Постанова

від 17.07.2014 по справі 826/5134/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5134/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Кондратюк Т.М.,

від відповідача Анголенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного університету біотехнологій і природокористування України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2014 року у справі за позовом Національного університету біотехнологій і природокористування України до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Національний університет біотехнологій і природокористування України (далі по тексту - НУБіП України, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - податковий, контролюючий орган, відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.12.2013 № 0008292201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Євро Логістик Сервіс» (код ЄДРПОУ 36068901), ТОВ «Селтикс» (код ЄДРПОУ 37861524), ТОВ «Сіті Буд» (код ЄДРПОУ 35148645), ТОВ «Розком» (код ЄДРПОУ 32210799), ТОВ «Укртехно Плюс» (код ЄДРПОУ 37215278) та СПД ОСОБА_5 (код НОМЕР_2) за період з 01.09.2010 по 30.09.2012.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 29.11.2013 № 405/1-22-01/00493706 (далі по тексту - акт перевірки), в якому податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198, п. 200.1 п. 200.2 п. 200.3 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 32 446 грн. у тому числі: за грудень 2011 року - на 16096 грн., за березень 2012 року - на 4708 грн., за жовтень 2012 року - на 11642 грн.

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки ДПІ було виключено висновки акта перевірки в частині господарських взаємовідносин НУБіП України з ТОВ «Євро логістик Сервіс» за грудень 2011 року на суму 16 096 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2013р. №0008292201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 20438,00 грн., в тому числі за основним платежем 16 350 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на 4088,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.12.2013 № 0008292201протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Укртехно Плюс» і ТОВ «Селтикс» за період, що перевірявся, не мали реального характеру, та, виходячи з цього, прийшов до висновку, що визначення контролюючим органом підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість є правомірним.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки договори, укладені позивачем з його контрагентами: ТОВ «Укртехно Плюс» і ТОВ «Селтикс» є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків.

До таких висновків контролюючий орган прийшов на підставі акта Криворізької ОДПІ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укртехно Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Яна ЛТД» за період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р. та ТОВ «Инфинити» за період з 01.04.2012 по 30.06.2012 р. та акта Криворізької ОДПІ № 174/221/37861524 від 29.08.2013 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Селтикс» за період з 01.10.2012 р. по 28.02.2013 р.

У вказаних актах податковими органами було встановлено відсутність у контрагентів позивача майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, основних фондів та інших засобів, які необхідні для здійснення господарської діяльності.

У зв'язку з викладеним, податковий орган прийшов до висновку, що договори, укладені між контрагентами позивача та їх постачальниками в період, що перевірявся не мали реального характеру.

На підставі наведеного контролюючий орган зазначив, що господарські операції позивача з його контрагентами в періоді, що перевірявся, є нікчемними по ланцюгу до «вогодонабувача».

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на порушеннях податкового законодавства контрагентами позивача: ТОВ «Укртехно Плюс» і ТОВ «Селтикс» та їх постачальниками.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що в період, за який було проведено перевірку позивача, НУБіП України мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Укртехно Плюс» і ТОВ «Селтикс».

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Укртехно Плюс» (Постачальник) та НУБіП України (Покупець) було укладено договір поставки № 17 від 14.03.2012 (Т. 1, арк. 57 - 59), також між ТОВ «Селтикс» (Постачальник) та НУБіП України (Покупець) було укладено договір поставки № 4 від 10.12.2012 (Т. 1, арк. 64 - 65). Умови вказаних договорів поставки аналогічні за змістом.

Предметом договорів було зобов'язання Постачальників передати у власність Покупцю макуху соняшникову, вільну від прав та претензій третіх осіб, та зобов'язання Покупця прийняти товар від Постачальників та оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договорів передбачено, що номенклатура, асортимент, загальна кількість товару, розмір партії, ціна за одиницю товару, сумарна вартість партії передбачається специфікацією, що є невід'ємною частиною договору.

В матеріалах справи міститься специфікація до договору № 17 від 14.03.2012 року, укладеного позивачем з ТОВ «Укртехно Плюс» (а.с. 57).

Відповідно до п. 4.1 даних договорів товар поставлявся на умовах FCA (зобов'язання Продавця передати товар перевізникові або іншій особі, вказаній Покупцем, наприклад, експедитору. Передача товару відбувається в зазначений день або період часу в зазначеному пункті) відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року).

Відповідно до п. 4.2 договору датою поставки товару є дата видачі Постачальником видаткової накладної.

На підтвердження виконання умов договорів позивача з ТОВ «Укртехно Плюс» та ТОВ «Селтикс», було надано суду копії видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, виписок з рахунку, відомостей витрат кормів (Т. 1, арк. 60 - 63, 66 - 104, 232 - 233).

Зберігання товару підтверджується витягом із книги складського обліку та накладною внутрішньогосподарського призначення, довідкою про перебування на балансі молочно-товарної ферми та актами приймання-передачі основних засобів.

На підставі вищевказаних документів до складу податкового кредиту за грудень 2011 року, за березень 2012 року, за жовтень 2012 року було віднесено придбання вищевказаної макухи соняшникової в сумі ПДВ - 16 350,00 грн.

Суми податку на додану вартість по вищевказаних податкових накладних було включено позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2011 року, березні 2012 року, жовтні 2012 року та відображені у Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з ПДВ за відповідні місяці.

Позивачем надано докази використання отриманого товару у власній господарській діяльності, а саме: відомості витрат кормів, з яких вбачається, що товар, отриманий від ТОВ «Укртехно Плюс» та ТОВ «Селтикс» був використаний для потреб господарства університету (Агрономічної дослідної станції).

На підтвердження викладеного позивачем надано довідку про наявність у ВП НУБіП України «Агрономічної дослідної станції» худоби (корів фуражних, бичків. свиней).

Враховуючи, що Національний університет біоресурсів і природокористування України є закладом дослідницького типу, який, зокрема, провадить діяльність, спрямовану на запровадження новітніх природоохоронних агро- і біотехнологій, здійснення моніторингу і контролю за дотриманням стандартів, якістю і безпекою сільськогосподарської продукції, продуктів її переробки та довкілля, колегія суддів приходить до висновку про наявність зв'язку між купівлею товару за спірними господарськими операціями та господарською діяльністю університету.

З приводу доводів відповідача щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363, регламентують порядок перевезення вантажів різного виду та визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Визначені Правилами документи - ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна - є обов'язковими для використання авто-перевізниками з метою пред'явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті і у сфері безпеки дорожнього руху.

Слід зазначити, що центральним податковим органом не видавались обов'язкові до виконання платниками податків акти щодо підтвердження товарно-транспортними накладними та подорожніми листами в податковому обліку пов'язаних з господарською діяльністю отриманих автотранспортних послуг.

Отже, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів в сукупності підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Відтак, виходячи з встановлених судом обставин та наведених вище норм законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність наявності сукупності умов, обставин та підстав (фактичної поставки товару), з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод та, відповідно, про наявність у позивача підстав для їх формування.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Укртехно Плюс» та ТОВ «Селтикс» мали реальний характер, а податкові зобовязання з податку на додану вартість по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укртехно Плюс» та ТОВ «Селтикс» у спірний період.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Національного університету біотехнологій і природокористування України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Національного університету біотехнологій і природокористування України задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.12.2013 № 0008292201.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.А. Губська

Постанову в повному обсязі виготовлено 21.07.2014

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.