Рішення

від 26.08.2014 по справі 476/468/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №476/468/14-ц 26.08.2014 26.08.2014 26.08.2014

Провадження № 22ц-784/2392/14 Головуючий у 1-й інстанції Чернякова Н.В.

Категорія 23 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Рішення

Іменем України

26 серпня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Шолох З.Л.,

при секретарі Шпонарській О.Ю.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2,

відповідачки ОСОБА_3,

представника відповідачки ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 15 липня 2014 року

за позовом

фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_5 до ОСОБА_3

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, стягнення безпідставно отриманих коштів,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року ФОП ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, стягнення безпідставно отриманих коштів.

Позивачка зазначала, що влітку 2009 року домовилася із відповідачкою про укладення договору оренди земельної ділянки площею 6,85 га, що належить ОСОБА_3 на праві власності відповідно до Державного акту.

Під час домовленості ОСОБА_3 повідомила про існування іншого договору оренди цієї ж земельною ділянки, укладеного між нею та ПП «Хлібороб-Агро», строк дії якого мав закінчитися у 2012 році. Тому відповідачка зобов'язалася після закінчення строку дії зазначеного договору, тобто з 2012 року, передати позивачці користування вказаною земельною ділянкою. На виконання цієї домовленості в рахунок авансування виплати орендної плати, 27 серпня 2009 року та 28 грудня 2009 року вона передала відповідачці 14 000 грн. і 12 000 грн., про отримання цих коштів ОСОБА_3 надала розписки.

Наприкінці 2009 року між ними був укладений договір оренди земельної ділянки площею 6,85 га, строком на 49 років. Цей договір був зареєстрований у Єланецькому реєстраційному окрузі МРФ ДП «Центр ДЗК» 26 лютого 2010 року .

Посилаючись на те, що реєстрація договору, укладеного з нею проведена з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, позивачка просила визнати його недійсним. Також позивачка просила стягнути з відповідачки 26 000 грн., як безпідставно отриманих коштів та 4 309 грн. процентів за користування безпідставно отриманих коштів.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 15 липня 2014 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 6,85 га, розташованої на території Малодворянської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, укладений між ОСОБА_3 та ПП «ОСОБА_5», зареєстрований в Єланецькому реєстраційному окрузі МРФ ДП «Центр ДЗК» 26 лютого 2010 року за № 041047500024.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_5. 26 000 грн. та 4 309 грн. процентів за користування чужими коштами.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права .

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на землю належить земельна ділянка розміром 6,85 га, що розташована на території Малодворянської сільської ради Єланецького району Миколаївської області.

Вказана земельна ділянка перебувала в оренді у ПП «Хлібороб-Агро, укладеного 21 серпня 2006 року строком на 5 років з ОСОБА_3

Цей договір був зареєстрований у Єланецькому районному відділі Миколаївської регіональної філії «Центр ДЗК» 20 червня 2007 року.

Судом також встановлено, між позивачкою та відповідачкою була досягнута домовленість, відповідно до якої остання погодилася передати позивачці в користування земельну ділянку площею 6,85 га після закінчення строку дії договору, укладеного з ПП «Хлібороб - Агро», тобто з 2012 року.

В період дії вказаного договору, ОСОБА_3 не розриваючи попередній договір, в кінці 2009 року уклала новий договір оренди з ПП «ОСОБА_5» на ту ж саму земельну ділянку строком на 49 років.

Державну реєстрацію цього договору оренди було проведено 26 лютого 2010 року про що у Єланецькому реєстраційному окрузі МРФ ДП «Центр ДЗК» вчинено запис за реєстровим номером 041047500024.

При цьому акт прийому-передачі вказаної земельної ділянки, який в силу положень ст. 15 Закону України «Про оренду землі» та є невід'ємною частиною договору оренди, відповідачкою не підписувався, що свідчить про відсутність наміру зі сторони відповідачки передати земельну ділянку в оренду позивачу.

Про відсутність такого наміру з боку відповідачки свідчить і та обставина, що після закінчення строку дії договору оренди, укладеного з ПП «Хлібороб - Агро» відповідачка розпорядилася своєю земельною ділянкою на власний розсуд, переуклавши 01 лютого 2012 року договір оренди цієї ж земельної ділянки із вказаним підприємством на інший строк (а.с.18).

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договор є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є похідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди, друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст.. 15 Закону України «Про оренду землі», в редакції чинній на час укладення угоди, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною 2 ст. 15 цього ж Закону встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11,17,19 цього Закону є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Встановивши, що спірний договір вчинений всупереч вимогам законодавства і є таким, що не тягне за собою реального настання правових наслідків у вигляді передачі в користування земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання вказаного договору недійсним.

Із матеріалів справи також вбачається, що в рахунок авансування виплати орендної плати, 27 серпня 2009 року та 28 грудня 2009 року позивачка передала відповідачці 14 000 грн. і 12 000 грн., про отримання цих коштів ОСОБА_3 надала розписки (а.с.12,13,14).

Доказів про повернення вказаних грошових коштів, отриманих від позивачки, відповідачка не надала.

Отже, оскільки договір оренди земельної ділянки між сторонами визнано недійсним з моменту вчинення, то відповідно підстави для отримання орендної плати за користування земельною ділянкою у відповідачки відсутні.

В силу ч. 1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.

Встановивши, що передача 26 00 грн. відповідачці за користування земельною ділянкою була здійснена без достатньої правової підстави, суд обґрунтовано стягнув вказану суму з відповідачки.

Разом з тим, з рішенням суду в частині стягнення відсотків за користування чужими коштами в розмірі 4 309 грн. 75 коп. , погодитись не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Частиною 2 статті 536 ЦК України встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За обставин, на які посилається позивачка, договором, законом або іншим актом цивільного законодавства розмір процентів за користування грошима не передбачено.

Стягнення процентів судом першої інстанції на підставі ст.1048 ЦК України є помилковим, оскільки вона регулює правовідносини, які виникають між сторонами договору позики. Такий договір між ПП ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не укладався.

Враховуючи наведене у суду першої інстанції не було правових підстав задовольняти позов в частині стягнення процентів за користування без достатньої правової підстави коштами.

Тому рішення суду першої інстанції в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог про стягнення процентів за користування без достатньої правової підстави коштами.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем позовної давності є безпідставними, оскільки перебіг цього строку починається з дня, коли особа дізналася про порушення його права, а позивачці стало відомо про порушення свого права у 2012 році, тобто після закінчення строку дії договору оренди, укладеного відповідачкою з ПП «Хлібороб - Агро», тому вона звернулася за захистом свого права в межах встановленого законом строку.

Безпідставними є також посилання ОСОБА_3 стосовно недоведеності факту отримання нею коштів саме за спірним договором оренди, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 15 липня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 4 309 грн. 75 коп. процентів за користування без достатньої правової підстави коштами скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині вказане судове рішення залишити без змін..

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді: