 грн. (26000 грн. х 7,0/12 місяців х 2 місяці) + (26000 грн. х 7,0%/365 днів х 3 дні);

4)за період з 13.08.2013 року до 15.04.2014 року (8 місяців 2 дні) - 1135,93 грн. (26000 грн. х 6,5%/12 місяців х 8 місяців) + (26000 грн. х 6,5%/365 днів х 2 дні);

5)за період з 15.04.2014 року до 15.05.2014 року (1 місяць) - 195 грн. (26000 грн. х 9,5%/12 місяців х 1 місяць).

Отже, загальна сума процентів складає 4309,75 грн.

Що стосується доводів представника відповідачки про необхідність застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог в частині стягнення безпідставно отриманих коштів, то вони не заслуговують на увагу. Так, в ході слухання справи встановлено, що позивачка дізналася про порушення її прав під час розгляду в суді іншої цивільної справи на початку 2014 року.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася про порушення свого права або могла довідатися про порушення свого права.

А ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

Із викладеного вбачається, що на момент звернення позивачки до суду позовна давність за вимогами про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів не спливла.

Так як суд дійшов до висновку про задоволення позову, то відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь позивачки ОСОБА_3 понесені останньою витрати по сплаті судового збору в сумі 546,70 грн. та на оплату правової допомоги в сумі 1900 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди землі та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 6,85 га, розташованої на території Малодворянської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 067815 виданого 19.05.2005 року (кадастровий номер 4823082300:02:000:0190), укладений між ОСОБА_4 та ПП "Скрипник Іриною Віталіївною", зареєстрований в Єланецькому реєстраційному окрузі МРФ ДП "Центр ДЗК" 26.02.2010 року за № 041047500024.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 безпідставно набуті грошові кошти у сумі 26000 (двадцять шість тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 проценти за користування чужими коштами в розмірі 4309 (чотири тисячі триста дев'ять) грн. 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати по справі в сумі 2446 (дві тисячі чотириста сорок шість) грн. 70 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Єланецький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Н.В. Чернякова.