Ухвала

від 17.07.2014 по справі 26/55-10-1509

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про припинення апеляційного провадження

"17" липня 2014 р. Справа № 26/55-10-1509

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Бєляновського В.В.

(склад судової колегії сформований розпорядженням голови суду №1233 від 18.06.2014р. )

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

від ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - за довіреністю;

від БВФ «Дністер» - Трофименко Л.В. - за довіреністю;

від ТОВ «Істок» - не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області від 07 квітня 2010 року

по справі №26/55-10-1509

за позовом Будівельно-виробничої фірми «Дністер»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок»

про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на майно

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

встановив:

У березні 2010 року Будівельно-виробнича фірма «Дністер» (надалі - позивач, БВФ «Дністер») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок» (надалі - відповідач, ТОВ «Істок»), в якому просило суд визнати дійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна, яке розташовано по АДРЕСА_1, укладений між ним та ТОВ «Істок» 01.12.2009р.; визнати за БВФ «Дністер» право власності на нерухоме майно відповідно до частки співвласників бази відпочинку «Сонячний беріг», що складає 62/100 ч., та складається з літ. « 1Ч»- будинок відпочинку, літ. « 1Ц»- літнє кафе - бар. літ. « 1Щ»- будинок відпочинку, літ. «ІІІ»- адміністративна будівля, літ. « 1Ш»- будинок відпочинку, яке розташоване по вул. Приморська, смт. Затока, м.Білгород-Дністровський.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.04.2010р. (суддя Никифорчук М.І.) позов задоволено повністю - визнано договір купівлі - продажу, укладений між БВФ «Дністер» та ТОВ «Істок» 01.12.2009р. нерухомого майна, яке розташовано по АДРЕСА_1 - дійсним; визнано за БВФ «Дністер» право власності на нерухоме майно відповідно до частки співвласників бази відпочинку «Сонячний беріг», що складає 62/100 ч., та складається з літ. « 1Ч»- будинок відпочинку, літ. « 1Ц»- літнє кафе - бар. літ. « 1Щ»- будинок відпочинку, літ. «ІІІ»- адміністративна будівля, літ. « 1Ш»- будинок відпочинку, яке розташоване по АДРЕСА_1.

Рішення суду вмотивовано тим, що вказані позивачем обставини справи повністю підтверджуються наданими позивачем доказами. Разом з тим суд зазначив підстави набуття права власності, передбачені статтею 328 ЦК України, згідно положень якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Як з'ясовано судом, сторонами укладений договір купівлі-продажу від 01.12.2009р. відповідно до вимог чинного законодавства, позивач по договору сплатив усю суму придбаного майна але відповідач безпідставно ухиляється від нотаріального посвідчення вказаного договору. При цьому судом не встановлено порушення позивачем прав та інтересів інших осіб при укладенні сторонами у справі вказаного договору купівлі-продажу.

17.06.2014р. ОСОБА_1 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 07.04.2010р., в якій просила скасувати оскаржене рішення та припинити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що оскаржене рішення прийнято із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; обставини які мають значення для справи і які місцевий господарський суд визнав встановленими, є недоведеними; рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з наступних підстав:

- ухвалюючи оскаржене рішення, місцевий господарський суд помилково визнав право власності на нерухоме майно - літнє кафе-бар, яке насправді належить апелянту та за правовстановлюючими документами знаходиться під літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1. Цим господарський суд Одеської області порушив законні права та інтереси фізичної особи, передбачені чинним законодавством України;

- апелянт - ОСОБА_1, права якої були порушені оскарженим рішенням, - є фізичною особою, в результаті чого такий спір за змістом ст.15 ЦПК України повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства та провадження у справі №26/55-10-1509 за змістом ст.80 ГПК України підлягає припиненню;

