Постанова

від 16.07.2014 по справі 810/2743/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2014 року 810/2743/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Глазун Т.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - не з'явився,

третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - не з'явились,

представника третьої особи Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства - не з'явився,

представника третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю "Ю2" - Сушко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Київської обласної ради,

треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Ю2", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства,

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київської обласної ради, треті особи: ОСОБА_2( третя особа-1), ОСОБА_3 ( третя особа-2), ОСОБА_4 ( третя особа-3), товариство з обмеженою відповідальністю «Ю2» ( третя особа-4), Київське обласне та м. Києва управління лісового та мисливського господарства ( третя особа-5), про визнання протиправним та скасування рішення Київської обласної ради від 06.12.2012 №510-27-VI у частині надання товариству з обмеженою відповідальністю «Ю2» у користування мисливських угідь площею 9815,6 га для ведення мисливського господарства терміном на 20 років.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ № 907365 від 16.01.2009 (а.с.5), кадастровий номер земельної ділянки 3222080900:01:011:0012, він є власником земельної ділянки, загальною площею 2 га, що розташована на території Димарської сільської ради Іванківського району Київської області.

На початку 2014 року позивач дізнався, що рішенням відповідача від 06.12.2012 №510-27-VI (а.с.7) його земельну ділянку, як складову частину території мисливських угідь загальною площею 9815,6 га, надано у користування ТОВ «Ю-2» для ведення мисливського господарства терміном на 20 років.

Позивач вважає, що відповідач не мав законних підстав для прийняття рішення про надання у користування ТОВ «Ю2» зазначених мисливських угідь, оскільки, всупереч статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», не погоджував з позивачем включення належної останньому земельної ділянки до складу мисливських угідь, що надані в користування ТОВ «Ю2» оскаржуваним рішенням відповідача.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представник третьої особи ТОВ «Ю-2» у судовому засіданні проти позову заперечувала. Зазначила, що оскаржуване рішення жодним чином не впливає на право розпорядження земельною ділянкою позивача та не обмежує його право користування ділянкою. Зазначила, що ТОВ «Ю2» не користується земельною ділянкою позивача для мисливського господарства, оскільки зазначена земельна ділянка не включена до складу мисливських угідь, наданих товариству оспорюваним рішенням.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях. Зокрема, вказав, що відповідачем при видачі оскаржуваного рішення дотримано вимоги законодавства та встановленої процедури надання у користування мисливських угідь.

Треті сторони на стороні позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити. Зазначили, що оспорюваним рішенням відповідача від 06.12.2012 №510-27-VI їхні земельні ділянки, як і ділянку позивача, без погодження включено до складу мисливських угідь загальною площею 9815,6 га наданих у користування ТОВ «Ю-2» для ведення мисливського господарства терміном на 20 років.

У судове засідання представник третьої особи-5, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явилися, пояснень по суті справи не надав. Просив слухати справу за його відсутності.

Заслухавши позивача, третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представників третьої особи ТОВ «Ю-2» та відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як убачається з матеріалів справи, позивач на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ № 907365 від 16.01.2009, кадастровий номер 3222080900:01:011:0012, є власником земельної ділянки загальною площею 2 га, що розташована на території Димарської сільської ради Іванківського району Київської області.

У судовому засіданні позивач зазначив, що на його ділянці та на ділянках третіх осіб у справі громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 встановлені вишки для полювання. На земельних ділянках постійно їздять автомобілі та періодично він знаходить на власній ділянці забитих тварин.

У березні 2014 року позивач звернувся до Іванківської районної ради Київської області із заявою про надання інформації стосовно підстав використання ділянки позивача сторонніми особами.

Листом від 07.03.2014 року Іванківською районною радою надано позивачу відповідь, що рішенням Київської обласної ради від 06.12.2012 № 510-27-VI ТОВ «Ю2» на території Димарської сільської ради надано у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 9815,6 га.

Відповідно до додатку 3 зазначеного рішення, межі мисливських угідь ТОВ «Ю2» простягаються зі сходу: від русла річки Болотня по високовольтній лінії ЧАЕС до с. Русаки; з півдня: від високовольтної лінії ЧАЕС (по руслу річки Болотня) до Поліського району в т.ч. річка Болотня; із заходу: від межі 30 км. Зони ЧАЕС с. Старі Соколи по автодорозі Чорнобиль-Малин до с. Мусійки, Макарівка, Мала Макарівка до с. Русаки; з півночі: від русла річки Болотня по межі Поліського району до межі 30 км. Зони ЧАЕС- с. Старі Соколи.

Як убачається з Опису меж мисливських угідь ТОВ «Ю2» (а.с.176), землі в межах Димарської сільської ради також увійшли до складу вказаних угідь.

Позивач зазначає, що оскаржуване рішення відповідача прийняте з порушенням норм статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», оскільки ані він, ані власники ряду інших земельних ділянок на території Димарської сільської ради (у тому числі, треті особи по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) не давали погодження на використання належних їм на праві приватної власності земельних ділянок для ведення мисливських угідь ТОВ «Ю2».

А тому, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мисливські угіддя - це ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Користувачі мисливських угідь - це спеціалізовані мисливські господарства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» до повноважень обласних рад у галузі мисливського господарства та полювання належить, зокрема, вирішення в установленому порядку питань надання і користування мисливських угідь.

Згідно із статтею 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування, зокрема, обласними радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Пунктом 6 статті 21 Закону встановлено, що відносини між власниками чи користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

Тобто, за відсутності погоджень від власників земельних ділянок, які планується передати у мисливське господарство, така передача є неможливою.

Оцінюючи правомірність спірного рішення, суд дійшов висновку про його протиправність з огляду на наступне.

Судом встановлено, що при прийнятті спірного рішення відповідач не пересвідчився, зокрема, чи дійсно ТОВ «Ю2» отримано погодження на використання земельних ділянок для ведення мисливського господарства від власників усіх земельних ділянок, що увійшли до меж наданих оскаржуваним рішенням відповідача ТОВ «Ю2» мисливських угідь.

Суд звертає увагу, що межі ділянки, яка була передана у користування ТОВ «Ю2» оскаржуваним рішенням, включають у себе, окрім іншого і межі ділянки, що знаходить у власності позивача, та земельні ділянки третіх осіб по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Матеріали справи не містять і відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу погодження включення земельних ділянок позивача та третіх осіб по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до складу мисливських угідь, що надані у користування ТОВ «Ю2» оскаржуваним рішенням Київської обласної ради.

Посилання представника третьої особи ТОВ «Ю2» на той факт, що земельні ділянки позивача та громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не входять до складу мисливських угідь товариства та не використовуються останнім для ведення мисливського господарства, суд до уваги не приймає, оскільки з наданого представником ТОВ «Ю2» Плану типів мисливських угідь мисливського господарства ТОВ «Ю2» убачається, що ані земельні ділянки позивача та громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ані земельні ділянки інших фізичних та юридичних осіб окремо в угіддя не виділялись, а загальні межі угідь охоплюють, у тому числі, і земельні ділянки позивача та громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Київської обласної ради від 06.12.2012 № 510-27-VI у частині надання товариству з обмеженою відповідальністю «Ю2» у користування мисливських угідь площею 9815,6 га для ведення мисливського господарства терміном на 20 років є прийнятим з порушенням процедури прийняття рішень такого виду, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської обласної ради від 06.12.2012 № 510-27-VI у частині надання товариству з обмеженою відповідальністю «Ю2» у користування мисливських угідь площею 9815,6 га для ведення мисливського господарства терміном на 20 років.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 липня 2014 р.