Ухвала

від 16.07.2014 по справі 802/1187/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1187/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Земіна" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області до Приватного підприємства "Земіна" про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків , -

В С Т А Н О В И В :

Вінницька ОДПІ звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ПП "Земіна" про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків. Позовні вимоги мотивовано тим, що станом на 15.04.2014 року за підприємством обліковується податковий борг в сумі 56 097,91 грн. Відділом державної виконавчої служби Тиврівського районного управління юстиції Вінницької області не встановлено коштів та майна ПП "Земіна", на яке можливо звернути стягнення з метою погашення існуючого у підприємства податкового боргу. Оскільки у ПП "Земіна" наявний податковий борг в сумі 56 097,91 грн., проте відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення цього боргу, просили суд на підставі пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України накласти арешт на кошти та інші цінності підприємства , що знаходяться в банку.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 21.05.2014 року адміністративний позов задоволено частково. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (відповідача) не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, які долучені до матеріалів справи, з яких вбачається, що апеляційну скаргу позивач не визнає повністю, проти її задоволення заперечує, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, ПП "Земіна" (ідентифікаційний код 23065114) як юридична особа зареєстроване Тиврівською районною державною адміністрацією Вінницької області 07.03.1997 року (а.с. 5-7) і починаючи з 19.03.2012 року перебуває на податковому обліку у Вінницькій ОДПІ (Тиврівське відділення).

Станом на час звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, за відповідачем рахується податковий борг в сумі 56 097,91 грн. (а.с. 9-11).

Як вбачається з матеріалів справи, вказана заборгованість виникла у зв'язку з прийняттям Вінницькою ОДПІ податкових повідомлень-рішень № 0000012201 від 16.05.2012 року та № 0000132201 від 23.11.2012 року.

Постановами Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 року у справі № 2а/0270/5396/12 та Вінницького окружного адміністративного суду від 06.03.2013 року у справі № 802/632/13-а вирішено стягнути з ПП "Земіна" податковий борг в сумі відповідно 23 927 грн. та 41 260 грн. (а.с. 51-56).

На виконання вищезазначених судових рішень було видано виконавчі листи, які в подальшому податковим органом пред'явлено до примусового виконання в органи державної виконавчої служби (а.с. 13, 15).

28.02.2014 року заступником начальника ВДВС Тиврівського РУЮ винесено постанови ВП № 41635073 та ВП № 41635396 про повернення виконавчих документів Вінницькій ОДПІ, які прийняті з підстав відсутності у боржника ПП "Земіна" майна та коштів, на які може бути звернуто стягнення (а.с. 12, 14).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 ПК України. При цьому за своїм змістом норми даної статті охоплюють як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

В силу вимог абз. 2 пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Отже, зі змісту вищевказаних норм чинного законодавства вбачається, що безумовною підставою для звернення податкового органу до суду із вимогою про накладення арешту на кошти платника податків є відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, в тому числі недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу, або ж майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

В ході судового розгляду справи безспірно встановлено, що за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 56 097,91 грн. Водночас майна, за рахунок якого цей податковий борг може бути погашено, у ПП "Земіна" немає або ж воно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Посилання відповідача щодо звернення стягнення на належне йому майно (автомобіль, лінія по виробництву паливних гранул) судом першої інстанції обґрунтовано відхилено, зважаючи на наступне. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року прийнято рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Вінницької ОДПІ про звернення стягнення на майно ПП "Земіна" відмовлено (а.с. 31-34). При цьому суд апеляційної інстанції констатував, що виходячи з положень ч. 4 ст. 558, ч. 1 ст. 589, ст. 593 Цивільного кодексу України, ст. 15 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження, накладене на майно ПП "Земіна" ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" має пріоритет перед іншими видами обтяжень, застосованих до вищевказаного рухомого майна ПП "Земіна", в тому числі і перед правом податкової застави.

Враховуючи наведене, на вказане ПП "Земіна" майно податковим органом не може бути звернуто стягнення, а отже воно не може бути джерелом погашення існуючого податкового боргу.

Згідно з п. 95.2 ст. 95 ПК України право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги. Відповідно саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу, як помилково вважає представник відповідача.

Таким чином, в силу положень пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України податкові органи наділені повноваженнями на звернення до суду з вимогами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності у нього майна, достатнього для погашення податкового боргу. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги.

Крім того, згідно з п. 102.4 ст. 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до п. 94.6.2 ст. 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Таким чином, накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, будучи винятковим способом забезпечення виконання обов'язків платника податків, який спрямований на погашення його податкового боргу, можливе протягом строків стягнення, визначених п. 102.4 ст. 102 ПК України.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Земіна", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.