- при ухваленні рішення судом не в повній мірі були з'ясовані обставини справи, що призвело до порушення майнових прав ОСОБА_1 - відповідно до договору купівлі-продажу від 12.05.2005р. ОСОБА_1 стала власником вагону-будиночку площею 27кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В подальшому вагон-будиночок був перебудований апелянтом у літнє кафе-бар (площа 217,3кв.м.). При здійсненні перебудови ОСОБА_1 отримала погодження від співвласників на таку перебудову, у тому числі від ПЦМГГД «Одесморгеологія»; отримала від всіх необхідних державних органів узгодження технічних висновків щодо здійснення перебудови; рішенням №18 від 26.01.2009р. виконавчого комітету Затоківської селищної ради ОСОБА_1, було узгоджено визнання права власності на літнє кафе-бар, розташоване на земельній ділянці площею 374кв.м. бази відпочинку «Сонячний берег» АДРЕСА_1. Таким чином, ухвалюючи оскаржене рішення, місцевий господарський суд не встановив, чи дійсно ТОВ «Істок» правомірно набуло право власності на спірне нерухоме майно - літнє кафе-бар літ « 1Ц» у встановленому законом порядку;

- задовольняючи позовні вимоги БВФ «Дністер», місцевий господарський суд неправомірно визнав право власності на літнє кафе-бар літ. « 1Ц», яке на той час належало ОСОБА_1, на праві власності . Посилання на жодні факти та документи щодо набуття права власності ТОВ «Істок» на законних підставах відсутні;

- рішення суду є необґрунтованим, оскільки наданим до суду доказам не надано належну, повну та всебічну оцінку, грубо порушило законні права та інтереси фізичної особи - ОСОБА_1, в той час як у відповідності до п.3 ч.3 ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо: господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 міститься клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 07.04.2010р. з посиланням на те, що про існування даного рішення їй стало відомо під час ознайомлення з матеріалами справи №22-ц/785/2234/14 Апеляційного суду Одеської області за апеляційними скаргами БВФ «Дністер» та інших на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.07.2013р. (яким були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинне будівництво).

18.06.2014р. БВФ «Дністер» подала суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просила не відновлювати скаржнику строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2014р. відновлено ОСОБА_1 пропущений строк на подання апеляційної скарги; прийнято скаргу до провадження та призначено її до розгляду; зобов'язано скаржника у строк до 08.07.2014р. надати суду належним чином завірені копії: заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.07.2013р., рішення Апеляційного суду Одеської області (№ провадження 22-ц/785/2234/14).

07.07.2014р. до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення БВФ «Дністер» до відзиву на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.

17.07.2014р. представник скаржника на виконання ухвали суду від 19.06.2014р.подав Одеському апеляційному господарському суду копії судових рішень Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області та Апеляційного суду Одеської області.

В засіданні апеляційного господарського суду представники скаржника та позивача підтримали наведені позиції по предмету апеляційного розгляду.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у 2013р. ОСОБА_1 звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до Виконавчого комітету Затоківської селищної ради про визнання права власності на самочинне будівництво та в обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що відповідно до договору купівлі продажу від 12.05.2005р. та акту прийому передачі від 12.05.2005р. вона придбала та прийняла у власність вагон-будинок, площею 27кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.07.2013р. позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Затоківської селищної ради про визнання права власності на самочинне будівництво задоволено; визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудоване: літнє кафе-бар літ «А», загальною площею 217,3кв.м., що в цілому складається з: І-І майданчик кафе-бару, площею 149,5кв.м., І - «приміщення бармена, площею 28,5кв.м., І-3 кухня, площею 24кв.м., І-4 допоміжне, площею 13,3кв.м.», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 20.03.2014р. (номер провадження №22-ц/785/2234/14) задоволено апеляційні скарги БВФ «Дністер» та заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області - скасовано заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.07.2013р. ; у задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Затоківської селищної ради про визнання права власності на самочинне будівництво відмовлено.

У своєму рішенні апеляційний суд Одеської області зазначив, що задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції не перевірив факту будування позивачем будівлі, не з'ясував дійсні обставини справи та не встановив наявність інших власників на ніби-то збудоване позивачем літнє кафе-бар. Відповідно до акту обстеження нумерації будівлі кафе-бару розташованого по АДРЕСА_3 встановлено, що будівля літнього кафе-бару, яка значиться в документах БВФ «Дністер» під літ «Щ» за зареєстрованою адресою: АДРЕСА_2, є однією і тією ж будівлею літнього кафе-бару, яка значиться в документах ОСОБА_1, під літ. «А» та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Матеріали справи не містять, а ОСОБА_1 всупереч вимог ст.60 ЦПК України, не надані докази того, що позивачем було самочинно збудована інша нежитлова будівля-літнє кафе-бар ніж та, що належить БВФ «Дністер».

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, преюдиційною для даної господарської справи в питанні прав скаржниці на окрему складову частину майна, на яке за БВФ «Дністер» визнано право власності оскаржуваним рішенням, є встановлена апеляційним судом Одеської області безпідставність стверджень ОСОБА_1 про будівництво літнього кафе-бару, право власності на яке визнано рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

На момент ухвалення господарським судом Одеської області рішення від 07.04.2010р. ОСОБА_1 не належало право власності на спірне майно, оскільки рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області було прийняте лише 29.07.2013р. та в подальшому взагалі було скасоване (20.03.2014р.).

Отже посилання ОСОБА_1 на те, що оскаржуваним рішенням від 07.04.2010р. господарський суд Одеської області вирішив питання про її права на літнє кафе-бар, що насправді належить їй, а не позивачу, є безпідставними.

Крім того, твердження скаржниці стосовно належності їй на праві власності літнього кафе-бару під літ. « 1-Ц», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 спростовуються фактом прийняття в оренду цього нерухомого майна від БВФ «Дністер» за договором оренди від 23.12.2011р., за яким позивач є Орендодавцем вказаного нерухомого майна. В п.2.3. договору оренди вказується, що саме БВФ «Дністер» є і залишається власником майна, що передається в оренду.

Крім того, в обґрунтування своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 посилалась на низку договорів про сумісне використання бази відпочинку «Сонячний берег», укладених нею як користувачем - від 27.05.2004р. з «Одесморгеологія»; від 12.05.2005о. - з Філією б/в «Геофізик» ДП «Укргеологздоровниця»; від 10.06.2006р. та 25.04.2007р.з Партією «Центр морських геолого-геофізичних досліджень «Одесморгеологія»; від 25.04.2008р. з Партією «Центр морських геолого-геофізичних досліджень «Одесморгеологія» та ТОВ «Істок».

За цими договорами, зокрема, за договором від 25.04.2008р. з ТОВ «Істок», ФОП ОСОБА_1, була користувачем земельної ділянки для встановлення та експлуатації торгівельної точки в межах сумісного використання бази відпочинку «Сонячний берег». З урахуванням додаткової угоди від 28.08.2008р. до договору від 25.04.2008р. з ТОВ «Істок» останній діяв до 31.12.2011р. включно, отже правовий зв'язок скаржниці з відповідачем у даній господарській справі станом на 07.04.2010р. перебував у площині спільного використання бази відпочинку «Сонячний берег» з наданням скаржниці виключно права здійснення на ній торговельної діяльності, без визначення будь-яких речових прав ОСОБА_1 на будь-яке майно, у тому числі нерухоме, бази відпочинку.

Таким чином, приймаючи оскаржене рішення 07.04.2010р., господарський суд Одеської області не порушив права та не вирішував питання про права і обов'язки ОСОБА_1 стосовно нерухомого майна, яке не могло належати ОСОБА_1 на праві власності.

Відповідно до ч.1 ст.91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Відповідно до п.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського Суду України №7 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

На підставі вищевикладеного апеляційний господарський суд дійшов висновку, що права ОСОБА_1 оскаржуваним рішенням від 07.04.2010р. не порушені, а також питання про її права та обов'язки стосовно сторін спору судом першої інстанції не вирішувались, що є підставою для припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Одеської області від 07.04.2010р. у справі №26/55-10-1509 відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України .

Керуючись п.1 ч.1 ст. 80, ст.86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Одеської області від 07.04.2010р. по справі №26/55-10-1509 припинити.

Справу №26/55-10-1509 повернути до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Бєляновський В.В.