Ухвала

від 14.07.2014 по справі 820/9316/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2014 р.Справа № 820/9316/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Водолажської Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2014р. по справі № 820/9316/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОММЕТСПЛАВ"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОММЕТСПЛАВ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд, з урахуванням уточнень, скасувати наказ Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 929 від 12.05.2014 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОММЕТСПЛАВ" (код ЄДРПОУ 25611992) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "МЕДІО-БУД" (код 38346513) за лютий 2014 року; скасувати податкове повідомлення-рішення №3320302203 від 03.06.2014 року про визначення позивачу сум податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 156000,00 грн. - основний платіж, 39000,00 грн. - штрафні санкції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2014 року зазначений адміністративний позов задоволено частково, а саме: скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 3320302203 від 03.06.2014 року, про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОММЕТСПЛАВ" сум податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 156000 грн. - основний платіж, 39000 грн. - штрафні санкції; у задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в цій частині та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 198 Податкового кодексу України та ст. 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції в частині задоволення позову, просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувану постанову в цій частині без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Промметсплав" зареєстроване як юридична особа 22.06.1998 року та перебуває на обліку Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

22.05.2014 року фахівцем податкового органу було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Промметсплав" (код ЄДРПОУ 25611992) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіо-Буд" (код ЄДРПОУ 38346513) за період лютий 2014 року.

За результатами перевірки було складено акт №1951/20-30-22-03/25611992, яким були встановлені порушення позивачем ст.198, п.200.1-200.3 ст.200 ПК України, в результаті чого ТОВ "Промметсплав" занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 156000,00 грн. за лютий 2014 року.

За результатами перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.06.2014 року №3320302203 у загальному розмірі 195000,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте податковим органом, є необґрунтованими та таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.п. «а» п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

Згідно з п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз положень податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Склад валових витрат та порядок їх визначення встановлено статтями 138, 139 ПК України.

Згідно з п. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

З матеріалів справи судом встановлено, що 05.02.2014 року між ТОВ "Промметсплав" (покупець) та ТОВ "Медіо-Буд" (постачальник) було укладено договір №250214 на постачання товару, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар (алюмінієві сплави) на умовах, визначених в договорі (а.с.74-75).

Реальність виконання зазначеного договору підтверджується видатковими накладними (а.с.76,84,92), рахунками фактурами (а.с.77,85,93). Факт перевезення товару підтверджується договорами перевезення (а.с.80, 88, 95), товарно-транспортними накладними (а.с.81,89,96).

Розрахунки проводились в безготівковій формі (а.с.99-100).

На підставі виконання зазначеного договору ТОВ "Медіо-Буд" виписано позивачу податкові накладні (а.с.79,87,94).

Зазначений вище товар було оприбутковано на складі, про що свідчать складські накладні, передано до цеху підприємства відповідно до накладних - вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів та списано відповідно до звітів начальника виробництва про виробництво продукції та паспортів плавок.

Готову продукцію було переміщено з виробництва на склад, про що свідчать накладні - вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів та попередні калькуляції вартості виробництва продукції.

У подальшому виготовлену продукцію було реалізовано контрагентам позивача, що підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначеного договору ТОВ "Медіо-Буд" було зареєстроване як юридична особа та було платником податку на додану вартість.

Дефектність первинних документів, які було укладено між позивачем та його контрагентом, а також факт нереальності проведення фінансово-господарських операцій судом не виявлено.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача, відповідають вимогам Податкового кодексу України.

Крім того позивачем надано договори оренди та суборенди нежитлових приміщень (а.с.172-198), що свідчить про наявність в останнього складських приміщень.

Тобто, позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність придбання товару, а також отримання виконаних робіт і наданих послуг.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем зазначених вище норм податкового законодавства.

Таким чином, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте податковим органом, є необґрунтованими та таким, що не відповідає вимогам законодавства, через що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2014 року по справі №820/9316/14 в частині задоволених позовних вимог прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2014р. по справі № 820/9316/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Водолажська Н.С.